Справа № 203/2776/25
Провадження № 4-с/0203/24/2025
15 травня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в залі суду в місті Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
за участі:
представника заявника - Дьоміної А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС»,
25.04.2025 року в системі «Електронний суд» до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - заявник, скаржник; представник заявника - адвокат Лабовкін О.О.) на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС», в якій заявник просить суд:
- зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений в рамках виконавчого провадження №43908925;
- зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений в рамках виконавчого провадження №43908925.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначила, що у період з 09.07.2014 року по 30.06.2015 року у Першому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №43908925 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» заборгованості у розмірі 105620,96 грн.
Так, 09.07.2014 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Біловолом В.О. в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При цьому 16.07.2014 року старшим державним виконавцем Кіровського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Біловолом В.О. в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про арешт коштів боржника, та 30.06.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Також сторона заявника зазначила, що у період з 22.04.2016 року по 14.12.2016 року у Самарівському відділі державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на примусовому виконанні перебував виконавчий документ №2/0418/1590/2012 від 17.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» заборгованості у розмірі 105620,96 грн. Державним виконавцем 14.12.2016 року було завершене виконавче провадження в порядку частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на той час), у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення. Після повернення виконавчого документа арешт, накладений у виконавчому провадженні, продовжує діяти.
За твердженнями представника заявника, станом на теперішній час наявні підстави для скасування (зняття) арешту з майна та з коштів ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження №43908925. З моменту повернення виконавчого листа (30.06.2015 року) минуло майже 10 років, тобто з цього моменту стягувачем не було отримано дублікату виконавчого листа або не було звернення до виконавчої служби. Це, на думку заявника, підтверджує той факт, що заборгованість відсутня, що також підтверджено листом Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №28.17-27/45961 від 03.04.2025 року, бо повторно вказаний виконавчий документ до відділу не надходив.
Заявник зазначила, що станом на сьогодні у неї відсутня будь-яка заборгованість, а відповідно, відсутня і необхідність у її стягненні та у вжитті заходів примусового виконання рішення, таких як арешт майна та коштів боржника. Вона звернулась до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою про зняття арешту з майна та коштів. Однак, листом від 15.04.2025 року №58926/4 у знятті арешту з майна та коштів їй було відмовлено, а також повідомлено про те, що фактично виконавче провадження - знищене. Заявник вказує на те, що це підтверджує факт звернення заявником до державного виконавця щодо врегулювання спірного питання в позасудовому порядку та як підтвердження безпідставної відмови та бездіяльності державного виконавця, адже заборгованість відсутня.
Додатково заявник звернула увагу суду на те, що 20.02.2019 року ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська по справі №203/2384/14-ц було розглянуто клопотання про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Стархування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, та залишено його без задоволення. Вказана ухвала суду набрала законної сили станом на 12.03.2019 року. Натомість основною метою арешту майна боржника є обмеження можливості боржника розпоряджатися належним йому майном з метою забезпечення реальної можливості звернення стягнення на таке майно задля задоволення вимог стягувача.
Оскільки виконавчий лист повторно не пред'являвся до примусового виконання і строки його пред'явлення до виконання закінчились, сторона заявника вважає, що збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправдним втручанням у право на мирне володіння майном боржника ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, заявник звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо незняття арештів з коштів та майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2025 року, судову справу №203/2776/25, провадження №4-с/0203/24/2025, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М. та передано канцелярією суду - 01.05.2025 року.
Ухвалою суду від 01.05.2025 року було відкрито провадження в цивільній справі №203/2776/25 за скаргою та призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні, зобов'язано Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати для огляду в судове засідання матеріали виконавчого провадження №43908925 або надіслати належним чином засвідчені копії (за відсутності повідомити суд).
У судове засідання 15.05.2025 року з'явилась представник заявника.
Представник Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.
За змістом заяви представник виконавчої служби зауважив, що Першим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зокрема, листом №21952/28.25 від 19.02.2025 року представнику позивача була надана обґрунтована відповідь з приводу порушеного питання.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду заяви, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв щодо участі у судовому засіданні на адресу суду не надсилав.
Станом на 15.05.2025 року на адресу суду не надходило відповіді Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання ухвали суду від 01.05.2025 року щодо її виконання в частині зобов'язання надати для огляду в судове засідання матеріали виконавчого провадження №43908925 або надіслати належним чином засвідчені копії (за відсутності повідомити суд).
Суд, заслухавши думку представника заявника, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223, 450 ЦПК України, продовжив судове засідання за відсутності державного виконавця та представника стягувача за наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Під час судового засідання представник заявника підтримала у повному обсязі вимоги скарги та просила суд їх задовольнити, підстави звернення до суду із скаргою пояснила суду таким чином, як про це вказано вище. Представник заявника пояснила, що виконавчий лист було видано ще у 2014 році, заявник добровільно сплатила заборгованість та всі квитанції щодо сплати заборгованості містилися в матеріалах виконавчого провадження. Виконавче провадження було закінчене у зв'язку з добровільною сплатою заборгованості. Під час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець мав скасувати накладені арешти на кошти та майно заявника.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 06.12.2024 року, 15.07.2014 року державним реєстратором Гезь К.В., Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська область, було зареєстроване обтяження у виді арешту нерухомого майна: все нерухоме майно, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №43908925, виданий 09.07.2014 року, видавник: Біловол В.О., Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровська область; обтяжувач: Кіровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції; особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 .
Відповідно до листа начальника відділу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченка В. від 19.02.2025 року за №21952/28.25 «Про розгляд адвокатського запиту», зокрема, повідомлено адвоката Лабовкіна О. в інтересах ОСОБА_1 , що перевіркою відомостей в АСВП встановлено, що у період з 09.07.2014 року по 30.06.2015 року на примусовому виконанні Кіровського ВДВС міста Дніпра перебувало виконавче провадження №43908925, з примусового виконання виконавчого листа №2/0418/1590/2012, виданого 17.06.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» боргу у розмірі 105620,96 грн.
09.07.2014 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Дніпра Біловолом В.О. (не діє) в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про арешт майна боржниці - ОСОБА_1 , на підставі якої було зареєстровано запис про обтяження №6340221 від 15.07.2014 року.
30.06.2015 року старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Дніпра Біловолом В.О. (не діє) в межах виконавчого провадження №43908925 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у відповідності до вимог п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчої дії), а саме: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС.
Згідно з відомостями АСВП, виконавчий лист №2/0418/1590/2012, виданий 17.06.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, перебував на примусовому виконанні Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) в межах виконавчого провадження №50935182.
Так, за відомостями з АСВП у «ВП - спецрозділ» від 19.02.2025 року, виконавче провадження №43908925, стан виконавчого провадження: закінчене, виконавчий документ: виконавчий лист від 17.06.2014 року №2/0418/1590/2012, дата надходження: 04.07.2014 року, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» боргу у сумі 105620,96 грн.
09.07.2014 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене звернення стягнення на майно боржника постановою старшого державного виконавця Біловола В.О. (не діє), Дніпропетровська область, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, для забезпечення реального виконання рішення та відповідно до заяви стягувача, був накладений арешт на майно боржника в межах суми стягнення у розмірі 105620,96 грн.
16.07.2014 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене звернення стягнення на кошти на рахунках боржника постановою старшого державного виконавця Біловола В.О. (не діє), Дніпропетровська область, про арешт коштів боржника, оскільки боржник не виконав виконавчий документ у строк, встановлений для самостійного виконання, боржнику належать розрахункові рахунки: №26000619940397, МФО 300012, Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», № НОМЕР_2 , МФО 305653, Дніпропетровська обласна дирекція публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», загальна сума боргу, з урахуванням виконавчого збору, становить 116183,05 грн; сума звернення стягнення: 116183,05 грн.
05.01.2015 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з розшуком боржника, транспортних засобів, постановою старшого державного виконавця Біловола В.О. (не діє), Дніпропетровська область, про арешт майна, до розгляду справи по суті.
30.06.2015 року у межах виконавчого провадження №43908925 державним виконавцем було здійснене поновлення виконавчого провадження та закінчене виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС, постановою державного виконавця Куземи Я.Г. (не діє), Дніпропетровська область, про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі того, що з метою з'ясування майнового стану боржника, державним виконавцем були зроблені електронні запити в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з якими, майно за боржником не зареєстроване; згідно з відповіддю УДАІ, транспортний засіб за боржником не зареєстровано, згідно з відповіддю з ДПІ, у боржника були виявлені банківські рахунки в банківських установах, надійшли відповіді з банківських установ, що кошти відсутні на рахунках; виходом за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що не виявилось можливим перевірити майно боржника, оскільки двері ніхто не відчинив, згідно з відповіддю ПФУ, боржник працює в ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант».
Оглядом сайту ЄДРСР судом було встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2012 року, справа №0418/1444/2012, провадження №2-п/0203/63/2016, було задоволено у повному обсязі позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, та стягнуто з відповідачки ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 104025,21 грн., витрати на експертні послуги в розмірі 550,00 грн. та судові витратив у сумі 1045,75 грн., а всього 105620,96 грн. (сто п'ять тисяч шістсот двадцять гривень 96 коп.).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2016 року, справа №0418/1444/2012, провадження №2-п/0203/63/2016, було залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2012 року у цивільній справі №0418/1444/2012 за позовом ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року у цивільній справі №0418/1444/2012 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року, справа №0418/1444/2012, провадження №22-ц/774/2028/17, було відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_1 , та залишено без змін заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2012 року.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.12.2018 року, справа №0418/1444/2012, провадження №61-19139св18, було залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданої її представником - ОСОБА_3 , заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року було залишено без змін.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2019 року, справа №203/2384/14-ц, провадження №6/0203/2/2019, було залишено без задоволення клопотання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
Вказана ухвала суду набрала законної сили станом на 12.03.2019 року.
28.03.2025 року боржник ОСОБА_1 звернулась до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна та коштів, в якій вона просила зняти арешт з її майна та коштів, накладений в рамках виконавчого провадження №43908925.
Листом від 15.04.2025 року Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив адвоката Лабовкіна О. про те, що зокрема, 09.07.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на підставі вказаної постанови зареєстроване обтяження за №6340221. Під час примусового виконання державним виконавцем було встановлено, що згідно з відповіддю ПФУ, боржник отримує дохід у ТДВ «Страхова компанія «Укоопгарант».
Враховуючи викладене, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, виконавчий документ був направлений за належністю до іншого відділу ДВС, про що 30.06.2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
При цьому заявника повідомлено, що ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, та роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Також зазначено, що згідно з відомостями з АСВП, виконавчий лист №2/0418/1590/2012, виданий 17.06.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, перебував на примусовому виконанні Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса)) в межах виконавчого провадження №50935182.
Листом від 03.04.2025 року Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відповідь на запит адвоката від 28.03.2025 року повідомив, що 22.04.2016 року на виконання за місцем отримання доходу боржниці до відділу надійшов виконавчий документ №0418/1444/2012 від 17.06.2014 року, виданий Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» витрат у розмірі 105620,96 грн. Вказаний виконавчий документ було прийнято до провадження державного виконавця, про що винесено відповідну постанову.
Водночас 14.12.2016 року виконавче провадження було завершене в порядку частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на той час), у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення. Надати більш детальну інформацію не є можливим, оскільки виконавче провадження було передано до архіву та в подальшому знищене, у зв'язку з перебігом терміну зберігання. Повторно виконавчий документ до відділу не надходив.
Аналіз обставин, встановлених судом у ході судового розгляду скарги, дає суду підстави для висновку, що на момент звернення заявника до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні у відділі державної виконавчої служби не перебуває виконавче провадження, в рамках якого були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника. Оскільки виконавче провадження №43908925 було закінчене та виконавчий документ - виконавчий лист №2/0418/1590/2012, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV був направлений для виконання за належністю до іншого відділу ДВС - Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області ПМУМЮ (м. Одеса)), виконавче провадження №50935182.
Згодом виконавче провадження №50935182 було завершене іншим відділом ДВС - Новомосковським МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV, виконавчий документ був повернутий до суду, який його видав, у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду.
При цьому рішення суду, за яким видано виконавчий документ, після апеляційного та касаційного оскарження, набрало законної сили, та ухвалою суду від 20.02.2019 року, справа №203/2384/14-ц, провадження №6/0203/2/2019, було залишено без задоволення клопотання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого у цивільній справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування.
Суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статтею 16 ЦК України та передбачає: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
За правилами статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.
Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV, який втратив чинність 05.01.2017 року, та чинним Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII врегульовані питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, станом на момент винесення оскаржуваних постанов.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі , в тому числі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами частин 1, 2, 3, 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний , зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
В пункті 1 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчиненні дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до частини 1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону , зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Аналіз вищевказаних норм дає суду підстави дійти висновку, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного виконання рішення в порядку та спосіб, встановлений виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», а під час здійснення виконавчих дій він має право накладати арешт на майно боржника в межах виконавчого провадження.
Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Так, у ході судового розгляду скарги судом було встановлено, що на виконанні у Центрального ВДВС міста Дніпра (наразі - Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) перебувало виконавче провадження №43908925, а на виконанні у Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) перебувало виконавче провадження №50935182, з примусового виконання виконавчого документа - виконавчого листа №2/0418/1590/2012, виданого 17.06.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» суми боргу у загальному розмірі 105620,96 грн.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини 1, частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 30.06.2015 року), виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 30.06.2015 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, станом на 30.06.2015 року, під час винесення державним виконавцем Центрального ВДВС міста Дніпра постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця, з огляду на вимоги частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 30.06.2015 року), були відсутні правові підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника, оскільки виконавче провадження було закінчене, у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.
Крім того, вказані вище норми передбачають підстави зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, а не у випадку закінчення виконавчого провадження у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби.
Тому суд дійшов висновку, що після звернення заявника до державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 28.03.2025 року про зняття арешту з коштів та майна у виконавчому провадженні №43908925, державний виконавець Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) правомірно письмово повідомив заявника про хід виконавчого провадження №43908925 та відсутність у нього правових підстав для зняття арешту з майна, з посиланням на положення частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції). При цьому державний виконавець повідомив заявника про те, що виконавчий лист №2/0418/1590/2012 перебував на примусовому виконанні у Новомосковському МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, виконавче провадження №50935182.
Судом встановлено, що державний виконавець Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області постановою від 14.12.2016 року завершив виконавче провадження №50935182 в порядку частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення.
Так, відповідно до частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14.12.2016 року), виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14.12.2016 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14.12.2016 року), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, виконавчий документ на підставі частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за №606-XIV (в редакції, чинній станом на 14.12.2016 року) був повернутий до суду, який його видав, у зв'язку з відновленням судом строку для подання апеляційної скарги на рішення суду. Тобто державний виконавець Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області під час винесення постанови від 14.12.2016 року про закінчення виконавчого провадження, ВП №50935182, з огляду на вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», повинен був зняти арешти, накладені на майно боржника, про що зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець, проте їх не зняв.
Натомість заявник не оскаржує бездіяльність державного виконавця Новомосковського МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області (наразі - Самарівський відділ державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)), не вказує на те, що вона зверталась до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна.
При цьому у судовому засіданні представник заявника вказувала на те, що заявниця як боржник у виконавчому провадженні виконала рішення суду, сплатила борг, проте не може надати суду будь-яких доказів, бо виконавче провадження наразі знищене, у зв'язку з перебігом терміну зберігання. Натомість суд критично оцінює такі твердження представника заявника, оскільки жодних доказів повного виконання заявником рішення суду матеріали не містять, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд відхиляє як безпідставні і твердження сторони заявника про те, що непоновлення судом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання вказує на відсутність у заявника будь-якого боргу.
Водночас у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №641/7824/18, вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.
У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №761/35971/15-ц зазначено, що здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернено стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження.
Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції (постанова ВС від 13 липня 2022 року, справа №2/0301/806/11, провадження №61-3814св22).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У ході судового розгляду скарги судом було встановлено, що на момент звернення заявника до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавчі провадження, в рамках яких були накладені арешти на кошти та майно заявника як боржника, є закінченими, та не перебувають на виконанні у державного виконавця. При цьому суд враховує те, що у державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відсутні правові підстави для скасування арешту з коштів та майна боржника, а доказів відсутності заборгованості, добровільної сплати боргу заявник суду не надала.
Аналіз викладеного вище дає суду підстави для висновку про те, що державний виконавець Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не допустив протиправної бездіяльності, та в межах наданих йому законом повноважень правомірно вказав на те, що у нього відсутні правові підстави для зняття арешту з коштів та майна боржника.
Тому суд дійшов висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є необґрунтованими, та у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 447-452 ЦПК України, суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС», - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 22.05.2025 року.
Суддя Ф.М. Ханієва