06 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 640/1026/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДМС, Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДМС, Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Київської митниці Держмитслужби МД №UA125010/2019/014430. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 № UA125000/2019/000663/2, скоригувавши митну вартість. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв'язку з чим давали можливість відповідачу визнати заявлену позивачем митну вартість товару.
Відтак позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В поданому до Окружного адміністративного суду міста Києва відзиві на позовну заяву (а. с.57-61) відповідач Київська митниця Держмитслужби позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні. Вказує, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації, результати проведеної консультації викладено у графі 33 оскаржуваного рішення. При вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару митний орган діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 року залучено в якості співвідповідача у справі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) (а.с. 96-97).
Станом на 15.12.2022 - день набрання чинності Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX), адміністративну справу № 640/1026/20 Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону № 2825-ІХ (в редакції Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 № 3863-IX) адміністративна справа № 640/1026/20 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/1026/20, постановлено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а.с. 121-122).
Ухвалою суду від 10.04.2025 замінено у справі відповідача Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555) (а.с. 149).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 15.11.2019 ОСОБА_2 у компанії Lepore Commercialle S.R.L. за ціною 6500,00 євро придбав транспортний засіб - легковий автомобіль марки Volvo, модель V60, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1969 см3, рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2016, тип двигуна - дизельний, тип кузова - універсал, що підтверджується рахунком-фактурою № 514/2019 від 15.11.2019 (а. с. 18).
21.11.2019 декларантом з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Київської митниці митну декларацію №UA125010/2019/014430, у якій митна вартість товару була визначена за резервним методом у розмірі 6500,00 євро з врахуванням транспортних витрат в розмірі 197,14 євро.
Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи: рахунок-фактуру № 514/2019 від 15.11.2019; копія митної (експортної) декларації з країни відправлення MRN19ITQUC1Т0040731Е1 від 15.11.2019; висновок про вартісні характеристики товару № 1746/1 від 20.11.2019; заяву від 21.11.2019 про транспортні витрати до кордону; рахунок за оформлення експортних документів від 15.11.2019; фіскальний чек АЗС № ATU533910 від 17.11.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 01.12.2015; акт про проведення огляду товарів UA305060/2019/009305 від 18.11.2019; договір про надання послуг митного брокера 16-19 від 15.11.2019; висновок про походження товару UA.005.067467-19 від 20.11.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.005.067467-19 від 20.11.2019; паспортний документ фізичної особи НОМЕР_3 від 28.03.2016; паспортний документ фізичної особи НОМЕР_4 від 14.10.2003.
21.11.2019 посадовою особою митниці направлено електронне повідомлення декларанту наступного змісту: “Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості на підставі розгляду поданих документів встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зважаючи на це, декларанту було запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи; фактуру з дотриманням вимог статті 254 МК України, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; за наявності - інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи (а.с. 93).
Відповідно до листа від 25.11.2019 № 3/11 (а.с. 87) декларант позивача повідомив Київську митницю про те, що для підтвердження заявленої митної вартості було надано висновок про вартісні характеристики товару № 1746/1 від 20.11.2019, декларацію країни відправлення MRN19ITQUC1Т0040731Е1 від 15.11.2019, заяву про вартість страхування, вартість оформлення експортних документів та транспортні витрати до кордону (фіскальний чек) від 21.11.2019, комерційну пропозицію від продавця від 15.11.2019. Просив прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування 10-денного терміну, у зв'язку з відсутністю інших документів, що підтверджують митну вартість.
25.11.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000663/2 (а.с. 37).
У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, декларантом не надано до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, касові чеки, що підтверджують факт оплати за оцінюваний ТЗ.
Відсутні відомості щодо вартості страхування імпортованого товару, що згідно з частиною 10 статті 58 МК України є невід'ємною складовою митної вартості.
Надана фактура від 15.11.2019 № 514/2019 не відповідає вимогам статті 254 МК України.
Згідно наданого до митного оформлення реєстраційного документа 01.12.2015 № CR 0535113 власником в країні експорту імпортованого на митну територію ТЗ є CAR SERVER SPA, проте згідно фактури продавцем є LEPORE COMMERCIALLE S.R.L, до митного оформлення не надано документи з третіми особами, пов'язаними з поставкою імпортованого ТЗ на митну територію України.
Оцінка імпортованого товару відповідно до частини 22 статті 52 МК України повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільні або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Отже відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
У зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та згідно частини 3 статті 53, статей 54, 57 МК України від декларанта було витребувано додаткові документи, згідно з переліком.
Декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не в повному обсязі, а саме: не надано основний касовий або банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар. Також відсутні відомості щодо страхування товару.
Отже у зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій -четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
З результатами проведених консультацій, у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі інформації, наявної в митного органу - митна декларація від 29.08.2019 № UA403010/2019/12331 - рівень митної вартості становить 12389 євро.
Крім того, Київська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00151 (а.с. 39), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів.
В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №UA125010/2019/014603 від 26.11.2019 (а.с.62-63).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - автомобіля марки Volvo, модель V60, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 за ціною 6500,00 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.
Оскільки декларантом не було надано у повному обсязі витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 12389,00 євро.
Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.
З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, платіжного документа (комерційної пропозиції) від 15.11.2019 (а.с. 50) вбачається, що ОСОБА_1 здійснив оплату транспортного засобу автомобіля марки Volvo, модель V60, б/у, номер кузова - НОМЕР_1 за готівкові кошти в сумі 6500,00 євро. Зі змісту вказаного платіжного документу можливо встановити, що позивачем ОСОБА_1 здійснена оплата саме за вищевказаний автомобіль, зазначена його вартість та отримувача.
Отже, вказаним документом підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбаний транспортний засіб.
При цьому, суд бере до уваги пояснення позивача, наведені у позовній заяві про те, що розрахунок за придбаний транспортний засіб через фінансову установу не здійснювався, а тому відповідно такий документ не може бути наданий.
Зазначений документ не містить в собі будь-яких розбіжностей в числових значеннях вартості автомобіля.
Ціна зазначена в платіжному документі від 15.11.2019 відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку-фактурі № 514/2019 від 15.11.2019.
До цієї ціни декларантом в якості складової митної вартості додатково включено витрати на транспортування, понесені під час переміщення автомобіля самоходом від місця придбання до пункту в'їзду в Україну в розмірі 197,14 євро, в том числі: витрати на дизпаливо - 117,14 євро; витрати на оформлення експортних документів - 50 євро та витрати на страхування - 30 євро, що підтверджено заявою позивача від 21.11.2019 та платіжними документами та документами на придбання пального до кордону України (а.с. 22-24).
Стосовно твердження відповідача про відсутність відомостей щодо вартості страхування імпортованого товару, то суд зазначає, що позивач у заяві від 21.11.2019 повідомляв митний орган про понесені транспортні витрати з поставки імпортованого транспортного засобу з Італії до кордону України в загальній сумі 197,14 євро, в тому числі витрати на страхування - 30 євро (а.с. 22). Крім цього, декларант позивача також листом від 25.11.2019 № 3/11 повідомляв митний орган про надану позивачем ОСОБА_3 заяву від 21.11.2019 про вартість страхування (а.с. 44).
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 МК України).
На думку суду, заява позивача від 21.11.2019 є документом, що містить відомості про вартість страхування. Ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження понесених витрат щодо вартості страхування товару не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю, без належного обґрунтування відповідачем щодо необхідність надання таких документів.
Разом з тим, посилання Київської митниці ДФС на необхідність коригування митної вартості у зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах щодо власника товару, а саме: в реєстраційному документі 01.12.2015 № CR 0535113 зазначено CAR SERVER SPA, а в рахунку-фактурі № 514/2019 від 15.11.2019 - LEPORE COMMERCIALLE S.R.L, є безпідставним, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач придбав вищевказаний автомобіль у компанії LEPORE COMMERCIALLE S.R.L. Рахунок на товар виданий саме цією компанією-продавцем та кошти за товар сплачені саме на рахунок цієї компанії.
Крім цього, суд враховує, що позивач листом від 21.11.2019 № 2/11 повідомляв митний орган про те, що у наданому до митного оформлення реєстраційному документі CR № 0535113 від 01.12.2015 на зворотньому боці аркуша зроблений запис 07.11.2019 про зміну власника в країні експорту та власником вказаний LEPORE COMMERCIALLE S.R.L (а.с. 41-43).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі вищевказаного автомобіля в договірні відносини з третіми особами, крім продавця, зазначеного у рахунку-фактурі № 514/2019 від 15.11.2019, не вступав.
Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими та ґрунтуються на його припущеннях.
Щодо твердження митного органу про те, що наданий рахунок-фактура №514/2019 від 15.11.2019 не відповідає вимогам статті 254 МК України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, з наведеного слідує, що митний орган має право вимагати переклад документів на українську мову лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Надані позивачем документи дають змогу встановити щодо якого товару вони складені ким, а також визначити вартість імпортованого товару.
Враховуючи зазначене та за відсутності доказів зі сторони відповідача про необхідність перекладу документів у зв'язку з необхідністю перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у фактурі, на думку суду, зазначені доводи відповідача не можуть бути підставою для коригування митної вартості імпортованого товару.
Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п'ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).
Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA125000/2019/000663/2 вказано, що воно прийняте у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA125000/2019/000663/2, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, наявну у митного органу - МД №UA403010/2019/12331 від 29.08.2019, рівень митної вартості товару становить 12389,00 євро.
Документи, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
В той же час доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар та підтверджують можливість визначення митної вартості за другорядним резервним методом.
Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості за ціною 12389,00 євро.
Оскільки, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом в розмірі 12389,00 євро, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 25.11.2019 №UA125000/2019/000663/22 та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125010/2019/00151 є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товару від 25.11.2019 №UA125000/2019/000663/22 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125010/2019/00151, а тому, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, їх необхідно визнати протиправними та скасувати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1681,60 грн, сплачений за подання позовної заяви згідно із квитанціями від 14.01.2020 (а. с. 1) та від 29.01.2020 (а.с. 51а).
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000663/2 від 25.11.2019.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00151 від 25.11.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681,60 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Київська митниця ДМС (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947).
Відповідач: Київська митниця (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ 43997555).
Суддя Р.С. Денисюк