Дата документу 07.11.2025 Справа № 336/152/25
ЄУН 336/152/25 Головуючий у І інстанції: Галущенко Ю.А.
Провадження № 22-ц/807/1383/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
07 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Гончар М.С.,
Онищенка Е.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського С.Л. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 21.06.2013 року сторони перебували у шлюбі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2024 року (№ 336/7067/24) шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. На виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2024 року, з відповідача стягуються на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину для дитини відповідного віку з 23.07.2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Після розірвання шлюбу відповідач участі ні у вихованні, ні в утриманні дітей, а також у незапланованих додаткових витратах на лікування, оздоровлення та відпочинок дітей, навчання та розвиток здібностей, не приймає, вважає, що аліментів вистачає на забезпечення потреб.
Разом з цим, позивачкою понесені додаткові витрати на лікування та оздоровлення дітей, які складаються:
• з оплати аналізів, медичних досліджень та обстежень,
• оплати лікування зубів,
• оплати лікування офтальмолога.
Загальна сума витрат на лікування та придбання ліків за період 2023-2024 років становить 132 755,00 грн, що підтверджується відповідними фіскальними та товарними чеками (квитанціями, рахунками). Таким чином, половина вартості понесених позивачкою витрат на лікування та оздоровлення дітей, яку повинен сплатити відповідач, становить 66 377,50 грн.
Позивач, звертаючись до суду із позовом вказала, що неповнолітні діти потребують додаткових витрат на лікування.
Так, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дитиною з інвалідністю до 18 років, постійно потребує догляду, вагомих фінансових витрат на лікування, проходить постійні реабілітації, лікування та обстеження. Донька сторін - ОСОБА_6 протягом 2024 року неодноразово проходила медичні обстеження у лікарнях та лікування в стоматологічній клініці та також потребувала оздоровлення. У зв'язку з хворобами діти потребують додаткових витрат на лікування.
Зважаючи на це, позивачка вимушена була звернутись до суду з вищевказаним позовом.
Відповідач є працездатною особою, непрацездатних осіб (батьків, дружини, дітей) на утриманні немає, має додатковий дохід, рухоме та нерухоме майно, а тому, на думку позивачки, відповідач повинен сплатити половину понесених нею фактичних витрат на їх спільних дітей відповідно до законодавства.
Посилаючись на означені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь: половину понесених нею додаткових витрат на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані особливими обставинами (необхідністю лікування та оздоровлення дітей, розвитку спортивних та інтелектуальних здібностей сина та доньки за період з листопада 2024 року по травень 2025 року), одноразово в сумі 66377 (шістдесят шість тисяч триста сімдесят сім гривень) 50 грн; понесені витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1795, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір у розмірі 32,72 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського С.Л. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що витрати на стоматологічні послуги та послуги лікування зору, підтверджено відповідними документами (чеками та розрахунками). Натомість ствердження суду першої інстанції, стосовно обов'язкової наявності актів приймання-передачі є необґрунтованими.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що докази про певні витрати були понесені позивачем ще до розірвання шлюбу з відповідачем та були спільними витратами подружжя, проте, як зазначає апелянт, з березня 2023 року позивач з відповідачем не мешкали разом та навіть коли і мешкали, відповідач не брав участі у лікуванні, вихованні та забезпеченні дітей. Усі витрати несла ОСОБА_1 .
Також, суд першої інстанції звернув увагу на відзив відповідача, який посилався на скрутне матеріальне становище та неможливість приймання участі у додаткових витратах дітей, при цьому зазначив, що його посилання належними доказами підтверджені не були.
Таким чином, як зазначив апелянт, суд першої інстанції фактично проігнорував докази позивача, але взяв до уваги не підтверджені жодним доказом твердження відповідача.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надано строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу позивача у цій справі.
Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло.
В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду повною мірою не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції виходив з того, що долучені квитанції не містять дати, коли була здійснена оплата за прийом лікаря, чи відомостей про оплату здійснених процедур лікарем, не зазначено якій особі проведено огляд, або зроблено процедури, тому судом визнано вказані позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання доньки ОСОБА_8 , 2014 р.н. необґрунтованими. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що витрати позивачки не є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України, оскільки вони не викликані особливими обставинами, не викликані особливими потребами, а відносяться до загальних потреб дитини, які покриваються за рахунок аліментів і витрат того з батьків, що мешкає з дитиною, та є складовою аліментів.
Крім того, на підтвердження сплати стоматологічних послуг для дітей не надано актів виконаних стоматологічних робіт, із зазначенням, кому саме були надані певні стоматологічні послуги, крім того, половина цих витрат була здійснена ще до розірвання шлюбу сторін та стягнення аліментів, що вказує спільність витрат подружжя.
Також, до позовної заяви ОСОБА_1 додано чеки ТОВ «ГЕЛІОС ВІЖН УКРАЇНА» ZORKOCLINIC Медичний центр без дати складання (що не надає можливості встановити дату надання послуг) на суму 15 782,00 грн. є недоведеними позивачкою належними та допустимими доказами, оскільки ОСОБА_1 не надано актів виконаних робіт, із зазначенням, кому саме та коли були надані певні послуги.
До позовної заяви ОСОБА_1 додано акти надання послуг ТОВ «Міжнародний центр реабілітації та нейрофізіології» на суму 42 690,00 грн, вказані витрати на лікування дитини інваліда ОСОБА_4 , 2018 р.н. були здійснені у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя 12.11.2024 року (а.с.8-9).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 (а.с.5,6).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2024 року, з відповідача стягуються на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на одну дитину для дитини відповідного віку, з 23.07.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Діти проживають з позивачкою, що не заперечувалось відповідачем. Відповідач приймає участь шляхом сплати аліментів за рішенням суду.
Відповідно до корінця медичного висновку № 127/1 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 10.07.2024 року ОСОБА_5 , 2018 р.н. є дитиною з інвалідністю до 18 років (а.с.7).
Відповідно до інформаційного листа-довідки № 24/01-1 від 24.04.2024 року, ОСОБА_5 , 2018 р.н. відвідує спортивний комплекс «Sportrend», в якому отримує спортивно-оздоровчі послуги, а саме відвідує персональні заняття в басейні, які ОСОБА_9 відвідує два рази на тиждень з березня 2023 року по теперішній час у супроводі матері ОСОБА_1 (а.с.10).
Крім того, згідно довідки стоматологічної клініки «Майдент» № 6 від 02.10.2024 року, ОСОБА_5 , 2018 р.н. проходить ортодонтичне лікування в даній стоматології та регулярно відвідує лікаря стоматолога-ортодонта з 10.03.2024 року по теперішній час (а.с.11).
Згідно довідки стоматологічної клініки «Майдент» № 6 від 02.10.2024 року, ОСОБА_6 , 2014 р.н. проходить ортодонтичне лікування в даній стоматології та регулярно відвідує лікаря стоматолога-ортодонта з 21.01.2024 року по теперішній час (а.с.12).
Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч.2 ст.185 СК України).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст.185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.
Верховний Суд у справі № 520/12681/17 зазначив, що розмір додаткових витрат на дитину має бути обґрунтованим відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.
Так, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь: половину понесених нею додаткових витрат на утримання дітей, що викликані особливими обставинами (необхідністю лікування та оздоровлення дітей, розвитку спортивних та інтелектуальних здібностей сина та доньки за період з листопада 2024 року по травень 2025 року), одноразово в сумі 66377,50 грн.
Відповідно до наданих ОСОБА_1 доказів по справі позивач сплатила та надала на підтвердження зазначеного наступні докази (в копіях):
-фіскальний чек Sko2tqloQtc від 21.12.2024 року - ОСОБА_4 - 3590,00 грн (а.с.22);
-чеки, видані ТОВ «МАЙДЕНТ», про отримання стоматологічних послуг на суму 500,00 грн від 21.01.2024 року (а.с.22), на суму 7600,00 грн від 10.03.2024 року (а.с.25), на суму 2900,00 грн від 28.04.2024 року (а.с.26), на суму 3400,00 грн від 16.06.2024 року (а.с.28), на суму 2600,00 грн від 10.03.2024 року (а.с.29), на суму 1900,00 грн від 16.06.2024 року (а.с.30), на суму 2100,00 грн від 14.09.2024 року (а.с.31), на суму 1600,00 грн від 15.09.2024 року (а.с.32), на суму 800,00 грн від 19.10.2024 року (а.с.34), на суму 6750,00 грн від 09.11.2024 року (а.с.35), на суму 2000,00 грн від 15.09.2024 року (а.с.36), а всього на суму 32510,00 грн. Як убачається з матеріалів цивільної справи, дану клініку відвідують ОСОБА_4 , ОСОБА_3
-чек ТОВ «ГЕЛІОС ВІЖН УКРАЇНА» ZORKOCLINIC Медичний центр на суму 2735,00 грн (а.с.37), на суму 110,00 грн (а.с.38), на суму 55,00 грн (а.с.39), на суму 1050,00 грн (а.с.40), на суму 3026,00 грн (а.с.41), на суму 1735,00 грн (а.с.42), на суму 2130,00 грн (а.с.43), на суму 2900,00 грн (а.с.44), на суму 1746,00 грн (а.с.45), на суму 80,00 грн (а.с.46) на суму 215,00 грн (а.с.47), а всього на суму 15782,00 грн.
-акти надання послуг ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ ЦЕНТР РЕАБІЛІТІАЦІЇ ТА НЕЙРОФІЗІОЛОГІЇ» №303 від 10.05.2023 року за рахунком на оплату №197 від 10.05.2023 року на суму 600 грн (а.с.48), №675 від 18.08.2023 року за рахунком на оплату №472 від 17.08.2023 року на суму 11447,00 грн (а.с.49), №246 від 28.02.2024 року за рахунком на оплату №280 від 28.02.2024 року на суму 15031,00 грн (а.с.50), акти надання послуг №1072 від 28.08.2024 року за рахунком на оплату №839 від 19.08.2023 року на суму 7806,00 грн (а.с.51-52), а всього на суму 34884,00 грн. Зазначення судом першої інстанції, на думку колегії судів про те, що ці витрати на лікування дитини інваліда ОСОБА_4 , 2018 р.н. були здійснені у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі не спростовує ненадання коштів на ці витрати у тому числі відповідачем, оскільки як вбачається з копій даних актів, замовником цих послуг була саме позивач ОСОБА_10
-замовлення № 980438451 на отримання результатів щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на суму 4348,50 грн (а.с.54).
-чек стоматології для дітей «Mom's» ТОВ «Мамс дент» від 17.11.2024 року на суму 650,00 грн (а.с.55).
Відповідно до наданих позивачем копій платіжних документів загальна вартість на лікування дітей склала 91764,50 грн.
Разом з цим, колегією суддів не може бути прийнято до уваги, як доказ додаткових витрат на дітей, копії чеків ФОП ОСОБА_11 . Стоматологічний кабінет від 18.02.2024 року на суму 750,00 грн (а.с.23), від 15.09.2024 року на суму 430,00 грн (а.с.33), ФОП ОСОБА_12 . Стоматологічний кабінет від 10.03.2024 року на сумі 4410,00 грн (а.с.24), від 28.04.2024 року на суму 360,00 грн (а.с.27), оскільки з зазначених чеків неможливо встановити, кому саме були надані вказані в них послуги. Також, з листа щодо операції розрахунку в торгово-сервісній мережі MC ZORKO CLINIC KYIV UKRAINE на суму 3990,00 грн, не можливо встановити, необхідні реквізити, в тому числі, призначення платежу, крім того, в даному листі міститься інформація про статус операції: очікує обробки, а не підтверджує факт оплати послуги.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей є такими, що підтверджені належними доказами частково.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що "СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення".
На думку суду, однією із відмінностей додаткових витрат від аліментів є їх передбачуваність. Тобто при зверненні до суду позивач має довести розмір коштів витрачених або тих, які будуть витрачені періодично і їх зв'язок із існуванням особливих обставин, як позитивних (наприклад розвиток здібностей), так і негативних (витрати, пов'язані з станом здоров'я дитини).
Отже відповідно до наданих доказів у справі позивачем доведено суду, що нею було витрачено додаткові витрати на дітей на загальну суму 91764,50 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання дітей підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягають стягненню додаткові витрати на утримання дітей в розмірі 45882,25 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 1795,00 грн не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
З огляду на вищевикладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягнення понесені нею додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 45882,25 грн.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, суд першої інстанції не встановив усіх дійсних обставин справи, тому на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року слід скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню (69,12 %), а остання була звільнена від сплати судового збору, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1714,57 грн: за подання позовної заяви (458,80 грн) та апеляційної скарги (1255,77 грн) слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи віднесені витрати на професійну правничу допомогу і витрати, пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).
У позовній заяві сторона позивача зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат : правова допомога 10000,00 грн, однак колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ні акту приймання-передачі виконаних послуг, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність таких витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи в суді першої станції в розмірі 10000 грн, на які вказував адвокат у позовній заяві, не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити у цій справі нову постанову, якою:
«Позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Фельського Сергія Леонідовича до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину понесених нею додаткових витрат на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані особливими обставинами, одноразово в сумі 45882 (сорок п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) гривні 25 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1714 (одна тисяча сімсот чотирнадцять) гривень 57 копійок.»
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 07 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: