Справа № 991/7357/25
Провадження № 1-кп/991/96/25
30 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , яка визначена для розгляду кримінального провадження одноособово (далі - Суд),
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2024 за № 52024000000000353, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ,
установив:
21.10.2025 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 (Вх. № 48427/25).
І. Суть клопотання
Прокурор просить продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на 2 місяці, а саме: прибувати до суду на кожну вимогу (1); не відлучатися за межі України без дозволу суду (2); повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (3); утриматись від спілкування зі свідками, які були допитані під час досудового розслідування та зазначені у Реєстрі матеріалів досудового розслідування, у тому числі з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті (4).
Клопотання обґрунтовано тим, що встановлені в ухвалі слідчого судді ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду (1); незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні (2), перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (3), продовжують існувати та свідчать про необхідність продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор мотивував такими обставинами та фактами: ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, за які можливе призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, без можливості звільнення його від відбування покарання з випробуванням чи призначенням більш м'якого покарання, ніж передбачено (1); стійкими зв'язками з чинними та колишніми посадовими особами державних, правоохоронних та судових органів, зокрема колишнім головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України ОСОБА_7 та його колишнім заступником ОСОБА_8 , керівництвом Міністерства цифрової трансформації України (2); використанням ОСОБА_4 своїх зв'язків у органах державної влади задля організації виїзду його сина - ОСОБА_14 за кордон після введення на території України режиму воєнного стану та оголошення мобілізації (3); історією перетинів ОСОБА_4 державного кордону України та тривалістю його перебування закордоном (4); вчиненням обвинуваченим дій щодо підготовки для можливого переховування за кордоном, у тому числі дій щодо виведення коштів на рахунки закордонних банків, перереєстрації нерухомого майна після проведення обшуку за місцем його проживання (5); майновим станом ОСОБА_4 та членів його сім'ї (6).
Ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні продовжує існувати та обґрунтовується характером та обставинами вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень спільно з іншими членами організованої групи, у тому числі й особами, які працюють у підконтрольних йому компаніях. Про існування цього ризику свідчить і те, що у період 13.11.2020 - 24.11.2020 ОСОБА_4 здійснив вплив на іншого обвинуваченого та інших осіб, у тому числі й тих, яким могли бути відомі обставини вчинення кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 12019000000000835. Більш того, зважаючи на порядок допиту свідків, ризик впливу на них існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом їх показань.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином продовжує існувати та обґрунтовується встановленими досудовим розслідуванням обставинами та характером вчинених кримінальних правопорушень, які свідчать про високий рівень планування, підготовки, системності та конспіративності дій ОСОБА_4 під час їх вчинення. Наприкінці лютого - початку березня 2022 року ОСОБА_4 організував виведення грошових коштів до іноземних держав та їх подальше розміщення на рахунках, відкритих у іноземних банках, через ОСОБА_15 (особу, з якою спільно проживає). Більш того, бажаючи приховати свої дії щодо підготовки та вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_4 цікавився чи здійснювалась перевірка на мікрофони в приміщеннях ТОВ «Інфосейф Інноваційні Технології» і лише після ствердної відповіді надав згоду на проведення зустрічі у вказаному приміщенні.
Існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також наявність обставин, які зумовлюють необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, на думку сторони обвинувачення, дають підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 . Продовження зазначених обов'язків матиме найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, з огляду на що втручання вважатиметься розумним і співмірним із цілями цього кримінального провадження.
ІІ. Позиції учасників провадження щодо заявленого клопотання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане до суду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що враховуючи той факт, що більшість свідків - це працівники підконтрольних обвинуваченому компаній, існує ризик впливу на них. Дія застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу свідчить про його дієвість та забезпечує його належну процесуальну поведінку. Обов'язок утримуватись від спілкування зі свідками стосується лише обставин, відображених у обвинувальному акті, та не обмежує можливості спілкування обвинуваченого з ними, зокрема й щодо робочих питань.
Захисник ОСОБА_5 зазначив, що клопотання прокурора є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Обвинувачений сумлінно виконує всі покладені на нього обов'язки. Стороною обвинувачення не було зафіксовано жодних порушень з його боку. Досудове розслідування завершено, нові слідчі (розшукові) дії не проводяться, у зв'язку з чим ризики впливу на перебіг розслідування або знищення доказів є абстрактними і жодними доказами не підтвердженими.
Захисник ОСОБА_6 також заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Вважає, що визначений у цьому кримінальному провадженні розмір застави гарантує та забезпечує належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Обов'язки, передбачені п. 1-3, є тотожними обов'язкам, що зазначені у ст. 42 КПК України, а обов'язок утримуватись від спілкування зі свідками є надмірним. Стороною обвинувачення не було зафіксовано жодних спроб обвинуваченого порушити ці обов'язки або якимось іншим чином впливати на хід цього кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав правову позицію своїх захисників.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За змістом ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців; у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Враховуючи положення ст. 199 КПК України, суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків має з'ясувати, крім обставин, зазначених у ч. 1 ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов'язків.
Зі змісту наявних у матеріалах справи відомостей вбачається, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.09.2025 продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , а саме: прибувати до суду на кожну вимогу (1); не відлучатися за межі України без дозволу суду (2); повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (3); утриматись від спілкування зі свідками, які були допитані під час досудового розслідування та зазначені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, у тому числі з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті (4). Термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , визначено до 01.11.2025.
Враховуючи стадію кримінального провадження, питання обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення не може бути предметом розгляду суду, оскільки зібрані стороною обвинувачення докази підлягатимуть дослідженню відповідно до положень параграфа 3 глави 28 КПК України, і тільки за результатами судового розгляду має вирішуватись питання про доведеність обвинувачення.
За таких обставин, під час розгляду клопотання, Суд надаватиме оцінку виключно тим доводам, які стосуються продовження існування заявлених прокурором ризиків.
Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що ризик переховування від суду, який Суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинуваченого ОСОБА_4 , продовжує існувати. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, які є особливо тяжкими корупційними кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корисливою спрямованістю. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Також встановлені у ході судового розгляду факти, зокрема наявність у ОСОБА_4 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дійсного до лютого 2026 року, а також неодноразові перетини ним державного кордону України, у тому числі у липні 2023 року, під час запровадженого на території України режиму воєнного стану, вказують на наявність у нього реальної можливості виїзду за межі території України.
Усвідомлюючи тяжкість можливого покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від суду, зокрема, може залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Сукупність обставин, про які у своєму клопотанні зазначає прокурор, щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 впливових контактів серед нинішніх та колишніх посадових осіб органів державної влади, правоохоронних органів, організаційних та фінансових ресурсів, а також вчинених раніше дій, спрямованих на забезпечення можливості виїзду та проживання за кордоном, на переконання Суду, підтверджує, що ризик переховування від суду залишається актуальним і з плином часу не зменшився.
Окрім того, Суд вважає, що на момент розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Судом раніше досліджувались обставини та відомості про те, що у ході досудового розслідування цього кримінального провадження були зафіксовані розмови обвинуваченого ОСОБА_4 щодо організації перевезення третьою особою через державний кордон України значних сум грошових коштів, з подальшим їх розміщенням у банківських установах іноземної держави, організації виїзду його сина за кордон у період дії правового режиму воєнного стану на території України, що можуть вказувати на здатність останнього вчиняти дії всупереч обмеженням, встановленим нормативно-правовими актами України.
Окрім цього, конспіративність поведінки обвинуваченого, яка проявилася, зокрема, у перевірці приміщень на наявність технічних засобів стеження та прослуховування, може вказувати на спроби останнього уникнути будь-якої фіксації його діяльності, у тому числі й протиправної.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що продовження існування ризиків переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обумовлює необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, а саме: не відлучатися за межі України без дозволу суду (1).
На переконання Суду, обов'язок прибувати до суду на кожну його вимогу є таким, що безпосередньо корелюється з процесуальним обов'язком, передбаченим ст. 42 КПК України, відповідно до якої обвинувачений зобов'язаний з'являтися за викликом суду. Такий обов'язок спрямований на забезпечення належного процесуального контролю за поведінкою обвинуваченого та належне здійснення судового розгляду.
Разом із тим, необхідність під час судового провадження у продовженні дії обов'язку повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи стороною обвинувачення не доведена. Такий обов'язок може бути виправданим під час проведення досудового розслідування, коли проводяться активні процесуальні дії та існує необхідність в проведенні певних слідчих дій за участю підозрюваного, виклик якого через відсутність інформації про такі обставини може бути ускладненим. На підставі викладеного, Суд не вбачає підстав для продовження дії зазначеного обов'язку.
У цьому кримінальному провадженні також продовжує існувати ризик впливу на свідків, інших обвинувачених, про що свідчить, зокрема, можливість безперешкодного контактування обвинуваченого з ними.
Показання свідків мають суттєве значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. В умовах зацікавленості обвинуваченого у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо, а також, використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення, погрози тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.
Про існування ризику впливу обвинуваченого на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить можливість ОСОБА_4 контактувати з посадовими особами підконтрольних йому підприємств, з якими він мав офіційні, дружні відносини, співпрацював тощо. Такий тривалий контакт, на думку Суду, може дозволити обвинуваченому безперешкодно налагоджувати зв'язок зі свідками, використовуючи їхнє спільне минуле для маніпулювання або тиску, щоб переконати їх змінити свої показання.
Ці факти та обставини, а також факт ознайомлення сторони захисту з усіма матеріалами досудового розслідування, дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , як мінімум, відомі особи (їх імена та прізвища), які можуть володіти інформацією, яка може стосуватися обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень та мати суттєве значення для цього кримінального провадження.
Більш того, Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Існування такого ризику обумовлює необхідність продовження строку дії покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язку утриматись від спілкування зі свідками, які були допитані під час досудового розслідування та зазначені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, у тому числі з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Попри це, Суд звертає увагу, що на стадії судового провадження обґрунтування необхідності продовження цього обов'язку має бути більш прискіпливим та конкретизованим, з урахуванням фактичного перебігу розгляду справи, необхідності в допиті певного кола свідків, поведінки обвинуваченого та відсутності чи наявності нових ризиків, що підтверджують доцільність подальшого застосування такого обмеження.
Із огляду на досліджені у ході розгляду клопотання факти та обставини, Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданого прокурором клопотання.
Підсумовуючи, Суд вважає, що покладені на обвинуваченого обов'язки у визначеному вище обсязі не є занадто обтяжливими для нього, будуть здатні запобігти реалізації встановлених вище ризиків і в достатній мірі забезпечать його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 194 КПК України, Суд продовжує строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого, строком на два місяці, тобто до 30.12.2025.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177-178, 194, 315, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.09.2025, на два місяці, а саме:
1) не відлучатися за межі України без дозволу суду;
2) утриматись від спілкування зі свідками, які були допитані під час досудового розслідування та зазначені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, у тому числі з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Строк дії обов'язків встановити до 30.12.2025.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_16