Справа №442/6026/25
Провадження №2/442/1844/2025
07 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Павлів З.С.,
з участю секретаря судового засідання Федишина Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення моральної шкоди,-
встановив:
11.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути із держави російської федерації в особі уряду російської федерації, адреса місцезнаходження: вул.Краснопресненська Набережна, 2, м.Москва, російська федерація, на її користь, моральну шкоду у розмірі 65000000 гривень, що еквівалентно 1556283 доларів США або 1350002 Євро.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала військову агресію проти України, значні території України окуповані, ведуться постійні обстріли, тривають бойові дії по лінії фронту. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Військова агресія російської федерації проти України спричинила тяжкі наслідки для позивачки. Вона є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що ОСОБА_3 був бажаною дитиною, яку всі любили. Виховували його позивачка та покійна баба з дідом, ріс без батька.
У 2011 ОСОБА_3 був призваний на строкову військову службу, яку проходив на посада оператора ЗРК у військовій частині НОМЕР_1 . У 2012 році демобілізований із служби.
27.02.2022 з метою відсічі агресії на Україну ОСОБА_4 взяв до рук зброю та став на захист Батьківщини. 10.04.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1053 солдата ОСОБА_2 призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 13 аеромобільного роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 і приступив до виконання службових обов?язків у районі виконання бойових завдань в Луганській області. 30.04.2024 на адресу позивачки від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло сповіщення №223 про те, що її син ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті артилерійського обстрілу противником та бойових дій.
Загибель сина завдала їй душевних страждань та болю. Незаконна та протиправна військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої загинув її син, призвела до втрати сенсу життя та віри в майбутнє. Вона постійно відчуває страждання від втрати рідної людини, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя. Позивачка переживає не просте горе, а глибоку втрату. Вважає, що відповідальною за це є російська федерація, яка підступно, віроломно та зухвало напала на Україну. Фізично лишила життя її сина. Вважає, що агресор спричинив моральну шкоду, яка ним має бути відшкодована у розмірі 65000000 гривень, що еквівалентно 1556283 доларів США або 1350002 Євро. Згідно із деталізованим висновком спеціаліста-психолога ОСОБА_5 від 01 серпня 2025 року позивачеві дійсно спричинено психотравму та моральну шкоду, визначений розмір відшкодування є адекватним психотравмуючій ситуації і рекомендується до стягнення. Спричинена моральна шкода знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі збройним нападом на Україну.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 11.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.09.2025. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
11 серпня 2025 на офіційному сайті Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розміщено оголошення про розгляд справи № 442/6026/25 за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення моральної шкоди та повідомлено, що підготовче засідання у даній справі призначено на 09 вересня 2025 року на 10 год. 00 хв.
09.09.2025 представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 08.10.2025 на 10 год. 00 хв.
09 вересня 2025 року на офіційному сайті Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розміщено оголошення про розгляд № 442/6026/25 за позовом ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення моральної шкоди та повідомлено, що судове засідання у даній справі призначено на 08.10.2025 року на 10 год. 00 хв.
08.10.2025 розгляд справи відкладено через неявку відповідача на 07.11.2025, про що на офіційному веб-сайті Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області розміщено оголошення.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Алексійчук М.М., позов підтримали та просили задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач держава російська федерація в особі уряду російської федерації у судове засідання свого представника не направила, правом на подання відзиву по суті справи не скористалися.
Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 сформулював висновок, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема, російською федерацією, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом.
Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Верховний Суд також установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією у зв'язку з повномасштабною збройною агресією.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є мамою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане стверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом РАЦС у Дрогобицькому районі Дрогобицького МРУЮ Львівської області, актовий запис №18, серія НОМЕР_4 .
З копії витягу Реєстру Територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії довідки від 06 травня 2024 року №3237 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_2 дійсно у період з 24.04.2024 по 26.04.2024 брав участь в забезпеченні заходів по захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення бойових дій у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській області.
В матеріалах справи міститься копія сповіщення сім'ї від 30 квітня 2024 року № 223, у якому зазначено, що солдат ОСОБА_2 , 1991 року народження, стрілець-помічник гранатометника 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 13 аеромобільного роти НОМЕР_3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в результаті артилерійського обстрілу противником та бойових дій в районі населеного пункту Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області.
Також до матеріалів справи долучено копію лікарського свідоцтва про смерть від 01 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в зоні бойових дій, місце смерті: населений пункт Стельмахівка, Сватівського району, Луганської області.
У довідці про причину смерті від 01.05.2024 (до форми № 106/о) встановлено, що причина смерті ОСОБА_2 , 1991 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - вибухова травма.
Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , виданого Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 07 травня 2024 року складено відповідний актовий запис №580.
У витязі з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №3048 від 23.09.2024 вказано, що травма (26.04.2024) солдата ОСОБА_2 , 1991 року народження, «Вибухова травма», яка послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , підтверджена лікарським свідоцтвом про смерть №12-17/153Дт/24 від 01.05.2024 Дергачівського відділення Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 07.05.2024, виданим Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України №3237 від 06.05.2024 в/ч НОМЕР_2 , витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.05.2024 №143, - травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов?язані із захистом батьківщини.
Відповідно до витягу з Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань, за фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 СУ ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024221070000523 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Згідно із Постановою про визнання особи потерпілою слідчої СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Д. Шукалової від 04.06.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні.
18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до спеціаліста-психолога із заявою про проведення психологічного дослідження у зв'язку із психотравмуванням, спричиненим збройною агресією російської федерації проти України та заподіянням моральної шкоди. Просила надати відповідь на такі запитання:
1.Чи стала війна та описані у заяві події, що відбулися, психотравмуючими для ОСОБА_1 .?
2.При підтвердженні психотравмування, якою є сутність, глибина та інтенсивність впливу на її, ОСОБА_1 , особистість?
3.Чи завдана їй, ОСОБА_1 , в такому випадку моральна шкода та в чому вона полягає?
4.Чи існує в такому випадку прямий причинно-наслідковий зв'язок між психотравмуючими факторами та спричиненою моральною шкодою?
5.Яким є можливий розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду? Чи адекватним психотравмуючій ситуації є визначений розмір морального відшкодування?
Згідно висновку спеціаліста-психолога за результатами психологічного дослідження фізичної особи від 01.08.2025 року, складеного спеціалістомпсихологом ОСОБА_5 досліджена ситуація, пов'язана із впливом на життя і здоров'я ОСОБА_1 збройної агресії російської федерації на Україну, є беззаперечно, психотравмуючою для неї. Глибина інтенсивності, протяжність психотравмуючого впливу на особистість ОСОБА_1 , за обставинами, що були піддані дослідженню, є надзвичайними, гіпертрофованими і потенційно небезпечними для її фізичного і психологічного здоров'я. За обставин, які розглянуті у дослідженні, заявниці ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Між спричиненою заявниці ОСОБА_1 моральною шкодою та психотравмуючими факторами, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок. Визначений самостійно ОСОБА_1 розмір морального відшкодування за завдану моральну шкоду є адекватним у психотравмуючій ситуації. Рекомендований розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за даними психологічного дослідження встановлюється у 65 мільйонів гривень, у тому числі, з урахуванням фактору, що сама ОСОБА_1 вважає таку суму мінімально адекватною для можливого часткового відновлення морального (психологічного) здоров'я.
Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.
24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на території України, у зв'язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України», в Україні введено військовий стан.
Зазначені обставини є загальновідомими та ніким не оспорюються, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.
Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Отже, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства російської федерації в Україні запитів щодо згоди російської федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням російською федерацією збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку із розірванням дипломатичних зносин України з російською федерацією.
З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоцільним.
До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі №490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).
Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке:
Як зазначалось вище, загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України.
Згідно Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Відповідно до Наказу Антитерористичного центру Служби Безпеки України від 07 жовтня 2014 року №33/6/ф визначено райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 року № 457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
Силові дії російської федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року є актами збройної агресії відповідно до пунктів «a», «b», «с», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.
Таким чином, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якої проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Згідно із вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Отже, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статей 12 та 81 ЦПК України.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.
Відповідно до положень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожного конкретного випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені та доведені.
У постанові Верховного суду від 20 червня 2024 року по справі № 216/5657/22 зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Вищевказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (
Дана позиція кореспондується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження №61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження №61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Дана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 87/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі №214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (частина п'ята статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Наприклад, в Італії в судовій практиці застосовуються різноманітні критерії для компенсації немайнової шкоди втілені у відповідних таблицях (наприклад, таблиці суду м. Риму (https://www.tribunale.roma.it/allegatinews/A_24405.pdf)).
Найбільш «авторитетним» вважаються Міланські таблиці (https://tribunale-milano.giustizia.it/cmsresources/cms/documents/Tabelle_milanesi_Danno_non_patrimoniale_ed._2021_2.pdf), які передбачають єдину систему розрахунку компенсації немайнової шкоди, що включає в себе як біологічну, так і іншу немайнову шкоду, зокрема, моральну.
Водночас, в українській судовій практиці не застосовуються певні таблиці для визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди.
Тому при визначенні грошової компенсації моральної шкоди слід враховувати те, що дійсно:
-внаслідок військової агресії російської федерації проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;
-законодавець в статті 23 ЦК України передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);
-розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії російської федерації проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;
-такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії російської федерації проти України тощо.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 червня 2024 року по справі № 216/5657/22.
У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зазначено, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18, навіть за відсутності у психолога процесуального статусу спеціаліста (частина перша статті 74 ЦПК України) чи експерта (частина перша статті 72 ЦПК України) висновок психолога може бути письмовим доказом (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України, частина перша статті 95 ЦПК України), якщо містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема стосовно страждань потерпілих. Крім того, не можна констатувати, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги нижчий рівень емоційних, психічних страждань позивачів, ніж той, який зазначили у відповідних висновках психологи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Так, матеріалами справи доведено, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України під час виконання обов'язків військової служби загинув син ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок збройної агресії та втрати сина ОСОБА_1 зазнала сильного психотравматичного впливу, сильних душевних та психічних страждань, що має суттєві наслідки на якість життя позивача, стан її фізичного та психологічного здоров'я.
Суттєвий обсяг порушень прав та законних інтересів ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи.
Отже, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати моральної шкоди, у зв'язку із наявністю факту у його діях збройної агресії російської федерації проти України, ведення бойових дій, загибелі сина позивача.
Із врахуванням засад розумності, виваженості, справедливості та рівня завдання моральної шкоди, її розмір суд визначає в сумі 65000000 гривень, тобто у заявленому позивачем розмірі. Згідно офіційного курсу Національного Банку України, станом на дату подання позовної заяви до суду, еквівалент суми становить 1350002 Євро, 1556283 доларів США.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст 23, 1167 ЦК України, статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», статтями 12, 13, 81, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі уряду російської федерації про стягнення моральної шкоди - задоловолити.
Стягнути з держави російської федерації в особі уряду російської федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду у розмірі 65000000 (шістдесяти п'яти мільйонів) гривень, що еквівалентно 1350002 (один мільйон триста п'ятдесят тисяч два) Євро або 1556283 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят три) доларів США .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: держава російська федерація в особі уряду російської федерації, адреса місцезнаходження: вул. Краснопресненська Набережна, 2, м. Москва, російська федерація.
Повний текст рішення складено 07.11.2025.
Суддя Павлів З.С.