Справа №278/1518/25
Категорія 38
2/295/2680/25
06.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
з участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 76 200,78 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9 999,99 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 43 800,81 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 112 календарних днів у розмірі 22 399,98 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 21.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4157113 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалося надати клієнту кредит в сумі 10 000,00 грн., на строк 360 днів, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10 000 грн., проте відповідач своїх зобов'язань за договором не виконала, у зв'язку із чим виникла заборгованість в сумі 76 200,78 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь, попередньо набувши право грошової вимоги до відповідача за договором №4157113 від 21.11.2023 на підставі договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 14.05.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. В обґрунтування своїх заперечень проти позову представник відповідача зазначила, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження набуття права грошової вимоги позивача до відповідачки та щодо визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за договором. В обґрунтування заявлених вимог позивачем не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останнього. До того ж, надані позивачем реєстр боржників, акти-прийому передачі реєстру боржників не підписані сторонами, в них не зазначено жодних відомостей стосовно відступлення права грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 121-123).
У відповіді на відзив представник позивача - ТОВ «Українські фінансові операції» звертав увагу суду на те, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.05.2025 було витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 платіжну карту, виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 та інформацію про номер телефону, на який надсилається інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою. Зазначив, що до позовної заяви була долучена платіжна інструкція № 1 від 02.08.2024 р. на суму 1 671 256 073 грн. щодо оплати договору факторингу 26/07/2024 від 26.07.2024. Також в матеріалах справи міститься лист первісного кредитора від 29.07.2024 на адресу нового кредитора у якому повідомлено підтвердження та зазначено спосіб повідомлення боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором (а.с. 128-130).
30.07.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшли письмові заперечення, у яких остання зазначила, що первинні документи, на яких базується розрахунок заборгованості, суду надані не були, тому відповідач заперечує проти суми заборгованості у розмірі 76 200,78 грн., яка є необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Надані позивачем додаток №1,№2,№3,№4,№5,№6 до договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 року не заповнені належним чином, із них не можливо встановити розмір заборгованості за кредитним договором. На підставі викладеного, просить відмовити ТОВ «Українські фінансові операції» у задоволенні позовних вимог (а.с. 139-141).
24.09.2025 року від представника позивача - ТОВ «Українські фінансові операції» надійшли письмові пояснення у яких останній вказує, на те, що відповідач не надав контр-розрахунок заборгованості за договором, як і докази належного виконання відповідачем майнових зобов'язань за договором.Зайнята позиція відповідача є не спроможною та одночасно зручною і не обтяжувальною формою заперечень проти позову. Просить суд звернути увагу на докази, які надає сторона відповідача в обґрунтування процесуальних заперечень (а.с.148-149).
У судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник 05.11.2025 подала заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4157113, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу споживчий кредит у розмірі 10 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором (а.с. 72-81, п. 1.2 кредитного договору).
Пунктами 1.3, 1.4, 1.4.1 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 360 днів, тип процентної ставки-фіксована, зі сплатою процентів у розмірі 2,00% в день користування кредитом (стандартна процентна ставка, яка застосовується в межах всього строку кредиту).
Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до кредитного договору) ОСОБА_1 повинна була повернути кредит у цілому до 14 листопада 2024 року, загальна вартість кредиту складе 82 000 грн. (а.с. 82).
Сторони визначили: тип процентної ставки фіксована; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; орієнтовну реальну річну процентну ставку на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк кредиту 32 646,25% річних (пункти 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1 кредитного договору).
Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 41223.
В день укладення кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало кредитні кошти на указаний в договорі картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується, зокрема, наданою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» довідкою №1233-2607 від 26.07.2024 (а.с. 53). Окрім цього, зі змісту наданої АТ «ПУМБ» у листі від 12.06.2025 року інформації вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карку НОМЕР_5. Згідно з доданими до листа випискою по особовому рахунку по картці № НОМЕР_2 та звіту по транзакціях, 22.11.2023 року на відкритий в АТ «ПУМБ» рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти у сумі 10 000,00 грн. (а.с. 109-111).
У відповідності із наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором №4157113 від 21.11.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що був складений ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 53 800,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9 999,99 грн. та заборгованість за процентами - 43 800,81 грн. (а.с. 62-66).
Окрім цього, із 27.07.2024 року в межах строку кредитування нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до договору №4157113 про надання споживчого кредиту від 21.11.2023 здійснювало ТОВ «Українські фінансові операції» за стандартною процентною ставкою 2,00% за кожен день користування кредитом та за 112 календарних днів (27.07.2024 - 15.11.2024) розмір нарахованих процентів склав 22 400,00 грн. (а.с. 92-93).
26.07.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №26/07/2024, на підставі якого фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступив факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 28-32).
Зі змісту витягу з реєстру боржників від 26.07.2024, котрий є додатком до договору факторингу, убачається, що до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 (№ 1930 у реєстрі) за кредитним договором №4157113 (а.с. 61). Підтвердженням факту відступлення права вимоги також слугує лист ТОВ «Лінеура Україна», в якому останнє повідомило позивача про надіслання боржнику на номер телефону НОМЕР_3 повідомлення про те, що 26.07.2024 права вимоги за його договором відступлено та його персональні дані передано ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 60). Наведений у даному абзаці номер телефону належить відповідачу та був указаний в п. 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» (а.с. 81).
Доданою до позову платіжною інструкцією кредитового переказу коштів підтверджується сплата позивачем на користь ТОВ «Лінеура Україна» коштів в сумі 1 671 256,73 грн., призначення платежу «оплата згідно договору факторингу 26/07/2024 від 26.07.2024» (а.с. 27).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
У частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8, 12 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином своїх зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору, по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №4157113 від 21.11.2023 року.
Разом з тим, суд не погоджується із розміром нарахованих позивачем процентів, що підлягають стягненню з відповідача, зважаючи на наступне.
Як вже встановлено судом, відповідно до п. 1.3 договору № 4157113 строк кредиту 360 днів з 21.11.2023 року по 14.11.2024 року.
Стандартна процентна ставка за користування кредитом відповідно до 1.4.1. договору становить 2,00% в день.
Під час вирішення даного спору слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Визначаючи розмір заборгованості, суд, із урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5% з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, встановив, що заборгованість зі сплати процентів за користування позикою за період з 21 листопада 2023 року по 21 квітня 2024 року не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, оскільки за цей період позивачем здійснено розрахунок, виходячи із процентної ставки 0,01 та пізніше 2,0 % в день (а.с. 62-66).
Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.
Кредитний договір № 4157113 укладений 21.11.2023 року строком 360 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою позивач надав розрахунок заборгованості за період з 21.11.2023 року по 15.11.2024 року, що складає 361 день, тобто на день більше ні ж обумовлений сторонами строк кредиту (а.с. 62-66, 92-93).
Разом з тим, наведені позивачем розрахунки заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 22.04.2024 року по 15.11.2024 року, що проведені за ставкою 2,0% за кожен день користування кредитом, не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
За проведеними судом розрахунками заборгованості, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5% з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%, сума заборгованості відповідачки за процентами період з 21.11.2023 року по 15.11.2024 року склала 51 299,10 грн. (24 601,77 грн. станом на 21.04.2024 + 17 998,20 грн. за період із 22.04.2024 по 19.08.2024 за ставкою 1,5% в день та виходячи із тіла кредиту 9 999 грн. + 8 699,13 грн. за ставкою 1% в день та виходячи із тіла кредиту 9 999 грн.).
Таким чином, загалом із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №4157113 від 21.11.2023 на суму 61 298,10 грн. Отже, позов належить задовольнити частково.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно роіру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
Стаття 59 Конституції України закріплює право кожного на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження факту надання професійної правової допомоги у даній справі суду надано детальний опис робіт (наданих послуг) №4157113 від 11.12.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг №4157113 до договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність (а.с. 15, 19, 52, 71). Судом звернуто увагу, що положення статті 62 ЦПК України не вимагають надання разом з довіреністю ордера або договору про надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 звертала увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений адвокатом є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 76 200,78 грн., тобто справа відноситься до малозначних, сума заявлених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10 000 грн. є непропорційною щодо ціни позову, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд дійшов до висновку, що сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 3 000 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 948,65 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором у розмірі 61 298 (шістдесят одна тисяча двісті дев'яносто вісім) грн. 10 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір в сумі 1 948,65 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місце знаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, прим. 2; код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Кузнєцов Д.В.