07 листопада 2025 року м. Київ справа №320/48882/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - відповідач, ЦВЛК ЗС України), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо відмови у перегляді причинного зв'язку захворювання та смерті ОСОБА_2 , відображеного у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Nє1067 від 01 травня 2023 року та у протоколі №5753 від 28.07.2024;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України переглянути причинний зв'язок захворювання та смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відображений у протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1067 від 01 травня 2023 року та у протоколі №S753 від 28.07.2024 року та встановити причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формулюванні, передбаченому підпункту «г» пункту 21.5 розділу ІІ Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. №402: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28.07.2024 №5753, оскільки позивачка вважає, що смерть її чоловіка пов'язана з захистом Батьківщини, а не з проходженням військової служби.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
До суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що у позовній заяві відсутні докази, які підтверджували б правову позицію позивачки щодо встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_3 саме під час безпосередньої участі у бойових діях.
Крім того, вказує, що у позові відсутні докази, які б свідчили про порушення відповідачем встановленої процедури прийняття оскаржуваного протоколу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.02.1985.
ОСОБА_2 проходив військову службуз 29.06.2016 по 29.03.2023 за контрактом у Військовій частині НОМЕР_2 .
16.03.2016 Головним управлінням персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України ОСОБА_2 було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до якого він мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
27.03.2023 ОСОБА_2 госпіталізований до Білоцерківської міської лікарні №2.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у Білоцерківський міській лікарні №2.
Відповідно до Протоколу патологоанатамічного дослідження від 29.03.2023 №14/24 причина смерті: набряк-набухання головного мозку; ягодоподібна аневризма головного мозку на тлі гіпертинзивної хвороби ІІІ стадії (гіпертрофія лівого шлуночка, маса сердця - 450 г), підтверджується довідкою про причину смерті, в якій зазначено причину смерті: ягоподібна розірвана аневризма головного мозку.
31.03.2023 відповідно до наказу Командира військової частини НОМЕР_2 №101 головного сержанта ОСОБА_2 , техніка лабораторії засобів радіаційного, німічного, біологічного захисту, відділу технвічного контролю рухомої ремонтно-технічної рази, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті набряку-набухання головного мозку, ягоподібна розірвана аневризма головного мозку, з 30.03.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України по встановленню причинного зв'язку захворювань, (поранень,контузій, травм, каліцтв) від 01.05.2023 №1067 Захворювання головного сержанта ОСОБА_2 1964 року народження: "Ягодоподібна розірвана аневризма головного мозку набряк-набухання головного мозку на фоні гіпертензивної хвороби ІІІ стадії" яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.03.2023 №01 свідоцтвом про смерть сер. НОМЕР_4 , виданого 31.03.2023 року Рокитнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіональногс управління Міністерства юстиції (м. Київ) та свідоцтвом про смерть від 29.03.2023 №25; - ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
13.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано посвідчення члена сім'ї дружини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби серії НОМЕР_5 .
17.07.2024 позивачка звернулась до ЦВЛК ЗС України із заявою про внесення змін до Витягу від 01.05.2023 №1067, в якій просила ЦВЛК ЗС України переглянути причинний зв'язок захворювання та смерті її чоловіка ОСОБА_2 та внести зміни до Витягу, а саме зазначити, що смерть ОСОБА_2 , яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язана з захистом Батьківщини.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 28.07.2024 №5753 зазначено, що захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби. Водночас зазначено, що відсутні документи, які б підтверджували, що початок розвитку захворювань серцево-судинної системи припадає на період безпосередньої участі головного сержанта ОСОБА_2 у бойових діях. Таким чином, підстав для скасування або зміни постанови військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 01.05.2023 №1067 чи для прийняття нового рішення у іншому формулюванні не встановлено.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 7 статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-ХІІ)передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 21.30 Положення №402 передбачено, що постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв'язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв'язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.
Відповідно до пункту 21.5 Положення №402 визначено зокрема такі формулювання:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
є) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Пунктом 21.7 розділу ІІ Положення №402 визначено, Постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Пунктом 21.8 Положення №402 регламентовано, Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Окрім того, пунктом 21.25 глави ІІ Положення №402 передбачено, що для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів):
- довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
- довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);
- медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу;
- довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);
- копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
- документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
- лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
- свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Судом встановлено, що на засіданні військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України були наявні у розпорядженні, зокрема такі документи:
- витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.03.2023 №101;
- свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 , видане Рокитянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
- лікарське свідоцтво про смерть від 29.03.2023 №25;
- протокол патологоанатамічного дослідження №14/24 від 29.03.2023;
- посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_7 від 16.03.2023;
- витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 01.05.2023 №1067.
Водночас, суд зазначає, що позивачкою не надано до військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України та до суду жодних доказів про виникнення захворювання ОСОБА_2 саме під час безпосередньої участі у бойових діях.
Крім того, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на час спірних правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 зауважив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу та або встановлення причин смерті, виходить за межі судового розгляду.
Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та або встановлення причин смерті за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Тобто суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку причинному зв'язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця з урахуванням наявності, чи відсутності певних документів, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії.
Матеріали справи не містять доказів того, що військово-лікарською комісією було проігноровано будь-які медичні висновки (документи) або допущено порушення встановленої процедури.
Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення причинного зв'язку захворювань за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку щодо причинного зв'язку захворювань позивача, оскільки це виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі №826/10085/16).
Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У зв'язку відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.