ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" листопада 2025 р. справа № 300/2232/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник адвокат Атаманюк Володимир Михайлович, звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасувати пункт 5 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.01.2025 №1/975, про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 штаб-сержанта, ОСОБА_2 - її чоловіка, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини в сумі 2 013 000 грн, зобов'язання призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 штаб-сержанта, ОСОБА_2 - її чоловіка, внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15 000 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що чоловік позивачки ОСОБА_2 (надалі, також ОСОБА_2 , військовослужбовець), являвся військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, лікарське свідоцтво про смерть, сповіщення сім'ї та інші документи. Відповідно до витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №199 від 03.08.2023 року, військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті набряку легенів, атеросклеротичної хвороби серця, смерть якого настала внаслідок захворювання, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. В цьому ж Витягу із Наказу №199 було зазначено про те, що - смерть не пов'язана із проходженням військової служби, не пов'язана із виконанням з виконанням обов'язків військової служби. Рішенням Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було вирішено призначити позивачці ОГД у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (2023), в сумі 2013000 (два мільйони тринадцять тисяч) грн. 00 коп. Проте, на думку представника позивача, наведене рішення відповідача є протиправним, оскільки рішенням 16 Регіональною військово-лікарською комісією було встановлено той факт, що захворювання чоловіка позивачки, ОСОБА_2 , яке призвело до смерті останнього, ТАК, прямо пов'язане із захистом Батьківщини. Крім того, згідно із довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України від 12.08.2024, ОСОБА_2 - з 19.12.2016 по 24.07.2017 з 15.01.2018 по 30.04.2018 з 30.04.2018 по 17.08.2018 з 04.02.2019 по 06.09.2019 з 30.04.2020 по 30.10.2020 з 01.11.2020 по 28.11.2020 з 04.06.2021 по 24.11.2021 з 14.12.2021 по 16.07.2022 з 09.08.2022 по 22.08.2022 з 23.08.2022 по 06.09.2022 з 01.10.2022 по 12.10.2022 з 04.11.2022 по 10.05.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти У країни, перебуваючи в Ловецькій та Луганській областях. Відтак, з наведених вище обставин, які підтверджується відповідними документами прямо вбачається той факт, що ОСОБА_2 на час своєї смерті (тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проходив військову службу, пов'язану саме із захистом Батьківщини і захворювання, яке настало в період проходження останнім військової служби і яке призвело до його смерті (загибелі) - прямо пов'язане із захистом Батьківщини. Таким чином, позивач вважає, що має право на виплату їй ОГД у розмірі 15 мільйонів гривень, яка передбачена вищезгаданою Постановою №168. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.05.2025 та міститься в матеріалах справи. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, вказавши, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (дружині) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, штаб-сержанта ОСОБА_2 - в розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2013000,00 грн, вказане підтверджується витягом з протоколу Комісії Міноборони від 17.03.2025 № 1/975. Так, розмір допомоги згідно Постанови №168 в сумі 15 000 000 грн, передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб. Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців. Крім того, загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування). Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити. Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають "збої" в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання чоловіком позивача за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва) від яких могла настати його смерть. Також, представник відповідача звертає увагу, що в даному випадку зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. В зв'язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26.05.1990 зареєстровано шлюб про що складено відповідний актовий запис №6, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.05.1990 (а.с.10).
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та згідно із довідкою від 09.08.2023 №9042 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України з 19.12.2016 по 24.07.2017 з 15.01.2018 по 30.04.2018 з 30.04.2018 по 17.08.2018 з 04.02.2019 по 06.09.2019 з 30.04.2020 по 30.10.2020 з 01.11.2020 по 28.11.2020 з 04.06.2021 по 24.11.2021 з 14.12.2021 по 16.07.2022 з 09.08.2022 по 22.08.2022 з 23.08.2022 по 06.09.2022 з 01.10.2022 по 12.10.2022 з 04.11.2022 по 10.05.2023 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях (а.с.24).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 17.05.2023, чоловік позивачки, військовослужбовець - ОСОБА_2 помер у віці 57 років, про що 17.05.2023 складено відповідний актовий запис №634 (а.с.12).
Відповідно до витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №199 від 03.08.2023, військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті набряку легенів, атеросклеротичної хвороби серця, смерть якого настала внаслідок захворювання, було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також, зазначено що - смерть не пов'язана із проходженням військової служби, не пов'язана із виконанням з виконанням обов'язків військової служби (а.с.28).
Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 17.07.2024 № 2436 захворювання ОСОБА_2 - “Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця», яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.13).
26.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка штаб-сержанта ОСОБА_2 (а.с.47).
Згідно витягу з протоколу Комісії Міноборони від 17.01.2025 № 1/975, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (дружині) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, штаб-сержанта ОСОБА_2 - в розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2013000,00 грн (а.с.49).
Також, розглянувши адвокатський запит представника позивача, відповідач листом №220/13/19169 від 17.03.2025, повідомив останнього, що документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надійшли до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України з ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянуті Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія Міноборони) та прийнято рішення пре призначення одноразової грошової допомоги дружині померлого ОСОБА_2 , протокол від 17.01.2025 № 1/975. Витяг з протоколу Комісії Міноборони додається. Проінформовано, що кошти для виплати одноразової грошової допомоги перераховані 26.02.2025 на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого їх спрямування на картковий рахунок дружини померлого ОСОБА_2 через ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.48).
Вважаючи протиправним пункт 5 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.01.2025 №1/975, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII (надалі по тексту також - Закон № 1932-ХІІ), встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 за №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі по тексту також - Закон №2011-XII).
Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення одноразової грошової допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 161 Закону №2011-XII. За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Підпунктом "а" пункту 1 статті 162 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
- 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
- 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Пунктом 3 статті 162 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1, 6 статті 163 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 161 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 163 Закону №2011-XII).
На виконання пункту 2 статті 162 та пункту 9 статті 163 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 за №975, якою затверджено відповідний Порядок (надалі по тексту також - Порядок №975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Наведений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (надалі по тексту також - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі по тексту також - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
За пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до приписів пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Суд зазначає, що згідно матеріалів справи ОСОБА_1 26.09.2024 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка штаб-сержанта ОСОБА_2 (а.с.47).
Згідно витягу з протоколу Комісії Міноборони від 17.03.2025 № 1/975, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (дружині) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, штаб-сержанта ОСОБА_2 - в розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2013000,00 грн (а.с.49).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі по тексту також - Постанова №168, у редакції, чинній станом на час прийняття комісією рішення про призначення одноразової грошової допомоги).
Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також пунктом 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану.
При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 гривень розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок у постановах від 29.03.2024 у справі № 440/3321/23, від 21.08.2024 у справі № 160/20229/22, від 18.11.2024 у справі №240/1743/24, від 17.03.2025 у справі №280/2749/24 відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абзац 1 пункту "а" частини першої статті 162 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту "а" частини першої стаття 162 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15 000 000 гривень на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абзац 1 пункту 2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац 6 пункту 2 Постанови №168).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.
При цьому, на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі, через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Однак, суд зазначає, що матеріали адміністративної справи позбавлені доказів того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Натомість, згідно висновку експерта від 01.06.2023 № 168, смерть ОСОБА_3 настала від захворювання ішемічна хвороба серця у формі атеросклеричного коронарокардіосклерозу укладеного загальним венозним повнокров'ям внутрішніх органів, набряком головного мозку та легенів. Будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.66-68).
Крім того, згідно зазначеної інформації в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2023 № 2378-ОД Про результати проведення спеціального розслідування з метою встановлення причин і обставин смерті штаб-сержанта ОСОБА_2 , слідує, що 10.05.2023 в місці тимчасового проживання особового складу близько 08 години 00 хвилин штаб сержант ОСОБА_2 скаржився на погане самопочуття, а саме біль в районі грудної клітки, сів на ящик покурити та впав, після чого військовослужбовці допомогли йому підвестись, відвели до місця відпочинку та викликали медиків 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Близько 07 години 50 хвилин штаб-сержант ОСОБА_2 помер, медики 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 констатували факт смерті військовослужбовця (а.с.31-32).
Також, суд звертає увагу, що витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 17.07.2024 № 2436 захворювання ОСОБА_2 - “Набряк легенів. Атеросклеротична хвороба серця», яке послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.13).
Тобто військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті руса ОСОБА_4 стало не поранення, а захворювання "Набряк легенів. Атеросклерична хвороба серця".
Відтак, враховуючи те, що відповідно до висновку експерта від 01.06.2023 № 168 ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно останній не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б ОСОБА_1 право на отримання допомоги у збільшеному розмірі відповідно до пункту 2 Постанови №168.
Таким чином з огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними доводи представника позивача про те, що оскільки загибель (смерть) ОСОБА_2 відбулася у період воєнного часу та настала у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане із захистом Батьківщини, позивач має право на одноразову грошову допомогу, передбачену Постановою №168.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для призначення одноразової грошової допомогу, як члену сім'ї загиблого військовослужбовцем ОСОБА_2 який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , - її чоловіка, внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15 000 000,00 грн, і, як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити вказані дії.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при прийняті рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (дружині) померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, штаб-сержанта ОСОБА_2 - в розмірі 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2013000,00 грн, що підтверджується витягом з протоколу Комісії Міноборони від 17.03.2025 № 1/975, діяв в межах та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );
Відповідач - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168).
Суддя Микитин Н.М.