8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2711/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фермерського господарства "Деметра" Кириченко Н.О." (62405, Харківська обл., с. Кутузівка, вул. Шкільна, 4)
до держави Російської Федерації (суб'єкт міжнародних відносин) в особі Міністерства іноземних справ (Министрество иностранных дел) (російська федерація, м. Москва, пров. Денежний, б. 19)
про стягнення 5888670,80 грн.
за участю представників:
позивача - Сивоненко О.В., ордер серії АР №1258569 від 29.08.2025, Кириченко Н.О.,самопредставництво (керівник),
відповідача - не з'явився
Позивач, Фермерське господарство "Деметра" Кириченко Н.О." звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - держави російської федерації (суб'єкт міжнародних відносин) в особі Міністерства іноземних справ, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:
- завдані збитки, у зв'язку з пошкодженням рухомого майна, яке належить позивачу, у розмірі 255871 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 62 коп. без урахування ПДВ, що становить еквівалент 6160 (шість тисяч сто шістдесят) дол. 00 центів США, або за курсом НБУ на дату оцінки,16.06.25 року.
- упущену вигоду, що виникла в наслідок вчиненої російською федерацією збройної агресії в Україні за період 24.02.2022 р. по 16.06.2025 р, та складає: 5602799 (п'ять мільйонів шістсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) грг. 18 коп. без урахування ПДВ, що становить еквівалент 134885 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) дол. 00 центів США за курсом НБУ на дату оцінки , 16.06.25 року.
- витрати на підготовку документів до позову, а саме підготовку звіту про розмір реальних збитків та упущеної вигоди, у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.09.2025 у справі № 922/2711/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.09.2025 о 10:20.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 у справі № 922/2711/25 відкладено підготовче засідання на 30.09.2025 об 11:20.
09.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №20610), а саме: докази направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження по справі 922/2711/25, а також копії позовної заяви з нотаріальним засвідченням їх вірності, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
15.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №21034), а саме: докази направлення відповідачу ухвали про відкриття провадження по справі 922/2711/25, а також копії позовної заяви з нотаріальним засвідченням їх вірності, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
29.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №22458), а саме: акт №18/46 від 21.05.2025, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.092025 у справі № 922/2711/25 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025 на 10:00.
Позивач у судове засідання 04.11.2025 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач у судове засідання 04.11.2025 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошень на веб-сайті Судової влади України.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.
Міністерство розвитку громад і територій України затвердило наказом № 376 від 28.02.2025 року перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Відповідний наказ розроблено на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», пункту 8 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 року № 1400).
Відповідно до вищезазначеного Переліку убачається, що с. Кутузівка Вільхівської сільської територіальної громади в період з 24.02.22 по 28.04.2022 року було окуповано військовослужбовцями Російської Федерації. В період з 28.04.2022 по 30.04.2022року територія села Кутузівка Вільхівської сільської територіальної громади знаходилась в зоні активних бойових дій. Вся територія Вільхівської територіальної громади у період з 30.04.2022 року знаходиться в зоні можливих бойових дій: Території, на яких ведуться (велися) бойові дії . Території можливих бойових дій П.1.8. UA63120050000019867 Вільхівська сільська територіальна громада з 30.04.2022 року. Території активних бойових дій П.2.9 UA63120050000019867 Вільхівська сільська територіальна громада за винятком с. Верхня Роганка, с. Вільхівка, с-ще Кутузівка, с. Мала Рогань, с-ще Момотове, с-ще Прелесне, с-ще Слобідське, с. Сороківка, с. Степанки з 24.02.2022 по 30.04.2022 UA63120050170079679 с-ще Кутузівка Вільхівської сільської територіальної громади з 28.04.2022 по 30.04.2022. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України П.9. НОМЕР_1 с. Вільхівка Вільхівської сільської територіальної громади з 24.02.2022 по 28.04.2022 року НОМЕР_2 с-ще Кутузівка Вільхівської сільської територіальної громади з 24.02.2022 по 28.04.2022 року.
Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що в 2009 році Кириченко Наталією Олексіївною (бенефіціарний власник) було створено Фермерське господарство “Деметра “Кириченко Н.О.». Протягом всього часу існування господарська діяльність підприємства поступово розвивалась та мала зріст прибутків та потужностей.
Рухоме майно та земельні ділянки, що є предметом судового розгляду даної справи оформлені за позивачем - Фермерським господарством “Деметра “Кириченко Н.О.» та належать на праві власності .
У зв'язку із окупацією у період з 24.02.2022, а в подальшому, воєнними діями на території селища Кутузівка позивач вимушено призупинив свою діяльність та ведення господарської діяльності, про що свідчить наявний у матеріалах справи наказ №1 від 25.03.2022.
Приміщення, розташоване за адресою: Україна, 62405, Харківська обл., Харківський р-н, селище Кутузівка, вулиця Шкільна, будинок 4, яке використовувалось на умовах оренди №3 від 01.01.2022 в господарський діяльності позивача та в якому зберігались документи бухгалтерського, податкового, кадрового обліку Фермерське господарство “Деметра “Кириченко Н.О.» було зруйновано в ході обстрілів військовими Російської Федерації.
Позивачем у позові зазначено про те, що з перших днів війни селище Кутузівка та ферму, що знаходиться на території цього селища за адресою вулиця Механізаторська, 7, обстрілювали збройні сили Російської Федерації, вранці 24.02.2022 року в селищі зникла електрика, яку відновили лише через 9 наступних місяців, а мобільний зв'язок не був постійно доступним. Директор Кириченко та два тракториста, які залишилися у селищі, щодня ходили на ферму годувати худобу зерном та привозили для неї воду, бо млин та водонапірна вежа без електрики не працювали, а включати запасний генератор не було можливості. Навколо точилися бої і 24.02.2022 року селище було окуповане. Після цього селище Кутузівка та підприємство позивача опинилися на передовій зі сторони збройних сил РФ, які від селища стріляли по Харкову. Мешканці селища могли жити тільки у підвалах, тому що стріляли цілодобово.
Так, позивачем у позові наголошено про те, що на території ферми збройні сили РФ розмістили свою артилерію та пропускний пункт, використовували для своїх потреб техніку, транспортна обладнання підприємств, здійснювали вирубку дерев для будування бліндажів та заслонів на дорогах, для заслонів на дорогах селища також використовувалося обладнання підприємства: катки, борони, плуги та причепи. Отже, позивачем зазначено, що на ферму кормити худобу пускали тільки директора та двох трактористів.
Позивачем у позові також зазначено про тек, що 08.04.2022 року керівника та бенефіціарного власника ОСОБА_1 було взято у полон та на даний момент ОСОБА_1 є потерпілою по кримінальному провадженню № 22023220000000726 за ч. 1 ст. 438 КК України.
Згодом, 28.04.2022 року селище звільнили і територія підприємств стала передовою, з іншого боку ворог її нещадно продовжував бомбардувати.
За наслідками вищенаведених подій, земельні ділянки стали непридатними для використання по причині великої кількості вибухонебезпечних предметів, що накопичились на них внаслідок мінування та обстрілів в період окупації та бойових дій на території Вільхівської сільської територіальної громади, що підтверджується Розпорядженням Вільхівської сільської військової адміністрації №112 від 30.01.2025 року. На даний всі земельні ділянки заміновані, тому можливість проводити господарську діяльність для позивача відсутня. Про зазначене позивач у позові посилається на довідку.
Також, внаслідок обстрілів та інших злочинних діянь з боку військових Російської Федерації було знищено основні фонди, в тому числі рухоме майно, що є об'єктом позову та документи ведення господарської діяльності (бухгалтерські документи, документи податкового та організаційно-розпорядчі документи, кадрові документи працівників, інші документи) підприємства позивача.
Позивачем у позові наголошено про те, що всі вищезазначені дії призвели до непоправних наслідків та спричинили Фермерському господарству “Деметра “ ОСОБА_1 » збитки в особо великому розмірі.
Щодо об'єктів, які зазнали пошкоджень та складові , що утворили збитки позивачем зазначено про те, що відповідно до даних земельного кадастру ФГ “ДЕМЕТРА» ОСОБА_2 » з в с. Кутузівка у власності ФГ “ДЕМЕТРА» ОСОБА_2 » знаходяться наступні земельні ділянки, на яких вирощувалися сільськогосподарські культури:
Кадастровий номер Площа, га
6325157300:02:002:0163 3,8569
6325157300:02:002:0174 3,8569
6325157300:02:002:0164 3,8569
6325157300:02:002:0165 3,8569
6325157300:02:002:0160 4,499
6325157300:01:001:0151 3,8569
6325157300:02:002:0178 3,8569
6325157300:02:002:0166 3,8569
6325157300:02:002:0170 3,8569
6325157300:02:002:0176 3,8569
6325157300:02:002:0169 3,9292
6325157300:02:002:0177 3,8569
6325157300:02:002:0159 4,1207
6325157300:02:002:0168 3,8569
6325157300:02:002:0175 3,8569
6325157300:02:002:0173 3,8569
6325157300:02:002:0162 3,8569
6325157300:02:002:0161 3,8569
6325157300:02:002:0172 1,9459
6325157300:02:002:0167 3,8569
6325157300:02:002:0171 1,911
Всього 78,1162
Також позивачем у позові зазначено про те, що станом на момент, коли відповідач по справі розпочав свої збройні дії проти України, в тому числі на території с. Кутузіка, позивач зберігав належні їй основні засоби в складі рухомого майна в кількості 1 інвентарної одиниці у вигляді Трактора колісного марка Беларус-82.1, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об'єм двигуна 4750 см3, тип пального, повна маса 3850 кг, рік випуску 2010, заводський № НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , особливі відмітки обладнано: Борекс-2271-02, свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 від 03.08.2015р.
Так, відповідно до акту технічного стану убачається, що наданий замовником трактор пошкоджений та відновленню не підлягає.
Також, відповідно до інформації, що надана замовником, станом на дату 24.02.2022 на бухгалтерському обліку ФГ “Деметра» ОСОБА_1 » знаходилися Основні засоби підприємства на суму 35 798,75 грн.
Внаслідок артилерійських обстрілів, ракетних ударів, повітряного бомбардування, наземних воєнних дій в селищі Кутузівка у період протягом лютого - вересня 2022 року та пізніше майже повністю зруйнована інфраструктура селища та знищено основні фонди ФГ “Деметра» ОСОБА_1 » та спричинено матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, а масштабне цілеспрямоване розмінування сільськогосподарських угідь, оскільки ще тривають бойові дії, відсутнє.
Позивачем у позові також зазначено про те, що всі поля (земельній ділянки), на яких вирощували зернові, технічні та кормові культури заміновані, а для повного відновлення роботи Фермерського господарства “Деметра» ОСОБА_1 » є необхідність повністю розмінувати поля. Наприкінці квітня 2022 року село звільнили, населений пункт перебував під значними обстрілами до осені 2022 року. Проте, жодної допомоги від держави позивач не отримав. Отже, позивачем зазначено про те, що вести господарську діяльність на вищевказаній території фізично не можливо та протизаконно відповідно до міжнародного та українського законодавства.
З метою фіксації та оцінки збитків Фермерського господарства “Деметра “Кириченко Н.О.» неодноразово, починаючи з 2022 року, зверталась до територіальної громади. Проте, жодної відповіді отримано не було.
Тому, з метою визначення оцінки майнової шкоди, яка була завдана, позивачем було замовлено розроблення ЗВІТ про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди (далі - Звіт), відповідно до якого убачається: розмір реальних матеріальних збитків, понесених Фермерського господарства “Деметра» Кириченко Н.О.» (код ЄДРПОУ 36429409) складає 6160 (шість тисяч сто шістдесят) доларів 00 центів США, або за курсом НБУ на дату оцінки 255871 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 62 копійки без урахування ПДВ. Розмір упущеної вигоди, що понесена Фермерського господарства “Деметра» Кириченко Н.О.» (код ЄДРПОУ 36429409), що виникла внаслідок вчиненої РФ збройної агресії в Україні за період 24.02.2022 р. по 07.11.2025 складає: 134885 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) доларів 00 центів США, або за курсом НБУ на дату оцінки 5 602 799 (п'ять мільйонів шістсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 18 копійок без урахування ПДВ Отже, загальна сума матеріальних збитків, які завдані позивачу, протиправними діями відповідача, складається зі збитків у зв'язку з пошкодженням рухомого майна позивача у сумі 255871 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 62 копійки., та упущеної вигоди, що понесена позивачем, що виникла в наслідок вчиненої російською федерацією збройної агресії в Україні за період 24.02.2022 р. по 16.06.2025 та складає 5602799 (п'ять мільйонів шістсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 18 копійок без урахування ПДВ.
За фактом вчинення зазначених порушень було відкрито кримінальне провадження № 22022220000003470 від 30.11.2022, про що надано копію витягу з ЄДР.
Вищезазначені факти нанесення майнової шкоди підтверджуються Звітом про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди що завдані Фермерському господарству “Деметра» ОСОБА_1 », у зв'язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації, який було виконано ТОВ "Дельта-Консалтинг" на замовлення позивача.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спір у даній справі виник між юридичною особою Фермерським господарством “Деметра» ОСОБА_1 » (позивач) та іноземною державою Російською Федерацією (відповідач-1) як особливим суб'єктом цивільного права.
Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Майно, яке належить позивачу на праві приватної власності та якому заподіяна шкода в результаті збройної агресії Російської Федерації, знаходиться у с. Кутузівка Вільхівської сільської Харківської області, отже дана справа підсудна господарському суду Харківської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).
Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Отже, за наслідками бомбардування/ракетного обстрілу зі сторони російських військ була пошкоджена нерухомість яка належить позивачу, що убачається з, витягу з ЄРДР від 17.04.2022 року.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 р. у справі № 648/2035/17.
Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.
Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 р.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Спільним наказом від 18.10.2022 р. № 3904/1223 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання (п. 1 Методики).
Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Як вже зазначалось, на підтвердження розміру завданих позивачу збитків ним наданий звіт про оцінку збитків, завданих Фермерському господарству “Деметра “Кириченко Н.О.», де зазначено, що з метою визначення оцінки майнової шкоди, яка була завдана, замовлено розроблення звіту про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди (далі - Звіт), відповідно до якого убачається: розмір реальних матеріальних збитків, понесених Фермерського господарства “Деметра» Кириченко Н.О.» (код ЄДРПОУ 36429409) складає 6160 (шість тисяч сто шістдесят) доларів 00 центів США, або за курсом НБУ на дату оцінки 255871 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 62 копійки без урахування ПДВ. Розмір упущеної вигоди, що понесена Фермерського господарства “Деметра» Кириченко Н.О.» (код ЄДРПОУ 36429409), що виникла внаслідок вчиненої РФ збройної агресії в Україні за період 24.02.2022 р. по 07.11.2025 складає: 134885 (сто тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) доларів 00 центів США, або за курсом НБУ на дату оцінки 5 602 799 (п'ять мільйонів шістсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 18 копійок без урахування ПДВ Отже, загальна сума матеріальних збитків, які завдані позивачу, протиправними діями відповідача, складається зі збитків у зв'язку з пошкодженням рухомого майна позивача у сумі 255871 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 62 копійки., та упущеної вигоди, що понесена позивачем, що виникла в наслідок вчиненої російською федерацією збройної агресії в Україні за період 24.02.2022 р. по 16.06.2025 та складає 5602799 (п'ять мільйонів шістсот дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 18 копійок без урахування ПДВ.
Отже, у матеріалах справи наявний Звіт про оцінку реальних збитків та упущеної вигоди що завдані Фермерському господарству “Деметра» ОСОБА_1 », у зв'язку з пошкодженням, втратою/знищенням майна внаслідок військової (збройної) агресії Російської Федерації, який було виконано ТОВ "Дельта-Консалтинг" на замовлення позивача.
Вказаний звіт про оцінку збитків відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що у звіті зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а також вказано про обізнаність оцінювачів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.
Таким чином, оскільки позивачем доведено наявність в сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування такого заходу як відшкодування збитків, у зв'язку з пошкодженням рухомого майна, яке належить позивачу, у розмірі 255871,62 грн. без урахування ПДВ (що становить еквівалент 6160,00 дол. США або за курсом НБУ на дату оцінки -16.06.25), оскільки вказаний розмір збитків відповідає фактичним обставинам справи, тому позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути 5602799,18 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 134885,00 дол. США за курсом НБУ на дату оцінки - 16.06.25) збитків у вигляді упущеної вигоди та витрати на підготовку документів до позову, а саме підготовку звіту про розмір реальних збитків та упущеної вигоди, у розмірі 30000,00 грн.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.
Водночас аналіз змісту положень чинного законодавства свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків та завдання - компенсацію дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.
Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав позивача.
Отже, суд зазначає, що упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а відповідач додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.
Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
В обґрунтування наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування упущеної вигоди позивач посилається на ті ж обставини та доводи, що викладені ним в обґрунтування понесення реальних збитків.
Доводи позивача про розмір упущеної вигоди ґрунтуються на звіті про оцінку збитків упущеної вигоди, яким було проведено розрахунок упущеної вигоди від неодержаного прибутку підприємства позивача внаслідок пошкодження земельної ділянки в результаті збройної агресії Російської Федерації та яким встановлено, що розмір упущеної вигоди від неодержаного прибутку становить 5602799,18 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 134885,00 дол. США за курсом НБУ на дату оцінки - 16.06.25) та витрати на підготовку документів до позову, а саме підготовку звіту про розмір реальних збитків та упущеної вигоди, у розмірі 30000,00 грн.
За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується, що саме через збройну агресію Російської Федерації позивач втратив майно, яким він користувався при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з чим не отримав прибутку та був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди в розмірі 5602799,18 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 134885,00 дол. США за курсом НБУ на дату оцінки - 16.06.25) та витрати на підготовку документів до позову, а саме підготовку звіту про розмір реальних збитків та упущеної вигоди, у розмірі 30000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення завданих збитків, у зв'язку з пошкодженням рухомого майна, яке належить позивачу, у розмірі 255871,62 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 6160,00 дол. США, або за курсом НБУ на дату оцінки 16.06.25); 5602799,18 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 134885,00 дол. США за курсом НБУ на дату оцінки - 16.06.25) збитків у вигляді упущеної вигоди та витрати на підготовку документів до позову, а саме підготовку звіту про розмір реальних збитків та упущеної вигоди, у розмірі 30000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд виходить з приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до умов якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, належить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України в розмірі 88330,06 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з держави Російської Федерації (РФ, м. Москва, пров. Денежний, буд.19) на користь Фермерське господарство «Деметра» Кириченко Н.О.» (62405, Харківська обл., с. Кутузівка, вул.. Шкільна 4, код ЄДРПОУ 36429409) завдані збитки, у зв'язку з пошкодженням рухомого майна, яке належить позивачу, у розмірі 255871,62 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 6160,00 дол. США, або за курсом НБУ на дату оцінки 16.06.25); 5602799,18 грн. (без урахування ПДВ, що становить еквівалент 134885,00 дол. США за курсом НБУ на дату оцінки - 16.06.25) збитків у вигляді упущеної вигоди та витрати на підготовку документів до позову, а саме підготовку звіту про розмір реальних збитків та упущеної вигоди, у розмірі 30000,00 грн.
3. Стягнути з держави Російської Федерації (РФ, м. Москва, пров. Денежний, буд.19) 88330,06 грн. судового збору, зарахувавши вказану суму в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106)".
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" листопада 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв