Справа № 420/32971/25
07 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача - Тищенка Ю.В., представник відповідача - не з'явився, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому просить: визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича від 03.09.2025 року у виконавчому провадженні № 78987708 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 32000 грн та пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження №78987708.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
14.02.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.12.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича від 03.09.2025 року відкрито виконавче провадження № 78987708 на підставі вищезазначеного виконавчого листа. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою Василем Ігоровичем, в рамках виконавчого провадження № 78987708, винесено 03.09.2025 року постанову про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору в розмірі 32000 грн.
Позивач вказав, що рішення зобов'язального характеру можуть бути як майнового, так і немайнового характеру.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.
При цьому до позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.
Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Так, аналіз статей, які містяться в розділі VІІІ «Виконання рішень немайнового характеру» Закону України «Про виконавче провадження» (виконання рішення про відібрання дитини, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, виконання рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, виконання рішення про поновлення на роботі, виконання рішення про виселення боржника, виконання рішення про вселення стягувача) дає чітке та однозначне розуміння того, що до рішень немайнового характеру законодавець відносить лише рішення, вимоги в яких не підлягають вартісній оцінці.
Вид спору (майновий чи немайновий) залежить виключно від предмета спору, а саме, чи піддається він вартісній оцінці чи ні, а не від формулювання застосованого судом в рішенні, адже не може бути рішення з формулюванням «зобов'язати виплатити особі грошові кошти в сумі …» рішенням немайнового характеру, а рішення з формулюванням «стягнути з особи грошові кошти в сумі ..» рішенням майнового характеру.
Кінцевим результатом виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.12.2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року, є саме виплата стягувачеві грошових коштів, отже цим рішенням вирішена вимога про захист права, що підлягає грошовій оцінці. Таким чином, судове рішення в цій частині носить виключно майновий характер.
Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п.3 ч.5 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується, в тому числі якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Згідно зч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових
рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тобто, Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, позивач вважав, що оскільки виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчий збір не підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 .
24.10.2025 року (вхід. від 27.10.2025 року) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши таке.
Відповідач зазначив, що поданий на примусове виконання виконавчий лист по справі №420/3886/24 передбачає зобов'язання боржника особисто вчинити певні дії. При цьому, ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/3886/24 не містять чітких сум грошового забезпечення за спірний період. Отже, резолютивна частина рішення суду не містить жодних вимог щодо стягнення грошових коштів з боржника, натомість містить вимогу щодо зобов'язання вчинити певні дії. Тобто, судом не встановлювалось жодних сум, які належали б до виплати стягувачу та не приймалося рішення про стягнення таких сум з боржника. У вказаному рішенні суб'єкта владних повноважень лише зобов'язано вчинити певні дії. Тобто, даний виконавчий лист містить вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії, а не стягнення.
Ухвалою від 20.10.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.10.2025 року о 12:00 год. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 78987708.
У судове засідання, призначене на 29.10.2025 року о 12:00 год., з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позові підстав.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст.268 КАС України, про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі № 420/3886/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_3 .
Серед іншого, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 03.12.2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.12.2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у зазначеній вище частині залишено без змін.
На виконання вказаного рішення в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.12.2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року - судом 14.02.2025 року видано виконавчий лист.
03.09.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78987708 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду № 420/3886/24, виданим 14.02.2025 року, про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.12.2017 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року.
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Цією ж постановою (п.3 постанови) стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
У межах виконавчого провадження ВП № 78987708 винесено також постанову від 03.09.2025 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн (за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник його добровільно не виконав.
Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Також, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
Згідно ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.
Разом із тим, згідно п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно ч.1 ст.2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 “Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» фінансування програми здійснюється за рахунок бюджетних коштів, які передбачаються у Законі України “Про державний бюджет України».
Відповідно до додатку №3 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» саме Державна казначейська служба України має такі призначення, а саме за бюджетною програмою “Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (КПКВ 3504040).
Судом встановлено, що у позивача як у державного органу відсутні відповідні призначення на виконання рішень суду.
Отже, позивач в цій справі, він же боржник у виконавчому провадженні № 78987708 - військова частина НОМЕР_1 за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством, а саме: Державною казначейською службою України здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
А відтак, суд дійшов висновку, що в даному випадку виконання рішення по справі № 420/3886/24, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Як наслідок, виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов військової частини НОМЕР_1 підлягає повному задоволенню.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки за правилами статті 139 КАС України всі судові витрати відшкодовуються лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 139, 241-246, 268, 269, 287 КАС України, суд,
Позов військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: вул. Разумовська, буд. 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529) - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюти Василя Ігоровича від 03.09.2025 року у виконавчому провадженні № 78987708 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого збору у розмірі 32000 грн, та пункт 3 постанови про відкриття виконавчого провадження № 78987708 щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів