Справа № 601/2085/25Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 33/817/567/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
07 листопада 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ;
захисника особи, яку притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Корфа П.К.
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Корфа П.К. на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року,
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 04 липня 2025 року об 11:28 год. в с. Малі Бережці по вул. Підлісна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки “Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ та в медичному закладі охорони здоров'я водій відмовився. Від керування відсторонений. Своїми діями порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Корф П.К. вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам законодавства, винесена буз урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми та допустимими для визнання вини ОСОБА_1 у вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Сторона захисту вказує, що з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, неможливо встановити факт керування транспортним засобом марки “Opel Combo», державний номер НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 .. У матеріалах справи відсутні будь-які інші належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували зазначений факт.
Крім того, на вказаному відеозаписі не зафіксовано рух транспортного засобу. Запис розпочинається із розмови поліцейського із ОСОБА_1 , під час якої останній послідовно заперечує факт керування транспортним засобом.
На думку захисника, оскільки на відеозаписі не зафіксовано ані рух транспортного засобу, ані перебування за кермом саме ОСОБА_1 , у поліцейського були відсутні правові підстави для ймовірної зупинки транспортного засобу за наявних фактичних обставин справи. Відтак, постанова серії ЕНА № 5138246 від 04.07.2025 року є незаконною та підлягає скасуванню.
Окрім цього, захист звертає увагу суду на порушення працівниками поліції вимог пункту 5 розділу ІІ та пункту 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026.
Апелянт вважає, що ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені поліцейським у протоколі серії ЕПР1 №380898 від 04.07.2025 року, є надуманими та не підтверджуються наявними у матеріалах справи відеозаписами. Відтак, у працівників поліції не було обґрунтованих підстав для пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з цим у водія не виник обов'язок проходити такий огляд, а відмова від його проходження за зазначених обставин не може тягнути для водія жодних негативних юридичних наслідків.
Крім того, апелянт зазначає, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський не роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки, не повідомив про порядок застосування спеціального технічного засобу, а також не надав сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Корфа П.К., які повністю підтримали подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просять скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 380898 від 04 липня 2025 року,04 липня 2025 року о 11:28 год. в с. Малі Бережці по вул. Підлісна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки “Опель Комбо», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі охорони здоров'я водій відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 її прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, від підпису відмовився.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції та відеореєстратора.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що зафіксований нагрудною камерою працівника патрульної поліції відображено події, які відбулися на місці зупинки ОСОБА_1 04.07.2025 року. Зокрема, відеозапис розпочинається з моменту спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 якому роз'язнюються підстави зупинки транспортного засобу під керуванням останнього, зокрема порушення ним вимог ПДР України, а саме, що він не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зупинці.
В матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА №5138246 від 04 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП. (а.с. 5)
Відомостей щодо оскарження або скасування останньої скаржник не надав.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував траспортним засобом, спростовуються переглянутими відеозаписами із нагрудних камер поліцейських та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Дані доводи сторони захисту були предметом детального дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Зокрема, із відеозапису вбачається, що лише після того, як працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння, останній почав заперечувати факт керування ним транспортним засобом. Окрім того, відеозаписом зафіксовано, що працівниками поліції продемонстровано ОСОБА_1 відео з реєстратора службового автомобіля на підтвердження факту керування ним транспортним засобом 04.07.2025 року о 11 год. 28 хв. по вул. Підлісна, 68 в с. Малі Бережці, що останнім не заперечувалося. Вказані дії ОСОБА_1 підтверджують факт керування транспортним засобом до його виявлення працівниками поліції.
Дані обставини дають суду підстави вважати, що саме ОСОБА_1 був водієм вищезазначеного транспортного засобу.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував є безпідставними і надуманими.
Таким чином, заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.
Також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, що в ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, що дало їм підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння. На пропозицію працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного спітніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою пристрою газоаналізатор «ALCOTEST 6810» ОСОБА_1 відмовився. На пропозицію пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я також відмовився, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд зазначає, що відеозаписом об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Відеозаписи з нагрудних камер поліцейського суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Той факт, що порушено безперервність відеозаписів долучених до матеріалів справи, що на думку захисту є недопустимим доказом, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме - відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляду на стан алкогольного сп'яніння. Наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Твердження апелянта про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 є непереконливі, оскільки працівник поліції повідомив водія про наявні у нього ознаки сп'яніння, які давали підстави вимагати проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до положень п.2.5 ПДР України та Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735, що підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами.
Крім того, суд зазначає, що аналізуючи доводи захисника про відсутність та невідповідність встановлених ознак алкогольного сп'яніння у водія, суд апеляційної інстанції вважає їх непереконливими, оскільки вони мають виключно суб'єктивний характер оцінки апелянтом події і спростовуються дослідженими судом доказами у справі.
Що стосується доводів апелянта про те, що працівники поліції не проінформували ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу та не надали йому сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Alcotest 6810», то відповідно до п.5 Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735, перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. В даному випадку, такої вимоги щодо вказаних документів ОСОБА_1 не заявляв, крім того останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, а отже вимірювальна техніка працівниками поліції не використовувалася.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст.266 КУпАП та приписами Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Корфа П.К. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя