Справа № 953/7767/25
н/п 2/953/3289/25
05 листопада 2025 року
Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Вітюка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Лушпай В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова фінанс" (далі - Товариство) - Андрущенко М.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому ппросить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики у розмірі 18 960 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Також просить проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та відповідачем 24.07.2024 було укладено договір позики №4744630724, зобов'язання за яким відповідачка належним чином не виконувала, через що у неї утворилась заборгованість перед позивачем.
Виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подачу відзиву не скористалась.
Процесуальні дії у справі
Суд ухвалою від 01.08.2025 прийняв до розгляду цивільну справу та призначив судове засідання.
Розгляд справи відкладався, зокрема, до 05.11.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення (а.с. 10).
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали від 01.08.2025 судовими повістками на адресу її реєстрації, поштові повідомлення повернулися з відміткою про вручення (у судове засідання на 07.10.2025 та 05.11.2025) що згідно зі ст. 128, 272 ЦПК України є належним повідомленням. Відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд ухвалою від 05.11.2025, враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, постановив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідачки згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
27.06.2024 Товариство та ОСОБА_1 уклали договір про надання грошових коштів у позику № 4744630724. Указаний договір в розділі реквізити та підписи сторін містить одноразовий ідентифікатор 4609 23.07.2024 у місці підпису відповідачки.
Відповідно до п. 2.3., 3.1. договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі: 4 000 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки (431414ХХХХХХ3275) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п. 2.6.1., п. 2.6.2. та п. 2.6.3. цього договору, його додатків.
Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 2.4. тип кредиту: кредит; п. 2.7. мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п. 2.5. строк кредиту (строк дії договору): 360 днів; п. 3.2. дата надання кредиту: 23.07.2024 року або наступний за ним календарний день; п. 2.6.1. стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього договору; п. 2.6.2. знижена процентна ставка 0,75 % в день та застосовується відповідно до наступних умов.
Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 4 000,00 гривень, в рамках виконання умов договору, було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, а також довідкою про успішність здійснення перерахування коштів, як операції з використанням платіжного сервісу "EasyPay", із зазначенням найменування отримувача кредитних коштів, виданою ТОВ ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ".
Відповідно до листа АТ "ПУМБ" на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_1 ддо рахунку НОМЕР_2 у гривні. 23.07.2024 було здійснено транзакцію по картці № НОМЕР_1 по надходженню коштів у розмірі 4 000 грн.
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції № 19927-1354-125596980 (ID операції: 14442291696) про перерахування коштів від 23.07.2024 ТОВ "Іннова Фінанс" - платник, ТОВ ФК "Контрактовий дім", отримувач - Сенс Банк (поповнення картки), призначення платежу - поповнення картки НОМЕР_3 , сума переказу - 4 000 грн.
Відповідно до наданого Товариством розрахунку за договором позики № 4744630724 від 23.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.07.2025 становить 18 960 грн, з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 4 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 14 960 грн (а.с. 43-47).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами (указана позиція є сталою, постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 підписала договір № 4744630724 електронним підписом - одноразовими ідентифікатором 4609, чим підтвердила свою згоду на укладення договорів та з усіма їх умовами, що підтверджує факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочинів, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство за договором позики № 4744930724 надало грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі 4 000 грн, тобто виконало свої зобов'язання з надання коштів. Вказана інформація також підтверджується випискою, яку надало АТ "ПУМБ".
Кредитор виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідачка зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої перед позивачем утворилась заборгованість.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Позивач довів порушення відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов'язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Натомість відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження. не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.
Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Товариством, визнав його обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого позивачем розрахунку.
Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд виснував, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.
Висновки за результатами розгляду заяви
Отже, позовні вимоги Товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному розмірі.
Судові витрати
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідачки на користь Товариства підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова фінанс" (м. Київ, вул. Верхній Вал, 4В, 04071, ЄДРПОУ: 44127243) суму заборгованості: за договором позики № 4744630724 в розмірі 18 960 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень з яких: загальна заборгованість за основною сумою боргу 4 000 грн; сума заборгованості по відсоткам 14 960 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іннова фінанс" (м. Київ, вул. Верхній Вал, 4В, 04071, ЄДРПОУ: 44127243) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено та підписано 05.11.2025.
Суддя Роман ВІТЮК