Справа № 521/19255/25
Номер провадження:1-кс/521/3966/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12025163470000906 від 01.10.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Рені Одеської області, громадянина України, із вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Як вбачається з клопотання слідчого, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/22 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента та діє по сьогоднішній день.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №1455 від 29.12.2021 якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Виключний перелік осіб які наділені перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року.
Проте, ОСОБА_4 , всупереч обов'язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, став на злочинний шлях і умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Отже, у невстановленому досудовим розслідуванням часі та місці, невстановлена особа з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ, шляхом вчинення корисливих умисних злочинів, спрямованих на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вступила у злочинну змову з ОСОБА_4 .
Відповідно до розробленого плану, з метою конспірації та унеможливлення викриття з боку правоохоронних органів, а також забезпечення систематичної незаконної діяльності на території Одеської області, усвідомлюючи, що реалізація злочинного плану, направленого на постійне, систематичне незаконне переправлення осіб через державний кордон України, потребує залучення інших осіб, які будуть об'єднанні загальною метою отримання незаконного прибутку та діяти відповідно до встановленого плану згідно вказівок невстановленої особи, не пізніше початку листопада 2025 року, залучив в якості водія ОСОБА_4 , якому довів план злочинної діяльності, згідно якого роль невстановленої особи полягала у пошуку осіб, які бажають незаконно перетнути державний кордон України, а ОСОБА_4 , з метою конспірації на автомобілі марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак « НОМЕР_1 » повинен їх забирати за географічними координатами, які надавала невстановлена особа та довозити до місця приближеного до Державного кордону України.
Так, 02.11.2025 року, з метою реалізації спільного злочинного плану, невстановлена особа, із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «Телеграм» зв'язався з ОСОБА_7 , в ході телефонної розмови повідомив останньому, що має зв'язки та може організувати і здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова, за грошову винагороду.
У подальшому, невстановлена особа, з метою доведення свого умислу до кінця, в ході телефонних розмов, демонстрував свою обізнаність щодо різних способів незаконного перетину кордону, можливість усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої міцні зв'язки, надавав поради та вказівки щодо дій ОСОБА_7 в момент самого незаконного перетину державного кордону, за що останній повинен буде заплатити грошові кошти в сумі 16000 доларів США після безпосереднього перетину державного кордону України та в'їзду на територію Молдови, на що ОСОБА_7 надав свою згоду та невстановлена особа повідомила, що виїзд буде з міста Київ 02.11.2025 року.
Так, 02.11.2025 року за вказівкою невстановленої особи, ОСОБА_7 приїхав до м. Києва. Приблизно о 06 годині 10 хвилині цього ж дня, до визначеного місця, а саме АЗС «UPG», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Європейського Союзу, 47, до ОСОБА_7 під'їхав автомобіль марки «Пежо», державний номерний знак « НОМЕР_2 », коричневого кольору, під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повинен був відвезти його до визначеного місця, а саме до міста Одеси, яке вказувала невстановлена особа. При цьому, з метою безперешкодного проїзду на стаціонарних блок-постах та з метою реалізації злочинного плану, та застосуванням методів конспірації, невстановлена особа надала ОСОБА_7 посвідчення офіцера серії « НОМЕР_3 » на ім'я ОСОБА_9 . Об 11 годині 46 хвилин цього ж дня, перебуваючи на 3-му Водопровідному провулку у місті Одесі, за ОСОБА_7 приїхав автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_4 , який повинен був його довезти до місця приближеного до Державного кордону України та Республіки Молдова.
Цього ж дня, о 13 годині 50 хвилин, перебуваючи на контрольованому прикордонному районі на місці тривалого несення служби прикордонного наряду (прикордонний патруль) під умовною назвою «Маяки» в Одеській області, за географічними координатами 46°25'59.0"N 30°11'13.5"E, C5MP+6R9 Біляївка, Одеська область, в напрямку державного кордону з Республікою Молдовою, з метою безперешкодного проїзду на стаціонарних блок-постах та з метою реалізації злочинного плану, застосуванням методів конспірації, ОСОБА_4 пред'явив посвідчення офіцера серії « НОМЕР_4 » на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 , 02.11.2025 року приблизно о 19 годині 20 хвилин, за вказівками невстановленої особи, діючи відповідно до плану злочинної діяльності, зупинив автомобіль біля АЗС «Petetromol», розташованого на вулиці Крайня в м. Рені Одеської області.
Після зупинки автомобіля, ОСОБА_4 наказав ОСОБА_10 передати обумовлені раніше грошові кошти у сумі 16000 доларів США (що згідно курсу НБУ станом на 02.11.2025 року становило 656 000 гривень) та останній в свою чергу після передачі коштів був затриманий співробітниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, а також сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданні засобів, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.
02.11.2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
03.11.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За переконанням слідчого, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.10.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.10.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01.10.2025 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 03.11.2025 року, протоколом обшуку від 02.11.2025 року та іншими матеріалами в сукупності.
Слідчий звернулася до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого та застосувати найбільш суворий запобіжний захід.
Підозрюваний та його захисник, кожен окремо, просили слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання, оскільки слідчий не довів наявність ризиків, які виправдовують застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу. При цьому захисник вказав, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності та є військовослужбовцем. Просив суд визначити мінімальний розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, а також вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню за наступних підстав.
Частина 1 ст. 177 КПК України закріплює, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України закріплює, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Так, у своєму клопотанні слідчий зазначає, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, слідчий суддя вважає доведеними ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Дії, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 пов'язані з незаконним перетином державного кордону іншими особами, що робить можливим для нього самим скористатися такою можливістю та покинути територію України.
Також, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Показання свідків мають суттєве значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. В умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо або використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на свідків у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення, погрози тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.
Також, на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення), вказує той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде не працює, не має законного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів, із метою отримання коштів для забезпечення власного проживання.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі відсутність в нього родини й утриманців, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей.
Крім того, у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання його під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для тримання під вартою та не є такими, що гарантують виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, нічим не підтверджені та спростовані у ході розгляду клопотання.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваного, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Разом із цим, слідчий суддя керується положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно з якими при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.
З вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який складає 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь - який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що наслідком невиконання зазначених обов'язків є звернення застави в дохід держави і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або тримання під вартою.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 58 днів. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 01.01.2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_12