21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 466/12565/23
провадження № 61-11640 ск 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про поновлення на роботі та стягнення коштів,
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому просила:
1) визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») від 19 вересня 2023 року № Ha-581-0923 «Про зміну істотних умов праці» в частині, що стосується зміни істотних умов праці ОСОБА_1 ;
2) визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 24 жовтня 2023 року № 430-к/тр «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 ;
3) поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»;
4) стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
5) стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 618,00 грн.
2. Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 13 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
2.1. Визнав незаконним та скасував наказ АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 19 вересня 2023 року № На-581-0923 «Про зміну істотних умов праці» в частині, що стосуються зміни істотних умов праці юрисконсульта Булат Н. О.;
2.2. Визнав незаконним та скасував наказ АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 24 жовтня 2023 року № 430-к/тр «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 ;
2.3. Поновив ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з 25 жовтня 2023 року;
2.4. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 309 278,75 грн. Із зазначеної суми підлягають стягненню податок та інші загальнообов'язкові платежі;
2.5. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн;
2.6. Стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь держави судовий збір в розмірі 2 684,00 грн;
2.7. Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплати їй середнього заробітку за один місяць у розмірі 24 742,30 грн без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.
3. Додатковим рішенням від 16 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова стягнув з АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн судові витрати за надання правничої допомоги.
4. Львівський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2025 року задовольнив апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
4.1. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 грудня 2024 року скасував.
4.2. Ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання недійсними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судових витрат.
5. У вересні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 напостанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
11. Предметом спору у справі № 466/12565/23 є вимоги про скасування наказу про зміну істотних умов праці та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також стягнення моральної шкоди.
12. У рішенні Шевченківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року зазначено: «відповідно до наданого розрахунку при звільненні № ЛВ 000003628 від 24.10.2023 р. середня заробітна плата ОСОБА_1 становила 1 124, 65 грн. кількість робочих днів, за які відповідачем має бути надана компенсація за період вимушеного прогулу становить - 275 робочих днів (275 роб. днів. х 1 124, 65 грн.) = 309 278, 75 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 ».
13. Таким чином, ціна позову у дані справі становить: 309 278, 75 грн (розмір компенсації за час вимушеного прогулу) + 50 618,00 грн ( розмір моральної компенсації, яку просив стягнути позивач) = 359 896, 75 грн.
14. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України дана справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
15. Ціна позову в цій справі становить 359 896, 75 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 199/8301/23 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
16. Водночас касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
17. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
18. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
19. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
20. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
21. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
23. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
24. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10?р(ІІ)/2023 у справі № 3 ?88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
25. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
26. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
27. Враховуючи наведене, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
28. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
29. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про поновлення на роботі та стягнення коштів, за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров