Справа №295/15317/25
Категорія 54
2/295/5242/25
про відмову у відкритті провадження
05.11.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених прав і інтересів та відшкодування моральної шкоди,
30.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив:
- визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради під час розгляду поданої ним 10.02.2022 заяви про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 ) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, за результатами розгляду якого департаментом було підготовлено проєкт рішення Житомирської міської ради "Про відмову суб'єктам земельних відносин у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою", який був скерований до міського голови Сухомлина С.І. листом № 135/1/12 від 29.04.2022;
- стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради на свою користь 200000,00 грн моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення законодавства.
Позовна заява мотивована тим, що Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при розгляді поданої позивачем заяви від 10.02.2022 про надання дозволу на одержання безоплатно у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 та 9) допустив істотне порушення норм законодавства, зокрема, порушено строки розгляду заяви від 10.02.2022; незаконно відмовлено надати проміжний висновок; незаконний виклад в листі від 26.08.2022 суперечливих висновків щодо порядку погодження місця розташування земельної ділянки; незаконно відмовлено скласти висновок спеціаліста за результатами попереднього розгляду заяви від 10.02.2022; незаконно відмовлено врахувати документи, які були долучені до заяви від 10.02.2022; незаконне складання проєкту про відмову в наданні дозволу на розробку проєктів із землеустрою; незаконне внесення до проєкту висновку відомостей, які суперечать дійсним обставинам та топографічному плану забудови зазначеної ділянки; відсутність підпису в проєкті; незаконне подання проєкту для оприлюднення; незаконне внесення проєкту рішення про відмову на розгляд сесії Житомирської міської ради.
Стверджув, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача йому спричинено моральну шкоду, адже він зазнав погіршення стану здоров'я, переніс душевні страждання та був позбавлений можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки, які призвели до погіршення життєвих зв'язків.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних із реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а).
Публічно-правовий спір має також особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
Разом із цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До таких правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц.
Набуття особами права власності на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність.
Таким чином, правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб.
При прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган місцевого самоврядування виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.
Спір, як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і щодо оскарження дій суб'єкта владних повноважень про надання чи відмову в наданні такого дозволу, є публічно-правовим.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17, від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 160/4211/19, в постановах Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 383/1263/21, від 25.03.2024 у справі № 383/27/22.
Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і підлягає обов'язковому врахуванню судами нижчих інстанцій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.02.2022 звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_2 та 9) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради підготовлено проект рішення Житомирської міської ради "Про відмову суб'єктам земельних відносин у наданні дозволів на розроблення документації із землеустрою", який був скерований до міського голови Сухомлина С.І. листом № 135/1/12 від 29.04.2022, згідно з яким ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні поданої ним заяви від 10.02.2022.
ОСОБА_1 вважає, що при розгляді його заяви від 10.02.2022 і підготовці зазначеного вище рішення відповідачем були вчиненні незаконні дії, що є предметом розгляду згідно зі змістом позовної заяви.
Беручи до уваги зміст заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, суб'єктний склад учасників справи, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду заяви позивача виконував дозвільні управлінські повноваження у відповідній сфері діяльності, що характерно для публічно-правового спору і підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а відтак такі вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Крім того, при зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 заявив вимогу про стягнення моральної шкоди, яка заподіяна неправомірними діями відповідача, в розмірі 200000,00 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а висловлювала правову позицію про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
З огляду на те, що вимога про стягнення моральної шкоди заявлена в одному провадженні з вимогами вирішити публічно-правовий спір, а тому підлягає вирішенню судом в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департамента містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про захист порушених прав та стягнення моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів, з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до положень ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно з моменту її складення.
Суддя О.В. Стрілецька