22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 756/14514/21
провадження № 61-5971св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Петрова Є. В.,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року у складі судді Романишеної І. П. та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ» про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» (далі - ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМ» (далі - ТОВ «АГРОКОМ») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що є новим кредитором у кредитному зобов'язанні, де боржником є ОСОБА_1 , а поручителями - ОСОБА_2 та ТОВ «АГРОКОМ». Зобов'язання боржник не виконував належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором. Оскільки заборгованість відповідачі в досудовому порядку не погасили, то кредитор вважав такі дії порушенням свого цивільного права на отримання кредитних коштів.
Враховуючи викладене, ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «АГРОКОМ» на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 719 648,75 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 14 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року, позов залишив без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що позивач, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце слухання справи, повторно не з'явився в судове засідання.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, внаслідок чого протиправно залишили позов без розгляду.
Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має належне повідомлення про дату, час та місце слухання справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Заявник вважає, що суд першої інстанції протиправно вказав як на підставу для залишення позову без розгляду на неповідомлення причин відсутності іншого представника позивача, оскільки норми процесуального закону не визначають обов'язку позивача про зазначення поважних причин відсутності в судовому засіданні інших представників юридичної особи.
Крім того, судову повістку про дату, час та місце слухання справи на 14 грудня 2023 року о 10 год 00 хв не було направлено представнику Шеремет М. О. у визначений законом спосіб.
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 02 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.
11 липня 2024 року матеріали справи № 756/14514/21 надійшли до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 17 вересня 2025 рокупризначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 05 вересня 2023 року закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 24 жовтня 2023 року.
У судове засідання, призначене на 24 жовтня 2023 року, з'явилася представник позивача Шеремет О. М. , однак судове засідання було відкладено на 24 листопада 2023 року внаслідок задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Згідно з розпискою представник позивача Шеремет О. М. повідомлена про судове засідання, призначене на 24 листопада 2024 року.
15 листопада 2023 року від представника позивача Шеремет О. М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 24 листопада 2023 року, в якому вона зазначила, що не може з'явитися в судове засідання, оскільки бере участь у розгляді справи в іншому суді.
Згідно з довідкою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2023 року судове засідання у справі не відбулося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Довідкою про доставку електронного листа 21 листопада 2023 року підтверджується, що судову повістку про виклик до суду на 14 грудня 2023 року доставлено до електронної скриньки позивача, яку він зазначив у позовній заяві та інших процесуальних документах, 21 листопада 2023 року.
У підсистемі «Електронний суд» 08 грудня 2023 року представник позивача Шеремет О. М. сформувала клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 14 грудня 2023 року, в якому зазначила, що не може з'явитися у судове засідання, оскільки перебуває на лікарняному. У цьому клопотанні Шеремет О. М. не зазначила відомостей про неможливість явки в судове засідання іншого представника юридичної особи.
Також позивач ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» не повідомляло окремо суд про неможливість явки іншого представника в судове засідання, призначене на 14 грудня 2023 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Спірне правове питання стосується наявності або відсутності підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим ЦПК України строку підготовчого провадження у випадках, визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
За змістом касаційної скарги позивач не заперечував тих обставин, що він був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, натомість посилався на те, що він неодноразово подавав заяви про розгляд справи без його участі.
Згідно з частиною першою статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу III Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
У абзаці п'ятому пункту 37 глави 2 розділу III Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів», документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистеми ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Згідно з частинами четвертою-сьомою статті 14 ЦПК України ЄСІТС відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з частиною восьмою статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, установив, що позивач та його представник були сповіщені належним чином про дату, час та місце слухання справи, призначені на 21 листопада 2023 року та на 14 грудня 2023 року, що підтверджується розпискою представника Шеремет О. М. про повідомлення про слухання справи, призначене на 21 листопада 2023 року, а також довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена позивачем у позовній заяві, про повідомлення позивача про слухання справи, призначене на 14 грудня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник наголошує на тому, що у справі відсутні докази сповіщення представника Шеремет О. М. належним чином про дату, час та місце слухання справи, призначене на 14 грудня 2023 року.
Однак такі доводи колегія суддів відхиляє з огляду на приписи частини першої статті 64 ЦПК України, за змістом якої представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Колегія суддів зауважує, що всі дії, вчинені представником, обов'язкові для його довірителя і всі дії, вчинені позивачем, обов'язкові для його представника. Надіславши позивачу повідомлення про дату, час та місце слухання справи у визначений законом спосіб, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належне сповіщення сторони спору, а саме позивача. Також суди правильно керувалися тим, що лише заява представника Шеремет О. М. про відкладення розгляду справи, призначеного на 14 грудня 2023 року, не є достатньою підставою для незастосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вжив всіх можливих заходів для повідомлення сторони позивача про дату, час та місце слухання справи.
Оскільки позивач повторно не з'явився у судове засідання, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
Відповідно до правового висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Аналогічними міркуваннями керувався Верховний Суд у постановах від 09 грудня 2024 року у справі № 953/11484/20, від 03 лютого 2025 року у справі № 130/1019/22, від 24 березня 2025 року у справі № 753/16046/22 тощо.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності.
Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені вище норми дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023 року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 686/15042/20, від 10 січня 2024 року у справі № 456/1278/20, від 24 травня 2024 року у справі № 1340/3738/18, від 27 червня 2024 року у справі № 450/2265/19, від 03 липня 2024 року у справі № 459/550/23, від 13 лютого 2025 року у справі № 761/22863/23.
У цій справі суди встановили, що як перед судовим засіданням, призначеним на 21 листопада 2023 року, так і на 14 грудня 2023 року представник позивача Шеремет О. М. подавала клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів роз'яснює, що відповідно до приписів процесуального закону сторона позивача не є однією і тією ж особою, що і її представник, тобто неможливість у представника позивача з'явитися в судове засідання не позбавляє обов'язку позивача з'явитися в судове засідання або повідомити суду поважні причини неприбуття в судове засідання чи подати заяву про розгляд справи за відсутності позивача.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку поведінці позивача, вжили усіх необхідних заходів для надання останньому достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, залишаючи позов без розгляду, діяли відповідно до норм процесуального права та принципу юридичної визначеності. Доводи касаційної скарги щодо протиправності такого рішення є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Також колегія суддів Верховного Суду вважає за потрібне звернути увагу на те, що право позивача на доступ до суду не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів наголошує, що зазначене положення процесуального законодавства спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що він має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачВ. В. Пророк
Судді А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
А. А. Калараш
Є. В. Петров
Відповідно до частини третьої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Петровим Є. В.