суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Краснощокова Є. В., Крата В. І.
29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 6-55/11
провадження № 61-1185св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач) касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Казбулатова Оксана Миколаївна, задовольнив. Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року скасував. Справу № 6-55/11 передав до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття
У справі, що переглядалася, ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Замінено у виконавчому провадженні стягувача ОСОБА_3 його правонаступником ОСОБА_2
19 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2011 року повернуто особі, яка її подала. Роз'яснено, що вона має право звернутися до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення знищеного судового провадження.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано на судове рішення у справі, в якій знищене судове провадження і ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2024 року відмовлено у його відновленні, тому розгляд цієї скарги є неможливим. Враховуючи те, що чинним ЦПК не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, апеляційний суд по аналогії закону виходив з того, що в цьому випадку підлягає застосуванню стаття 357 ЦПК.
При розгляді цієї справи суд касаційної інстанції врахував, зокрема, наступні висновки Верховного Суду:
Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження
№ 61-9312сво22), в якій вказано, що:
«застосування судом аналогії закону можливе виключно у тому разі, якщо є прогалина у законі у регулюванні певних відносин, тобто існують суспільні відносини, що відносяться, зокрема до сфери регулювання процесуального права, проте ці відносини не врегульовані жодними нормами процесуального права, втім за своїм змістом, значущістю та актуальністю вимагають такого правового врегулювання у процесуальному законі. Оцінюючи спірні цивільні процесуальні відносини, Верховний Суд виснував, що перелік підстав для закриття апеляційного провадження чітко та вичерпно визначений у статті 362 ЦПК України, розширеному тлумаченню цей перелік не підлягає, інші підстави закриття апеляційного провадження не можуть бути застосовані судом. Апеляційний суд, будучи судом встановлення, дослідження та з'ясування питань про факти, може встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам. На відміну від суду апеляційної інстанції, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази. А тому цілком логічно законодавець передбачив у частині четвертій статті 494 ЦПК України виключно для суду касаційної інстанції право на закриття касаційного провадження, якщо втрачене судове провадження не відновлено або відновлено неповністю. Застосування судом апеляційної інстанції за аналогією закону частини четвертої статті 494 ЦПК України є недопустимим, оскільки процесуальне законодавство не містить такої підстави для закриття апеляційного провадження, як неповне відновлення судового провадження, й зазначене «мовчання законодавця» не є прогалиною у законі, враховуючи відмінності у призначенні та повноваженнях суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції»;
Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуу постанові від 28 червня 2023 року у справі № 2-7772/10, в якій зазначено, що «той факт, що у ЦПК України не визначено повноважень для суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги у разі втрати судового провадження та неможливості його відновити повністю або в необхідній частині, не є прогалиною у законодавстві, яка підлягає довільному усуненню. Отже, застосування судом апеляційної інстанції аналогії права і повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК України у справі, що переглядається, є недопустимим, оскільки процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як неповне відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні. … Верховний Суд зазначає, що перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Отже, повернення апеляційної скарги у зв'язку з тим, що втрачене судове провадження відновлено лише частково, суперечить нормам процесуального права та позбавляє заявницю права на перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що вказує на порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції. Верховний Суд частково виходить за межі доводів і вимог касаційної скарги відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України у зв'язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених після подання касаційної скарги, а саме у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003, провадження № 61-9312сво22»;
аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 321/1154/18.
Не можемо погодитися з висновками, зробленим в наведених постановах Верховного Суду, з таких мотивів.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
По суті Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження
№ 61-9312сво22) заперечила можливість застосування судом апеляційної інстанції аналогії закону, коли судове провадження у справі відновлене тільки частково (як правило, лише вчастині одного судового рішення суду першої інстанції), або відмовлено у його відновленні. При цьому не надала відповіді на питання що робити апеляційному суду у разі неможливості апеляційного перегляду справи внаслідок невідновлення матеріалів втраченого судового провадження.
Разом з тим, відповідно до статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
У частинах першій, другій статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).
В ухвалі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втраченого у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю».
Тлумачення статті 494 ЦПК України свідчить, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, віднесено на розсуд суду та залежить від мети такого відновлення.
Разом з тим, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина третя статті 359 ЦПК України).
Якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки (частина третя статті 365 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Тлумачення норм Глави 1 «Апеляційне провадження» Розділу V ЦПК України свідчить, що вони розраховані на застосування до тих випадків, коли існує справа.
При цьому повноваження апеляційного суду щодо встановлення, дослідження та з'ясування питань про факти та прийняття доказів є обмеженими (стаття 367 ЦПК України), у тому числі в зв'язку з цим вирішення питання відновлення втраченого судового провадження віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 490 ЦПК України).
Отже, за загальним правилом, з метою апеляційного оскарження судового рішення необхідним є не лише відновлення самого рішення, а й відновлення письмових доказів у справі, які досліджувалися судом і результати оцінки яких відображені у такому рішенні. Крім того, наприклад, якщо доводи апеляційної скарги стосуються неповідомлення учасника справи про розгляд судом першої інстанції, недослідження судом першої інстанції доказів, то є очевидним, що суд апеляційної інстанції, за відсутності матеріалів справи, а наявності частково відновлених матеріалів втраченого судового провадження (зокрема, лише у частині судового рішення), позбавлений можливості перевірити такі доводи апеляційної скарги. Тому втрачене судове провадження підлягає відновленню в частині, якщо провадження втраченого у відповідній частині, а якщо судове провадження втрачене повністю - не допускається відновлення втраченого провадження в частині, оскільки є неможливим апеляційний перегляд за відсутності матеріалів справи.
Враховуючи висновок щодо застосування за аналогією статті 494 ЦПК Українипри закритті касаційного провадження, який зроблений Об'єднаною Палатою Касаційного цивільного суду в ухвалі від 06 лютого 2019 року в справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18), аналогічний підхід застосовувався і апеляційними судами, коли судове провадження у справі відновлене тільки частково і неможливий розгляд апеляційної скарги, оскільки глава 1 «Апеляційне провадження» Розділу V ЦПК України не містить регулювання такої ситуації.
Тому, коли неможливий розгляд апеляційної скаргиу зв'язку з відсутністю матеріалів справи (втрачене провадження не відновлене або відновлене частково), апеляційні суди повертають апеляційні скарги з посиланням на застосування за аналогією статті 357 ЦПК України, а якщо апеляційне провадження відкрито - закривають його (стаття 362 ЦПК України). Наприклад, ухвали Полтавського апеляційного суд від 23 серпня 2022 року у справі № 2-7985/2003, Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2023 року у справі № 2-375/11, від 02 березня 2023 року у справі № 433/1056/15, від 13 квітня 2023 року у справа № 419/2174/21, Запорізького апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі №319/1390/21, від 02 березня 2023 року у справі № 321/1154/18, від 19 квітня 2023 року у справі №318/1488/16.
Такий підхід був усталений, про що свідчить і практика Верховного Суду при оскарженні відповідних ухвал судів апеляційної інстанції (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 2-1659/07, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 435/4160/13-ц, від 14 лютого 2022 року у справі № 2-275/2010, від 20 липня 2022 року у справі № 423/725/13), з висновком про можливість закриття апеляційного провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено частково, що унеможливлює розгляд апеляційної скарги, за аналогією до норми частини четвертої статті 494 ЦПК України.
Разом з тим, не виключаються і ситуації, за яких можливий перегляд в апеляційному порядку судового рішення у справі, провадження в якій є втраченим, або відновленим частково, у тому числі лише у частині судового рішення. Зокрема, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо вирішення процесуального питання, пов'язаного з виконанням судового рішення (розділ VI ЦПК), апеляційний перегляд такого судового рішення не виключається.
Відповідно до частини дев'ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
На відміну від підстав відмови у відкритті апеляційного провадження, які унеможливлюють апеляційне оскарження судового рішення, підстави повернення апеляційної скарги обумовлені процесуальними перешкодами (умовами) для відкриття апеляційного провадження, після усунення яких особа, апеляційну скаргу якої повернуто, має право подати апеляційну скаргу повторно.
Ситуація, коли судове провадження у справі втрачене та/або відновлене судом першої інстанції тільки частково і неможливий розгляд апеляційної скарги, є такою процесуальною перешкодою, лише після усунення якої можливий апеляційний розгляд справи.
Тому повернення апеляційної скаргине позбавляє заявника права на апеляційний перегляд судового рішення після усунення відповідної перешкоди (відновлення втраченого судового провадження або відновлення в частині, необхідній для розгляду апеляційного скарги), відповідно, не свідчить про порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Отже, суд апеляційної інстанції на стадії відкриття апеляційного провадження вирішує питання про можливість апеляційного перегляду справи у порядку та межах, встановлених статтею 367 ЦПК України, в якій судове провадження невідновлене або відновлене тільки частково, зокрема, з урахуванням того, в якій частині відновлено судове провадження, суб'єкта оскарження, меж оскарження та доводів заявника. За умови висновку, що апеляційний суд об'єктивно позбавлений можливості здійснити апеляційний перегляд оскарженого судового рішення за відсутності справи, яка втрачена та/або відновлена лише в частині, за аналогією закону підлягає застосуванню стаття 357 ЦПК України (повернення апеляційної скарги).
За відсутності підстав, які унеможливлюють апеляційне оскарження судового рішення, або процесуальних перешкод (умов) для відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд відповідно до статті 358 ЦПК України зобов'язаний відкрити апеляційне провадженнята ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, які вичерпно визначені у статті 374 ЦПК України.
Разом з тим, за встановлення наведеної процесуальної перешкоди для апеляційного розгляду справи після відкриття апеляційного провадження, за аналогією закону підлягає застосуванню стаття 362 та частина четверта статті 494 ЦПК України (закриття апеляційного провадження).
Погоджуємося з висновком касаційного суду, що за обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про неможливість здійснити апеляційний перегляд оскарженого судового рішення є помилковим, оскільки ОСОБА_1 в апеляційному порядку оскаржує ухвалу суду першої інстанції про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником, і в цьому випадку сторони мають можливість надати докази на підтвердження або спростування підстав для вирішення вказаного процесуального питання, пов'язаного з виконанням судового рішення (правонаступництва сторони у виконавчому провадженні).
Проте, з урахуванням наведених в цій окремій думці мотивів, колегії суддів необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, зроблених в постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року у справі
№ 2-7772/10, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 321/1154/18.
Судді: Є. В. Краснощоков
В. І. Крат