Ухвала від 07.11.2025 по справі 902/560/20

УХВАЛА

07 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 902/560/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Фермерського господарства "Кальній"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду

від 10.07.2025

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Юрчук М.І.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінінтелект-Плюс"

до Фермерського господарства "Ланецького"

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

1. Фермерське господарство "Кальній" (далі - ФГ "Кальній", заявник) 21.07.2025 засобами електронного зв'язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 у справі № 902/560/20.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/560/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 21.07.2025.

3. Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 902/560/20 касаційну скаргу ФГ "Кальній" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 у справі № 902/560/20 залишено без руху. Надано ФГ "Кальній" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/2948/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025.

5. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2025 у справі № 902/560/20 відкрите касаційне провадження у справі № 902/560/20 за касаційною скаргою ФГ "Кальній" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025.

6. Постановлено здійснити перегляд ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 у справі № 902/560/20 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.09.2025.

8. Витребувано з Господарського суду Вінницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/560/20.

9. У зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 902/560/20.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/560/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025

11. Справа № 902/560/20 надійшла до Верховного Суду 21.10.2025 із супровідним листом від 15.10.2025 № 01-18/902/560/20/5402/25 від Північно-західного апеляційного господарського суду.

12. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.10.2025 № 4623-IX), та з огляду на обставини, зазначені у пунктах 3, 4, 9, 11 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає заяву про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 902/5608/20 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

13. Верховний Суд, дослідивши матеріали справи поданої ФГ "Кальній" касаційної скарги вважає, що відкрите касаційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.

14. Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

16. Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.

17. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Кальній" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2025 у справі № 902/560/20 до повернення матеріалів справи до Північно-західного апеляційного господарського суду;

матеріали справи № 902/560/20 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

18. Постановляючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції керувався, зокрема, пп. 17.10, пп. 17.12 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

19. Апеляційний господарський суд зазначив, що 09.07.2025 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Верховного Суду від 16.06.2025, відповідно до якої касаційним господарським судом відкрито касаційне провадження у справі № 902/560/20 за касаційною скаргою ТОВ "Компані "Плазма" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.01.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025;

призначено розгляд касаційної скарги на 15.07.2025 об 11:30;

витребувано з Господарського суду Вінницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/560/20.

20. Ухвалою від 16.06.2025 Верховний Суд зокрема, відкрив касаційне провадження у справі № 902/560/20 за касаційною скаргою ТОВ "Компані "Плазма" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.01.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025, витребував з Господарського суду Вінницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/560/20 за заявою ТОВ "Фінінтелект-Плюс" до ФГ "Ланецького" про банкрутство. При цьому, з огляду на зміст резолютивної частини зазначеної ухвали, Верховний Суд не зазначав які саме томи та за якими касаційними скаргами слід надіслати матеріали справи.

21. Ухвалою від 15.07.2025 Верховний Суд, зокрема, повторно витребував з Господарського суду Вінницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду всі матеріали справи № 902/560/20 за заявою ТОВ "Фінінтелект-Плюс" до ФГ "Ланецького" про банкрутство.

22. На виконання зазначених ухвал Північно-західний апеляційний господарський суд направив всі матеріали справи № 902/560/20 за заявою ТОВ "Фінінтелект-Плюс" до ФГ "Ланецького" про банкрутство до Верховного Суду із супровідним листом від 18.07.2025 № 01-18/902/560/20/3798/25, зокрема 6т. (61-й--66-й)).

23. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

24. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

25. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

26. Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

27. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

28. Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

29. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

30. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

31. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

32. У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

33. Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії", від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

34. З огляду на зазначене, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

35. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

37. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

38. Отже, реалізація права на касаційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство та прийнятих у межах розгляду справи про банкрутство відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 2 "Касаційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених КУзПБ.

39. Згідно з приписами підпункту 17.12 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

40. Відповідно до підпункту 17.10 пункту 17 вказаного розділу ХІ "Перехідні положення" у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17-21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.

41. Наведені вище положення підпункту 17.10 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України зобов'язують суд першої інстанції передати до суду касаційної інстанції усі матеріали справи у разі оскарження таких ухвал суду апеляційної інстанції (про відмову ухвалити додаткове рішення), а імперативні приписи підпункту 17.12 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в свою чергу зобов'язують суд першої інстанції зупинити провадження у разі якщо до суду касаційної інстанції передаються усі матеріали справи.

42. Конструкція цих правових норм процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів. При цьому, витребувані Верховним Судом матеріали справи також містять томи за апеляційною скаргою ФГ "Кальній" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2025 у справі № 902/560/20, що обґрунтовано та об'єктивно унеможливлювало розгляд зазначеної справи апеляційним господарським судом.

43. Положення статті 273 ГПК України передбачають строковість апеляційного розгляду.

44. Водночас, пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України унормовано, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи лише у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

45. Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

46. Для Верховного Суду правильне застосування Північно-західним апеляційним судом норм права у розгляді справи № 902/560/20 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

47. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

48. Частиною другою цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

49. Розглянувши наведені доводи скаржника, враховуючи конкретні обставини у цій справі, зокрема, подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду, яка може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК, Верховний Суд наразі не вбачає підстав для визнання дій ФГ "Кальній" зловживанням процесуальними правами та застосування заходу процесуального примусу у вигляді штрафу.

50. Разом з тим, Касаційний господарський суд наголошує ФГ "Кальній" на необхідності добросовісно користуватися процесуальними правами і неприпустимості зловживання ними, оскільки безпідставне оскарження кожного процесуального судового рішення не сприятиме швидкому вирішенню справи, а навпаки затягуватиме розгляд у зв'язку із необхідністю направлення відповідних матеріалів справи між судами, порушуватиме не лише права скаржника, але й інших учасників провадження у справі про банкрутство.

51. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з підстав, зазначених у пункті 45 цієї Постанови.

52. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

53. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

54. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

55. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

56. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

57. Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

58. При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав.

59. Можливість оскарження судових рішень та похідних від них додаткових рішень у справах позовного провадження обмежена касаційними фільтрами, відповідно до яких не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

60. Разом з тим, скаржник таких обставин не навів, в порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, доказів на підтвердження існування таких обставин не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

61. З огляду на зазначене Верховний Суд констатує, що з указаних мотивів у суду касаційної інстанції хоча і були формальні підстави для відкриття провадження за касаційною скаргою ФГ "Кальній" на ухвалу апеляційного суду від 10.07.2025 у справі № 902/560/20, але подальший касаційний перегляд буде суперечити меті господарського судочинства.

62. Також Верховний Суд зазначає, що положення статей 287 та 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з вище наведених підстав, однак, у цьому випадку, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ.

63. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ "Кальній" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 у справі № 902/560/20.

Керуючись статтями 2, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 902/560/20 за касаційною скаргою Фермерського господарства "Кальній" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік