Справа № 127/18757/23
Провадження № 22-ц/801/1962/2025
№22-ц/801/2155/2025
Категорія: 55
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
04 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційні скарги:
представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - адвоката Дьоміної Наталі Юріївни,
представника Державного підприємства «Сетам» Козмінської Маріанни Владиславівни
приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича
відповідача ОСОБА_1 ,
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2025 року ,
а також апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича адвоката - Ковальчука Євгена Миколайовича
на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Іщук Т.П.,
у справі №127/18757/23
за позовом ОСОБА_2 (позивач)
до Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 (відповідачі)
за участі Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів)
про визнання недійсною оцінки майна, визнання недійсними електронних торгів, скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до міського суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В., ДП «Сетам», ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: АТ «Райффайзен Банк», обґрунтовуючи вимоги тим, що 2015 по 2022 роки вона проживала не за зареєстрованою адресою її місця проживання, а за адресою: АДРЕСА_1 ВНМУ ім. М.І. Пирогова, а в березні 2022 року виїхала за межі України.
На початку січня 2023 року з інформації газопостачальної організації їй стало відомо, що власником її квартири за адресою: АДРЕСА_2 є особа з прізвищем « ОСОБА_1 ».
При цьому відмічає, що ОСОБА_1 не проживає та іншим чином не користується квартирою, придбаною не електронних торгах, рахунки на оплату комунальних послуг та утримання будинку оформлені на ОСОБА_2
17 січня 2023 року її представник - адвокат Кашпрук О.В. ознайомилася із матеріалами виконавчого провадження №63171523, яке було відкрито 30 вересня 2020 року, з примусового виконання виконавчого листа №2-1861-2010 від 03 серпня 2010 року. Тоді ж їй стало відомо і про відкриття виконавчого провадження, про здійснення опису та арешту її квартири, проведення оцінки вартості та продажу квартири на електронному аукціоні.
Вказує, що 19 січня 2023 року її представник отримала копію матеріалів виконавчого провадження №63171523, в тому числі й копію «Звіту про визначення ринкової вартості трикімнатної квартири, що розташована на 1-му поверсі 3-ох поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 », виконаного ТОВ «Еспертсервіс.юа» від 23 листопада 2021 року. Позивач здійснила дії щодо оскарження дій державного виконавця, в тому числі і оцінки майна (її квартири), однак її скарга постановою Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року залишена без розгляду, оскільки спір підлягає розгляду за правилами позовного провадження.
Позивач зазначає, що вона не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження, на час відкриття виконавчого провадження в квартирі не проживала, проте там проживало троє інших осіб із прізвищем « ОСОБА_3 ». При цьому вказує, що в межах виконавчого провадження №63171523, 17 листопада 2021 року приватним виконавцем Тимощуком В. В. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності, а 23 листопада 2021 року ТОВ «Експертсервіс.юа» надано «Звіт про визначення ринкової вартості трикімнатної квартири, що розташована на першому поверсі трьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 », згідно якого ринкова вартість квартири становить 1050000,00 грн, та 24 листопада 2021 року приватний виконавець Тимощук В.В. направив Вінницькій філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, де вартість майна вказана 1050000,00 грн без ПДВ.
Позивач зазначає, що 28 грудня 2021 року електронні торги з продажу квартири не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів, стартова ціна квартири - 1050000,00 грн. Ціну даної квартиру, реєстраційний номер лота - 505920, було уцінено, у зв'язку з чим початкова ціна наступного продажу становила 892 500,00 грн.
28 січня 2022 року відбулися електронні торги та згідно протоколу № 567967 проведення електронних торгів з продажу вищевказаної квартири їх переможцем стала ОСОБА_1 з ціною продажу квартири у розмірі 910 350,00 грн.
10 лютого 2022 року приватним виконавцем Тимощуком В. В. складений акт про реалізацію предмета іпотеки та видано переможцю торгів ОСОБА_1 , а 06 жовтня 2022 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач звертає увагу, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 92,2 кв.м, в той же час, на електронні торги було виставлено квартиру площею 103,4 кв.м.
Позивач вказує, що 25 січня 2023 року її представником отримано рецензію на звіт про оцінку квартири, згідно якої звіт про визначення вартості трикімнатної квартири станом на 23 листопада 2021 року кваліфікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний. При цьому відмічає, що оцінювач, з яким договір укладений 22 листопада 2021 року, 23 листопада 2023 року вже підготував звіт, додаткових матеріалів не запитував, візуального обстеження не планував, про неможливість особистого огляду об'єкта дослідження не зазначено, обґрунтування застереження і припущень використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду не здійснено.
Крім того зазначає, що 20 січня 2023 року незалежним оцінювачем ОСОБА_4 здійснено ретроспективну оцінку ринкової вартості вищевказаної квартири та оцінювач дійшов висновку, що ринкова вартість квартири на дату ретроспективної оцінки 23 листопада 2021 року, з урахуванням її фактичного технічного стану та без врахування ПДВ, становить 2 276 058, 00 грн. Тобто, звертає увагу, що визначена у звіті вартість майна не є ринковою.
Також зазначає, що 01 березня 2023 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу у виконавчому провадженні №631711523 у зв'язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.
Позивач наголошує, що вона оскаржувала оцінку майна згідно процедури оскарження дій приватного виконавця у межах виконавчого провадження шляхом подання скарги, однак її скарга лишена без розгляду, зважаючи, що скарга подана після реалізації майна, а тому такий спосіб захисту є неефективним.
З огляду на викладене, зважаючи на порушення при здійснені оцінки майна, що призвело до порушення її прав, посилаючись на норми ЦК України щодо недійсності договору купівлі-продажу, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 та №2, Порядку реалізації арештованого майна, просила:
визнати недійсною оцінку майна згідно «Звіту про визначення ринкової вартості трикімнатної квартири, що розташована на першому поверсі трьохповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 » від 23 листопада 2021 року, проведену ТОВ «Експертсервіс.юа»;
- визнати недійсними електронні торги по лоту № 505920 з примусової реалізації нерухомого майна - трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , проведені 28 січня 2022 року Державним підприємством «СЕТАМ», оформлені протоколом №567967 від 04 лютого 2022 року та актом про реалізацію предмета іпотеки від 10 лютого 2022 року;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Бєлої О.М. від 06 жовтня 2022 року, №65057212 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, виданого 06 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Бєлою О.М., реєстровий номер 1230.
При цьому вважає, що тримісячний строк щодо можливості оскарження результатів електронних торгів, які відбулися 28 січня 2022 року, визначений Законом України «Про іпотеку», продовжено у зв'язку з продовженням карантину на всій території України до 30 червня 2023 року, а тому строк позовної давності на дату звернення із цим позовом до суду ще не сплив .
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2025 року позов задоволено частково. Вирішено визнати недійсними електронні торги (реєстраційний номер лота - 505920) з примусової реалізацій нерухомого майна - трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , проведені 28 січня 2022 року.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни від 06 жовтня 2022 року, індексний номер 65057212, про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставного майна, виданого 06 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М., за реєстровим №1230.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір з: Приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича - 357,86 грн, Державного підприємства «Сетам» - 357,86 грн, ОСОБА_1 - 1431,47 грн.
Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В.В. про стягнення судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2025 року учасники справи оскаржили його в апеляційному порядку.
Так, 04 серпня 2025 року апеляційному суду надійшла апеляційна скарга представника АТ «Райффайзен Банк» адвоката Дьоміної Н.Ю., у якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, постановлення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати його і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
11 серпня 2025 року приватний виконавець Тимощук В.В. також подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати його і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
14 серпня 2025 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ДП «Сетам» Козмінської М.В. , у якій з посиланням на незаконність, необґрунтованість судового рішення, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, апелянт просить скасувати його та ухвалити нове , відмовивши у позові.
23 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій, вважаючи висновки суду суперечливими, просить скасувати судове рішення та ухвали нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Крім того, приватний виконавець Тимощук В.В., через представника адвоката Ковальчука Є.М., подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року, яке просив скасувати, та ухвалити нове, яким здійснити розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги представника АТ «Райффайзен Банк» адвоката Дьоміної Н.Ю. полягають у тому, що позивачем не доведено того факту, що їй не було відомо про процедуру примусового виконання судового рішення, не надано доказів того, що нею вчинялися дії на погашення заборгованості за виконавчим листом, не доведено наявність порушень проведення електронних торгів. Так, 30 вересня 2020 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 52 199,36 доларів США та 1820,00 грн, копія якої направлена ОСОБА_2 за адресою її місця реєстрації та отримана нею, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.
Наголошує, що висновок рецензента про недостовірність оцінки майна не означає, що й результат оцінки є недостовірним. Рецензент зробив висновок, що ринкова вартість об'єкта оцінки є недостовірною і не може бути використана. Тоді як відповідно до Національного стандарту №1 поняття «недостовірна оцінка» не є еквівалентним поняттям «недостовірний результат».
В доводах апеляційної скарги приватний виконавець Тимощук В.В. вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, який безпідставно не був застосований судом. Судом не взято до уваги, що строк на оскарження результатів торгів з реалізації предмета іпотеки становить 3 місяці з дня проведення торгів, і є спеціальним строком Отже виходячи з дати ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, як вказує сторона позивача 17.01.2023 строк оскарження результатів торгів закінчується 17.04.2023 року, а звернення зі скаргою на дії приватного виконавця не перериває та не поновлює строки на оскарження результатів електронних торгів. Оскільки із позовною заявою позивач звернулась 26.06.2023 року, то вона об'єктивно пропустила строк позовної давності та не довела поважності причин його пропуску.
Щодо неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги приватного виконавця про надання доступу до квартири зазначає, що 30 вересня 2020 року йому, як приватному виконавцю виконавчого округу Вінницької області, надійшла заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист №2-1861/2010 від 03 серпня 2010 року, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 61 033,83 доларів США та 1 820,00 грн. Цього ж дня ним винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63171523, яка разом з вимогою про надання доступу до квартири були направлені на адресу боржника: АДРЕСА_3 , та отримана нею 02 жовтня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (трек-номер АТ «Укрпошта» № 210502842763), та боржнику було надано ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження.
Наголошує, що доступ до об'єкта оцінки був відсутній саме через умисні дії боржника.
Вказує, що твердження представника позивача, що позивач проживала за іншою адресою ніж та, що зазначена у виконавчому документі не можуть бути доказом того, що їй не було відомо про виконавче провадження. При цьому вважає, що ОСОБА_2 вводить суд в оману щодо місця її проживання, з метою оскарження дій виконавця та повернення реалізованого майна, а довідка з гуртожитку про факт проживання ОСОБА_2 з 2015 по 2022 роки за іншою адресою не є належним доказом.
Щодо висновку рецензента про недостовірність оцінки, то зазначає, що такий висновок не означає, що й результат оцінки є недостовірним, результат може бути достовірним при недостовірній оцінці.
Судом не взято до уваги що в аукціоні приймав участь не один учасник. Предмет іпотеки - квартира була реалізована лише під час других торгів за ціною 910350,00 грн, а згідно протоколу цінові пропозиції учасників: учасник 6, час: 2022-01-28 09:00:48, цінова пропозиція 892 500,00 грн. Учасник 7, час: 2022-01-28 13:41:07, цінова пропозиція 910 350,00 грн. Переможцем торгів стала ОСОБА_1 . Отже саме переможець торгів є покупцем, а ціна яка зафіксована в протоколі проведення електронних торгів як ціна продажу лота - є ціною договору. При цьому вартість майна, визначена суб'єктом оціночної діяльності є стартовою (не є ціною продажу) і жодним чином не вплинула на результати електронних торгів.
Отже апелянт вважає, що позивачем не доведено факт порушення норм законодавства при проведенні торгів, як і не доведено обставини, які б свідчили про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2 .
Щодо вимог апеляційної скарги на додаткове рішення, то вважає його постановленим без належного дослідження доказів поданих до заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Вважає передчасним висновок суду про те, що до ухвалення судового рішення сторона відповідача мала можливість подати докази щодо надання правничої допомоги, оскільки остаточний розрахунок можливий лише після ухвалення рішення суду.
Доводи апеляційної скарги представника ДП «Сетам» Козмінської М.В. полягають у тому, то жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку організатора торгів перевіряти законність дій державного, приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, вказаної у заявці на реалізацію арештованого майна.
Вважає, що позивачем не доведено того факту, що спірне майно могло бути реалізоване за вищою ціною.
На думку апелянта, оскільки позивач не була стороною договору купівлі-продажу, укладеного на спірних електронних торгах, обраний нею спосіб захисту своїх прав шляхом визнання спірних електронних торгів недійсними є неналежним та неефективним.
Відповідач ОСОБА_1 в доводах своєї апеляційної скарги вказує на те, що позивач пропустила строк позовної давності, і це є самостійною підставою для відмови у задоволенні її вимог. Вважає, що позивачеві достовірно було відомо про відкриття виконавчого провадження і вона мала б цікавитись цим процесом одразу після отримання копії відповідної постанови.
На думку апелянта позивач умисно здійснила бездіяльність, тим самим ухилившись від виконання рішення суду.
Крім того, в рішенні суду не досліджене питання, який саме результат оцінки слід вважати більш достовірним (попередньої чи ретроспективної) враховуючи, що термін дії попередньої оцінки складає 6 місяців з дати її проведення, а тому вже сплив.
Також на думку апелянта судом не досліджено питання ціни на електронних торгах, оскільки важливим в даному випадку є не стартова ціна лота, а ціна продажу лота, яка запропонована переможцем електронного аукціону. При цьому судом знівельовано ту обставину, що предмет іпотеки (квартира) стартувала за початковою ціною 1 050 000 грн, але аукціон не був проведений через відсутність учасників, а тому, після цього ДП «СЕТАМ» уцінило лот і мала місце інша ціна - 892 500 грн, що відповідає вимогам Закону та не дає підстав для визнання електронних торгів недійсними.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзивах на апеляційні скарги представника АТ «Райффайзен Банк» - адвоката Дьоміної Н.Ю., приватного виконавця Тимощука В.В., та представника ДП «Сетам» Козмінської М.В. представник позивача адвокат Кашпрук О.В. просить залишити судове рішення без змін, а їх апеляційні скарги без задоволення.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника АТ «Райффайзен Банк» адвоката Дьоміної Н.Ю., а ухвалами суду від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційними скаргами приватного виконавця Тимощука В.В., та представника ДП «Сетам» Козмінської М.В.
Також ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника приватного виконавця Тимощука В.В. - адвоката Ковальчука Є.М. на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року.
Ухвалою апеляційного суду від 03 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Ухвалою апеляційного суду від 24 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 02 жовтня 2025 року закінчено підготовчі дії у ній та призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник АТ «Райффайзен Банк» адвокат Дьоміна Н.Ю. вимоги своєї апеляційної скарги, а також апеляційні скарги інших учасників справи підтримала на умовах, викладених у ній, і просила задовольнити.
Приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Тимощук В.В. і його представник - адвокат Ковальчук Є.В. вимоги своїх апеляційних скарг, а також вимоги апеляційних скарг інших учасників справи підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Кашпрук О.В. вимоги апеляційних скарг не визнала.
Від представника третьої особи ТОВ «Цикл Фінанс» надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце розгляду, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 вересня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4525, на праві власності належала квартира АДРЕСА_4 (а.с. 71, т. 1).
Ця квартира була предметом іпотеки, якою забезпечувалося виконання кредитного договору № 014/035-43/30553 від 06 вересня 2005 року, укладеного між АППБ «Аваль» (правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_2
16 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці в справі № 2-1861/10 ухвалене рішення та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/035-43/30553 від 06 вересня 2005 року в сумі 61 033,83 доларів США та судові витрати.
Рішення суду набрало законної сили 29 червня 2010 року (а.с. 183-184, т. 1).
30 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. на підставі виконавчого листа № 2-1861/2010, виданого 03 серпня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63171523 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 61 033,83 доларів США та 1 820,00 гривень (а.с. 56, 57 т. 1).
Вказана постанова була направлена за адресою місця реєстрації боржника та отримана особою на прізвище « ОСОБА_3 », що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 21050 18427633 (а.с. 55, т. 1).
У межах цього виконавчого провадження 30 вересня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 67 137,21 доларів США та 2 652,00 грн (інформаційна довідка № 234361068 від 26 листопада 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень, (а.с. 47-48, т. 1).
Також матеріали справи містять вимогу приватного виконавця від 30 вересня 2020 року, адресовану ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_3 , якою її зобов'язано негайно, з моменту її отримання, надати приватному виконавцю доступ до квартири за адресою: АДРЕСА_2 для її опису та подальшої примусової реалізації з метою погашення заборгованості, а також інформацію про зареєстрованих осіб, копію технічної документації та інших правовстановлюючих документів на квартиру (а.с. 153, т. 1). Доказів про отримання цієї вимоги матеріали справи не містять.
26 листопада 2020 року приватним виконавцем складено акт, з якого слідує, що в цей день о 10.40 год. приватним виконавцем Тимощуком В.В. з метою перевірки майнового стану боржника ОСОБА_2 було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 , однак в квартиру боржника потрапити не вдалося, у хвіртці залишено виклик (а.с. 45, т. 1).
26 листопада 2020 року приватним виконавцем Тимощуком В. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № 63171523 та було описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 : квартиру, що розташована на 1-му поверсі 3-ох поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Загальна площа квартири - 103,4 кв. м, житлова площа - 49,7 кв. м, нежитлова площа (площа допоміжних приміщень) - 23,2 кв. м, площа приміщень не включена в загальну - 20,5 кв. м. До складу квартири входять: котельня загальною площею - 9,3 кв. м, підвал - 11,2 кв. м. Як вказано в постанові, опис проводився за даними технічної документації у зв'язку з відсутністю доступу до квартири та ненаданням боржником можливості оглянути житло, інші дані будуть встановлені суб'єктом оціночної діяльності під час визначення вартості описаного майна, опис проводився у відсутність боржника (а.с. 43-44, т. 1).
17 листопада 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Експертсервіс.юа», на якого покладено обов'язок надати письмовий висновок - звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань визначення вартості вищевказаної квартири (загальна площа квартири - 103,4 кв. м, житлова площа - 49,7 кв. м, нежитлова площа (площа допоміжних приміщень) - 23,2 кв. м, площа приміщень включена в загальну - 20,5 кв. м) (а.с. 42, т. 1).
23 листопада 2021 року ТОВ «Експертсервіс.юа», на підставі договору № 22/3 на проведення незалежної оцінки від 22 листопада 2021 року, надало звіт про визначення вартості вищевказаного нерухомого майна, згідно висновку якого ринкова вартість трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка визначена за порівняльним підходом, становить 1 050 000,00 грн (а.с. 27-39, т. 1).
24 листопада 2021 року за вих. № 23174 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. направлено ВФ ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, ВП №63171523 (квартири загальної площею - 103,4 кв. м, житлова площа - 49,7 кв. м, нежитлова площа (площа допоміжних приміщень) - 23,2 кв. м, площа приміщень включена в загальну - 20,5 кв. м (а.с .25-26, т. 1).
28 грудня 2021 року електронні торги з продажу лоту № 502054 не відбулися.
Як слідує з повідомлення Державного підприємства «Сетам» від 04 січня 2022 року лот уцінений, початкова ціна продажу 892 500,00 грн, дата та час проведення аукціону - 28 січня 2022 року (а.с. 24, 165, т. 1).
28 січня 2022 року відбулися електронні торги з продажу предмета трикімнатної квартири, загальною площею 103,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , номер лота - 505920, ціна продажу 910 350,00 грн. Переможцем вищевказаних торгів визнано ОСОБА_1 (протокол проведення електронних торгів № 567967 від 28 січня 2022 року (а.с. 22, т. 1).
10 лютого 2022 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. складений Акт про реалізацію предмета іпотеки - квартири, загальною площею 92,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить боржнику ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 06 вересня 2025 року, переможець електронних торгів /покупець - ОСОБА_1 (а.с. 21, т. 1).
06 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки, складеного приватним виконавцем Тимощуком В. В., було видане свідоцтво від 06 жовтня 2022 року, зареєстроване в реєстрі за № 1230, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною житловою площею - 92,2 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с. 94, т. 2).
Право власності ОСОБА_1 на цю квартиру було зареєстровано на підставі рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. про державну реєстрацію права власності №65057212 від 06 жовтня 2022 року (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №311807720 від 06 жовтня 2022 року (а.с. 5, т. 2).
ОСОБА_2 через свого представника, не погоджуючись з діями приватного виконавця, в тому числі з оцінкою спірної квартири, звернулася до суду із скаргою, справа № 127/2-1861/2010.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 травня 2023 року в цій справі скасовано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2023 року та скаргу ОСОБА_2 залишено без розгляду. При цьому, залишаючи скаргу без розгляду, суд вказував, що на момент подання скарги майно вже передане новому власнику в межах процедури продажу майна на прилюдних торгах, тому до таких правовідносин слід застосовувати загальні положення про захист цивільних прав. Ефективним способом захисту прав боржника на нерухоме майно є пред'явлення до суду відповідного позову із залученням до участі в справі, крім приватного виконавця, також стягувача та нового власника, організатора торгів, у межах якої і буде надаватися оцінка, в тому числі й діям приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію.
За заявою представника позивача членом Експертної ради Громадської організації «Всеукраїнського об'єднання «Українське товариство оцінювачів» провідним експертом - оцінювачем ОСОБА_5 було виконано рецензію на «Звіт про оцінку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (4). Відповідно до висновку рецензії вих. №5/1- ЕР від 24 січня 2023 року, даний звіт про оцінку квартири кваліфікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний (а.с. 60-63, т. 1).
З висновку по розділу 3 слідує, що зібраних оцінювачем вихідних даних щодо об'єкта оцінки, ринкової та іншої інформації за обсягом та якістю недостатньо для проведення оцінки відповідно до мети оцінки та обраного виду вартості.
У висновку по розділу 5 зазначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки, що отримана виконавцем, є недостовірною і не може бути використана з метою, зазначеною у Звіті. Зокрема, порушено вимоги п. 56 Національного стандарту щодо опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; відсутній детальний опис об'єкта оцінки та оточуючого середовища, опис об'єктів порівняння, що може впливати на вартість об'єкта оцінки, що унеможливлює коректний підбір об'єктів - аналогів; відсутній детальний опис об'єктів порівняння, що унеможливлює коректне корегування їх вартості, не враховано наявність нежитлових приміщень (котельня та підвал), що не входять до складу загальної площі квартири. Таким чином загальна площа квартири становить 82,9 кв. м, а не 103,4 кв. м. Тобто ринкову вартість нежитлових приміщень необхідно було розраховувати окремо від приміщень квартири. Вартість цих приміщень визначена виходячи з помилкового припущення, що вартість 1 кв. м їх площ така ж як вартість 1 кв. м загальної площі квартири; не вірно визначено технічний стан об'єкта порівняння №1, який згідно з наведеним описом потребує ремонту, а в таблиці 5 його стан прийнято як добрий, відповідне корегування - 15% є помилковим; об'єкт порівняння № НОМЕР_1 (табл.5) не є аналогом, так як не відноситься до класу «соціальне житло»; корегування на торг у розмір 15 % не має ніякого обґрунтування; корегування на відмінність технічного стану об'єкта порівняння №3 (-9%) немає ніякого обґрунтування; виходячи з аналізу загальних площ обраних об'єктів порівняння (68 кв.., 70 кв. м, 74 кв. м) корегування на відмінність площ є недоцільним; помилково застосовано корегування (-30%) на відмінність умов продажу (примусові), так як метою даної роботи є визначення ринкової вартості, а не ліквідаційної; порушено вимоги п. 17 Національного стандарту №1 щодо зазначення включення або не включення до ринкової вартості об'єкта оцінки ПДВ.
При цьому рецензент також зазначає, що середнє значення ринкової вартості 1 кв. м подібних квартир (обраних оцінювачем як аналоги) становить 602 долари США, а отриманий у звіті результат дорівнює 385,7 доларів США, що потребує пояснення та обґрунтування. Звертає також увагу, що сумарне значення проведених корегувань становить від 52% до 66%, що ставить під сумнів коректність вибору аналогів.
На замовлення позивача ОСОБА_2 проведено також ретроспективну оцінку вартості спірної квартири та згідно звіту № 04/23 про ретроспективну оцінку ринкової вартості трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (4) від 20 січня 2023 року, ринкова вартість вищевказаної квартири станом на дату ретроспективної оцінки - 23 листопада 2021 року, з урахуванням її фактичного технічного стану та без врахування ПДВ, складає 2 276 058, 00 грн (а.с. 64-69, т. 1).
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оцінювачем допущено порушення при оцінці майна, які вплинули на визначення вартості цього майна. Суд також вважав, що електронні торги з реалізації майна відбулися за заниженою ціною, яка є істотною умовою договору купівлі-продажу, відтак відбулось порушення майнових прав позивача та наявність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними. З огляду на висновок суду про недійсність електронних торгів, позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності є похідними, а відтак підлягають задоволенню
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, а доводи апеляційних скарг безпідставними з огляду на таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника.
За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.
Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 викладено правовий висновок про те, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем, відповідно, є переможець електронних торгів.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно, виникнуть права та обов'язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору.
Відчуження майна на електронних торгах як угода купівлі-продажу є багатостороннім правочином, і під час подання позову про її оскарження такий позов подається до всіх сторін цього правочину, з якими є матеріально-правовий спір, і ці сторони мають бути залучені до участі у справі.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, та у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 766/14579/16-ц.
Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.
За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов'язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу). Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги (близький за змістом підхід застосував Верховний Суд України у висновку, викладеному у постановах від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12 та від 13 лютого 2013 року у справі № 6-174цс12 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19)). Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасове положення не передбачало. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).
Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з'ясувати, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішити питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 та від 05 квітня 2021 року у справі № 741/496/18.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення положень закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 ЦК, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Отже, проведення прилюдних торгів з порушенням є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до вищенаведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначаються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з: оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Отже, єдиним документом, який може підтверджувати проведення оцінки майна є звіт про оцінку майна, складений відповідно до вимог законодавства України.
За змістом статей 31, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані, зокрема дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна. Спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Обов'язковою умовою дійсності торгів є правильне визначення стартової вартості арештованого майна, зважаючи, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу. Якщо майно виставлено на торги і продано за ціною нижчою від ринкової - це є підставою для скасування торгів, оскільки реалізація описаного та арештованого майна за заниженою ціною завдає істотних збитків як стягувачу у вигляді неотриманого доходу, так і боржнику - у вигляді передачі його майна на реалізацію за суттєво нижчою ціною порівняно з ринковою вартістю, а тому вказана обставина підлягає з'ясуванню під час розгляду цієї справи.
Як установлено судом, оцінка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , проводилась оцінювачем ТОВ «Експертсервіс.юа», яким було складено звіт про визначення вартості вищевказаного нерухомого майна. Відповідно до цього звіту ринкова вартість цієї трикімнатної квартири, яка визначена за порівняльним підходом, становить 1 050 000,00 грн.
Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Отже оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.
Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту N 1).
За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
В той же час, як установлено судом, оцінку квартири проведено без огляду приміщення та оцінювач не навів пояснень неможливості особистого огляду об'єкта дослідження, не навів обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Водночас в матеріалах справи відсутні докази чинення позивачем ОСОБА_2 перешкод в проведенні огляду квартири, якими могли б бути, наприклад, повідомлення (звернення) приватного виконавця чи оцінювача до боржника з вимогою забезпечити доступ оцінювача до об'єкта для його об'єктивної оцінки.
А тому доводи апеляційної скарги приватного виконавця Тимощука В.В. про те, що доступ до об'єкта оцінки був відсутній саме через умисні дії боржника є безпідставними та не підтвердженими матеріалами справи.
Відповідно до рецензії на звіт про оцінку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виконаної провідним експертом-оцінювачем Громадської організації «Всеукраїнське об'єднання Українське товариство оцінювачів», вих. №5/1- ЕР від 24 січня 2023 року, даний звіт про оцінку квартири крім вище викладених містить й інші істотні вади й через це кваліфікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний.
З висновку по розділу 3 слідує, що зібраних оцінювачем вихідних даних щодо об'єкта оцінки, ринкової та іншої інформації за обсягом та якістю недостатньо для проведення оцінки відповідно до мети оцінки та обраного виду вартості.
У висновку по розділу 5 зазначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки, що отримана виконавцем, є недостовірною і не може бути використана з метою, зазначеною у Звіті. Зокрема, порушено вимоги п. 56 Національного стандарту щодо опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; відсутній детальний опис об'єкта оцінки та оточуючого середовища, опис об'єктів порівняння, що може впливати на вартість об'єкта оцінки, що унеможливлює коректний підбір об'єктів - аналогів; відсутній детальний опис об'єктів порівняння, що унеможливлює коректне корегування їх вартості, не враховано наявність нежитлових приміщень (котельня та підвал), що не входять до складу загальної площі квартири. Таким чином загальна площа квартири становить 82,9 кв. м, а не 103,4 кв. м. Тобто ринкову вартість нежитлових приміщень необхідно було розраховувати окремо від приміщень квартири. Вартість цих приміщень визначена виходячи з помилкового припущення, що вартість 1 кв. м їх площ така ж як вартість 1 кв. м загальної площі квартири; не вірно визначено технічний стан об'єкта порівняння № 1, який згідно з наведеним описом потребує ремонту, а в таблиці 5 його стан прийнято як добрий, відповідне корегування -15% є помилковим; об'єкт порівняння № НОМЕР_1 (табл.5) не є аналогом, так як не відноситься до класу «соціальне житло»; корегування на торг у розмір 15 % не має ніякого обґрунтування; корегування на відмінність технічного стану об'єкта порівняння № 3 (-9%) немає ніякого обґрунтування; виходячи з аналізу загальних площ обраних об'єктів порівняння (68 кв. м, 70 кв. м, 74 кв. м) корегування на відмінність площ є недоцільним; помилково застосовано корегування (-30%) на відмінність умов продажу (примусові), так як метою даної роботи є визначення ринкової вартості, а не ліквідаційної; порушено вимоги п. 17 Національного стандарту №1 щодо зазначення включення або не включення до ринкової вартості об'єкта оцінки ПДВ.
При цьому рецензент також зазначає, що середнє значення ринкової вартості 1 кв. м подібних квартир (обраних оцінювачем як аналоги) становить 602 долари США, а отриманий у звіті результат дорівнює 385,7 доларів США, що потребує пояснення та обґрунтування. Звертає також увагу, що сумарне значення проведених корегувань становить від 52% до 66%, що ставить під сумнів коректність вибору аналогів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що допущені оцінювачем порушення при оцінці майна істотно й негативно вплинули на визначення ринкової вартості майна.
Оскільки за висновком рецензії звіт про оцінку майна (квартири) кваліфікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний, доводи апеляційних скарг приватного виконавця Тимощука В.В. та представника АТ «Райффайзен Банк» адвоката Дьоміної Н.Ю. про те, що висновок рецензента про недостовірність оцінки не означає, що результат є недостовірним, колегія суддів відхиляє.
Крім того, зауважує, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
Апелянти посилаються також на те, що ціна продажу об'єкту насправді сформована ринковими методами, а саме: після виставлення квартири на продаж за початковою ціною, вказаною в Звіті оцінки - 1 050 000 грн торги не відбулися, а відтак було проведено уцінку об'єкта, а на повторних торгах в результаті конкурентної боротьби спірна квартира була реалізована за ціною 910 350,00 грн, тобто на думку апелянтів у разі виставлення квартири на продаж за значно вищою стартовою ціною, ринкові умови все рівно б призвели до її продажу за ціною, за якою її фактично було продано.
Апеляційний суд не погоджується з такими доводами апеляційних скарг з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 Розділу І. Загальні положення Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів стартова ціна літа - це початкова ціна продажу лота, яка дорівнює вартості майна, що виставляється на електронних торгах, визначеній відповідно до законодавства.
Водночас відповідно статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Отже стартова ціна лота - початкова ціна продажу лота мала дорівнювати ринковій вартості майна.
Відповідно до ретроспективної оцінки вартості спірної квартири, згідно звіту № 04/23 від 20 січня 2023 року, виконаного на замовлення позивача, ринкова вартість вищевказаної квартири станом на дату ретроспективної оцінки - 23 листопада 2021 року, з урахуванням її фактичного технічного стану та без врахування ПДВ, складає 2 276 058, 00 грн.
Разом з тим, оцінка проводилась без огляду квартири, зважаючи на вид оцінки (ретроспективна). В той же час її результат вказує на досить значне заниження вартості квартири при її оцінці в 2021 році, а саме в 2,16 рази (2 276 058 грн / 1 050 000 грн) зважаючи на цінові пропозиції на ринку нерухомості щодо продажу квартир в районі «Центр в м. Вінниці» з площею від 70 до 120 кв. м, розташованих на 1-му поверсі багатоквартирних будинків (аналогів спірній квартирі), які були розміщені на сайті в період з 23 травня 2021 року по 23 листопада 2021 року.
Вказане дає підстави для висновку, що визначена вартість спірної квартири як стартова ціна її продажу на електронних торгах істотно менша від ринкових цін.
Подальше коригування ціни - уцінки об'єкта в зв'язку з тим, що торги не відбулись, здійснена також виходячи з заниженої ринкової вартості, вказаної в Звіті про оцінку, а відтак конкуренція на торгах, що проводилися в результаті такої оцінки не могла виправити ці вади. Покупці по суті були введені в оману щодо дійсної ринкової вартості, а відтак характеристик і стану об'єкту нерухомого майна станом на час продажу, й реагували відповідним чином.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року по справі №554/154/22 про те, що в разі встановлення такої обставини, як реалізація майна за заниженою ціною, такі торги є несправедливими та не можуть створити для його учасників правомірні наслідки.
Крім того, в доводах апеляційних скарг відповідач - приватний виконавець Тимощук В.В., та представник третьої особи АТ «Райффайзен Банк» адвокат Дьоміна Н.Ю. посилаються на те, що позивач достовірно знала про процедуру примусового виконання судового рішення, оскільки отримала 02 жовтня 2020 року постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 вересня 2020 року, проте не вчиняла дії на погашення заборгованості за виконавчим листом.
Колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки із матеріалів справи слідує, що 30 вересня 2020 року приватним виконавцем Тимощуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, одночасно із якою ОСОБА_2 було направлено вимогу про надання доступу до квартири.
Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення (а.с. 55 т. 1) на ньому міститься запис «Панчук» графа «особисто» та проставлено підпис в графі «за довіреністю».
Крім того, вказане рекомендоване повідомлення не містить відомостей про те, який документ був вкладений у поштове відправлення, опис вкладень також відсутній.
В цей день приватним виконавцем сформовано ряд документів і який саме із них (або, можливо, всі) були надіслані боржнику, по справі не встановлено.
В результаті оскаржуваних електронних торгів порушені права позивача, оскільки ціна, за якою майно реалізується на торгах, безпосередньо впливає на обсяг зобов'язань, які погашені під час здійснення відповідного виконавчого провадження. Тому внаслідок продажу майна на електронних торгах за заниженою ціною заборгованість боржника є непогашеною та він продовжує залишатися боржником.
Доводи апеляційної скарги представника ДП «Сетам» Козмінської М.В. щодо неналежності способу захисту права позивачки шляхом визнання торгів недійсними оскільки остання не була стороною договору купівлі-продажу, укладеного на спірних електронних торгах та необхідності заявлення позову про витребування майна, колегія суддів відхиляє як безпідставні, адже за встановлених обставин справи застосування віндикаційного позову є неможливим.
Правова природа продажу майна з публічних (електронних) торгів дозволяє визнавати торги недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі приписів цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону. У даній справі, продаж майна, щодо якого існували судові обтяження та спір про право власності, що згодом було підтверджено судовим рішенням на користь позивачки, є беззаперечною підставою для визнання торгів недійсними в цілому, оскільки вони були вчинені з грубим порушенням імперативних норм закону щодо об'єкта продажу.
ВС Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) виклала правовий висновок про те, що … [вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад тоді, коли позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу. Якщо позивач не був стороною договору купівлі-продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна із чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їхній підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу].
За обставинами справи, яка є предметом перегляду апеляційним судом, та за обставинами справи, перехід права власності до інших осіб, переможця торгів - ОСОБА_1 відбувся, тому позивач у цій справі обрала ефективний спосіб захисту свого порушеного права, а саме визнання недійсним електронних торгів.
Вірним є висновок суду й про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, з огляду на те, що ці вимоги є похідними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться, зокрема, на підставі виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Скасування рішень про державну реєстрацію права власності в даному випадку поновить права позивача та не призведе до стану правової невизначеності щодо спірного нерухомого майна.
Щодо пропуску позивачем строку позовної давності, на який посилаються усі апелянти у доводах апеляційних скарг колегія суддів зазначає таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року по справі № 910/18560/16 (провадження №12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.
Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
До вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна застосовується спеціальна позовна давність.
Згідно зі статтею 48 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена статтею 48 Закону України «Про іпотеку».
При цьому, за правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1375цс16, оскарження результатів торгів відповідно до статті 48 Закону України «Про іпотеку» означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам ЦК України, зокрема статей 203, 215, так і з підстав, передбачених статтями 45-47 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідні заяви відповідачі зробили відзивах на позовну заяву.
Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано лише з 01 липня 2023 року.
У постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 йдеться про те, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX, перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України».
У даній справі строк на оскарження прилюдних торгів розпочався 29 січня 2022 року (з наступного дня від складення протоколу проведення оспорюваних електронних торгів від 28 січня 2022 року) та продовжується на період карантину (діяв до 30 червня 2023 року), а тому пред'явлення 26 червня 2023 року позову про визнання недійсним електронних торгів (тобто у період дії запровадженого карантину) відбулося з дотриманням строку позовної давності.
Відтак доводи апеляційних скарг про пропуск позивачем строку позовної давності безпідставні, оскільки такі строки продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби СОVID-19» від 30 березня 2020 року № 540-IX на строк дії карантину.
Щодо додаткового рішення Вінницького міського суду від 30 липня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 21 липня 2025 року у справі № 909/399/24 (провадження № 12-37гс25) вказала: «- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду; - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови КГС ВС від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21 та від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21); - заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц);- потрібно розрізняти наслідки несвоєчасного подання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Першої судової палати КЦС ВС від 29 червня 2022 року у справі №161/5317/18)».
У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) Верховний Суд зробив висновок щодо питання застосування частини восьмої статті 141, частини першої статті 246 ЦПК України за обставин, коли докази на підтвердження розміру судових витрат з надання професійної правничої допомоги фізично існували на момент закінчення судових дебатів (до ухвалення судового рішення), однак їх було надано протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення без обґрунтування поважних причин неподання до закінчення судових дебатів у справі, відповідно до якої: - у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; - у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Матеріалами справи встановлено, що адвокат Ковальчук Є.М. подавши заяву від 15 липня 2025 року до Вінницького міського суду Вінницької області про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, не обґрунтував причини неможливості подання відповідних доказів на підтвердження понесення таких судових витрат до судових дебатів, враховуючи, що такі були на момент ухвалення судового рішення, зокрема, договір про надання правничої допомоги від 02.12.2024, ордер від 02.12.2024, та платіжна інструкція № 10735 від 13.01.2025 про сплату 21 500 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги, а тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у справі, що відповідає положенням статей 141, 246 ЦПК України, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання стороною позивача доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п'ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що після ухвалення судового рішення сторона відповідача отримала можливість остаточно узгодити обсяги виконаної роботи та її вартість, з урахуванням складності справи, кількості судових засідань тощо, є безпідставними, оскільки на момент судових дебатів, адвокат міг оцінити складність справи, знав про кількість судових засідань та витраченого на них часу, а також наявність складених ним процесуальних документів під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційні скарги представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» адвоката Дьоміної Наталі Юріївни, представника Державного підприємства «Сетам» Козмінської Маріанни Владиславівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича, відповідача ОСОБА_1 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2025 року , а також апеляційну скаргу представника приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука Володимира Вікторовича адвоката Ковальчука Євгена Миколайовича на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року, залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 липня 2025 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2025 року - без мін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 07.11.2025 року.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б. Войтко
І.В. Міхасішин