Справа № 991/3953/23
Провадження 1-кп/991/55/23
03 листопада 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ з іншого приміщення суду),
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (в режимі ВКЗ з власних технічних засобів, ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ з іншого приміщення суду),
представника потерпілого і цивільного позивача ТзОВ «Житомирський бронетанковий завод» ОСОБА_13 ,
представника потерпілого Державного агентства резерву України ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування або зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за обвинуваченням:
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Гуйва, Житомирського району, Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Житомир, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
02.10.2025 надійшло клопотання від захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування або зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного cуду від 23 листопада 2022 року у вигляді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 3120000 грн з покладенням низки процесуальних обов'язків.
Зазначений розмір застави 25.11.2022 заставодавцями внесено у встановленому законом порядку.
В подальшому, покладені на ОСОБА_7 обов'язки продовжувались один раз та наразі ОСОБА_7 не має будь-яких обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
Зокрема, захисник просить скасувати запобіжний захід або змінити на більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу
На переконання захисника визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні та максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканість. КПК України пов'язує можливість забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою, як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуваннях різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 КПК України та ст. 178 КПК України. Розмір застави має бути пропорційним обставинам кримінального провадження та встановленим ризикам, обов'язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження.
Звернув увагу на те, що враховуючи стадію судового розгляду, ризики у кримінальному провадженні суттєво змінились та/або зникли у порівнянні з ризиками, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, а визначений розмір застави у розмірі 1200 неоподатковуваних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на теперішній час є необґрунтованим з урахуванням належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Тому на твердження захисника існують підстави для скасування запобіжного заходу або зміни на більш м'який запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Також стороною захисту, як підставу для зміни запобіжного заходу, ставиться під сумнів кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України з таких підстав: 1) не підтверджено документально розмір завданої шкоди; 2) не підтверджено наявності умислу в діях службових осіб ДП «ЖБТЗ» на розтрату державного майна; 3) не підтверджено корисливий мотив та мету в діях службових осіб ДП «ЖБТЗ".
Вважає, що під час судового розгляду не доведено винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, зокрема, роль ОСОБА_7 , яка полягала у візуванні службової записки від 02.10.2014 № 209 для проведення регламентних робіт по переконсервації двигунів УТД-20, які в подальшому були передані зі складу де зберігались до цеху № 2, не доводить правильність кваліфікації за ч. 5 ст. 191 КК України, а саме розтрату державного майна та завдання шкоди державі.
На переконання захисника, з урахуванням значної тривалості кримінального провадження (внесено в ЄРДР за № 42016060360000008 від 12.01.2016), відсутність ризиків з плином часу, належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та його особистих якостей, подальше застосування запобіжного заходу не виправдовує такий ступінь втручання у права людини, а застава у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 3120000 грн, як запобіжного заходу, буде необґрунтованим, оскільки виконання процесуальних обов'язків обвинуваченого, передбаченого ст. 42 КПК України в майбутньому будуть виконуватись ОСОБА_7 без будь-якого запобіжного заходу.
При цьому захисник звертає увагу на майновий стан ОСОБА_7 , який є пенсіонером, потребує значних коштів на лікування. Вважає, що залишення поточного розміру застави буде не пропорційним тягарем для обвинуваченого, оскільки останній має потребу у поверненні грошових коштів заставодавцям.
Позиції сторін щодо клопотання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому. Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 жодного разу не порушував встановлені раніше судом обов'язки, які не продовжувались, а грошові кошти за заставу сплачені іншими особами, які необхідно віддавати ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 просив задовольнити клопотання, пояснив, що наразі існує потреба у поверненні грошових коштів заставодавцям.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Звернув увагу, що сторона обвинувачення наперед, розуміючи, що ризики з певним часом змінюються, не зверталась до суду про продовження строку дій обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 191 КПК України.
Єдиним запобіжним заходом для гарантування належної процесуальної поведінки особи є застава у визначеному розмірі. Також вказав, що ризик переховування продовжує існувати з урахуванням заключної стадії судового розгляду з метою уникнення відповідальності за вироком суду, віку обвинуваченого та припинення дій обов'язків, що дає можливість виїхати за кордон. Сам факт тривалості судового розгляду та зміна ризиків не достатньо для скасування та зміни запобіжного заходу, враховуючи, що вчинений обвинуваченим злочин є економічним. Тому, на думку прокурора, застава саме у визначеному розмірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого в подальшому.
Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтримали клопотання про скасування або зміну запобіжного заходу. Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення клопотання.
Представник потерпілого і цивільного позивача ТОВ «Житомирський бронетанковий завод» підтримав позицію прокурор, представник потерпілого Державного агентства резерву України просила вирішити клопотання на розсуд суду.
Мотиви та оцінка суду
Судом встановлено, що 23.11.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3120000 грн та покладено ряд обов'язків, передбачених п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 17 а.с. 24-30).
На виконання рішення суду застава за обвинуваченого ОСОБА_7 внесена заставодавцями 25.11.2022 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (т. 17 а.с.43-46).
В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2023 обов'язки, передбачені п. 3, 4, 8, ч. 1 ст. 194 КПК України було продовжено до 17.03.2023. На час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу строк дії обов'язків закінчився. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Таким чином, на день розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 продовжує діяти запобіжний захід у виді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до вимог ч. 5 ст.194 КПК України зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути таке клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України). Таким чином, суд зобов'язаний оцінити викладені в цьому клопотанні обставини і надати їм оцінку.
Запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК України).
Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (стаття 201 КПК України).
Перелік підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту не передбачений кримінальним процесуальним законом, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Системний аналіз положень ст. ст. 194, 201 КПК України свідчить про те, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника можуть бути нові обставини, що виникли після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу, які зокрема свідчать про зменшення або ж нівелювання встановлених у провадженні ризиків та/або впливають на виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків або які вказують на зміни в майновому чи сімейному стані обвинуваченого чи зміни в інших суттєвих обставинах, що враховувалися під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Такі ж підстави можуть бути враховані судом в конкретній справі при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу. Тобто суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу та не переглядає відповідне судове рішення, а на підставі наданих учасниками провадження відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до особи запобіжний захід.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 суд виходить із того, що силу ч. 2 ст. 42 КПК України останній перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень, а питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд вирішує у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
При цьому метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
В контексті твердження сторони захисту про відсутність ризиків суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Запобіжний захід, як застава, полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Наявні матеріали кримінального провадження підтверджують, що визначений розмір застави, з одного боку є помірним та реальним для обвинуваченого ОСОБА_7 (застава вже внесена), з іншого боку, сума залишається необхідно високою для ризику втрати цих грошових коштів у разі неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Водночас ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
На переконання суду ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. На думку суду вага вказаного ризику не зменшилась, а із зміною стадії кримінального провадження (наразі розгляд кримінального провадження перебуває на завершальній стадії) має високий ступінь ймовірності.
Порівнюючи обставини зараз та ті, що були станом на момент попереднього розгляду питання про обрання запобіжного заходу, очевидно, що залишається фактор тяжкості кримінального правопорушення і суворості покарання за нього з урахуванням корупційного складу такого злочину. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 інкриміновано вчинення особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за ч. 5 ст.191 КК України на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, в разі винесення обвинувального вироку, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України. Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Таке твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. Так, у випадку визнання обвинуваченого винним, розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов'язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, ОСОБА_7 зможе переховуватися від суду, маючи достатній рівень матеріального забезпечення. У його власності перебуває суттєва кількість нерухомого майна та транспортні засоби. Про це зазначено в ухвалі слідчого судді від 17.01.2023 про продовження строку покладення обов'язків (справа 991/255/23). Маючі достатні джерела для існування та засоби для пересування, на переконання суду, ОСОБА_7 має реальну можливість залишити територію України, і тривалий час проживати за її межами, навіть з урахуванням обмежень, які обумовлені воєнним станом, оскільки обвинуваченому 27.10.2025 виповнилось 71 рік, що дає останньому вільно пересуватись за межі України.
До того ж, суд вважає, що з урахуванням заключної стадії судового розгляду динамічність ризику переховування обвинуваченого від суду зростає, оскільки наближається ухвалення вироку, тому обвинувачений, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання його винними у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.
Іншою підставою для скасування та зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на твердження захисника, є невірна кваліфікація злочину, передбачена частиною 5 статті 191 КК України та не доведеність винуватості поза розумним сумнівом.
Разом з тим, суд звертає увагу сторони захисту, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Це означає, що невинність особи є припущенням, а не доведеним фактом, доки суд не ухвалить відповідне рішення.
Тому посилання сторони захисту на невірну кваліфікацію та недоведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, як на підставу для скасування запобіжного заходу або зміни, суд не приймає до уваги.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний, зокрема, оцінити в сукупності всі обставини, що стосуються справи (тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів та інші обставини, передбачені п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Разом з тим, суд вважає, що продовження існування ризику, передбаченого пунктом 1 ч. 1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого, дії до яких він може вдатись у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов'язання. Суд вважає, що доцільним у такому випадку буде запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі.
Отже, на теперішній час застава у відповідному розмірі забезпечує виконання обвинуваченим покладеного на нього процесуального обов'язку та є засобом запобігання ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених на нього обов'язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Втім, зазначена обставина свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує його належну процесуальну поведінку. Тому зазначені доводи, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Суд не не бере до уваги посилання захисника на матеріальне становище обвинуваченого, який є пенсіонером та потребує значних коштів на лікування, як на підставу для скасування запобіжного заходу або його зміну на особисте зобов'язання, оскільки грошові кошти в якості застави внесено іншими особами.
На переконання суду, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, у визначеному розмірі, буде співмірним з існуючим ризиком переховування, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що стороною захисту суду не було надано переконливих доказів, які б обумовили скасування чи зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на більш м'який, застосованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.11.2022 (справа № 991/5734/22, провадження № 1-кс/991/5755/22). Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 176-178, 182, 194, 201, 331, 369, 372, КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування або зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2