Справа №479/1079/24
Провадження №1-кп/479/68/25
22 жовтня 2025 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смтКриве Озеро, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024153290000053 від 31 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Фараонівка Саратського району Одеської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, маючого середню освіту, військовослужбовець, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України
учасники судового засідання:
прокурор ОСОБА_4 ,
потерпіла ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
09 червня 2023 року на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності військових частин Збройних Сил України та інших формувань, громадянина України ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації та того ж дня направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2023 року №164 обвинуваченого прийнято на військову службу, зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, та призначено на посаду курсанта, поставлено на всі види забезпечення, та визнано таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов'язків. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 19 липня 2023 року №207 ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, та призначено на посаду гранатометника, поставлено на всі види забезпечення, та визнано таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов'язків. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01 вересня 2023 року №253 обвинуваченого призначено на посаду гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення, та визначено таким, що справи та посаду прийняв, і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Згідно положень п.4 ч.1 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відтак, з 09 червня 2023 року, тобто з моменту відправлення ОСОБА_6 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби. Таким чином, на момент вчинення кримінального проступку, обвинувачений мав статус військовослужбовця по мобілізації.
30 липня 2024 року близько 16.00 год., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є співмешканцями, перебували на території свого домогосподарства розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час між останніми на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, в ході якого у обвинуваченого виник протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи на подвір'ї свого домогосподарства підійшов до ОСОБА_5 та знаходячись в положенні стоячи один навпроти одного, умисно кулаком правої руки наніс два удари в область обличчя останньої, а саме в ніс, щелепу з лівої сторони та один удар у верхню частину голови, від чого потерпіла впала на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачений в положенні стоячи над ОСОБА_5 наніс ще один удар кулаком правої руки в область лівої верхньої кінцівки. В результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 заподіяв тілесні ушкодження у вигляді синців і садно лівої верхньої кінцівки, синців і садна обличчя та закритої черепно-мозкової травми, яка проявилась струсом головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як ті що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив, що 30 липня 2024 року близько 16.00 год. разом з ОСОБА_5 перебували на території свого домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, стався словесний конфлікт, після чого він підійшов до ОСОБА_5 та знаходячись в положенні стоячи один навпроти одного, умисно кулаком правої руки наніс два удари в область обличчя останньої, а саме в ніс, щелепу з лівої сторони та один удар у верхню частину голови, від чого потерпіла впала на землю, потім він наніс ще один удар кулаком правої руки в область лівої верхньої кінцівки, у вчиненому розкаявся.
Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим примирилися, притертій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, потерпілу, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим вищевказаних обставин обвинувачення, не маючи сумніву щодо добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, в тому числі і щодо наслідків розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, вирішив обмежитись дослідженням лише тих доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
Пояснення обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим суд вважає їх достовірними.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України та виходить з аналізу даних про особу обвинуваченого, суспільної небезпеки вчиненого ним, його відношення до скоєного, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, матеріальний та сімейний стан особи.
Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він раніше не судимий, до лікарів нарколога та психіатра за амбулаторною допомогою не звертався, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, не одружений, військовослужбовець.
Судом враховується те, що ОСОБА_3 вчинив умисний кримінальний проступок проти життя та здоров'я особи.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст.67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому судом визнає вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває(перебував) у сімейних відносинах.
Таким чином, виходячи з загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставин, які пом'якшують покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості, обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що за положеннями ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 за вчинення кримінального проступку повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст.100 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному провадженні не затримувався, запобіжні заходи у відношенні нього на момент розгляду справи не застосовувались.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-375 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850(вісімсот п'ятдесят) грн..
Речові докази: відсутні.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Миколаївського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.