18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 жовтня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1082/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Лисенко Р.М., за участі представників сторін:
від позивача: Колесник О.Ю. - керівник; Бойчук В.П. - адвокат за ордером; від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно - виробнича майстерня" ( м. Київ) до Уманської міської ради (м. Умань, Черкаська область) про визнання права власності на майно
Заявлено позов про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня" (04080, м. Київ, код 02497708) право власності на комплекс будівель та споруд виробничого призначення вартістю 1 188 933,17 грн., розташований за адресою: Черкаська область, Уманська територіальна громада м. Умань, вул. Індустріальна, 10 та складається з:
- приміщення А - гараж і слюсарно-механічна майстерня, загальною площею 515,6 кв.м., основною площею 441,4 кв.м. та допоміжною площею 74,2 кв.м.;
- приміщення Б - контрольно-пропускний пункт, загальною площею 29,7 кв.м., основною площею 20,9 кв.м. та допоміжною площею 8,8 кв.м.;
- приміщення В - склад, загальною площею 644,5 кв.м., основною площею 622,5 кв.м., допоміжною площею 22,0 кв.м.;
- приміщення Г - вбиральня загальною площею 1,6 кв.м., допоміжною площею 1,6 кв.м.;
- приміщення Д - ТП загальною площею 41.8 кв.м., основною площею, 41,8 кв.м.;
- споруда № І - пожежна водомийка загальною площею 34,2 кв.м., висотою - 3,5 м., об'ємом 120 куб.м.;
- споруда №1 - ворота металеві;
- споруда №2 - огорожа.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, явка обов'язковою не визнавалась. У відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує через безпідставність та необґрунтованість ( а.с. 110-113).
У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з такого:
З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 27.12.1993 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та організацією орендарів «Київського міжобласного спеціального науково-реставраційного проектно-виробничого управління» було укладено Договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління» №40 ( а.с. 22-24).
Договір посвідчено старшим державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Якименко В.О. та зареєстровано в реєстрі за №9-6689.
У відповідності до даного договору №40 від 27.12.1993 (а.с. 206) року Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (Продавець) продало, а Організація орендарів «Київського міжобласного спеціального науково-реставраційного проектно-виробничого управління» (Покупець) купила майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Київське міжобласне спеціальне науково - реставраційне проектно - виробниче управління». Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, споруди, будівлі та інше майно, згідно з протоколом інвентаризації.
Згідно Протоколу інвентаризаційної комісії (а.с.25), затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву 29.10.1993 інвентаризаційний опис основних засобів Орендного підприємства «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління» на день складання Протоколу складав суму 1242810 тис. крб. (п.1 Протоколу).
Згідно Відомості перерахунку балансової вартості основних фондів та їх зносу в зв'язку з підвищенням цін, підписаної членами інвентаризаційної комісії та яка є додатком до Протоколу інвентаризаційної комісії, до основних фондів Орендного підприємства «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно - виробниче управління» входили будівлі і споруди вартістю 856808,7 тис. крб. (а.с. 26).
Як вбачається з Відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв Орендного підприємства «Київське міжобласне спеціальне науково - реставраційне проектно - виробниче управління» за станом на 01.10.1993 року до майна Орендного підприємства, крім іншого, входила Промбаза в м. Умань з вартістю 1376,2 тис. крб. Загальна вартість будівель, споруд і передавальних пристроїв складала 856808,7 тис. крб. (а.с. 27).
21.04.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Орендним підприємством "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно- виробниче управління" укладено Акт №49 (а.с. 29) прийому передачі державного майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно - виробниче управління" у відповідності до якого Продавець, відділення Фонду державного майна України передав, а Покупець, Організація орендарів "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно- виробниче управління" прийняло, згідно відомості інвентаризації, куплене ним державне майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно- виробниче управління" вартістю 776020000 крб.
22.04.1994 Регіональним відділенням по місту Києву Фонду державного майна України було видано Свідоцтво про власність за реєстраційним номером №37 (а.с. 29) в якому зазначено: "Це Свідоцтво про власність на майно цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно- виробниче управління", розташованого за адресою: 254070, м. Київ, вул. Фрунзе,1, видане нижчезгаданому "Покупцеві" на підставі Договору купівлі-продажу №40 від 27.12.1993 року між "Покупцем" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву згідно з законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 04.03.1992 року.
Позивач звертає увагу суду, що на момент укладення Договору № 40 від 27.12.1993 року та складання Акту прийому передачі №49 від 21.04.1994 року законодавства та умов Договору №40 від 27.12.1993 року, підприємство набуло право власності способом приватизації (викупу) на цілісний майновий комплекс до складу якого входила і "Промбаза в м. Умань".
Правонаступником Орендного підприємства "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" є ТОВ "Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня", що підтверджується протоколом № 1/2014 річних загальних зборів акціонерів від 30.04.2014 ( а.с. 32-40) та статутом ( а.с. 41-60).
Позивач вказує, що "Промбазою в м. Умань" є виробнича база підприємства, розташована по вул. Індустріальній, 10 в м. Умань, підтверджується наступними документами:
- копією Рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради народних
депутатів №329 від 09.11.1989 року згідно пункту 8.1. якого: "исполком городского Совета народных депутатов решил: Для размещения производственной базы Уманского реставрационного участка, выделить Киевской межобластной специальной научно-реставрационной мастерской земельный участок площадью 0,68га. по ул. Индустриальной,10 за счет городских земель»; ( а.с. 66);
- копією Архітектурно-планувального завдання на проектування виробничої бази Уманської реставраційної дільниці, виданого забудовнику Київській міжобласній спеціальній науково-реставраційної майстерні на забудову ділянки по вул. Індустріальна, 10 в м. Умань площею 0,68 га. (а.с. 67-68);
- витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:03:003:1487.
Перелік (склад) об'єктів нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці по вул. Індустріальній, 10 в м. Умань підтверджується виданим ФОП Осадчий І.О. технічним паспортом (а.с. 69) комплексу будівель, та споруд виробничого призначення, розташованого за адресою: Черкаська область, Уманська територіальна громада м. Умань, вул. Індустріальна, 10, (а.с. 69-76) та складається з:
- приміщення А - гараж і слюсарно-механічна майстерня, загальною площею 515,6 кв.м., основною площею 441,4 кв.м. та допоміжною площею 74,2 кв.м.;
- приміщення Б - контрольно-пропускний пункт, загальною площею 29,7 кв.м., основною площею 20,9 кв.м. та допоміжною площею 8,8 кв.м.;
- приміщення В -склад, загальною площею 644,5 кв.м., основною площею 622,5 кв.м., допоміжною площею 22,0 кв.м.;
- приміщення Г - вбиральня загальною площею 1,6 кв.м., допоміжною площею 1,6 кв.м.;
- приміщення Д- ТП загальною площею 41.8 кв.м., основною площею, 41,8 кв.м.
- споруда №І - пожежна водомийка загальною площею 34,2 кв.м., висотою - 3,5 м., об'ємом 120 куб.м. ;
- споруда №1 - ворота металеві;
- споруда №2 - огорожа.
Всі вищезазначені об'єкти знаходяться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:003:1487.
За доводами представників позивача, весь період з часу приватизації (викупу) до теперішнього часу підприємство використовує виробничу базу у м. Умань по вул.Індустріальна,10 у своїй господарській діяльності. Спорів щодо користування саме позивачем всіма об'єктами бази не існує і не існувало протягом всього часу володіння з моменту приватизації.
Позивач, ТОВ "Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна
проектно-виробнича майстерня" 24.09.2024 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Шевчук Д.Ю. Виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області із заявою про реєстрацію в ДР речових прав на вищевказане нерухоме майно за товариством.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №75306056 від 30.09.2024 в проведенні реєстраційних дій було відмовлено в зв'язку з тим, що відповідно до правоустановчих документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації права власності відсутні відомості про об'єкт нерухомого майна, який був предметом договору, а саме: повна назва об'єкту, його технічна характеристика, адреса місця знаходження. Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав в тому числі в Державному реєстрі прав власності та відомостях, отриманих від бюро технічної інвентаризації, неможливо встановити факт набуття права власності за попереднім набувачем (а.с. 88).
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачене право на звернення до суду за захистом свого права і встановлені способи захисту, серед яких є визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
За частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі осіб.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (частина перша статті 392 ЦК України).
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
Зазначену правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17 та від 27.06.2018 у справі №904/8186/17.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджено належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
У розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.
Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, з'ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного суду від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем у заявленому на підставі ст. 392 ЦК України позові може бути суб'єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 02.05.2018 у справі № 914/904/17 та від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17, від 11.04.2019 у справі № 910/8880/18.
Також у постанові від 09.04.2019 у справі № 905/3375/15 Верховний Суд наголосив, що у розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку ст. 392 ЦК України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, яка має до майна власний інтерес.
У цій же постанові Верховний Суд зробив висновок, що оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, то з'ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.
Подаючи позов у цій справі, позивач фактично прагне запобігти можливому порушенню його прав та домогтися правової визначеності у питанні його права власності на комплекс будівель та споруд виробничого призначення.
Відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Такі висновки сформульовані в пункті 6.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Верховний Суд у справі № 920/688/23 зауважує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на суд.
За правилами ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Виходячи з викладеного обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним, право власності на спірне майно попередньо набуте у встановлений законом спосіб (приватизація) і може бути підтверджено за правилами ст. 392 ЦК України.
В справі відсутні докази вважати, що спірний комплекс будівель та споруд виробничого призначення містить в собі складові, які за нормами ЦК України слід вважати самочинно збудованим майном. Такі відомості не зафіксовані в Технічному паспорті на ці будівлі (а.с. 69), який оформлено на позивача.
Суд також погоджується, що належним відповідачем у даному спорі є власник земельної ділянки, на якій розташовано спірний об'єкт - це Уманська міська рада.
Згідно додатково поданих позивачем доказів, Наказом від 01.10.2221 № 334/09/03-08 комплексу будівельних споруд виробничо-технічного призначення на земельній ділянці з кадастровим номером 7110800000:03:003:1487 присвоєного адресу м. Умань, вул. Індустріальна, 10 (а.с. 64).
Згідно витягу ДЗК на вказану земельну ділянку (а.с. 82, 169) вона віднесена до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій за цільовим призначенням. Вказано, що на праві постійного користування вказана ділянка обліковується за позивачем - ТОВ "Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня".
Позивач надав у справу і Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 167) Серія ЧР № 23-127 від 21 лютого 1997 року.
Позивач надав докази декларування податкового зобов'язання зі сплати податку на землю за вказаною земельною ділянкою (а.с. 175-204).
Відповідач права власності позивача на спірні об'єкти не заперечив, але вважає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, а себе вважає неналежним відповідачем, який ніяким чином прав позивача не порушував.
Така позиція відповідача спростована судом вищевикладеними доводами.
З підстав викладеного позов підлягає до повного задоволення.
Оскільки у спірних відносинах вини відповідача у виникненні спору судом не встановлено, тому суд покладає сплачений позивачем судовий збір на позивача.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3, код 02497708) право власності на комплекс будівель та споруд виробничого призначення за адресою: Черкаська область, Уманська територіальна громада м. Умань, вул. Індустріальна, 10 у складі:
- приміщення А - гараж і слюсарно-механічна майстерня, загальною площею 515,6 кв.м., основною площею 441,4 кв.м. та допоміжною площею 74,2 кв.м.;
- приміщення Б - контрольно-пропускний пункт, загальною площею 29,7 кв.м., основною площею 20,9 кв.м. та допоміжною площею 8,8 кв.м.;
- приміщення В - склад, загальною площею 644,5 кв.м., основною площею 622,5 кв.м., допоміжною площею 22,0 кв.м.;
- приміщення Г - вбиральня загальною площею 1,6 кв.м., допоміжною площею 1,6 кв.м.;
- приміщення Д - ТП загальною площею 41,8 кв.м., основною площею, 41,8 кв.м.;
- споруда № І - пожежна водомийка загальною площею 34,2 кв.м., висотою - 3,5 м., об'ємом 120 куб.м.;
- споруда №1 - ворота металеві;
- споруда №2 - огорожа.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 року
Суддя Н.М. Спаських