ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2025Справа № 910/9998/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"
про стягнення 10698,53 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 10698,53 грн, з яких: 4947,94 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію; 763,87 грн - заборгованість за послуги з централізованого опалення; 3844,04 грн - інфляційні втрати та 1142,68 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №710031-02 на постачання теплової енергії від 15.01.2016 в частині повної оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 4947,94 грн, право вимоги якої набуто позивачем. Також позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати послуги з централізованого опалення за особовим рахунком №071003110010100, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 763,87 грн, право вимоги якої також набуто позивачем. Посилаючись на прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 3844,04 грн та 3 % річних у сумі 1142,68 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9998/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
02.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору 710031-02 на постачання теплової енергії від 15.01.2016 у відповідача виник обов'язок з оплати за теплову енергію, поставлену у період з листопада 2015 по травень 2018 у сумі 4947,94 грн.
Крім того, за твердженням позивача у відповідача наявний обов'язок з оплати послуги з централізованого опалення за особовим рахунком №071003110010100 на суму 763,87 грн.
11.10.2018 між позивачем та ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" теплову енергію за договором (особовим рахунком) №710031-02 в розмірі 4947,94 грн.
Також 11.10.2018 між позивачем та ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" послугу з центрального опалення за особовим рахунком №071003110010100 на суму 763,87 грн.
ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" передано позивачу програмний комплекс, до якого ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" вносило дані щодо нарахування спожитої відповідачем послуги централізованого опалення та послуги централізованого гарячого водопостачання.
У зв'язку з набуттям права вимоги позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 5711,81 грн заборгованості, а також у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3844,04 грн інфляційних втрат та 1142,68 грн 3 % річних.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на таке:
- надані копії додатків 1 та 2 до угоди від 13.09.2021 не містять відбитку підписів та печаток сторін; додаток 2 не містить інформації про те, до якого договору, він відноситься;
- згідно розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення по о.р. 071003110010100 вбачається, що він не містить інформації про період виникнення заборгованості, відсутній помісячний розрахунок, який передував коригуванню. Заборгованість у сумі 763,87 грн без обґрунтувань вписана до розрахунку станом на 07.2016 року;
- додаток 1 до угоди від 29.07.2021 не містить відбитку підписів та печаток сторін;
- строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу по особовому рахунку 710031-02 за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив у квітні 2021 року. Строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу по особовому рахунку 071003110010100 за липень 2016, станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив у липні 2019 року;
- позовна давність щодо заборгованості по о.р. 710031-02, яка виникла за період із листопада 2015 року по березень 2017 року у сумі 2 619,51 грн., була пропущена ще до початку дії карантину. В такому випадку база для розрахунку інфляційних втрат та 3% річних має бути 2 328,43 грн.(4 947,94 - 2 619,51), тому згідно розрахунку в такому разі інфляційні втрати становлять 1 567,03 грн., а 3% річних становлять 466,58 грн.
З урахуванням викладеного, відповідач просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог позивача та відмовити у задоволені позову.
15.01.2016 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (абонент) укладено договір №710031-02 на постачання теплової енергії (надалі - договір №1), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.2.1 договору №1 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.2.3.2 договору №1 абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і у терміни, які передбачені в додатку №4 по договору.
Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п.5.1 договору № 1).
Договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 31.12.2015 (п.8.1. договору № 1).
Згідно з п. 8.4 договору № 1 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
У додатку №3 до договору №1 сторонами погоджено тарифи на теплову енергію. При цьому у п. 2 додатку №3 до договору №1 погоджено можливе змінення тарифів в період дії договору у встановленому законодавством порядку, що не потребує додаткового двостороннього погодження.
Пунктом 2 додатку №4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
За змістом пункту 4 додатку №4 до договору №1 сторонами погоджено, що абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахування середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5 додатку №4 до договору №1 передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ "Нивки" за адресою: вул. Бакинська, буд. 2А:
- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;
- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТМ);
- акт виконаних робіт.
Відповідно до Додатку № 8 до договору №1 об'єктом відповідача, опалення якого здійснювалось енергопостачальною організацією є нежитлове приміщення за адресою вул. Естонська, 5, загальною площею 11,1 кв.м.
Згідно із обліковими картками за період з листопада 2015 року по травень 2018 року, довідками про нарахування, розрахунком основного боргу за теплову енергію, поставлену за період діяльності ПАТ "Київенерго" заборгованість відповідача за договором №1 за спожиту у спірний період теплову енергію становить 4947,94 грн.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як первісним кредитором, та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 (надалі - договір цесії № 1), в порядку та на умовах якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (п. 1.2 договору цесії № 1).
Відповідно до п. 1.3 договору цесії № 1 з укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отримання боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 до цього договору.
Згідно з витягом з додатку №1 до договору цесії № 1 первісний кредитор відступив новому кредитору, зокрема, право вимоги до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в розмірі 4947,94 грн за договором №710031-02.
Листом № 1/5-710031-2 від 08.04.2019 позивач повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018, та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа.
Крім того, 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як первісним кредитором, та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 (надалі - договір цесії № 2), в порядку та на умовах якого, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 із урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів.
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору. Всі права переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору (п. 1.2 договору цесії № 2).
Згідно з витягом з додатку №1 до договору цесії № 2 первісний кредитор відступив новому кредитору, зокрема, право вимоги до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в розмірі 763,87 грн за особовим рахунком №071003110010100.
13.09.2021 та 29.07.2021 між позивачем та відповідачем укладено угоди, відповідно до п. 2 яких КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" підтверджує набуття КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" права вимоги за договорами про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 та № 602-18 згідно додатків № 1.
Згідно з пунктом 4 угод сторони підтверджують, що права за договорами цесії в частині відступленого права вимоги, перейшло до позивача в тому обсязі, в якому вони належали ПАТ "Київенерго". На підтвердження заборгованості сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, що є невід'ємною частиною кожної з угод (додаток 2 до угод).
Позивачем долучено до матеріалів справи акти звіряння розрахунків станом на 01.04.2021, в яких зафіксовано, зокрема, заборгованість відповідача за теплову енергію у розмірі 4947,94 грн за договором № 710031-02 та за послуги з опалення у розмірі 763,87 грн. за особовим рахунком 071003110010100. Адреса постачання за останніми є вулиця Естонська, 5. Акти містять підпис та печатку відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати за спожиту теплову енергію у період з листопада 2015 року по травень 2018 року, а також з оплати централізованого опалення, позивач заявив позовні вимоги про стягнення 5711,81 грн заборгованості, а також у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3844,04 грн інфляційних втрат та 1142,68 грн 3 % річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулювалися у спірний період спеціальним законодавством, зокрема Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за №1198 (далі - Правила № 1198) та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України ( тут і далі - в редакції, чинний на момент спірних правовідносин), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст.276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п. 36 Правил №1198 (в редакції, чинні на момент спірних правовідносин) теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Як зазначено судом вище, позивачем у даній справі пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості з теплопостачання за період з листопада 2015 року по травень 2018 року включно у розмірі 4947,94 грн (право вимоги на яку виникло згідно договору цесії № 1).
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в Гкал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку 710031-02 відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом №710031-02, копії яких надані позивачем та в довідках про нарахування.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірні періоди енергопостачальна організація поставила відповідачу теплову енергію відповідно до договору №710031-02 на постачання теплової енергії від 15.01.2016.
Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.
Крім того, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення 763,87 грн заборгованості за спожиту послугу з централізованого опалення за особовим рахунком № 071003110010100, право вимоги на ку позивач набув за договором цесії № 602-18.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що вказана заборгованість виникла у липні 2016 внаслідок коригування.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, пунктом 2 додатку №4 до договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. В той же час, різниця між заявленою та фактично спожитою абонентом тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Тобто остаточний розрахунок за місяць споживання мав бути здійснений не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Щодо коригування послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № 07100311001010 на суму 763,87 грн, що здійснене у липні 2016, то згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли у спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Отже, послуга з централізованого опалення на суму 763,87 грн мала бути оплачена до 20.08.2016.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати заборгованості за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018 у розмірі 4947,94 грн, та за послугу з централізованого опалення на суму 763,87 грн.
Як встановлено судом вище, позивач набув право вимоги до відповідача відповідно до договорів про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 та № 602-18.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст. 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
13.09.2021 та 29.07.2021 між сторонами у цій справі укладено угоди, відповідно до п. 2 яких КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" підтверджує набуття КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" права вимоги за договорами про відступлення права вимоги (цесії) №601-18 та № 602-18 згідно додатків № 1, зокрема на суми 4947,94 грн та 763,87 грн.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню з листопада 2015 року по травень 2018 року в розмірі 4947,94 грн та за послугу з централізованого опалення на суму 763,87 грн.
У відзиві відповідач просив застосувати строки позовної давності.
Як встановлено судом, позовну заяву було подано до суду 02.08.2025, що підтверджується відміткою канцелярії суду про її прийняття.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд зазначає, що відповідно до статті 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість, з урахуванням кінцевого строку оплати - не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим щодо теплової енергії, поставленої у період листопад 2015 - травень 2018, та не пізніше 20.08.2016 щодо центрального опалення на суму 763,87 грн.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) та підтримала в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.
Надалі Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30.01.2024 року.
Відповідно до Закону України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з листопада 2015 року по лютий 2017 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив (в тому числі і щодо заборгованості за послугу з централізованого опалення на суму 763,87 грн).
В той же час з березня 2017 року (виконання зобов'язання мало бути виконано не пізніше 15 квітня 2017) по травень 2018 року закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено, в подальшому строки було продовжено та зупинено на підставі пункту19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, і вони не закінчились на момент звернення до суду з цим позовом.
З урахування викладеного, суд відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 2619,51 грн за період з листопада 2015 по лютий 2017, в розмірі 763,87 грн за послугу з централізованого опалення та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2328,43 грн за період з березня 2017 по травень 2018.
При цьому, суд зазначає, що акти звірки розрахунків підписані станом на 01.04.2021, угоди підписані між сторонами 13.09.2021 та 29.07.2021, тобто після закінчення строків позовної давності щодо боргу за період з листопада 2015 року по лютий 2017, а переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.
Щодо позовних вимог про стягнення 3844,04 грн інфляційних втрат та 1142,68 грн 3 % річних то суд зазначає таке.
Згідно з приписами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018 (за період з листопада 2015 року по травень 2018 року) підлягає задоволенню в розмірі 2328,43 грн, то, вказана сума є базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання зі сплати за спожиту відповідачем теплову енергію до 01.05.2018.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивач здійснює за період з 01.11.2018 по 30.06.2025 (в межах строків позовної давності, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням).
За перерахунком суду, здійсненим за період з 01.11.2018 по 30.06.2025 на суму 2328,43 грн, суд встановив, що інфляційні втрати становлять 2 208,46 грн, а 3% річних - 465,43 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", а саме в частині стягнення 2328,43 грн основного боргу, 2 208,46 грн інфляційних втрат та 465,43 грн 3% річних.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) 2328,43 грн основного боргу, 2 208,46 грн інфляційних втрат, 465,43 грн 3% річних та 1415,80 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.11.2025.
Суддя С.О. Турчин