Справа №348/1889/25
Номер провадження 2/348/1246/25
06 листопада 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Солодовнікова Р.С.,
при секретарі судового засідання Бойчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за відсутності учасників справи,
Зміст позовних вимог:
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивують тим, що 13.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 667948045 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4W9C4. Зокрема, 13.03.2021 13:49:49 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчить, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит на суму 21900 грн 00 коп. (двадцять одна тисяча дев'ятсот грн нуль коп) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом. За користування Кредитом Позичальник виплачує Кредитодавцю проценти, в розмірі, визначеному в цьому Договорі. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.
Відповідно 1.4. Договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 229,95 (двісті двадцять дев'ять цілих дев'яносто п'ять сотих) процентів річних, що становить 0,63 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Відповідно до п 1.7.2 .Договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. 1.8. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
13.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21 900,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного дорученння, з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок Боржника.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №138 від 15.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 739387202 від 21.02.2022 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 17.05.2022, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 177.
Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 05/0820-01.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстр Боржників за Договором факторингу № б/н від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 84926,71 грн.. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № б/н від 04.06.2025.
Умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу.
В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 667948045 від 13.08.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 84926,71 грн.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.
Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов'язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 667948045 , становить 84 926,71 грн, яка складається з: 21 899,70 грн - заборгованість по тілу кредиту; 63 027,01 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Таким чином, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за Кредитним договором № 667948045 від 13.03.2021 року у розмірі 84926,71 грн. Також просили стягнути судові витрати по справі, які складаються з сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Стислий виклад позиції сторін:
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задоволити.
У даній справі судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого місця проживання, а тому з метою забезпечення реалізації його процесуальних прав судом вжито заходів для належного повідомлення про розгляд справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебсайті судової влади України у визначений законом строк.
Відповідач тричі повідомлявся про розгляд справи через оголошення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи.
Крім цього, судом вжито додаткових заходів повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідачу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання з пропозицією надати відзив та докази. Поштове повідомлення повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою 07.08.2025.
Направлена судова повістка на електронну адресу, зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору, повернута без вручення.
Незважаючи на всі можливі заходи, вжиті судом для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, останній не скористався наданими йому процесуальними правами - не повідомив суд про свою позицію у справі, не надав жодних пояснень чи доказів, які могли б спростувати вимоги позивача.
Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, правом на подання відзиву не скористався.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних чи доказів, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч.3 ст.223 ЦПК.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі:
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ухвалою від 31.07.2025 по даній справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Призначив розгляд справи. Витребував докази у справі.
Відповідно до положень ст.ст. 280,281 ЦПК, суд ухвалою постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Судом встановлено, 13.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 667948045 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 21900 грн., строком на 30 днів (дисконтний період), сплати процентів за користування Кредитом щоденно 0,63 відсотків. Дата повернення кредиту до 12.04.2021року.
Відповідно 1.4. Договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 229,95 (двісті двадцять дев'ять цілих дев'яносто п'ять сотих) процентів річних, що становить 0,63 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.
Відповідно до п 1.7.2 Договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. 1.8. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
Згідно із п.1.8 Договору проценти, у розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4W9C4. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Відповідачем не був би укладений (а.с.13-15).
Відповідач ОСОБА_1 , який уклав Договір позики № 667948045 від 13.03.2021,ідентифікований ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора MNV4W9C4 на номер телефону НОМЕР_4 13.03.2021 13:49:49 (a.c. 29).
13.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 21900,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 ОСОБА_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжного доручення (а.с. 32).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 138 від 15.06.2021 року (а.с. 41-56).
05.08.2020 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №05/0820-01 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № 9 від 30.05.2023 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача (а.с. 57-65 ).
04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с. 66-77).
Відповідно до реєстру боржників №б/н від 04.06.2025 до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Фінансова компанія» Юніт Капітал» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 15 12684,16 грн. (а.с.74-75).
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.
До теперішнього часу боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 667948045 від 13.03.2021 року про надання кредиту належним чином не виконав.
У встановлений договором строки тіло кредиту, проценти не сплатив, лише тіло кредиту в сумі 0,30 грн та відсотки в сумі 4883,70 грн, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Згідно із наданим розрахунком заборгованість по договору № 667948045 від 13.03.2021 року у відповідача існує заборгованість у розмірі 84 926,71 грн, яка складається з: 21 899,70 грн - заборгованість по тілу кредиту; 63 027,01 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 78-81).
На вимогу суду «Приватбанк» від 15.08.2025 року надав інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ІВАN НОМЕР_3 . Також по клієнту емітувались інші картки. Додатково направлена виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період 13.03.2021 - 18.03.2021р, яка містить зарахування на суму 21900,00 гривень у додатку. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 13.03.2021 - 18.03.2021 рр.: фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 номер телефону який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_4 (а.с. 119).
Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
За положенням статті 5 ЦПК, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 76 ЦПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі досліджених у справі доказів, суд робить висновок, що 13.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору №667948045. Позичальник, будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента і визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитний договір, чим погодила його умови. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений строк кошти (суми позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, зокрема тілом кредиту.
За договором № 667948045 від 13.03.2021 відповідач взяв кредит в сумі 21900.00 грн , наявність якого підтверджується доказами про перерахунок коштів позичальнику.
Відповідач сплатив тіло кредиту в сумі 0,30 грн, однак жодних доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відповідач суду не надав.
Таким чином, у відповідача за тілом кредиту наявна заборгованість в сумі 21 899,70 грн
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за кредитними договорами, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Позивач, пред'являючи позов, крім заборгованості за основною сумою боргу, просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом, які, відповідно до розрахунку заборгованості, нараховані в межах строку дії кредитного договору.
За договором № 667948045 від 13.03.2021 року позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками в сумі 63027,01 грн за період з 13.03.2021 по 11.08.2021, що підтверджується розрахунками заборгованості. (а.с. 78-81).
Відповідач сплатив відсотки в сумі 4883,70 грн, однак доказів повернення грошових коштів у повному обсязі за кредитним договором, а також доказів, які б спростовували наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами, відповідач суду не надав.
Аналізуючи умови кредитного договору, суд зазначає, що порядок нарахування процентів за користування кредитом безпосередньо залежить від виконання позичальником умов кредитного договору.
Так, у кредитному договорі № 667948045 від 13 березня 2021 року, укладеному між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), передбачено особливий порядок нарахування процентів. На початковий період користування кредитом (так званий дисконтний період тривалістю 30 днів) застосовується дисконтна процентна ставка - 229,95 % річних (0,63 % за кожен день). У разі своєчасної сплати нарахованих процентів і продовження строку користування кредитом далі застосовується індивідуальна ставка - 620,50 % річних (1,70 % на день).
Згідно з пунктом 1.4.3 договору у разі продовження користування кредитом після завершення дисконтного періоду без своєчасної сплати нарахованих процентів, пільгові умови щодо застосування дисконтної та індивідуальної процентної ставки скасовуються ретроспективно - з дати надання кредиту. У такому разі між сторонами застосовується базова процентна ставка у розмірі 620,50% річних (1,70% на день), замість дисконтної, і позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю різницю між базовими процентами та вже сплаченими пільговими процентами за весь період користування кредитом у межах дисконтного періоду.
Крім того, якщо позичальник не повернув кредит у межах дисконтного періоду, строк дії договору автоматично продовжується (відкладальна обставина відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України) ще на 90 днів. На цей період встановлюється підвищена ставка - 839,50 % річних (2,30 % на день).
Так, відповідно до пункту 1.6 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі продовження строку користування кредитом - не пізніше граничного строку дії договору. Таким чином, строк повернення основної суми є чітко визначеним і порушення його пов'язане з настанням наслідків, зокрема втратою права на пільгові і базові процентні ставки та виникненням обов'язку сплатити підвищені проценти.
А згідно з пунктом 1.7.2 договору, у разі продовження користування кредитом після завершення дисконтного періоду, позичальник зобов'язаний сплачувати проценти у підвищеному розмірі - 839,50 % річних (2,30 % на день), починаючи з першого дня після закінчення дисконтного періоду. Це положення встановлює нову, підвищену процентну ставку, яка застосовується до суми основного боргу після втрати пільгового режиму.
Водночас, пункт 1.8 договору уточнює загальне правило нарахування процентів, відповідно до якого проценти в розмірі, визначеному зокрема п. 1.7.2, нараховуються за кожен день користування кредитом - з першого дня його надання і до дня повного повернення. Тобто, загальна сума процентів перераховується за збільшеною процентною ставкою.
Таким чином, умовами кредитного договору передбачено багаторівневу систему нарахування процентів, за якої на початковому етапі встановлюється знижена (дисконтна) ставка, що застосовується лише за умови належного виконання позичальником договірних зобов'язань. У разі порушення таких умов передбачено істотне підвищення розміру процентної ставки, внаслідок чого кредит втрачає ознаки пільгового споживчого кредитування та набуває характеру фінансового зобов'язання з надмірно високою вартістю користування коштами.
Формально підвищена процентна ставка (2,30 % в день) не визначена як неустойка (штраф або пеня), однак її застосування безпосередньо пов'язане з невиконанням позичальником своїх договірних зобов'язань і має компенсаційний характер, подібний до санкцій, передбачених статтею 549 ЦК України.
Відповідно до пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору, у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину (30.06.2023), встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину. Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Отже, підвищення процентної ставки після закінчення дисконтного періоду, навіть якщо воно передбачене договором, фактично погіршує становище споживача і має характер прихованої штрафної санкції, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості (статті 3, 509 ЦК України), а також положенням статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
На переконання суду, у даному випадку розмір процентів, визначений первісним кредитором у зазначеному договорі, є непропорційно завищеним і призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін на шкоду позичальнику (споживачу).
Відтак положення пунктів 1.7.2 та 1.8 договору, якими передбачено застосування підвищеної процентної ставки у разі невиконання позичальником умов кредитування, зокрема, неповернення основної суми кредиту не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду та продовження користування грошовими коштами, а також ретроспективний перерахунок процентів з першого дня надання кредиту, є несправедливими умовами договору, що суперечать принципам розумності та добросовісності.
Такі умови порушують баланс договірних прав та обов'язків сторін і покладають на споживача надмірний фінансовий тягар.
У зв'язку з цим суд вважає обґрунтованим визначення розміру процентів до стягнення з відповідача за період з 13 березня 2021 року по 11 серпня 2021 року в сумі 43 781,73 гривні, виходячи з погодженої сторонами індивідуальної та базової процентної ставки 1,70 % на день (пункти 1.4.2, 1.4.3 договору).
Отже, за підрахунками суду проценти за період з 13.03.2021 до 14.05.2021 становлять 11 019,78 гривень ((30 х 137,97) + (30х372,29-4883,70)+(2х297,84)).
Проценти за період з 15.05.2021 по 11.08.2021 становить 32 761,95 гривень (21899,70 х 1,70% х 88 днів ), а всього 43 781,73 гривень.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню проценти за період з 13.03.2021 по 11.08.2021 в сумі 43 781,73 гривень.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»заборгованість за кредитним договором.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № 667948045 від 13.03.2021 р. року в розмірі 65 681,43 грн, яка складається з: 21 899,70 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43 781,73 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період з 13.03.2021 по 11.08.2021.
Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Щодо вимог про стягнення судових витрат по справі суд дійшов наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч.3 ст.133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст.137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2422,00 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1 873,46 грн (2422,40 х 65 681,43 /84926,71)
Позивачем заявлені витрати на правову допомогу в сумі 7000.00 грн.
Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання професійної правничої допомоги, протокол погодження вартості послуг (а.с. 97-101 ).
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, співмірності та часу витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має врахувати розумність заявленого розміру, а також пересвідчитись, що витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений на їх надання час відповідають критерію реальності витрат.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 65 681,43 грн, отже з відповідача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 866,95 грн (5000 х 65 681,43 /84926,71), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У підсумку, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача ТОВ « ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на сплату судового збору в сумі 1 873,46 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 3 866,95 грн, а всього 5 740,41 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 625, 1050, 1054, 1056-1 ЦК, ст.ст. 133, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК, суд,-
Позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 667948045 від 13.03.2021 у розмірі 65 681,43 гривень (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 43 копійки).
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) - судові витрати в розмірі 5 740,41 гривень (п'ять тисяч сімсот сорок гривень 41 копійка).
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду.
Повний текст рішення суду складений 06 листопада 2025 року.
Позивач: ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ", юридична адреса : 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, будинок 4, літера А, офіс 10, Код ЄДРПОУ: 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Суддя Р.С. Солодовніков