Справа № 752/26855/25
Провадження № 1-кс/752/9291/25
01 листопада 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві, клопотання старшого слідчого відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100010002485 від 12.08.2025, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кульчіївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, громадянин України, неодруженого, не працюючого, військовослужбовця В/ЧА0409, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України ,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого відділення № 3 слідчого відділу Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025100010002485 від 12.08.2025. Клопотання погодив прокурор першого відділу Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025100010002485 від 12.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №151 від 26.05.2025 солдата ОСОБА_5 зараховано на військову службу за призовом у воєнний час до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, на посаду водія 1-го мінометного взводу 2 мінометної батареї 1-ого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат
ОСОБА_5 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), без поважних причин, в умовах воєнного стану, 27.05.2025 самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби не повернувся, до його затримання 30.10.2025 на території Голосіївського району м. Києва.
Крім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше приблизно о 02 год. 00 хв. 06.08.2025, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено перебуваючи на території Голосіївського району міста Києва, а саме по просп. Науки, ОСОБА_5 , звернув свою увагу на транспортний засіб, а саме на автомобіль марки «Nissan», модель «Maxima», сірого кольору, 2002 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 158 820 гривень, тобто вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 09.05.2025 належить ОСОБА_9 та перебував у фактичному користуванні ОСОБА_10 .
В подальшому у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Усвідомлюючи необхідність зупинки транспортного засобу, для полегшення вчинення незаконного заволодіння ним, у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на самовільне присвоєння владних повноважень службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, пов'язаному з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, а саме службового посвідчення серії НОМЕР_5 поліцейського ППОП «Спеціальних дій» ГУНП в Київській області, виданий на ім'я ОСОБА_5 , яке останній не здав після звільнення з лав Національної поліції України.
В подальшому ОСОБА_5 , будучи обізнаним про правові засади та методи службової діяльності співробітників поліції, тобто правоохоронного органу, самовільно присвоюючи владні повноваження службової особи, а саме повноваження співробітника поліції, передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», здійснив зупинку транспортного засобу марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 , після чого, з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, а саме повноважень, передбачених ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», висловив ОСОБА_10 вимогу пред'явити документи для перевірки, пред'явивши на підтвердження своїх повноважень, службове посвідчення працівника правоохоронного органу, а саме службове посвідчення серії КОП № 027080 поліцейського ППОП «Спеціальних дій» ГУНП в Київській області на ім'я ОСОБА_5 .
Таким чином, своїми діями, ОСОБА_5 самовільно присвоїв владні повноваження службової особи, поєднані із вчиненням суспільно небезпечних діянь, а саме під час вчинення дій, направлених на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 , пов'язаних з використанням службового посвідчення працівника правоохоронного органу, а саме службового посвідчення серії НОМЕР_5 поліцейського ППОП «Спеціальних дій» ГУНП в Київській області на ім'я ОСОБА_5 .
Разом з цим, 06.08.2025 приблизно о 02 год. 00 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_5 на вимогу пред'явити документи для перевірки, отримав від потерпілого ОСОБА_10 документи, серед яких був паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , виданий на ім'я ОСОБА_10 .
В подальшому ОСОБА_5 взяв у потерпілого ОСОБА_10 його документи, серед яких був паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , виданий на ім'я ОСОБА_10 та привласнив їх з метою подальшого вимагання грошових коштів у останнього за їх повернення.
Своїми діями, які виразились у незаконному заволодінні документами ОСОБА_10 , ОСОБА_5 незаконно заволодів паспортом громадянина України № НОМЕР_6 , виданий на ім'я ОСОБА_10 .
Крім того, продовжуючи свої дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 здійснював психологічний та моральний тиск на ОСОБА_10 , заявляючи про порушення ним норм чинного законодавства України та можливі наслідки цього.
В ході розмови, будучи впевненим у повному підкоренні собі волі ОСОБА_10 , шляхом введення останнього в оману про дійсність своїх службових повноважень, як працівника правоохоронного органу, а саме поліції, ОСОБА_5 повідомив про вилучення транспортного засобу марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у зв'язку з перебуванням ОСОБА_10 начебто у стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи слова та дії ОСОБА_5 за дійсні та законні вимоги працівника правоохоронного органу, а саме працівника поліції, приблизно о 02 год. 30 хв. 06.08.2025, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 залишив припаркований автомобіль марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 на прибудинковій території одного з будинків неподалік просп. Науки у м. Києві, більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено, з ключами, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу до нього та особистими речами в салоні, надаючи згоду ОСОБА_5 на його подальше вилучення.
З метою приховування своїх неправомірних дій від ОСОБА_10 , ОСОБА_5 відвіз останнього на транспортному засобі, а саме бусі марки «Peugeot» модель «Boxer», жовтого кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 до одного з корпусів Національного університету біоресурсів і природокористування України, що по вул. Горіхуватський шлях, буд. 19, у м. Києві, де висадив на вулиці, а сам направився до місця паркування автомобіля марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Прибувши до вказаного автомобіля, приблизно о 03 год. 00 хв. 06.08.2025, більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, з метою приховування злочину, ОСОБА_5 замінив номерні знаки автомобіля марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 на номерні знаки від автомобіля марки «Peugeot» модель «Boxer», реєстраційний номер НОМЕР_8 .
Усвідомлюючи реальну можливість доведення свого злочинного умислу до кінця, приблизно о 03 год. 20 хв., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 відкрив вищевказаний автомобіль марки «Nissan», модель «Maxima», сів за кермо та з використанням ключа здійснив запуск двигуна, після чого почав рух на даному автомобілі з місця паркування.
Своїми діями, які виразились у незаконному вилученні з володіння ОСОБА_10 автомобіля марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом обману, ОСОБА_5 незаконно заволодів транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України
від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX на території України введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та безперервно триває до цього часу.
Так, незаконно заволодівши та утримуючи в недоступному для потерпілого ОСОБА_10 місці майно останнього, зокрема автомобіль марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 , особисті речі та документи ОСОБА_10 , зокрема паспорта громадянина України № НОМЕР_6 , виданий на ім'я ОСОБА_10 , у ОСОБА_5 , виник умисел направлений на вимогу передачі чужого майна з погрозою пошкодження чи знищення майна потерпілого або майна, що перебуває в його віданні, вчиненій в умовах воєнного стану.
Бажаючи доведення свого злочинного умислу до кінця з метою власного незаконного збагачення, в період часу з 06.08.2025 по 11.08.2025, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_5 використовуючи мобільний телефон з встановленим месенджером Telegram з акаунтом ОСОБА_12 , в ході переписки з потерпілим ОСОБА_10 на прохання останнього повернути належне йому майно та документи, повідомив потерпілому ОСОБА_10 про необхідність передачі ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 31 000 гривень за неіснуючі зобов'язання, даючи зрозуміти, що у випадку відмови, потерпілий ОСОБА_10 буде невідворотно позбавлений свого майна, що в свою чергу потерпілий ОСОБА_10 сприймав як реальну погрозу знищення його майна та документів.
Маючи намір довести свій злочинний умисел до кінця та настання суспільно небезпечних наслідків, переслідуючи мету власного незаконного збагачення, ОСОБА_5 надав потерпілому ОСОБА_10 реквізити банківської карти для здійснення переказу грошових коштів.
Сприймаючи погрози ОСОБА_5 як реальні, ОСОБА_10 переказав на надану ОСОБА_5 банківську карту грошові кошти в сумі 3 015 гривень 08 копійок.
На підтвердження дійсності своїх намірів, для демонстрації потерпілому ОСОБА_10 реальної можливості вирішувати долю майна останнього та полегшення підкорення собі волі останнього, ОСОБА_5 залишив в місці з GPS координатами: 50.3732081, 30.5407885, частину майна потерпілого ОСОБА_10 , про що повідомив останнього.
В свою чергу, потерпілий ОСОБА_10 усвідомлюючи реальність ризику протиправного та невідворотного вибуття з його власності належного йому майна, маючи намір повернути його, продовжив спілкування з ОСОБА_5 на тему повернення свого майна.
Враховуючи ситуацію яка склалась, а саме те, що у ОСОБА_5 фактично перебувало майно потерпілого ОСОБА_10 та те, що останній мав намір повернути його, ОСОБА_5 продовжив вимагати у потерпілого
ОСОБА_10 грошові кошти за вигадані неіснуючі зобов'язання, однак не отримавши бажаної суми грошових коштів від потерпілого, розпорядився майном потерпілого на власний розсуд, зокрема здійснивши передачу автомобіля марки «Nissan», модель «Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_3 третім особам, які здійснили знищення первинного маркування ідентифікаційного номера транспортного засобу з нанесенням кустарним способом підробного ідентифікаційного номера транспортного засобу.
31.10.2025 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
31.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України.
Обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами в їх сукупності.
На обґрунтування необхідності застосування щодоОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на ризики, передбачені пунктами 1, 3-5 частини 1 статті 177 КПК України.Зазначає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування; виключно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
На підставі викладеного сторона обвинувачення у клопотанні просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі однієї тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень. У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомити слідчого, прокурора, суд про місце свого постійного проживання, надавши відповідне документальне підтвердження; не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного, в режимі відеоконференції за допомогою сервісу "EasyCon", заперечив проти клопотання. Зазначив, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинах, є необґрунтованою та не підтверджена належними доказами. Зазначені слідчим у клопотанні ризики не доведені, є надуманими. Також захисник вказав, що сторона обвинувачення не обґрунтувала неможливість застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою для запобіганням тим ризикам, що зазначені у клопотанні слідчого. На підставі зазначеного захисник підозрюваного просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Встановлено, що слідчим відділом Голосіївського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025100010002485 від 12.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України.
31.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України,ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження встановлені ст. 132 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтована підозра», при оцінці цього питання слід звернутись до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошується, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_5 вчинив зазначені кримінальні правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленоїОСОБА_5 підозри у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини і додані до нього матеріали кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_5 міг вчинитизазначені вище злочини.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюванийОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3-5 частини 1 статті 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим з таких підстав.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні ряду злочинів серед яких є особливо тяжкий злочин (ч. 4 ст. 189 КК України) за тяжкі злочини (ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 289 КК України), за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років. Вказана обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Зазначене узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість та характер злочинів у вчинені яких підозрюєтьсяОСОБА_5 , обставини вчинення інкримінованих йому злочинів, особу підозрюваного, не виключає, що підозрюваний, з метою уникнення кримінальної відповідальності зможе здійснити дії з метою переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Прокурором також обґрунтовано наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При оцінці зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права підозрюваного, обвинуваченого на одночасний та перехресний допит. Так, суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
Отже, на даний час існує загроза того, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на вплив у позапроцесуальний спосіб на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні з метою надання ними органу досудового розслідування недостовірних показань щодо участі та ролі ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень або відмови від надання показань для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує спосіб та обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, а також характеристику підозрюваного, на переконання слідчого судді, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом перешкоджання збиранню стороною обвинувачення доказів та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, є доведеними.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів, враховує такі обставини - ОСОБА_5 неодружений, на утриманні малолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має, військовослужбовець, раніше не судимий.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих злочинів та доведених стороною обвинувачення ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, на даному етапі кримінального провадження, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою прокурором доведено наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти зазначеним вище ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
За таких обставин, оскільки прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання слідчого і наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 59 діб, а саме по 29.12.2025 до 08 год 15 хв.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави слідчий суддя вважає, що доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні, та пояснення прокурора, надані у судовому засіданні, про спроможність підозрюваногоОСОБА_5 внести заставу у сумі 3 028 000 грн, є неспівмірним із встановленими під час розгляду клопотання обставинами, зокрема щодо матеріального стану підозрюваного, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про його доходи, а також наявності у нього на праві власності рухомого чи нерухомого майна.
Водночас, слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція.
З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, на думку слідчого судді, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн, не порушує принцип пропорційності, не є явно непомірною для нього. Проте застава у такому розмірі є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя також враховує, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Окрім цього, чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов'язків.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, у разі внесення застави наявні підстави покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомити слідчого, прокурора чи суд про місце свого постійного проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками, потерпілим щодо обставин кримінального провадження; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків покладених на підозрюваного слід визначити до 29.12.2025 включно.
Керуючись статтями 32, 110, 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 діб, а саме по 29.12.2025 року до 08 год. 15 хв., включно.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242 240,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: отримувач - ТУДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА128201720355259002001012089, призначення платежу - застава.
Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим щодо обставин кримінального провадження;
- носити електронний засіб контролю;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків визначити до 29.12.2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити, що у відповідності до ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1