Справа № 464/2460/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.
Провадження № 22-ц/811/605/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
16 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: представника заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
встановив:
13.12.2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою, в якій просив: визнати неправомірною відмову відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у знятті арешту з грошових коштів, що надходять йому як заробітна плата на рахунок, відкритий в акціонерному товаристві (далі - АТ) «Державний ощадний банк України»; зобов'язати відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешти грошових коштів, що надходять йому як заробітна плата на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Державний ощадний банк України»; визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо списання коштів згідно платіжних інструкцій від 05.12.2024 року та 09.12.2024 року; заборонити відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виставляти платіжні інструкції для списання коштів, які надходять йому як заробітна плата на рахунок НОМЕР_1 ; стягнути з відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на його користь 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Скарга обґрунтована тим, що він ( ОСОБА_2 ) є боржником у виконавчому провадженні ВП №47586471, яке знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В рамках вказаного виконавчого провадження виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника i накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», однак, згідно з довідкою АТ «Державний ощадний банк України» від 03.12.2024 року №100.40/712-б/н, рахунок є зарплатним, на який здійснюються цільові зарахування грошового забезпечення військовослужбовця.
Заявник вважає існування арешту на рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, незаконним, у зв'язку з чим він звертався до виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів, проте, арешт не був знятий.
Наголошує, що статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, і такий перелік не є вичерпним, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом, зокрема, це стосується заробітної плати (ч.ч.1, 2 ст.68 Закону).
Зауважує, що за вимогами закону, виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак, у розмірі не більше 20 відсотків, за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати, за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження).
Зазначає, що відповідно до постанови державного виконавця від 05.10.2023 року про звернення стягнення на заробітну плату, звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує від військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України; у постанові вказано про здійснення відрахувань у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 895408 грн. 66 коп.
За позицією заявника, накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника, після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя, а отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.
Поряд з цим, після повідомлення 03.12.2024 року боржником відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що рахунок є зарплатним, державний виконавець 05.12.2024 року та 09.12.2024 року виставив платіжні інструкції про списання усіх коштів заробітної плати, а 12.12.2024 року повторно наклав арешт на кошти на рахунках боржника.
Заявник вважає такі дії та рішення державного виконавця неправомірними, оскільки після надання державному виконавцю підтверджуючих документів про те, що арештований рахунок є зарплатним, державний виконавець, в порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», не тільки не зняв арешту з грошових коштів, а повторно наклав арешт і продовжував виставляти платіжні інструкції на списання коштів.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2 , просив її скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
В апеляційній скарзі зазначає, що постанова про арешт коштів позбавила його права на розпорядження заробітною платою в повному обсязі, оскільки державним виконавцем фактично звернено стягнення на 100 відсотків його заробітної плати, яка є єдиним джерелом його існування, що суперечить чинному законодавству та порушує його права.
Наголошує, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, тобто у будь якому разі повинно бути збережено 50% заробітної плати.
Звертає увагу, що зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої цієї статті.
Зазначає, що надав державному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт накладено на зарплатний рахунок, однак, державний виконавець, в порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», не зняв арешту з грошових коштів, більше того, було накладено повторний арешт та виставлялись платіжні інструкції на списання коштів.
Вважає, що наведене підтверджує неправомірність дій державного виконавця і давало підстави суду для задоволення скарги.
26.08.2025 року відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій, зокрема, зазначає, що в період з липня 2024 року по листопад 2024 року грошові кошти із заробітної плати ОСОБА_3 на депозитний рахунок відділу не надходили і доказів про отримання у цей період заробітної плати ним до скарги не долучено.
Додає, що 03.12.2024 року на адресу відділу надійшла заява представника боржника про зняття арешту із зарплатного рахунку ОСОБА_3 в АТ «Ощадбанк», однак, до заяви не було долучено жодних доказів, які б підтверджували надходження заробітної плати на цей рахунок, водночас, 09.12.2024 року відділом повідомлено заявника, що з 06.05.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», яким вже передбачено механізм визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника в банку для здійснення видаткових операцій, а саме: врегульовано користування боржниками коштами, які знаходяться на рахунку, на який накладено арешт державними та/або приватними виконавцями, тобто визначено порядок користування боржником арештованими коштами на рахунку, і 11.12.2024 року на адресу відділу надійшла заява представника Северенчука Є.Я. про визначення поточного рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій; 12.12.2024 року державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій по рахунку НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», яку направлено для виконання в банківську установу.
Відділ вважає, що підстав для задоволення скарги заявника не було, тому апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Просив справу розглядати у відсутності їхнього представника.
В судове засідання апеляційного суду 07.10.2025 року інші учасники справи, окрім представника заявника, не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 16.10.2025 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони заявника в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній на момент оскаржуваних дій (бездіяльності) редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Абзацом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до пункту 1 частини другої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти, на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказані вище висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року (справа №905/361/19, провадження №12-28гс20).
Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону).
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частинами другою та третьою статті 70 Закону передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20 дійшла висновку, що не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
Отже, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною, встановленою законом.
Відтак, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні (далі - ВП) №47586471, відкритому 20.05.2015 року відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції (на даний час - відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), з примусового виконання виконавчого листа №464/2460/14, виданого 02.06.2014 року Сихівським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 868189 грн. 03 коп.
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 13.09.2022 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 955162 грн. 93 коп.
05.10.2023 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою, звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує у військовій частині НОМЕР_2 .
У пункті 2 цієї постанови вказано, що здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 895408 грн. 66 коп., в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.
03.12.2024 року боржник ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Кусого А.В., подав заяву у відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту із зарплатного рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» та відкликання платіжної інструкції №76028 від 02.12.2024 року.
До заяви долучив копію довідки АТ «Ощадбанк» від 03.12.2024 року №100.40/712-б/н.
У вказаній довідці зазначено, що в ТВБВ №10026/0712 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_2 відкрито 24.01.2023 року зарплатний рахунок (організація - військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України) НОМЕР_1 .
При цьому, документів про те, що на вказаному рахунку містяться винятково кошти, які надійшли на рахунок як заробітна плата, боржником надано не було, позаяк, в силу наведених вище вимог закону арешт накладається на кошти, а не на рахунок.
Листом від 09.12.2024 року за №306115 відділом державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено заявника про відсутність підстав для зняття арешту із зазначеного вище рахунку боржника та відкликання платіжної інструкції.
Водночас, боржнику роз'яснено положення абзацу 6 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» про те, що:
«Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
1) фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи - боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи - боржника в одному банку.
У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи - боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа - боржник може здійснювати видаткові операції.
Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв'язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа - боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.
Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника.
У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.».
В подальшому, 11.12.2024 року боржник ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Кусого А.В., подав заяву у відділ державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив визначити поточним рахунок НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових
На підставі цієї заяви, заступником начальника відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 12.12.2024 року винесено постанову про визначення для боржника ОСОБА_2 поточного рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.
Отже, з урахуванням тих обставин, що до заяви від 03.12.2024 року боржник не долучив доказів, які б підтверджували, що на вказаному вище рахунку знаходились лише кошти, які поступили на рахунок як заробітна плата, а після отримання відповіді з відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09.12.2024 року на своє звернення боржник сам подав 11.12.2024 року заяву про визначення вказаного рахунку поточним для здійснення видаткових операцій, відтак, погодившись із діями відділу, на підставі якої 12.12.2024 року названим відділом ДВС винесено відповідну постанову про визначення для боржника ОСОБА_2 поточного рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, і доказів, які б підтверджували неправомірне списання коштів з рахунку боржника у цей період, в тому числі, й понад суми, визначені законом, немає, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення прав боржника описаними в скарзі діями (бездіяльністю) та/або рішеннями відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Окрім того, ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 квітня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа №464/2460/14, виданого Сихівським районним судом м. Львова 02.06.2014 року, про стягнення солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 868189 грн. 03 коп. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 безпідставно одержані кошти стягувачем за виконавчим документом у сумі 132949 грн. 35 коп.
На підставі вказаної ухвали суду, заступником начальника відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову від 06.05.2025 року про закінчення виконавчого провадження (ВП №47586471) з примусового виконання виконавчого листа №464/2460/14, виданого Сихівським районним судом м. Львова 02.06.2014 року, та припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання рішення.
Таким чином, усі кошти, які були стягнуті з боржника ОСОБА_2 в процесі примусового виконання виконавчого листа №464/2460/14, були повернуті боржнику.
За встановлених і наведених вище обставин справи, в колегії суддів немає підстав для інших висновків по суті вирішення даної скарги, ніж тих, що дійшов суд першої інстанції, відмовляючи у її задоволенні, під час розгляду справи суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 жовтня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич