Справа № 523/7884/25
Провадження №2/523/4966/25
"16" жовтня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Доводи позову.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати у розмірі 20684,63 грн, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 48220,81 грн, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. А всього в загальному розмірі 73905,44 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилалася на те, що з 31 травня 2018 року по 04 березня 2025 року перебувала із відповідачем у трудових відносинах, де працювала на посаді підсобного працівника фабрики заготівельної відділу харчування згідно наказу № 76-к від 30.05.2018 року. Наказом від 01.12.2021 року № 206-к її було переведено на посаду кухаря 3 розряду з 12.11.20-21 року.
Наказом від 04 березня 2025 року за її власним бажанням, відповідач звільнив її з 06.02.2024 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак підприємство не здійснило розрахунок заробітної плати у строки передбачені ст.116 КЗпП України та не виплатило заробітну плату у розмірі 20684,63 грн.
Згідно довідки відповідача вих. № 75 від 19.05.2025 р. сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем складає 20 684,63 грн.
Відповідно середньомісячна заробітна плата за два останні календарні місяці роботи склала 6080 гривень 67 копійки без урахування податків і обов'язкових платежів. За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 141,41 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 341 робочих днів, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 48 220 гривень 81 копійок.
Також позивач зазначила, що у зв'язку зі значною затримкою заробітної плати, вона відчуває моральні страждання, втратила нормальні життєві зв'язки, змушена економити на харчах та ліках, позичати гроші на проживання, що негативно впливає на відносини в середині її родини, що відображається на її здорові, принижує її честь та гідність.
З урахуванням викладеного, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
Доводи відзиву на позов.
10.10.2025 року відповідач Державне підприємство «Український дитячий центр «Молода Гвардія» подав до суду відзив на позовну, яким визнав позовні вимоги частково, просив стягнути з Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 20 684 гривні 63 копійки (з урахуванням податків, які належать до утримання) та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в 9 262 гривні 35 (з урахуванням податків, які належать до утримання), а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 29 946 гривень 98 копійок (з урахуванням податків, які належать до утримання). У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити. Зазначив, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди не підтверджена жодними доказами, а при визначенні розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен обмежуватися шести місяцями, як це передбачено змістом ст. 117 КЗпП України, тому відповідач зобов'язаний сплатити не менше 18524,71 грн, виходячи із середньоденної плати 141,41 грн. Разом із цим, і цю сума відповідач просить зменшити, посилаючись на обставини справи, поведінку позивача, та засади справедливості і пропорційності.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10 червня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
ІІІ. Позиції сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання подала заяву, згідно якої позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі, а також справу розглянути у її відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, заявою просив розглянути справу у його відсутність, із урахуванням відзиву на позов.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_1 , витягу з наказу №76-к від 30 травня 2018 року, витягу з наказу №12/к/тр від 04 березня 2025 року, позивач ОСОБА_1 знаходилася з державним підприємством «Український дитячий центр «Молода Гвардія» Міністерства соціальної політики України в трудових відносинах, де працювала на посаді кухаря 3 розряду фабрики заготівельної.
Наказом від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 була звільнена 06 лютого 2024 року з роботи, за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України .
Із довідки вих. № 75 від 19 травня 2025 року, виданої Державним підприємством «Український дитячий центр «Молода гвардія» Міністерства соціальної політики України, вбачається, що у вказаного підприємства існує заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 , на 19 травня 2025 року, яку їй повинні були виплатити при звільнені, в загальній сумі 20684 гривні 63 копійок.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У статті 94 КЗпП вказано, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1.ст.116 КЗпП України- при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив норми вказаної статті КЗпП України і остаточний розрахунок при звільнені ОСОБА_1 не здійснив, в цій частині позов відповідач фактично визнав, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у сумі 20684 гривні 63 копійок.
Згідно ст.117 КЗпП України - у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд виходить із того, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки потрібно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою ВС у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Виходячи з норм вказаної статті КЗпП України та матеріалів справи, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 07.02.2024 року по 06.08.2025 року, тобто за шість місяців не здійснення відповідного розрахунку (131 робочий день).
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Кабінетом Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньоденна плата позивача при здійснені ним трудових обов'язків, складала 141,41 гривня. Таким чином, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток в сумі 18 524 грн. 71 коп. (131 день х 141,41 грн.) за 6 місяців не здійснення розрахунку при звільнені, а не 48 220,81 грн. як того просить позивач, оскільки її вимоги в цій частині суперечать ст. 117 КЗпП України.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 18 524 грн. 71 коп.
При цьому, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо наявності підстав для зменшення суми стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, суд зазначає, що відповідне зменшення є правом суду, а не обов'язком.
У даному випадку, прийшовши до висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 18 524 грн. 71 коп., суд взяв до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування із стягнутим боргом по заробітній платі, сума не є вищою, поведінку сторін, судом не встановлено умислу в діях позивача. Зокрема, звернення позивача до суду 30.05.2025 року, хоча порушення права відбулось 06.02.2024 року, не може бути підставою для зменшення суми стягнення, оскільки такий часовий проміжок може бути обумовлений правомірними очікуваннями позивача, щодо здійснення розрахунку у найближчі терміни, що взагалі могло виключити необхідність звернення до суду із позовом. Також суд вважає за необхідне зазначити, що у позивача були відсутні докази для звернення до суду, що зокрема підтверджується ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року про забезпечення доказів до подачі позову. Після звільнення позивач неодноразово намагалась потрапити до керівництва, отримати копії наказів та довідки про заборгованість по заробітній платі, також нею було направлено інформаційний запит на адресу підприємства.
Призупинення діяльності Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія», також не є поважною причиною для не здійснення своєчасного розрахунку із працівниками, оскільки з моменту введення в країні військового стану, підприємство повинно було передбачати можливості наслідки та своєчасно вживати дії, у тому числі в частині організації трудових відносин із колективом.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсяст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зіст.237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4(із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпПза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31ЦПК 2004 року).
Відповідно до роз'яснень викладених в п.3Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Оскільки в судовому засіданні встановлено факт порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання заробітної плати, враховуючи розмір заборгованості на момент звільнення позивача з роботи, суд знаходить доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки затримка заробітної плати безсумнівно призвела до моральних страждань позивача, вона втратила нормальні життєві зв'язки, змушена була економити на продуктах та ліках. Однак, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином в силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн. за позовні вимоги про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 20684 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 63 коп.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 18 524 (вісімнадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн. 71 коп.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі ) грн 00коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного Підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» (код ЄДРПОУ: 33636307, адреса: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 172) - на користь держави судовий збір у розмірі: 1211,20 гривень.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 27.10.2025р., у зв'язку із періодичною відсутністю в суді світла.
Суддя: К.О. Далеко