Справа № 452/2338/25
Провадження № 2/452/1140/2025
"07" листопада 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.,
секретаря Кафтан О.Ю.,
розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 7 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір №07.08.2024-100000730, на підставі якого товариство надало особі кредит в сумі 20000грн на 210 днівіз зобов'язанням повернути його разом із відсотками у строк до 04.03.2025р.; ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором; ОСОБА_1 не повернув своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитом. Ураховуючи вказані порушення зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 04.03.2025р. має заборгованість в сумі 65692,74грн, враховуючи суми прострочених платежів по тілу кредиту, по процентах, комісією та неустойкою; відтак просять стягнути вказану суму в користь товариства та понесені судові витрати.
Відповідач подав до суду відзив, у якому позовні вимоги визнав частково, зокрема суму боргу та нараховані відсотки, заперечував проти стягнення із нього комісії та неустойки, просив зарахувати йому часткове погашення боргу в сумі 10307,26грн, однак жодних підтверджуючих даних про таке не надав; просив розглядати справу в його відсутності.
Вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:
Судом установлено, що 7 серпня 2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №07.08.2024-100000730, згідно з умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 20000грн строком на 210 днів, а він у свою чергу зобов'язувався повернути кошти із відсотками за користування.
Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 станом на день подачі позову заборгував позивачу 65692,74грн, з яких 20000грн - тіло кредиту,35000грн - проценти, 1492,74грн - комісія, 9200грн - неустойка.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов'язання. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не представлено. Зазначене підтверджується наданими розрахунками заборгованості.
Щодо стягнення з відповідача в користь позивача 1492,74грн комісії за надання кредиту, яка встановлена договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»цейЗаконзастосовуєтьсядо відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України«Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь товариства винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року в справі №343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що положення договору про надання кредиту №07.08.2024-100000730 від 7 серпня 2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1492,74грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення такої з відповідача.
Звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «Споживчий Центр» просить також присудити стягнути з відповідача неустойку за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором у розмірі 9200грн.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українипередбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так як відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за даним кредитним договором під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленої в позовних вимогах неустойки у загальному розмірі 9200грн.
За таких обставин суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та слід стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 20000грн та заборгованість за простроченими відсотками в сумі 35000грн, разом 55000грн, що передбачено у поданих ним розрахунках виходячи із законодавчих норм, у стягненні комісії та неустойки слід відмовити. Разом з тим суд відхиляє прохання відповідача зарахувати йому в погашення заборгованості 10692,26грн, оскільки таке жодним чином не підтверджено, а водночас може у подальшому бути врегульованим під час виконання цього судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТзОВ «Споживчий центр» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422,4грн., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією від 26.06.2025р.
Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2034,8грн (55000грн х 100% : 65692,74грн= 84%; 2422,4грн. х 84% = 2034,8грн).
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274ЦПК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд
Позов ТзОВ «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ-37356833), - суму коштів 55000грн(п'ятдесят п'ять тисяч гривень) за Кредитним договором №07.08.2024-100000730 від 07.08.2024 року та 2034,8грн(дві тисячі тридцять чотири гривні 80коп) сплаченого судового збору.
У решті частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Суддя