06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 362/6188/17
провадження № 61-10004св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Васильківська міська рада Київської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру в Київській області,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Купельський Олександр Миколайович, про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гурська Анастасія Сергіївна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Київській області, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення Васильківської міської ради Київської області від 21 грудня 2012 року № 03.11-34-VI «Про затвердження ОСОБА_2 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 та передачу у приватну власність земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:05:014:0048) площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд»;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210700000:05:014:0048, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 26 липня 2021 року позов задовольнив.
Визнав незаконним та скасував рішення Васильківської міської ради Київської області від 21 грудня 2012 року № 03.11-34-VI «Про затвердження ОСОБА_2 проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 та передачу у приватну власність земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:05:014:0048) площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд».
Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3210700000:05:014:0048, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, адвокат Гурська А. С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , 17 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу.
Київський апеляційний суд постановою від 03 липня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Гурської А. С., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2021 року у цій справі на підставі частини другої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У серпні 2025 року ОСОБА_2 через представника Гурську А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 через представника Купельського О. М. подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просила залишити цю скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін, а також зазначила попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.
Верховний Суд постановою від 15 вересня 2025 року, яку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 вересня 2025 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гурська А. С., залишив без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року - без змін.
Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат та її обґрунтування
23 вересня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Купельський О. М., подала через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в суді касаційної інстанції, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 11 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Заяву мотивовано тим, що докази щодо розміру судових витрат мають бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, однак у сторони позивача була відсутня будь-яка інформація про ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення. Крім того, текст постанови Верховного Суду від 15 вересня 2025 рокуоприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 18 вересня 2025 року, що свідчить про дотримання заявником визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат.
У зв'язку з наданням Адвокатським об'єднанням «Лекс Юей» консультацій клієнту, підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 позивач понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 11 000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 20 лютого 2023 року № 20/02-23, додатковою угодою до цього договору від 26 серпня 2025 року та актом приймання-передавання наданих послуг із детальним описом виконаних робіт від 19 вересня 2025 року, доданими до заяви.
Позиція та висновки Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо суд під час ухвалення основного судового рішення не визначив способу його виконання або не вирішив питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу, що касаційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи, а саме суд касаційної інстанції перевіряє відповідність касаційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 392 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 390 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій статті 395 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто надання відзиву на касаційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).
Подання касаційної скарги та відкриття касаційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності касаційної скарги.
У статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов'язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.
Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 навів правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21);
- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З матеріалів справи відомо, що у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Купельський О. М. навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, однак не просив стягнути ці витрати за рахунок сторони відповідача (відзив не містить клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу) та не подавав заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Лише в заяві, яка надійшла до Верховного Суду 23 вересня 2025 року, тобто після ухвалення ним постанови від 15 вересня 2025 рокуза результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, сторона позивача просила здійснити відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, надавши докази на підтвердження розміру таких витрат.
Верховний Суд у додатковій постанові від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 зазначив, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді касаційної інстанції - до ухвалення постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
У разі коли заява (клопотання) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надійшла після ухвалення судом касаційної інстанції постанови у справі за результатами розгляду касаційної скарги, така заява (клопотання) учасника справи не розглядається, а питання розподілу судових витрат, про які йдеться у ній, не вирішується з огляду на відсутність поданої заяви (клопотання) до прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі (ухвала Верховного Суду від 24 липня 2018 року у справі № 918/560/16, від 14 вересня 2022 року у справі № 761/24929/20, від 10 липня 2024 року у справі № 757/25074/20).
Враховуючи, що ні у відзиві на касаційну скаргу, ні до ухвалення судом касаційної інстанції постанови по суті, сторона позивача не заявляла про відшкодування судових витрат та не подавала заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, то колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Купельського О. М.про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд зауважує, що у цьому конкретному випадку саме сторона позивача, яка не заявила у відзиві на касаційну скаргу (або в інших поданих до ухвалення касаційним судом постанови по суті спору процесуальних документах) клопотання про стягнення з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, а саме, що така заява не була вчасно отримана Верховним Судом та, відповідно, не була розглянута ним у день ухвалення постанови за результатами розгляду касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Купельський Олександр Миколайович, про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко