07 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/5381/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби за контрактом у запас за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду.
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 видати наказ про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04 квітня 2025 року звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю через наявність в неї інвалідності 2 групи. 04.06.2025 Військовою частиною НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 прикордонний загін) позивачу надано відповідь, що 18 квітня 2025 року на засіданні атестаційної комісії НОМЕР_4 прикордонного загону було розглянуто рапорт позивача та за результатами розгляду відмовлено у звільненні у зв'язку з тим, що позивачем не доведено відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за мамою позивача. Позивач із зазначеним рішенням не погоджується, оскільки відповідач противно відмовив у задоволенні рапорту за наявності визначених законодавством підстав для звільнення з військової служби, не врахував відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворою матір'ю.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо позовних вимог у повному обсязі. Вказав, що позивач не довів належними та достатніми доказами наявність у нього підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», не надав доказів відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю, особою з інвалідністю ІІ групи. Так, щодо ОСОБА_3 було надано документи, з яких вбачається, що вона являється законним представником ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю. Разом з цим відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одружилися 20 листопада 2004 року. Відповідно законним представником ОСОБА_4 також є і його батько ОСОБА_5 , при цьому будь-які відомості про останнього відсутні, відповідно вважає, що позивач не довів, що ОСОБА_3 не може здійснювати догляд за своєю сестрою. З огляду на зазначене, у позивача відсутні підстави для звільнення на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначила, що позивач надав всі документи, які обґрунтовано підтверджують неможливість здійснення догляду за матір'ю позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказує, що в даний час продовжується лікування ОСОБА_4 в м. Рим (Італія), якого супроводжує мати ОСОБА_8 , а його батько ОСОБА_5 супроводжує батька, ОСОБА_9 , при здійсненні періодичних оглядів, лікування внаслідок онкологічного захворювання.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у Державній прикордонній службі України з 2021 року, а з 29.03.2023 у НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою №08/2524 від 25.06.2025.
ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом (№101/658/25-Вн від 08.04.2025) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка має інвалідність ІІ групи.
До вказаного рапорту додано наступні документи:
1. Копія акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 05 березня 2025 року №2050/372;
2. Копія паспорта ОСОБА_1 , № НОМЕР_6 ;
3. Копія ІНН ОСОБА_1 ;
4. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
5. Копія паспорта ОСОБА_2 ;
6. Копія ІНН ОСОБА_2 ;
7. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ;
8. Копія витягу з реєстру територ. громад и ОСОБА_2 ;
9. Копія довідки МСЕК ОСОБА_2 серія 12 ААГ № 609421 від 11.12.2024 року.
10. Копія висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу №540 ОСОБА_2 .
11. Копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_10 серія НОМЕР_7 від 26.02.2024 року;
12. Копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 .
13. Копія довідки про зареєстрованих у будинку осіб ОСОБА_11 .
14. Копія паспорта ОСОБА_7 .
15. Копія ІНН ОСОБА_7 .
16. Копія пенсійного посвідчення ОСОБА_7 № НОМЕР_8 від від 09.08.2006р.
17. Копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 .
18. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_12 серія НОМЕР_9 від 23.03 Л998р;
19. Копія висновку JIKK №106 згідно протоколу №42 від 14.03.2025 р. ОСОБА_7 .
20. Копія паспорта
ОСОБА_3 . Заява ОСОБА_7 про осіб першого та другого ступення спорідненості.
22. Копія паспорта
ОСОБА_3 . Копія ідент. номера ОСОБА_13 .
24. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 .
25. Копія свідоцтва про одруження ОСОБА_3 .
26. Копія посвідчення ОСОБА_4 .
27. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 .
28. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 № 00049978974
29. Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 .
30. Додаток 1 (перекладені з італійської мови та завірені відповідним чином виписки з лікарні ОСОБА_4 , його картка особистого медичного страхування в Італії дійсна до 05.09.2029 року, остання виписка із стаціонару 20.09.2024 р.).
За результатами розгляду рапорту, військова частина НОМЕР_2 листом від 04.06.2025 № 08.1 8603/25-Вн повідомила позивача про відмову у звільненні з військової служби, у зв'язку з тим, що ним не доведено відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю, яка має інвалідність ІІ групи.
Вважаючи відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Водночас відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Частина 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пп. «г» п. 3 ч.5 ст. 26 Закону №2232-XII під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах : через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, підставою для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, є зокрема, необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка потребує постійного догляду. При цьому умовами (підставами) для звільнення є те, що необхідність постійного догляду повинна підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (1 умова), а також повинні бути відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд (2 умова).
Відповідно до вимог ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Державні прикордонній службі України, затвердженому Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).
Згідно пункту 2 Положення № 1115/2009, громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом.
Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби. Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням. Форма і порядок видачі службових та спеціальних посвідчень установлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Розділ XII Положення № 1115/2009 регламентує питання звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 265 Положення № 1115/2009, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: 1) у запас - якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; 2) у відставку - якщо вони досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із виключенням з військового обліку.
Розділ XIV Положення № 1115/2009 регламентує питання проходження військової служби та деякі питання виконання військового обов'язку в особливий період.
Згідно пункту 305 Положення № 1115/2009, в особливий період військовослужбовці проходять військову службу в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби в особливий період.
Згідно з підпунктом 1 пункту 307 Положення № 1115/2009, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених із списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення військовослужбовців у відставку у зв'язку із визнанням їх за станом здоров'я непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, та наказів про звільнення військовослужбовців в запас на підставах, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 288 Положення № 1115/2009, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.
Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно пунктом 291 Положення № 1115/2009, військовослужбовці за наявності кількох підстав, передбачених пунктами «а», «б» та «в» частини другої, пунктами «а», «б», «в», «д» та «е» частини третьої, підпунктами «а», «б», «в» та «г» пункту 1, підпунктами «а» та «б» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж» «к» та «л» пункту 1, підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2, підпунктами «а» та «б» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а», «б», «в», «ґ» та «і» пункту 1, підпунктами «а», «б» та «г» пункту 2, підпунктами «а» та «б» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», для звільнення можуть обрати за бажанням одну з них.
Згідно пунктом 292 Положення № 1115/2009, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.
Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Згідно пункту 294 Положення № 1115/2009, не допускається виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби через звільнення в період його тимчасової непрацездатності та в період перебування військовослужбовця у відпустці.
Відповідно до п. 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Згідно з пунктом 12.11. розділу XІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454 (далі - Інструкція №170, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
У свою чергу відповідно до пп. 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються:
у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:
- наявність одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Лише за умови підтвердження таких взаємопов'язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Як вже встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 із рапортом (№101/658/25-Вн від 08.04.2025) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка має інвалідність ІІ групи.
За результатами розгляду рапорту, військова частина НОМЕР_2 листом від 04.06.2025 № 08.1 8603/25-Вн повідомила позивача про відмову у звільненні з військової служби, у зв'язку з тим, що ним не доведено відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за його матір'ю, яка має інвалідність ІІ групи.
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 від 27.03.2001 батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батько - ОСОБА_14 , мати - ОСОБА_15 , про що 27 березня 2001 року складено відповідний актовий запис №26.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 26.02.2004 року шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 26.02.2004 року зроблено запис №20.
Мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 609421 від 11.12.2024 року, виданою Психіатричною МСЕК № 1.
Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу від 12.12.204 № 540, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Таким чином, позивачем подано разом з рапортом про звільнення з військової служби документ, що підтверджує інвалідність матері, яка потребує постійного стороннього догляду, що відповідачем не заперечується.
Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07.01.2025 № 18, яка видана адміністратором Радехівської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані 3 особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 05 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено родинні зв'язки особи, за якою здійснюється догляд (утримання) ( ОСОБА_2 ):
- першого ступеня споріднення - мати ОСОБА_7 , пенсійне посвідчення серії НОМЕР_11 від 09.08.2006;
- другого ступеня споріднення - сестра ОСОБА_8 , посвідчення серії НОМЕР_12 від 06.09.2022 року, син ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю до 18 років, законним представником дитини з інвалідністю є ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є пенсіонером за віком, а відтак в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатною громадянкою.
Окрім цього, ОСОБА_7 потребує постійного стороннього догляду відповідно до висновку № 106 згідно Протоколу засідання ЛКК № 42 від 14.03.2025 КНП «Радехівська ЦРЛ».
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 , яка є членом сім'ї ОСОБА_2 (матері позивача) першого ступеня споріднення є особою, яка сама потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а тому не може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про одруження від 20 листопада 2004 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одружилися 20 листопада 2004 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 81 та змінено прізвище після одруження на ОСОБА_16 .
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 22 січня 2014 року серії НОМЕР_13 та є дитиною з інвалідністю до 18 років, що підтверджується медичним висновком № 140/70 про дитину-інваліда віком до 18 років від 27 липня 2022 року на підставі наступного захворювання: дитячий ідіопатичний сколіоз попереково-грудного відділу, дитячий S-подібний сколіоз грудно-поперекового відділу хребта ІІІ ст. зі стійкими значними порушеннями функції опорно-рухового апарату.
ОСОБА_3 є законним представником (опікуном) ОСОБА_4 , який є дитиною з інвалідністю до 18 років, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_12 від 06.09.2022 року.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 разом із законним представником ОСОБА_3 перебувають на лікуванні за кордоном. Вказані обставини підтверджені позивачем належними і допустимими доказами, та також не заперечуються відповідачем.
Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_3 , яка є членом сім'ї ОСОБА_2 (матері позивача) другого ступеня споріднення, з об'єктивних причин реально не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , оскільки є законним представником (опікуном) дитини з інвалідністю до 18 років, який потребує ортопедичного лікування за кордоном. Тобто така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що законним представником ОСОБА_4 також є і його батько, відомості про якого відсутні, то суд вказує, що визначення осіб, які можуть бути опікунами та законними представниками інтересів дитини з інвалідністю ОСОБА_3 , яка є членом сім'ї ОСОБА_2 (матері позивача) другого ступеня споріднення, не стосуються спірних правовідносин у межах даної справи.
Тим більше при вирішенні рапорту позивача про звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, відповідач мав встановити наявність чи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які, крім позивача, можуть здійснювати постійний сторонній догляд за особою з інвалідністю, в даному випадку ОСОБА_2 , що є достатнім для прийняття рішення про наявність чи відсутність підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби.
Суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджено відсутність членів сім'ї першого чи другого ступенів споріднення, оскільки в контексті Закону №2232-XII поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини.
У цьому випадку, хоча формально існують інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення, мати та сестра ОСОБА_2 , однак їх неможливість здійснювати догляд за матір'ю позивача підтверджуються висновком № 106 згідно Протоколу засідання ЛКК № 42 від 14.03.2025 КНП «Радехівська ЦРЛ» щодо ОСОБА_7 та посвідченням серії НОМЕР_12 від 06.09.2022 року про те, що ОСОБА_3 є опікуном дитини з інвалідністю до 18 років, що є не лише об'єктивними підставами, що унеможливлюють виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності інших осіб, спроможних забезпечити необхідний та належний догляд.
З огляду на це, наявність у матері позивача ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду, матері та сестри, не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні військовослужбовця, оскільки такі члени сім'ї не можуть взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд.
Звільнення військовослужбовця для забезпечення належного догляду за особою з інвалідністю IІ групи у цьому випадку є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту.
Відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов'язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).
Таким чином, при ухвалені рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби повинно бути забезпечено належний баланс між інтересами держави та правами людини.
Крім того, згідно з процесуальним законодавством, обов'язок доказування належить стороні, яка стверджує обставини, що мають юридичне значення. Оскільки військова частина НОМЕР_2 стверджує, що позивачем не доведено фактів відсутності інших членів сім'ї, вона повинна надати суду докази наявності членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, зазначити конкретних осіб та довести можливість їх участі у здійсненні догляду, однак відповідачем цього зроблено не було.
Відтак, із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що позивач довів факт необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є інвалідом ІІ групи, та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, а отже, й наявність підстав для звільнення із військової служби.
За наведеного, суд вважає, що відмова Військової частини НОМЕР_2 у звільненні позивача з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами є протиправною.
Що ж стосується позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» згідно з його рапортом, то суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 245 частиною 4 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Правова позиція Верховного Суду щодо застосування статті 245 частини 4 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також суд ураховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі №806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
В межах даної справи судом встановлено, що позивач звернувся до командира відповідача з рапортом, у якому просив про звільнення з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України №2232-ХІІ за сімейними обставинами - у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ( ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. До рапорту позивач додав усі документи, які підтверджують вказані обставини. Відповідач повідомив позивачу про те, що його рапорт розглянутий та відсутні правові підстави для його звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами, з урахуванням наданих підтверджуючих документів. Отже, рапорт був розглянутий відповідачем з урахуванням долучених позивачем документів і в його задоволенні відмовлено.
При цьому, судом визнано протиправною таку відмову.
Зважаючи на це та враховуючи, що норма статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України № 2232-ХІІ містить імперативний припис, що під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, тобто відсутня дискреція щодо прийняття рішення, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є ефективним і відповідає завданню адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки з даного питання наведено Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 140/12873/23, від 30 червня 2024 року у справі №140/8768/23 та від 06 червня 2024 року у справі №140/25460/23.
За наведеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 3 підпункту «г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.М. Луцович