07 листопада 2025 р.Справа №160/31308/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кощеєв Віталій Михайлович, про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кощеєв Віталій Михайлович, до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
29.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кощеєв Віталій Михайлович, до Управління державного нагляду (контрол) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки, в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 008710 від 22.10.2025.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/31308/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
06.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 008710 від 22.10.2025 до набрання законної сили рішення суду у справі 160/31308/25.
В обгрунтування клопотання зазначено, що постанови територіального органу Укртрансбезпеки про накладення штрафів є самостійним виконавчими документами і повинні бути пред'явлені до виконання у строк визначений самою постановою. Відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Таким чином незважаючи на факт оскарження постанови, остання підлягає виконанню, що створює очевидну небезпеку шкоди правам та свободам позивача, шляхом її примусового виконання органами виконавчої служби. Натомість зупинення дії оскаржуваної постанови надасть можливість зберегти паритет між правами ОСОБА_1 , як позивача і держави, що виступає у ролі стягувача. У випадку відмови у задоволені позовних вимог державні інтереси не постраждають і стягнення відбудеться у встановленому чинним законодавством. Стягнення ж санкції у сумі 17 000,00 грн з позивача суттєво вплине на її становище, оскільки ця сума є дуже значною для позивача і виконавче провадження зі стягнення такої суми може бути реалізоване шляхом примусової реалізації майна позивача, що призведе не неможливості відновлення становища позивача. Також представник позивача зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди інтересам ОСОБА_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки у разі задоволення позову для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде повторно звертатися до суду за поверненням сплачених до держбюджету коштів, внаслідок чого докладати певних зусиль та нести витрати.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.
Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів пункту 5 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Так, положення статті 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2020 у справі № 580/2403/19 зазначив, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У відповідності до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначає, що незважаючи на факт оскарження постанови, остання підлягає виконанню, що створює очевидну небезпеку шкоди правам та свободам позивача, шляхом її примусового виконання органами виконавчої служби, тому невжиття заходів забезпечення позову може спричинити істотні негативні наслідки для позивача.
Оцінюючи відповідні доводи позивача суд враховує, що рішення суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний несприятливий вплив на учасників правовідносин, у яких такі рішення прийняті. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Водночас, слід звернути увагу на те, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не у кожному випадку є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).
В іншому разі, застосування заходів забезпечення позову стане можливим у кожному спорі, де предметом оскарження є акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а зупинення таких рішень матиме правові наслідки, близькі за своїм змістом до тих, які настають у випадку задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення та набрання позитивним для позивача судовим рішенням законної сили.
Тому у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків рішення суб'єкта владних повноважень, про зупинення дії якого просить позивач, і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи може постановити ухвалу про забезпечення позову.
Суддя вважає, що наведене позивачем обґрунтування заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого пред'явлення оскаржуваної постанови до виконання у майбутньому та подальших негативних наслідків для позивача.
Однак, доказів на підтвердження того, що відповідачем розпочато вчинення будь-яких дій з метою примусового виконання такої постанови, матеріали позову та заяви не містять, а тому побоювання ризиків заподіяння позивачу шкоди, як потенційному боржнику у виконавчому провадженні, на думку суду, є передчасним.
До того ж, ймовірне настання негативних наслідків для заявника ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав заявника, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
При цьому варто також звернути увагу на те, що судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21 уточнила правовий підхід при розгляді питань забезпечення позову у справах про оскарження постанов державних органів, зазначивши, що суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред'явлено постанову до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена також і в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 640/19275/18, від 19.09.2024 у справі № 440/3038/24.
Суд зазначає, що аргументи, наведені в обгрунтування клопотання про забезпечення позову, не є достатніми для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, оскільки саме по собі припущення відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів заявника у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Представником позивача не наведені обставини, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків, які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.
Дослідивши аргументи представника позивача наведені у клопотанні про забезпечення позову, суд вказує, що зміст клопотання не дозволяє дійти висновку про існування обставин, які згідно із положеннями статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кощеєв Віталій Михайлович, про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 07.11.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала складена 07.11.2025.
Суддя Н.В. Кучугурна