Справа № 138/3257/25
Провадження №:1-кс/138/906/25
07.11.2025 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області, у складі
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025020160000529 від 05.11.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ярушичі Стрийського району Львівської області, українця, громадянина України, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.345 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України,
07.11.2025 слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з вказаним вище клопотанням по кримінальному провадженню №12025020160000529 від 05.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.345 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання про застосування запобіжного заходу мотивоване тим, зокрема, що Солдат ОСОБА_4 - гранатометник 3 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частин НОМЕР_1 , з порушенням ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 41 Конституції України, в умовах воєнного стану, вчинив умисний злочин проти авторитету органів державної влади, за наступних обставин.
Так, 13 березня 2023 року солдат ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби, а саме військову частину НОМЕР_1 , що дислокується в населеному пункті АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Солдат ОСОБА_4 до цього часу відсутній у військовій частині НОМЕР_1 , обов'язки військової служби не виконує, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин не повідомляв, в той час перебував за місцем свого проживання до моменту виявлення його 05.11.2025 працівниками слідчого відділу поліції Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім цього, 04.11.2025 о 22 годині 52 хвилини екіпаж поліції у складі інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 та інспектора з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 , під час опрацювання повідомлення ОСОБА_9 щодо вчинення відносно неї домашнього насильства донькою ОСОБА_10 , дане повідомлення зареєстровано в ІКС ІПНП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області № 23137 від 04.11.2025, на службовому автомобілі Renault Duster з реєстраційним номером НОМЕР_2 прибули до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_10 .У подальшому до працівників поліції з території вказаного вище домоволодіння вийшла ОСОБА_10 разом із своїм співмешканцем ОСОБА_4 , який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
У ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_10 з мотивів явної неповаги до працівників поліції, будучи агресивно налаштованою, почала висловлювалась нецензурною лайкою, та розуміючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є працівниками правоохоронного органу, виконують свої службові обов'язки з підтримання публічної безпеки та порядку, одягнуті у формений одяг Національної поліції, виражаючи свою зневагу до правоохоронних органів, та наблизилась до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , з метою створення перешкоди при фіксації правопорушення за допомогою технічних засобів розташованих на форменому одязі поліцейського.
У цей час ОСОБА_4 , побачивши дії ОСОБА_10 , о 22 годині 54 хвилини 04.11.2025, перебуваючи на вулиці, неподалік домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з мотивів явної неповаги до працівника поліції, з прямим умислом, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, усвідомлюючи та розуміючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу у сезонному форменому одязі, дістав наявний у нього балончик із речовиною сльозогінної та дратівливої дії і здійснив розпилення даної речовини в обличчя старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 .
Унаслідок вказаних умисних протиправних дій ОСОБА_4 старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 спричинено хімічний опік коньюнитиви обох очей, який утворився від дії подразнюючого газу направленого в обличчя та належить до легких тілесних ушкоджень, які не спричиняють короткочасний розлад здоров'я більше 6-ти діб, згідно п.2.3.1 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента №69/2022 від 24.02.2022 солдат ОСОБА_4 02.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 був призваний на військову службу по загальній мобілізації, 13.05.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та у подальшому призначений на посаду гранатометника 3 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Так, 13.03.2023 точного часу під час досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 16:00 години, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу на посаді гранатометника 3 гранатометного відділення 1 гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин обов'язки військової служби не виконував та залишив місце служби - місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 що в населеному пункті АДРЕСА_3 , перебував поза межами вказаної військової частини, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, тривалістю понад три доби, до моменту його затримання працівниками поліції тобто до 05.11.2025, чим припинив виконувати триваюче кримінальне правопорушення.
За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат
ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця служби вказаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 вказаної статті, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Поєднання можливостей перебувати за межами України та потенційних небезпек у зв'язку із веденням бойових дій на території України внаслідок розв'язання російською федерацією повномасштабної війни проти України та тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному, дають обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик залишення ОСОБА_4 території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тривале перебування за кордоном є одним із способів унеможливлення реалізації органом досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється наявний, оскільки з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину та протягом тривалого часу переховувався від органів досудового розслідування, а також за цей час вчинив адміністративні правопорушення та кримінальне правопорушення, що свідчить про схильність останнього до вчинення правопорушень.
До підозрюваного ОСОБА_4 не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід, так як ч. 8 ст. 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчим на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, репутацію підозрюваного, відсутність постійного доходу, місця роботи, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому.
Таким чином враховуючи, що викладене вище свідчить про неможливість обрання інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою, так як вказане буде суперечити загальним засадам кримінального провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав повністю з підстав, зазначених у клопотанні, та наполягали на обранні підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечив щодо обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак просив визначити йому заставу у мінімальному розмірі. Також зазначив, що у його співмешканки та друзів наявні кошти на внесення застави. Крім того, вказав, що бажає повернутись на військову службу та щиро кається у вчиненому.
Захисник підтримав позицію підозрюваного ОСОБА_4 .
Заслухавши прокурора, думку підозрюваного, захисника, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Отже, слідчий суддя звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Слідчий суддя встановив, що у кримінальному провадженні на даний час зібрано достатньо доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.345 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України.
На час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень є обґрунтованою, про що свідчать докази, зібрані у кримінальному провадженні та додані слідчим до даного клопотання, а саме: рапортами інспекторів з РПП СПД №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про вчинення ОСОБА_4 правопорушення відносно старшого лейтенанта ОСОБА_7 ; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 05.11.2025 - ОСОБА_4 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 - інспектора з реагування патрульної поліції СПД № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, який підтвердив факт спричинення йому тілесних ушкоджень під час виконання ним службових обов'язків; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 - інспектора з реагування патрульної поліції СПД № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, який підтвердив факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 під час виконання ним службових обов'язків; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , які були понятими під час проведення обшуку в домоволодінні АДРЕСА_4 , протоколом обшуку проведеного в будинку АДРЕСА_2 , де було виявлено та вилучено два предмети ззовні схожі на спецзасіб «Терен 4»; протоколом огляду документа, а саме відеозапису з обшуку в домоволодінні АДРЕСА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила факт спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції її співмешканцем ОСОБА_4 шляхом розпилення перцевого балончика в обличчя; протоколом огляду відеозапису з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовані дії ОСОБА_4 відносно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , у ході якого підозрюваний підтвердив свою причетність до спричинення тілесних ушкоджень працівнику поліції; іншими матеріалами.
О 3 год 14 хв 05.11.2025 ОСОБА_4 було затримано відповідно до п. 2 ч.1
ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення передбаченого
ч. 2 ст. 345 КК України.
ОСОБА_4 05.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, - умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, та 07.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто в самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Стороною обвинувачення доведено наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 Кримінального кодексу України.
При вирішенні клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.345 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України. Також є доведеними наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою. Таким чином, слідчий суддя вважає, за можливе застосувати до ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, при цьому не визначаючи заставу, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину із застосування насильства щодо працівника правоохоронного органу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, є підставою не визначити розмір застави.
Керуючись ст.12, ст.345, 407 КК України, ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб до 03 год. 14 хв. 04.01.2026.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Копію цієї ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Дія ухвали закінчується о 03 год. 14 хв. 04.01.2026.
Повний текст ухвали суду складено та оголошено 07.11.2025 - 12 год. 20 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1