06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 562/2917/24
провадження № 61-13172ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 24 березня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
1. У серпні 2024 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до АТ «Ю АР ДІ Українські дороги» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 394 913,54 грн.
2. Здолбунівський районний суд Рівненської області рішенням від 24 березня 2025 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду
від 02 жовтня 2025 року, позов задовільнив частково. Стягнув з АТ «Ю АР ДІ Українські дороги» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду
у розмірі 384 913, 54 грн, моральну шкоду у розмірі 7 000 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 919, 14 грн, витрати, понесені у зв'язку з проведенням судової автотоварознавчої експертизи, у розміні 10 221, 75 грн, а всього 406 054, 43 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. Здолбунівський районний суд Рівненської області додатковим рішенням
від 14 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року, стягнув з АТ «Ю АР ДІ Українські дороги» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
4. 23 жовтня 2025 рокуАТ «Ю АР ДІ Українські дороги», в інтересах якого діє Назімов Д. С., через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 02 жовтня 2025 року.
5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України
не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
9. Згідно з частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
10. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.
11. Предметом позову у цій справі є вимоги про відшкодування майнової
та моральної шкоди.
12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
13. Зі змісту оскаржуваних судових рішень встановлено, що ціна позову становить 394 913, 54 грн, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн * 250 = 757 000 грн) станом на 01 січня 2025 року.
14. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
15. Заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
16. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
17. Касаційний суд зазначає, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.
18. У касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
19. Крім того, аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішеннямне свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
20. Посилання у касаційній скарзі на те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес також є безпідставними, оскільки заявником не наведено належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
21. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
22. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій
і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
23. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом
у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
24. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
25. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
26. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
27. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
28. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
29. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Ю АР ДІ Українські дороги» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк