Справа №348/2558/25
06 листопада 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог.
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Від представника позивача поступило письмове клопотання про закриття провадження по даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. В обгрунтування посилається на те, що ОСОБА_1 повністю розрахувалась з ТОВ »Споживчий центр» за спірною заборгованістю, а відтак було проведено позасудове врегулювання.
Стислий виклад позиції сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, у поданому клопотанні просить розгляд справи проводити у відсутності представника.
Відповідач в судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно належним чином, поштовим зв'язком, та шляхом надіслання судового виклику у формі СМС-повідомення на її номер телефону.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість проведення судового засідання, оскільки відповідач не з'явилась в судове засідання без поважних причин та не повідомила про причини неявки.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Встановлені обставини справи.
Судом встановлено, що позивачем ТОВ «Споживчий центр» заявлено до суду вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 22.04.2025-100000492 в сумі 9438грн 35 коп.
За подання до суду вказаного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00044848 від 08.10.2025.
Від представника позивача поступило письмове клопотання про закриття провадження по даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. В обгрунтування посилається на те, що ОСОБА_1 повністю розрахувалась з ТОВ »Споживчий центр» за спірною заборгованістю, а відтак було проведено позасудове врегулювання.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
У ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
При цьому логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову.
Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості після пред'явлення позивачем позову не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд Верхового Суду в постанові від 12.12.2020 суду у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19). Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10.04.2019 у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13.05.2020 у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09.09.2020 у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Оскільки що на час відкриття провадження у цій справі між сторонами існував спір, що підтверджується поданням позивачем позову до суду та суду не надано доказів протилежного, який припинив існувати після відкриття провадження у справі у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем заявлених до нього вимог про сплаті заборгованості за кредитним договором, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, сторона попереджена про наслідки відмови від позову, оскільки провадження у справі закривається і вона не зможе повторно звернутися до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Частиною 3 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд ухвалою закриває провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
В ході розгляду справи стороною позивача заявлено клопотання про закриття провадження по справі, оскільки відповідач ОСОБА_1 повністю розрахувалась з ТОВ »Споживчий центр» за спірною заборгованістю.
Таким чином суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову у зв'язку з погашенням боргу відповідачем.
З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.
Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, а заява представника позивача фактично є заявою про відмову від позову у зв'язку з погашенням боргу, суд, з урахуванням класичного принципу jura novit curia, вважає за можливе задовольнити заяву позивача про закриття провадження у справі, проте із застосуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Висновки суду.
Враховуючи наведені обставини суд прийшов до висновку про прийняття відмови позивача ТОВ «Споживчий центр» від позову до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 43, 49, 81, 206, 247, 255, 256, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника позивача ТОВ «Споживчий центр» в частині закриття провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору - відмовити.
Прийняти відмову представника позивача ТОВ «Споживчий центр» від позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити сторонам зміст ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Міськевич О.Я.