8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05 листопада 2025 року Справа № 42/1-13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши заяву Головного управляння Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. № 25254 від 30.10.2025) про заміну сторони у виконавчому листі, подану у справі
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова
до Дочірнього підприємства "Управління механізації "Південзахіденергобудмеханізація" (адреса: 61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 04678727)
про стягнення 4414,75 грн.
за участю представників сторін:
не з'явились.
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Водолажська Н. С.) від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 позов задоволено та, зокрема, стягнуто з ДП УМ «Південзахіденергобудмеханізація» на користь Червонозаводського райуправління ПФУ м. Харкова заборгованість в сумі 4414,75 грн. за рахунок майна, що належить боржнику.
На виконання наведеного рішення Господарським судом Харківської області видано Наказ від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 про стягнення з Дочірнього підприємства "Управління механізації "Південзахіденергобудмеханізація" на користь Червонозаводського райуправління ПФУ м. Харкова заборгованість в сумі 4414,75 грн. заборгованості у розмірі 4414,75 грн.
Головне управляння Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до суду з заявою (вх. № 25254 від 30.10.2025), в якій просить суд замінити стягувача - Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( НОМЕР_1 в ХОУ АТ “Ощадбанк» МФО 351823 код ЄДРПОУ 14099344) за виконавчим листом у справі № 42/1-13, виданим Господарським судом Харківської області до Дочірнього підприємства “Управління механізації “Південзахіденергобумеханізація» про стягнення заборгованості в розмірі 4414,75 грн.
В обґрунтування зазначеної заяви Головне управляння Пенсійного фонду України в Харківській області, зокрема, зазначає, що воно є правонаступником Управління пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», від 22.08.2018 № 628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України»; що згідно довідки про втрату виконавчого листа Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.09.2025 за № 133985, встановлено, що на теперішній час оригінал виконавчого листа № 42/1-13, виданий 13.02.2002, про стягнення з ДП «Управління механізації «Південзахіденергобумеханізація» заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова у розмірі 4 414,75 грн. втрачено.
У зв'язку з звільненням з посади судді ОСОБА_1 відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено та здійснено повторний автоматизований розподіл заяви у справі № 42/1-13.
За результатами автоматизованого розподілу заяви у справі № 42/1-13 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 для розгляду заяви визначено суддю Байбака О. І.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2025 зазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.11.2025.
У судове засідання 05.11.2025 сторони та заявник своїх представників не направили, про причини неприбуття не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення останніх про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що згідно з ч. 3 ст. 334 ГПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, суд вважає за необхідне розглядати заяву за відсутності представників сторін та заявника, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Розглянувши заяву (вх. № 25254 від 30.10.2025) суд зазначає таке.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст.129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Статтею 115 ГПК України (в редакції станом на дату прийняття рішення у даній справі) передбачалося, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 116 ГПК України (в редакції станом на дату прийняття рішення у даній справі) передбачалось, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 21.12.2016 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському та Червонозаводському районах міста Харкова реорганізовано шляхом злиття в Слобожанське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 628 від 22.08.2018 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Слобожанське об'єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова реорганізовано шляхом приєднання до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до цього реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення Слобожанського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 52 ГПК України передбачено, що У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1-2 ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні приписи містяться у ч. 5 ст. 15 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження».
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Відповідно до ст. 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) зазначено, що “на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу.
З урахуванням статей 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону № 1404-VIII, ст. 334 ГПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі, наказі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження №14-197цс21 дійшла висновку про те, що враховуючи завдання виконавчого провадження, як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження №14-197цс21 зазначила, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.2 ст. 26 Закону №606-Х1У), Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнути законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права».
В даному випадку, з Наказу від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 про стягнення з Дочірнього підприємства "Управління механізації "Південзахіденергобудмеханізація" на користь Червонозаводського райуправління ПФУ м. Харкова заборгованість в сумі 4414,75 грн. заборгованості у розмірі 4414,75 грн. (належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи та щодо якого заявник просить здійснити заміну кредитора) вбачається, що він дійсний для пред'явлення до виконання у кредитні установи (державному виконавцю) до "13" травня 2002 р.
Таким чином, станом на дату винесення даної судової ухвали, строк для пред'явлення Наказу від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 є таким, що сплинув.
Частиною 4-5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
З довідки про втрату виконавчого листа Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.09.2025 за № 133985 вбачається, що Наказ від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 перебував на виконанні даного відділу ДВС, проте не зазначено коли саме.
Відсутність відповідних відомостей в довідці, та не надання Головним управлянням Пенсійного фонду України в Харківській області інших документів з цього приводу не надає суду можливість встановити, що строк пред'явлення Наказу від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 до виконання переривався в зв'язку з його пред'явленням до виконання та відповідно, станом на дату винесення даної судової ухвали не може вважатися таким, що сплинув.
Заміна ж стягувача в виконавчому документі, строк пред'явлення якого до виконання є неможливим, оскільки зазначене порушує принцип юридичної визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
При цьому, Головним управлянням Пенсійного фонду України в Харківській області при поданні заяви взагалі не ставиться питання про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа (Наказу від 29.01.2002 по справі № 42/1-13) до виконання.
Окрім того, з довідки про втрату виконавчого листа Основ'янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.09.2025 за № 133985 вбачається, що Наказ від 29.01.2002 по справі № 42/1-13 є втраченим (тобто наразі відсутній фізично).
Заміна ж стягувача в виконавчому документі який втрачено (тобто якого фізично не існує) є неможливою. При цьому Головним управлянням Пенсійного фонду України в Харківській області також взагалі не ставиться питання про видачу дублікату виконавчого документа - Наказу від 29.01.2002 по справі № 42/1-13.
Зазначене також є підставою для відмови в задоволенні заяви Пенсійного фонду України в Харківській області про заміну стягувача.
За таких обставин, у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому листі для пред'явлення наказу по справі № 42/1-13 до виконання слід відмовити.
Суд також зазначає, що Головне управляння Пенсійного фонду України в Харківській області не позбавлене права на повторне звернення з відповідною заявою після усунення обставин, які стали підставами для відмови в задоволенні заяви згідно з даною ухвалою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 118, 119, 232-235, 326-327, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Головного управляння Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. № 25254 від 30.10.2025) про заміну сторони у виконавчому листі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 254-258 ГПК України з урахуванням вимог пп. 17.5 п.17 ч. 1 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак