Справа №522/19855/25
Провадження №1-кп/522/3189/25
07 листопада 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510001104 від 16.08.2025 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кременчук Полтавської області, українця, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:
- 09.01.2020 року Крюківським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років п/в, приєднано невідбуту частину, до відбуття 4 роки 2 місяці, звільнився 08.03.2024 року;
- 17.09.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 125 КК України до 1 року пробаційного нагляду;
- 23.12.2024 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 125 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, остаточне покарання 1 рік 6 місяців обмеження волі;
- 07.07.2025 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі, остаточне покарання 1 рік 7 місяців обмеження волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняту та не погашену судимість за корисливі злочини, діючи повторно у період дії воєнного стану, введеного на всій території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 14.08.2025 близько 15:50 год. ОСОБА_3 , знаходячись у приміщенні бару «Роза Вітрів», що за адресою: м. Одеса, пр. Олександрівський, 36, помітивши на дивані за барною стійкою залишений потерпілою ОСОБА_5 мобільний телефон Xiaomi Redmi not 12 Pro 5 G, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 та реалізуючи раптово виниклий корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що його дії не помітні для сторонніх осіб, таємно викрав вищевказаний телефон, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 6400 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним правопорушення, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: дату, час, місце вчинення кримінального правопорушення, правову кваліфікацію свого діяння. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо його не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з'явилася, надала клопотання про слухання справи за її відсутності, цивільний позов не надавала.
Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, надані сторонами кримінального провадження, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану.
Статтею 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, уродженцем м. Кремечук Полтавської області, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше неодноразово судимий.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлені.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, а за досить короткий проміжок часу скоїв кримінальне правопорушення, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин.
Також суд бере до уваги, що обвинувачений має постійне місце проживання, не працевлаштований, не одружений, на утриманні дітей та/або непрацездатних батьків не має.
В свою чергу, суд враховує, що обвинувачений у скоєному кримінальному правопорушенні щиро покаявся, повністю відшкодував потерпілій шкоду шляхом повернення майна.
Згадані пом'якшуючі обставини, а також відомості про особу обвинуваченого, дають суду підстави для призначення обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Крім того, суд встановив, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 року, який набрав законної сили 07.08.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком суду, частково приєднано не відбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Приморського районного суду м.Одеси від 23.12.2024 року, та визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 7 (семи) місяців обмеження волі.
При цьому, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, 14.08.2025 року, тобто після постановлення попереднього вироку Приморським районним судом м. Одеси від 07.07.2025 року, а отже остаточне покарання йому варто призначити на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 року у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.
При цьому, застосовуючи покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, суд має на меті покарати винного, що необхідно для захисту суспільства і досягнення достатньої та справедливої сатисфакції потерпілих і суспільства в цілому.
Суд також встановив, що у даному кримінальному провадженні обвинувачений перебував під вартою з 26.08.2025 року, тому в силу положень ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного покарання за даним вироком обвинуваченому слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 продовжити до набрання вироком законної сили у зв'язку із призначенням покарання у виді позбавлення волі.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 366-371, 373, 374, 375, 376, 395, 532 КПК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 року у вигляді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по даному кримінальному провадженню у період з 26.08.2025 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Речовий доказ: оптичний DVD диск «My media», на зворотній стороні має номер CMDR47G TYMSMO1 - 136 0302, на якому наявні записи камер відеоспостереження бару «Роза вітрів», що за адресою: м. Одеса, пр. Олександрівський, 36 за 14.05.2025 рік, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ: мобільний телефон Xiaomi Redmi not 12 Pro 5 G, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , - вважати переданим власнику ОСОБА_5 .
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1