Справа № 466/5183/25
Провадження № 2/466/2405/25
(заочне)
06 листопада 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Якубів І. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) та стягнути судові витрати в розмірі 1 250,00 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).
Стислий виклад позицій сторін.
Обґрунтування позивача.
Позивач зазначає, що 23 січня 2025 року, він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області «14» травня 2002 року, уклав Договір позики грошових коштів в розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) з громадянином України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 виданий 10.11.2023 року, органом №4632.
Факт укладення зазначеного вище договору позики, а також факт отримання Відповідачем грошових коштів (суми позики) у розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) підтверджується розпискою, що була власноручно написана Відповідачем 23 січня 2025 року.
Відповідно до зазначеної розписки, яка написана власноручно Відповідачем в ясному розумі і здоровій пам'яті, без вчинення на нього морального чи фізичного тиску, Відповідач зобов'язаний був повернути суму позики до «30» квітня 2025 року. Станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач заборгованість не повернув.
Враховуючи наведене, з метою захисту своїх майнових прав та інтересів, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відповідачем ОСОБА_2 у встановлений, згідно ухвали судді про відкриття провадження у справі, строк письмовий відзив на позовну заву подано не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Босяк М. Б. не з'явилися, 06.11.2025 на адресу суду представник подала клопотання, у якому просила розглянути справу без участі позивача та його представника, позов просила задовольнити та не заперечила щодо заочного розгляду справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а також від нього не надходило відзиву на позовну заяву, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Даний спір виник із приводу зобов'язань за договором позики.
Матеріалами справи підтверджено, що 23 січня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області «14» травня 2002 року, уклав Договір позики грошових коштів в розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) з громадянином України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 виданий 10.11.2023 року, органом №4632.
Факт укладення зазначеного вище договору позики, а також факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів (суми позики) у розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) стверджується розпискою, що була власноручно написана Відповідачем 23 січня 2025 року.
Відповідно до розписки, яка написана власноручно ОСОБА_2 він зобов'язаний був повернути суму позики до 30 квітня 2025 року. Станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідач заборгованість не повернув.
У судовому розгляді не спростовано доводів позивача, що розписка написана та підписана власноруч відповідачем ОСОБА_2 , а також те, що зобов'язання щодо повернення у строк грошових коштів не виконано.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво - чи багатосторонніми (договори).
Частиною першою та другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Проте, відповідачем умови договору позики не виконуються.
Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Положеннями ст. 1046-1047 цього Кодексу передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Станом на 30 квітня 2025 року, після закінчення строку на повернення грошових коштів, що були передані у позику, відповідач не здійснив жодних дій щодо повернення коштів, відтак станом на дату подачі цього позову зобов'язаний повернути суму заборгованості у розмірі 125 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, суд дійшов переконання, що відповідачем порушено зобов'язання перед позивачем за договором позики, оскільки у встановлений розпискою строк ним не повернуто коштів, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму боргу за договором позики заборгованість у розмірі 125 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку доводам та доказам, що подані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів за договором позики є підставними, вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, докази на які позивач посилається є належними та допустимими, а тому такі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат:
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, згідно квитанції №4418-LE5Z-LEUE від 27.05.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1250,00 гривень, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 грошові кошти у розмірі 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 250,00 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок)
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою; АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П. Т. Едер