Справа № 522/24346/25 Провадження № 2/522/10520/25
про відмову у відкритті провадження
07 листопада 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ про скасування наказу та поновлення на роботі, -
05 листопада 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати наказ військової прокуратури Південного регіону України № 347к від 03.12.2014 року.
поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури України на посаді прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.
Дослідивши зазначені матеріали, суд приходить до висновку, що останні не можуть бути прийняті до розгляду у порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням субєктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням субєкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Таким чином, суд зазначає, що робота в органах прокуратури є публічною службою.
Крім того, відповідно до п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2014року за №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними та скасування наказу військової прокуратури Південного регіону України № 347к від 03.12.2014 року, поновлення в органах прокуратури України на посаді прокурора військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України повинні бути розглянуті у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ про скасування наказу та поновлення на роботі.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 258-261 ЦПК України, ст. ст. 4,19 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури Південного регіону України, третя особа Військова прокуратура Херсонського гарнізону ПРУ про скасування наказу та поновлення на роботі.
Роз'яснити право позивача на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя А.В. Науменко