07 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 484/1084/25
провадження № 61-13854ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня
2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконним позбавлення його права користування гаражем,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати те, що Первомайська міська рада Миколаївської області незаконно позбавила його права користування законно збудованим гаражем № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АГК «Южний» по АДРЕСА_1 ;
- визнати те, що Первомайська міська рада Миколаївської області незаконно видала ОСОБА_2 підроблений акт введення гаража в експлуатацію від 15 серпня
1996 року, а також свідоцтво на право власності на гараж;
- визнати акт введення гаража в експлуатацію від 15 серпня 1996 року незаконним, підробленим і що він до гаражу № НОМЕР_3 ) в АГК «Южний» не має ніякого відношення.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області
від 27 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання незаконного позбавлення його відповідачем права користуватися законно збудованим гаражем, незаконного видання ОСОБА_2 , акту введення гаража
в експлуатацію та визнання цього акту незаконним.
08 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 на судові рішення залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на судові рішення повернуто заявнику.
31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року (надійшла до суду
05 листопада 2025 року).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У постанові Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року зазначено, що повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2025 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 15 вересня року (понеділок).
Заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою 31 жовтня
2025 року, тобто з пропуском строку подачі касаційної скарги.
Оскільки, заявник не заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідного клопотання.
Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права та цитує статтю 389 ЦПК України, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення
у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;
5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду
у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження
у справі у відповідній частині;
7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.
Відповідно, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу з уточненою прохальною частиною з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених змістом статті 409 ЦПК України та надати суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями та доданими матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Також, заявником порушено вимоги пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено рішення, які оскаржуються.
У касаційній скарзі заявник вказує, що оскаржує ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року.
Однак, 27 червня 2025 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 484/1084/25 було ухвалено рішення.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць