07 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 908/2948/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.
розглянув у порядку письмового провадження заяву
ОСОБА_1
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду касаційної скарги
Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
від 05.06.2025
у складі колегії суддів: Іванова О.Г. (головуючий), Чус О.В., Кощеєва І.М.,
у справі за заявою
ОСОБА_1
про неплатоспроможність,-
1. АТ "Банк Кредит Дніпро" 25.06.2025 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №908/2948/23.
2. Постановою від 18.09.2025 Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") залишити без задоволення; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі № 908/2948/23 залишити без змін.
3. До Верховного Суду 29.09.2025 представником ОСОБА_1 адвокатом Литвиненко С.С. подано до касаційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій представник заявниці просить стягнути з АТ "Банк Кредит Дніпро" 32 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
4. До заяви були додані копії Договору № 13/08-23 від 23.08.2023, звіт про виконану та витрачений час, рахунок-фактура на оплату послуг.
5. Так, заявник зазначив, що представником боржника до Верховного Суду направлено відзив на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 по справі № 908/2948/23.
6. За результатами касаційного перегляду справи № 908/2948/23, Верховний Суд ухвалив постанову від 03.04.2025, за змістом якої згідно якої суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги АТ "Банк Кредит Дніпро".
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2948/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025.
8. У зв'язку з відрядженням судді Картере В.І. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/2948/23.
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2948/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025
10. Ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до провадження.
11. Постановлено здійснити перегляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
12. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2025 витребувано з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2948/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
13. Справа № 908/2948/23 надійшла до Верховного Суду із супровідним листом від 29.10.2025 № 908/2948/23/3421/25 від Центрального апеляційного господарського суду.
14. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.107.2025 №4623-IX), та з огляду на обставини, зазначені у пунктах 9, 12, 13 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає заяву про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 909/2948/23 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
15. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
16. Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
17. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
18. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
19. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (частина восьма статті 129 ГПК України).
20. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
21. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
22. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
23. У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
24. Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
25. Тобто зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (такий висновок Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду викладений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
26. Виходячи з наведеного, колегія суддів касаційної інстанції враховує наявність поданого 14.10.2025 представником АТ "Банк Кредит Дніпро" заперечення щодо ухвалення додаткового рішення щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу через невідповідність їх вимогам необхідності, реальності розумності.
27. Також колегія суддів враховує, що, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
28. Водночас, в судовому рішенні суд повинен прямо зазначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
29. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
30. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
31. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
32. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
33. Також колегія суддів звертає увагу на сформований у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
34. Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
35. Колегія суддів враховує, що об'єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025, за змістом якої, зокрема, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" (вх. №. 44282) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23.
36. При цьому, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
37. Аналіз статей 12, 114 КУзПБ свідчить, що фактично інтереси боржника у процедурі неплатоспроможності представляє безпосередньо арбітражний керуючий, якому зазначеними положеннями законодавства надані відповідні права та обов'язки. Також суд звертає увагу, що діяльність арбітражного керуючого є оплатною.
38. Зазначене не спростовує наявність права у боржника отримувати правову допомогу та можливість залучення додаткових представників (в тому числі адвокатів) під час здійснення процедур.
39. Разом з тим, колегія суддів враховує, що провадження у справі про неплатоспроможність, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють таке провадження від позовного.
40. Водночас, стягнення на користь боржника витрат, які боржник поніс у зв'язку із розглядом окремих процедурних чи процесуальних питань у провадженні у справі про неплатоспроможність, сприятиме непропорційному навантаженню на учасників у справі про неплатоспроможність та не відповідатиме меті процедури неплатоспроможності, а також може сприяти необґрунтованому збагаченню сторін у справ про неплатоспроможність, оскільки законом прямо не передбачено стягнення витрат на правову допомогу у процедурах неплатоспроможності за результатами розгляду заяв, пов'язаних із окремими процедурами банкрутства.
41. Також Верховний Суд звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
42. Крім того, процедура стягнення з кредитора витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідує легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат.
43. Верховний Суд також враховує, що позовне провадження і провадження у справі про банкрутство не є співмірними в їх тривалості, кількості та якості процесуальних і процедурних дій, а також з різною метою та наслідками таких дій для учасників зазначених проваджень.
44. Водночас, як ГПК України, так і КУзПБ не передбачено беззаперечну компенсацію боржнику та арбітражному керуючому, який діє від його імені, витрат у тих випадках, коли арбітражний керуючий залучає адвоката з метою представництва його інтересів та в інтересах боржника під час розгляду питань, які входять до компетенції безпосередньо арбітражного керуючого.
45. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022, у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020, у справі № 357/380/20 від 08.06.2022 зазначеного не спростовує, аналіз змісту зазначених рішень свідчить про те, що такі судові рішення були прийняті за результатами розгляду справи у позовному проваджені із прийняттям остаточного рішення.
46. З огляду на викладене, дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи та вирішуючи чи є розмір витрат боржниці на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із необхідним обсягом правничих послуг під час розгляду окремих питань у процедурах неплатоспроможності, тому заява не підлягає задоволенню.
47. За змістом частини п'ятої статті 244 ГПК України у разі відмови у прийнятті додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 244, Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -
1. У задоволенні заяви Литвиненка Сергія Сергійовича , який діє від імені ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на правову допомогу - відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
К.М. Огороднік