Номер провадження: 11-сс/813/2118/25
Справа № 947/38572/25 1-кс/947/15772/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисникаОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в рамках кримінального провадження № 42025164690000069, внесеного до ЄРДР 25 вересня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було частково задоволено клопотання т.в.о. слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 08 грудня 2025 року, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 331 (триста тридцять одного) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчить про виключний випадок, що дозволяє при визначенні розміру застави вийти за межі її розміру, передбаченого законом для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- повідомлення про підозру порушує презумпцію невинуватості, тому є недопустимим доказом, як наслідок недопустимість такого доказу свідчить про неналежне повідомлення особі про підозру;
- відсутня належно обґрунтована підозра, оскільки, надані стороною обвинувачення докази не містять будь-яких даних, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_8 складу інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, ОСОБА_8 не виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже не був службовою особою, а матеріали справи не містять жодного документу, який містив би у собі перелік повноважень ОСОБА_8 , на виконання яких він мав би виконувати прохання свідка ОСОБА_10 ;
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у свою чергу: ОСОБА_8 має позитивну службову характеристику, перебуває у фактичних шлюбних відносинах та виховує доньку своєї співмешканки, має постійне місце проживання, що свідчить про стійкі соціальні зв'язки; інкриміновані ОСОБА_8 дії ніяким чином не пов'язані з його службовими обов'язками, а тому відсутні речі та документи, які може знищити останній;
- визначений слідчим суддею розмір застави є непомірним і фактично непід'ємним для підозрюваного та його сім'ї, оскільки єдиним джерелом доходу сім'ї підозрюваного, є заробітна плата останнього.
Посилаючись на викладене, захисник просить змінити ухвалу та визначити мінімальний розмір застави, передбачений законом для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу слідчого судді вважала законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до клопотання у провадженні СУ ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025164690000069, від 25 вересня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 10 жовтня 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (а.с.131-140 т.1).
За версією органу досудового розслідування та відповідно до повідомлення про підозру, у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи у невстановленому місці, у ОСОБА_8 , який наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 29.11.2024 № 501 призначено на посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди з військовозобов'язаних осіб за сприяння у виготовленні військово-облікових документів та отриманні відстрочки від мобілізації.
Так, 18.09.2025, з метою реалізації свого злочинного умислу, у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_8 в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 , яка відбувалася через гучномовець мобільного телефону, висловив останньому вимогу про передачу йому неправомірної вигоди у розмірі від 2 до 3 тисяч доларів США (при цьому вказав, що кінцевий розмір неправомірної вигоди він визначить пізніше) за прийняття ним рішення, як службовою особою, що займає відповідальне становище, про виготовлення ОСОБА_10 нового військово-облікового документа, зняття його з розшуку в електронній системі «Оберіг», як особи, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв'язку з не оновленням облікових даних, а також надання відстрочки від призову під час мобілізації.
В подальшому, 01.10.2025, у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, під час чергової телефонної розмови з ОСОБА_10 , повторно висунув вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди у кінцевій визначеній ним сумі 2 000 доларів США, уточнивши, що виключно після надання йому такої неправомірної вигоди він виготовить йому новий військово-обліковий документ, вирішить питання про зняття його з розшуку в електронній системі «Оберіг», як особи, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв'язку з не оновленням облікових даних, а також щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації.
Надалі, 04.10.2025 о 15:10, перебуваючи поблизу будівлі торговельного центру «Епіцентр» по вул. Небесної сотні в м. Одеса, ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, під час особистої зустрічі з ОСОБА_10 , одержав від останнього на свою незаконну вимогу першу частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 500 (п'ятсот) доларів США, що за курсом Національного банку України становить 20 600 гривень, за вчинення ним вищевказаних дій із використанням наданої йому влади та службового становища.
В подальшому, 09.10.2025 приблизно о 16 год., продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи у невстановленому місці, ОСОБА_8 в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 , висловив останньому вимогу щодо необхідності надання йому другої частини неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США в найкоротші терміни.
У подальшому, 10.10.2025 приблизно о 16 год. 35 хв., перебуваючи поблизу будівлі торговельного центру «Епіцентр» по вул. Небесної сотні в м. Одеса, ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від ОСОБА_10 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 10.10.2025 становить 62 250 гривень, за вчинення ним раніше обумовлених дій із використанням наданої йому влади та службового становища.
Після чого, 10.10.2025 о 16:40 год. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у порядку ст. 208 КПК України.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що прямо вказує ч.5 ст.9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Відтак, повідомлення про підозру - це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують ОСОБА_8 , із інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як убачається із матеріалів провадження, на час повідомлення про підозру існували факти та інформація, які свідчили про те, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, про підозру у якому йому було повідомлено. Про це, зокрема, свідчать наступні докази та документи:
- заява ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення, а також протоколи його допиту від 26.09.2025, 02.10.2025, 06.10.2025 та 10.10.2025, відповідно до змісту яких ОСОБА_10 , будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, підтвердив обставини, викладені у повідомленні про підозру ОСОБА_8 . Зокрема, свідок показав, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 вимагав у нього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2000 доларів США з метою отримання військово-облікових документів, відстрочки від призову на військову службу та зняття з розшуку. Крім того, ОСОБА_10 надав детальні показання щодо послідовності дій ОСОБА_8 , зокрема стосовно надання останнім інструкцій та вказівок, отримання від свідка медичних документів, копіювання інформації з додатку «Резерв+», а також факту передачі й розміру неправомірної вигоди (а.с. 28; 29-32; 44-47; 75-78; 113-116, т. 1);
- протокол обшуку транспортного засобу - FORD ESСAPE, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_8 , від 10.10.2025, у ході якого було виявлено та вилучено, зокрема документи на ім'я ОСОБА_10 , а саме: копія посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; копія посвідчення № 4/114 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; копія картки фізичної особи - платника податків ім'я ОСОБА_10 від 05.08.2003 на 1 арк.; копія паспорту на ім'я ОСОБА_10 НОМЕР_2 на 1 арк.; копія довідки за №7717 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; копія направлення ім'я ОСОБА_10 від 18.10.2018 на 1 арк.; копія висновку ім'я ОСОБА_10 від 18.10.2018 на 1 арк.; копія консультативно висновку ім'я ОСОБА_10 від 03.08.2016 на 1 арк.; копія цитологічного дослідження №197367 від 19.10.2018 ім'я ОСОБА_10 від 18.10.2018 на 1 арк.; копія договору оренди житла ОСОБА_10 від 20.05.2019 на 4 арк. (а.с. 101-106 т.1);
- протокол затримання ОСОБА_8 у ході якого виявлено та вилучено, зокрема, предмет неправомірної вигоди, а саме: грошові кошти номіналом 100 доларів США: КВ29294576К; KF37577989B; KL86224585B; KF50230157A; KB04364018I; KA45614299A; KB34422558I; HB54262447K; KB65236339E; KB50590908P; HK17909379B; KB59667003J, які були врученні свідку ОСОБА_10 (а.с.93-96 т.1).
У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, правильним висновок слідчого судді, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, так як зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, і свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не є суб'єктом вказаного злочину з огляду на те, що ОСОБА_8 не виконував обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з відрядженням до в/ч НОМЕР_3 , є безпідставними, оскільки: ОСОБА_8 не був звільнений із займаної посади, і не був переведений на іншу посаду, отже, продовжував обіймати посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто на момент вчинення вищеописаних дій користувався повноваженнями, пов'язаними із зайняттям цієї посади та ніс відповідальність, пов'язану із виконанням функцій на цій посаді. Отже, був суб'єктом даного правопорушення.
У межах цього апеляційного провадження колегією суддів у межах доводів апеляційної скарги перевіряється законність та обґрунтованість встановлення слідчим суддею ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) апеляційний суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваної.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які обумовлені наступним:
- ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких злочині. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.368 КК України є умисним та корупційним та щодо нього у разі визнання особи винуватою законодавчо заборонено застосування ст.ст.69, 75 КК України. На переконання апеляційного суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду;
- наразі триває початковий етап досудового розслідування, отже, продовжується збір фактичних даних, які можуть бути використані як докази факту чи обставин учинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 10 жовтня 2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного правопорушення. За таких обставин існує ризик, що ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити речі й документи, які мають значення для кримінального провадження, але ще не були виявлені органом досудового розслідування;
- враховуючи, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у значній мірі підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 , тому з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;
-у вказаному кримінальному провадженні досліджуються обставини отримання ОСОБА_8 , під час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , неправомірної вигоди за виготовлення нових військово-обліковий документів, вирішення питання про зняття його з розшуку в електронній системі «Оберіг», як особи, що порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв'язку з не оновленням облікових даних, а також щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації, тому останній у ході несення служби набув службові та неформальні зв'язки, які може використати для протидії кримінальному провадженню іншим чином.
Із огляду на вищенаведене слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п.1-5 ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд зазначає, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина 5 статті 12, примітка до статті 45 КК).
У сучасних умовах корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці, демократичному розвитку держави та суспільству, конституційному ладу, а саме підриває авторитет країни, обмежує конституційні права і свободи людини та громадянина, порушує принципи верховенства права, встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади, військового командуванню, управлінських структур приватного сектору, руйнує моральні та суспільні цінності, дискредитує державу на міжнародному рівні, та заважає подоланню збройної агресії зовнішнього ворога. При цьому складність подолання корупції полягає у тому, що її наслідки зумовлені такими факторами мотивації особи як бажання багатства і влади, та тим, що це явище викликає у певних верств суспільства «звикання», тобто ставлення до нього не як до аномалії, а як до «норми життя».
Так, наявність значного суспільного інтересу у вказаному кримінальному провадженні, обумовлюється, значенням належного функціонування територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, що здійснюють оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів, особливо під час дії в Україні правового режиму воєнного стану.
З огляду на викладене, а також враховуючи фактичні обставини справи, а саме, за версією обвинувачення, діючим начальником РТЦК та СП організовано схему вимагання та отримання неправомірної вигоди з громадян України чоловічої статті, призивного віку задля ухилення від військової служби в Збройних силах України в умовах воєнного стану, свідчить про наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника щодо наявності у підозрюваного міцних соціальних зав'язків, однак, у світлі інкримінованих обставин справи, зазначене не є настільки переконливими обставинами, що могли б знизити встановлені ризики до маловірогідних чи до їх виключення. У свою чергу, наслідки у вигляді отримання неправомірної вигоди, для ОСОБА_8 є не випадковістю, чи діями, які були не бажаними або неочікуваними. Такі наслідки є результат трудомісткого процесу, який складався з високоорганізованих дій. Все це показує неможливість розумної довіри до підозрюваного, настільки, щоб можливо було убезпечити суспільний інтерес у вказаному провадженні від його ушкодження;
На переконання апеляційного суду, досліджені під час судового засідання та встановлені слідчим суддею ризики свідчать, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням певного розміру застави, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення нього позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд зазначає, що застава застосовується не з метою, щоб її не змогли внести, а навпаки, з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого (або підозрюваного). Тобто застава, на думку суду, повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений (підозрюваний) і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для підозрюваного, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки підозрюваного і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Окрім того, вона потрапляє в орбіту нових відносин, пов'язаних із заміною запобіжного заходу на більш суворий. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого (підозрюваного), який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєва необхідних для кожної людини.
У даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, специфіку та суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення та відомості про особу підозрюваного, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застава у розмірі 331 (триста тридцять одного) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Колегія суддів виходить з того, що кримінальне провадження здійснюється не у зв'язку із вчиненням так званого загально-кримінального злочину, а мова йде про корупційний злочин, вчинений, за версією сторони обвинувачення, особою, яка перебуваючи на посаді начальником РТЦК та СП, метою якого є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника органу державної влади та може зашкодити авторитету як органу державної влади, так і держави в цілому, та вчинене з корисливою метою.
Наведене вище дозволяє дійти висновку, що визначений слідчим суддею розмір застави здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
При цьому, слід врахувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому апеляційний суд не знаходить законних підстав для зміни розміру застави у бік зменшення.
В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).
У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в рамках кримінального провадження № 42025164690000069, внесеного до ЄРДР 25 вересня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4