Справа № 128/1168/25
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву про самовідвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023020010000711 від 18.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України, -
В провадженні судді Вінницького районного суду Вінницької області з 02.04.2025 перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023020010000711 від 18.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України.
Ухвалою суду від 04.04.2025 було призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженню.
31.10.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла заява про самовідвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження за № 128/1168/25.
31.10.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею з розгляду даної заяви визначено суддю ОСОБА_1 .
Дана заява судді ОСОБА_3 мотивується тим, що 31.10.2025 о 10.12 год. до приміщення Вінницького районного суду Вінницької області, в якому з 09.00 годин до 11.00 годин було відсутнє електропостачання, з'явився адвокат ОСОБА_5 . Адвокат був зареєстрований працівником судової охорони Вінницького районного суду Вінницької області сержантом ОСОБА_6 в журналі реєстрації осіб, які прибули до суду- до судді ОСОБА_3 . До адвоката вийшов помічник судді - ОСОБА_7 . Зі слів помічника судді ОСОБА_7 судді стало відомо, що адвокат ОСОБА_5 прийшов до суду та вимагав передати інформацію, яка була висловлена у присутності працівника судової охорони ОСОБА_6 , на розсуд помічника, в ультимативній та зухвалій формі про те, що якщо суддя не розгляне подане ним клопотання про закриття кримінального провадження в інтересах ОСОБА_8 03.11.2025 , то він буде заявляти відвід, оскільки таке клопотання , яке він подав до суду ще в травні 2025 року суддя повинна була вирішити негайно, але досі чомусь не вирішила. Працівник судової охорони ОСОБА_6 підтвердив їй достовірність інформації яку передав помічник, при цьому доповнив, що адвокат поводив себе дійсно зухвало, а також коли адвокат став виходити з третього поверху суду при ньому висловився образливими словами на всю судову систему країни та покинув приміщення суду. Серед іншого, в заяві також зазначено, що хоча суддя а ні прямо, а ні опосередковано не заінтересована в результаті судового розгляду вищевказаного кримінального провадження, а також є неупередженою, однак вважає за необхідне заявити собі самовідвід з метою виключення будь - яких сумнівів щодо її безсторонності, об'єктивності й неупередженості в ході судового розгляду даного кримінального провадження та майбутнього судового рішення як для сторін кримінального провадження, так і для двох сторонніх спостерігачів - помічника судді та працівника судової охорони.
В судове засідання учасники провадження не з'явилися.
Прокурор ОСОБА_9 надав суду заяву про розгляд даної заяви про самовідвід без його участі та без технічної фіксації, при вирішенні покладається на розсуд суду.
Адвокат ОСОБА_10 надав суду заяву, якою просить заяву про самовідвід розглянути без його участі та без участі обвинуваченого ОСОБА_4 ; заяву про самовідвід від 31.10.2025 просить задовольнити; подану ним заяву про відвід від 06.11.2025 просить не реєструвати та не розглядати на даний час, оскільки вона потребує уточнень.
Представник Вінницької МР в особі ОСОБА_11 просить заяву про самовідвід розглядати у її відсутність.
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_3 про дату, час та місце судового розгляду заяви про самовідвід від 31.10.2025 повідомлена належним чином.
Згідно положень параграфу 6 глави 3 розділу 1 КПК України, неявка учасників процесу на розгляд заяви про відвід не є перешкодою для її розгляду.
Фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось в силу ч. 4 ст. 107 КПК України.
Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до положень ч.5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Заява про відвід/самовідвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід/самовідвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.
Оглянувши заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 та матеріали кримінального провадження, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частиною першою статті 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно частини першої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Частиною другою статті 81 КПК України визначено, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. Тобто, даною нормою передбачається розгляд судом, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, відводів заявлених прокурору, слідчому, захиснику, представнику, спеціалісту, представнику персоналу органу пробації, перекладачу, експерту, секретарю судового засідання відповідно до ст.ст. 77 - 79 КПК України. Частиною 2 ст. 81 КПК України передбачено, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. В рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009року, п.66, 67). У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.44, ECHR 2000-XII, у справі «Газета «Україна-Центр» проти України», заява №16695/04, рішення від 15 липня 2010року, п.31, «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48). Згідно з п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано. Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції. Кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v.Malta (Мікаллефф проти Мальті) п.98). Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер протиБельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п.26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п.45). Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, судді заявлено відвід в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача виникли сумніви в неупередженості судді. Слід звернути увагу на те, що в Рекомендаціях Комітета Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року (CM/Rec(2010)12)у пункті 11 щодо зовнішньої незалежності суддів зазначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. На неупередженості суддів як однієї з важливих ознак правосуддя акцентується увага й у пункті 3 Європейського статуту судді, на який є посилання в коментарі до ст. 7 Кодексу суддівської етики (рішення РСУ № 1 від 04.02.2016 "Про затвердження Коментаря до Кодексу суддівської етики"): «Суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений». Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Виходячи з вищенаведеного, для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід/самовідвід, повинні бути доведеними. Отже, відвід/самовідвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
До поданої заяви не долучено жодного належного та допустимого доказу на його обґрунтування. У свою чергу, усі доводи та мотиви не являються законною підставою для відведення судді від участі у справі, оскільки не підтверджені належними доказами, а їх частина, яка стосується законності процесуальних рішень за результатами розгляду клопотань сторони провадження, можуть бути предметом оцінки під час розгляду апеляційної скарги на відповідне судове рішення.
При здійсненні правосуддя судді незалежні і керуються верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України, частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Передчасна оцінка процесуальним діям судді або переоцінка судового рішення заявником, під час розгляду судової справи може бути розцінено як втручання у здійснення правосуддя.
Відповідно до пункту 2 Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя (1983 рік), судді, як особи, є вільними та зобов'язані приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-яких обмежень, впливів, спонук, примусів, загроз або втручання, прямих або непрямих, з будь-якого боку і з будь-яких причин.
В Україні принцип незалежності суддів і судів закріплено на конституційному рівні (статті 126, 127, 129 Конституції України) і законодавчо унормовано (статті 6, 48, 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів). Зокрема, статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституціїі законів України та на засадах верховенства права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).
К онституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону України; будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, а конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової гілки влади у механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист.
Незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об'єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини і громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
Наведені доводи також відповідають мотивам висловленим у рішенні Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 1-24/2020(393/20 (№ 13-р/2020).
Незалежність судової влади, безсумнівно, є суттєвою частиною принципу верховенства права та покликана забезпечувати кожній людині право на справедливий суд, а отже, це не є привілеєм для суддів, а є гарантією поваги до прав та основних свобод людини, що забезпечує довіру до системи правосуддя (абзац сьомий преамбули Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № CM/Rec (2010) 12 (далі Рекомендація).
У свою чергу, незалежність судової влади забезпечує незалежність кожного окремого судді, що є фундаментальним аспектом верховенства права (пункт 4 додатка до Рекомендації).
Зовнішня незалежність суддів не є прерогативою чи привілеєм, що надається для власних інтересів суддів, а в інтересах верховенства права та осіб, які прагнуть та очікують неупередженого правосуддя; незалежність суддів слід розглядати як гарантію свободи, поваги прав людини та неупередженого застосування закону; безсторонність та незалежність суддів є важливими для гарантування рівності сторін перед судами (пункт 11 додатка до Рекомендації).
Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.
Відповідно до п.46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», яке набуло статусу остаточного 27.05.2013 року, рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза межами звичайної процедури оскарження.
Зазначене вказує на відсутність законних підстав для усунення судді ОСОБА_3 від участі у розгляді кримінального провадження за № 128/1168/25.
Обставин, які передбачені ст. 75 КПК України та які б унеможливлювали участь судді у розгляді справи, в ході розгляду заяви не встановлено.
Інформація, зазначена у заяві, не може бути підставою для самовідводу, оскільки суддя не вказала жодних обставин, які б беззаперечно перешкоджали їй здійснювати розгляд кримінального провадження, а формулювання "образливі виклики... про судову систему...." є виключно суб'єктивними, і ґрунтуються виключно на сприйнятті помічником ОСОБА_7 .
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що заявлений самовідвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд, -
В задоволені заяви про самовідвід судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023020010000711 від 18.05.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України- відмовити.
Матеріали кримінального провадження за № 128/1168/25 повернути судді Вінницького районного суду Вінницької області ОСОБА_3 для подальшого судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_12