Справа № 462/4236/25
провадження 1-кп/462/476/25
04 листопада 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків обвинуваченому
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 , виданого 24.12.2015 року Львівською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 -ч.2 ст.302, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 -ч.3 ст.303, ч.4 ст.27-ч.4 ст.369 КК України,
У провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 -ч.2 ст.302, ч.4 ст.28-ч.3 ст.303, ч.3 ст.303, ч.4 ст.369, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 -ч.2 ст.302, ч.4 ст.28-ч.3 ст.303 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 -ч.2 ст.302, ч.4 ст.28-ч.3 ст.303 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 -ч.2 ст.302, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 -ч.3 ст.303, ч.4 ст.27-ч.4 ст.369 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27- ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 -ч.2 ст.209 КК України.
Прокурор у судовому засідання звернувся з клопотанням про продовження строку дії обов'язків обвинуваченому, мотивуючи це тим, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, та у випадку незастосування продовження строку дії обов'язків під час дії запобіжного заходу у вигляді застави, ОСОБА_12 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. Зазначив, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою обрання запобіжного заходу не зменшились, а відтак слід продовжити строк дії обов'язків.
Також, у судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави, оскільки обвинуваченому ОСОБА_12 08.10.2025 року під час судового розгляду сталось загострення раніше перенесених хвороб та додатково встановлено діагноз: множинні вогнищево-гліозні зіни білої речовини головного мозку судинного характеру-Fazekas 2 (судинна енцефалопатія). Дрібні лакунарні вогнища кистозної енцефаломаляції лівої півкулі мозку та стовбура мозку. Гіпоплазія правої хребцевої артерії та ЗМА в сегментах Р1. Окрім цього, обвинуваченому ОСОБА_12 встановлено наступні діагнози: Гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, 2 ступінь, ризик дуже високий. Часті судинні кризи. Гіпертонічний криз від 08.10.2025 р. неускладнений. Гіпертонічне серце. ГЛШ. Дислитдемія. СН І, НФК. Хвороба дрібних судин головного мозку на грунті ГХШ. Наслідки перенесеного лунарного інфаркту ГМ у басейні лівої СМЛ у вигляді спастичного правобічного гемтарезу з порушенням функції руху. Наслідки перенесеного інфаркту у задньо-медіальних відділах моста зліва у вигляді вестибуло-атактичного синдрому. Хронічний посттравматичний біль голови. Внаслідок отриманих під час проходження служби захворювань -наслідків ЗЧМТ у 2004 -2007 роках ОСОБА_12 став інвалідом ІІ групи, проходить дороговартісне лікування з вересня 2022 року, а також в подальшому йому необхідно ще буде обстеження за кордоном, для якого необхідні кошти. ОСОБА_7 , який вніс заставу за ОСОБА_12 є його колегою та довіреною особою, та ці гроші плануються витратити на його лікування. У зв'язку з наведеним просить зменшити розмір застави до 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши прокурора, який клопотання про продовження строку дії обов'язків підтримав та проти клопотання адвоката ОСОБА_4 про зменшення розміру застави не заперечив, проте просив встановити більшу суму розміру застави, захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_12 , які не заперечили проти задоволення клопотання прокурора та підтримали клопотання про зменшення розміру застави, обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали думку захисника ОСОБА_4 , суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та клопотання адвоката ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, випливає зі змісту ст. 331 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави у сумі 908400 гривень та покладено відповідні обов'язки.
25 березня 2025 року за ОСОБА_12 заставодавцем ОСОБА_7 було внесено визначену в ухвалі суду суму застави та з цього часу він рахується таким, відносно якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися судом при застосуванні запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з ст.177 КПК України, метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 4 ст. 201 КПК України клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Отже, при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу суд має надати оцінку: наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; існуванню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, з урахуванням нових обставин, які не були предметом оцінки під час застосування запобіжного заходу чи його продовженні.
Суд враховує, що на час розгляду клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу, існували підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908400 /дев'ятсот вісім тисяч чотириста/ гривень у національній грошовій одиниці.
Суд зауважує, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України).
За положеннями п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Як встановлено судом, обвинуваченому ОСОБА_12 відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2780 від 15.08.2025 року, встановлено діагнози, зокрема хвороба дрібних судин головного мозку на грунті ГХШ. Наслідки перенесеного лунарного інфаркту ГМ у басейні лівої СМЛ у вигляді спастичного правобічного гемтарезу з порушенням функції руху. Наслідки перенесеного інфаркту у задньо-медіальних відділах моста зліва у вигляді вестибуло-атактичного синдрому. Хронічний посттравматичний біль голови. Відповідно до проведеного МРТ від 08.10.2025 року, ОСОБА_12 встановлено множинні вогнищево-гліозні зіни білої речовини головного мозку судинного характеру-Fazekas 2 (судинна енцефалопатія). Дрібні лакунарні вогнища кистозної енцефаломаляції лівої півкулі мозку та стовбура мозку. Гіпоплазія правої хребцевої артерії та ЗМА в сегментах Р1. Окрім цього, як убачається з наданої адвокатом ОСОБА_4 виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №7091 від 16.10.2025 року, ОСОБА_12 встановлено наступний діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, 2 ступінь, ризик дуже високий. Часті судинні кризи. Гіпертонічний криз від 08.10.2025 р. неускладнений. Гіпертонічне серце. ГЛШ. Дислитдемія. СН І, НФК. Хвороба дрібних судин головного мозку на грунті ГХШ. Наслідки перенесеного лунарного інфаркту ГМ у басейні лівої СМЛ у вигляді спастичного правобічного гемтарезу з порушенням функції руху. Наслідки перенесеного інфаркту у задньо-медіальних відділах моста зліва у вигляді вестибуло-атактичного синдрому. Хронічний посттравматичний біль голови (наслідки ЗЧМТ у 2004, 2007 роках, КТ ГМ-2015р.).
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_12 за останній час неодноразово знаходився на амбулаторному лікуванні у медичних закладах, зокрема в один з них він був доставлений безпосередньо зі судового засідання.
Вказане безумовне свідчить про те, що ОСОБА_12 потребує постійного лікування, на що безумовно необхідні грошові кошти.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України», оцінюючи національне законодавство, ЄСПЛ зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя визначає розмір застави «з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
У зв'язку з викладеним, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_12 обвинувачується, можливі наслідки від вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_12 має постійне місце проживання на території України, стійкі соціальні зв'язки, враховуючи попередню поведінку обвинуваченого, а саме безумовне виконання покладених на нього обов'язків та дотримання умов обраного відносно нього запобіжного заходу протягом 7 місяців, а також враховуючи його майновий стан та стан його здоров'я, а також беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, суд вважає, що слід зменшити розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, з метою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України, а саме зменшити заставу до розміру, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 гривень.
Саме такий запобіжний захід є достатнім, необхідним та доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченим та виконання покладених на нього обов'язків.
Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, що може свідчити про існування, як ризику вчинення нових злочинів та продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, так і ризику ухилення від явки до суду, а також, те, що на даний час у провадженні не досліджені докази, не допитані свідки, що свідчить про існування ризику тиску на них з боку обвинуваченого, і тому, суд прийшов до переконання, що існують достатні підстави для продовження відносно обвинуваченого строку дії обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 196, 197 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків задовольнити.
Клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в частині зменшення розміру застави задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотриста) гривень, шляхом зменшення розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Різницю між розміром застави, визначеної ухвалою Київського апеляційного суду від 20 березня 2025 року та ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 04 листопада 2025 року повернути наступному заставодавцю:
-ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у розмірі 666160 грн. (застава внесена відповідно до квитанції №2.109666151.1 від 25 березня 2025 року).
Продовжити ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні зобов'язання строком на два місяці, тобто до 04 січня 2026 року включно, зобов'язавши його:
- прибувати до суду за першим викликом;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;
- залишити на зберіганні відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Дата закінчення дії ухвали - 04 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
Оригінал ухвали.