Справа № 127/1476/23
Провадження №11-кп/801/671/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
заххисника - адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12022020010001248 від 02.11.2022, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шепіївка Калинівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді штрафу у розмірі 5 000 (п'яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Вирішено питання з речовими доказами.
Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати за проведені експертизи на користь держави у сумі 1 887,80 грн.
встановив:
ОСОБА_8 01.11.2022 близько 16:30 год., керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford Explorer», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїжджаючи з АЗС «Укрнафта» на вулицю Привокзальну в м. Вінницю, з одночасним виконанням маневру лівого повороту в напрямку вулиці Брацлавської, не переконався, що зміна напрямку його руху буде безпечною і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, рухаючись в районі опори лінії електропередач № 25, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого транспортного засобу, хоча мав технічну можливість це зробити з моменту об'єктивної появи в полі його зору пішохода ОСОБА_10 , який перетинав дорогу у невстановленому місці, справа-наліво по ходу руху автомобіля, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 919/938 від 28.11.2022, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому зовнішнього виростка правої гомілки зі зміщенням; забою (збитої рани) правого ліктьового суглобу, синці правого стегна з переходом на ділянку проекції колінного суглобу; забитих ран правої гомілки, ділянки проекції правого гомілково-ступневого суглобу в ділянці зовнішньої кісточки, які не являлись небезпечними для життя в момент заподіяння і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/102-22/17641-ІТ від 05.12.2022, в даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Ford Explorer», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , з технічної точки зору, регламентувались вимогами п. п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України; дії пішохода ОСОБА_10 - вимогами п. 4.7, 4.14 (г) Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_10 шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «Ford Explorer» до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, при цьому невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходить у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
За вищевикладених обставин водій ОСОБА_8 порушив вимоги п. п. 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, де зазначено:
?п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
?п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходиться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 ставиться питання про зміну вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2025 року відносно ОСОБА_8 в частині вирішення питання щодо скасування арешту з майна через істотні порушення кримінального процесуального закону. Просить доповнити резолютивну частину вироку вказівкою про скасування арешту з автомобілю "Ford" д.н.з. НОМЕР_1 , який накладено відповідно до ухвали Вінницького міського суду від 03.11.2022 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в порушення ст. 374 КПК України в резолютивній частині вироку суд не зазначив рішення про заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, вирішив повернути власнику автомобіль, фактично не скасувавши арешт на нього.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить в апеляційній скарзі скасувати вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2025 року, направивши справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги обґрунтовує тим, що суд грубо порушив вимоги процесуального законодавства, зокрема, не задовольнив обґрунтовані клопотання захисту щодо проведення додаткових слідчих дій: клопотання про призначення інженерно-транспортної експертизи, метою якої слугувало встановлення з достатньою повнотою обставини пригоди на 1-ій стадії, оскільки вони безпосередньо пов'язані з діями учасників ДТП, для належної їх оцінки.
Так, наявний в матеріалах провадження висновок фактично не містить дослідження і конкретного аналізу механізму і обставин ДТП. Експертом при складанні висновку не була врахована та обставина, що пішохід ОСОБА_10 раптово вискочив на проїзну частину вул. Привокзальна у невстановленому місці, даний факт підтверджується обвинувальним актом.
Протокол огляду місця ДТП від 01.11.2022 р., а також додаток до нього у вигляді план-схеми, не містять зазначеної слідчої інформації, розмірних характеристик та розташування транспортного засобу та пішохода відносно меж проїзної частини саме після наїзду на пішохода, що свідчить про самовільне визначення слідчим місця зіткнення та унеможливлює його встановлення експертним шляхом, що є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 104 КПК України, відповідно до якого, описова частина протоколу повинна містити відомості про: послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.
Крім того, вказані обставини свідчать про порушення п. 4 ч. 2 ст. 105 КПК України, відповідно до якої, додатками до протоколу можуть бути: фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп?ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. В порушення вимог ч. 7 ст. 237 КПК, та ст. 104 КПК України, протокол огляду місця події від 01.11.2022 року не містить відомостей про те, яким здійснювались виміри, умови та порядок його вимірювальним приладом використання та характеристики (ціна ділення, загальна довжина вимірювального приладу, тощо).
Експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив, що при складанні висновку від 05.12.2022 р., наявний в матеріалах кримінального провадження диск відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «Перчатка центр», на якому зафіксовані обставини ДТП, ним не досліджувався, а вихідні дані для проведення експертизи експертом було надано слідчим.
Разом з цим, вказані слідчим дані не відповідають дійсності та зазначені ним на власний розсуд. Так, показання обвинуваченого ОСОБА_8 значно відрізняється від вихідних даних взятих до розрахунку експертом, а при зміні певних величин змінюються розрахунки та, відповідно, і результати досліджень.
У зв?язку з викладеним вище, суд першої інстанції без належних підстав та в порушення принципу рівності сторін, визначеного ст. 22 КПК України, не провів необхідних експертиз та слідчих дій, які мали істотне значення для правильного вирішення справи. Відмова суду в проведенні слідчого експерименту, незважаючи на обґрунтованість клопотання сторони захисту, суттєво вплинула на встановлення об'єктивної істини у справі.
Зауважує, що ОСОБА_10 визнав свою провину та не подавав цивільного позову, з чого можна виснувати про відсутність порушеного права у ОСОБА_10 .
Звертає увагу колегії суду, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно довідки, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_8 працює у ТОВ «Продукт Сіті» на посаді директора та виконую функції водія, пов?язані з доставкою товарів з 19.12.2023 по теперішній час, проживає та утримує родину за рахунок своєї заробітної плати. У зв'язку з зазначеним, призначене додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки фактично позбавляє його сім'ю засобів на існування.
По початку судового засіданні адвокат ОСОБА_7 подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінально відповідальності.
Зазначає, що кримінальне правопорушення ОСОБА_8 вчинено 01.11.2022 року, є злочином невеликої тяжкості. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаним кримінальним правопорушенням минув, підстав для зупинення та переривання перебігу давності не встановлено, тому обвинувачений ОСОБА_8 підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, міркування прокурора, який не заперечував щодо задоволення клопотання у випадку не притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг та клопотання, обговоривши їх доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухиляється від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак, Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 309/1201/15-к).
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, ОСОБА_8 вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України 01.11.2022 року, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.
Тобто, на день розгляду апеляційної скарги минуло понад 3 роки з дня вчинення ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення.
Протягом цього строку він не вчинив нового кримінального правопорушення та не ухилявся від слідства або суду, а тому строки давності сплинули.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 року, у справі № 425/4506/15-к дотримання умов, передбачених ч. ч. 1 - 3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 417, п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню в частині застосування судом ст.49 КК України, а обвинувачений - звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, а дане кримінальне провадження -закриттю.
Витрати на проведення експертизи у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності слід віднести за рахунок держави з огляду на приписи ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.404,405,407, 419 КПК України суд апеляційної інстанції,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, - задовольнити.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2025 року відносно ОСОБА_8 , - скасувати.
Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12022020010001248 від 02.11.2022 відносно ОСОБА_8 , - закрити на підставі ст.49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1 887,80 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 80 коп. віднести за рахунок коштів державного бюджету України.
Речовий доказ: автомобіль марки «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 - повернути ОСОБА_8 ;
оптичний диск, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3 (трьох) місяців з дня проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4