вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
31 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/751/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/751/25
за позовом Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород
до відповідача - Фізичної особи-підприємця Іваночко Михайла Йосиповича, м. Хуст
про стягнення суми 250 000,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 250 000,00 грн, мікрогранту, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору про надання мікрогранту.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
23.07.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» та 29.07.2025 р. на поштову адресу надійшло клопотання про розгляд справи №907/751/25 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. та розгляд справи №907/751/25 в судовому засіданні з повідомленнями учасників та за їх участі.
Ухвалою суду від 01.08.2025 р. відмовлено в задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Іваночко Михайла Йосиповича, м. Хуст (вх. №02.3.1-02/6740/25) із запереченням проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 11.07.2025 р. була надіслана відповідачу 14.07.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідачем отримано ухвалу суду 17.07.2025 р.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідач взяв на себе зобов'язання створити робочі місця у кількості, залежної від суми гранту, зробити це протягом 6-ти місячного строку, працевлаштувати на них 2-х осіб, протягом 3-річного строку реалізації проекту. Ці особи мають пропрацювати на менше 24-и місяці (два роки), протягом 3- річного строку реалізації проекту. Вважає, що вказані умови ним виконані в повному обсязі, оскільки наказ «Про створення нових робочих місць для організації роботи офісу продаж та монтажу конструкцій»: менеджера і монтажника» № 01/шт. видано 24.03.2023 р. в межах 6 місячного строку.
Вказує на те, що 24.03.2023 р. видано наказ № 01/шт «Про створення нових робочих місць для організації роботи офісу продаж та монтажу конструкцій»: менеджера і монтажника. 27.03.2023 р. видано наказ № 01/06 «Про прийом на роботу» у якості менеджера Густея І.І. 01.06.2023 р. видано наказ № 02/06 «Про переведення на роботу» у якості монтажника Густея І.І. 11.07.2023 р. видано наказ № 03/ОС «Про прийом на роботу» у якості менеджера Барабаш Т.М., яку було звільнено 30.08.2024 наказом № 04/ ОС. 30.08.2023 р. видано наказ № 05/ОС «Про прийом на роботу» у якості менеджера , а 02.09.2023 р. укладено договір про прийом на роботу у якості менеджера Костан М.В. Густей І.І. (працює протягом 28-м місяців) та Костан М.В. (працює протягом майже 11-и місяців) а до того працювала Барабаш Т.М. (пропрацювала 14 місяців).
Позивачем подано клопотання про повернення без розгляду відзиву відповідача, у зв'язку з порушенням відповідачем вимог ч. 2 ст. 161 ГПК України.
Проаналізувавши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення та повернення відзиву без розгляду, оскільки допущені відповідачем помилки при його подачі, не є суттєвими. Натомість повернення відзиву без розгляду за вказаних обставин, розцінюється судом як надмірний формалізм, що є порушенням права на справедливий судовий захист.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
21.11.2022 фізична особа-підприємець Іваночко Михайло Йосипович за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія», з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою № 093МWI від 21.11.2022 та бізнес-планом.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також задекларованій у заяві № 093МWI інформації, місцезнаходженням відповідача є: 90400. Закарпатська область, місто Хуст, вулиця Жайворонкова, будинок 66, квартира 35.
Відповідно до інформації, зазначеної відповідачем у заяві на отримання гранту № 093МWI, фактичним місцем провадження діяльності відповідача є адреса: Хустський район, місто Хуст, вул. Козацька, буд. 10, Б.
Наказом № 130 від 09.12.2022 Державного центру зайнятості «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» наказано надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 278 отримувачам на загальну суму 65 667 387 гривень 00 коп.
Додатком № 1 до наказу Державного центру № 130 від 09.12.2022 визначено список заявників які отримали позитивне рішення комісії Державного центру зайнятості та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 14.11.2022 по 27.11.2022, що підтверджується відповідним витягом з додатку.
У списку заявників, що отримали мікрогрант, була заява відповідача № 093МШ за порядковим номером 10 підсумковий скоринговий бал 209 із сумою виплати мікрогранту 250 000, 00 грн (Закарпатська область).
06.07.2022 наказом Міністерства економіки України № 1969 затверджено типову форму договору про надання мікрогранту.
19.12.2022 відповідачем подано заяву про приєднання до Договору про надання мігрогранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості.
Відповідно до інформації наданої АТ «Ощадбанк», 30.12.2022 на рахунок відповідача зараховано кошти мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується відповідною довідкою банку.
Згідно з пунктом 4 Порядку №738 мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві додаткового члена сімейного фермерського господарства; 250000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві двох додаткових членів сімейного фермерського господарства.
Таким чином відповідач, здійснивши запит на отримання мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн зобов'язався працевлаштувати не менше двох працівників на умовах договору мікрогранту та Порядку № 738.
Відповідачем 24.03.2023 р. видано наказ № 01/шт «Про створення нових робочих місць для організації роботи офісу продаж та монтажу конструкцій»: менеджера і монтажника. 27.03.2023 р. видано наказ № 01/06 «Про прийом на роботу» у якості менеджера Густея І.І. 01.06.2023 р. видано наказ № 02/06 «Про переведення на роботу» у якості монтажника Густея І.І. 11.07.2023 р. видано наказ № 03/ОС «Про прийом на роботу» у якості менеджера Барабаш Т.М., яку було звільнено 30.08.2024 наказом № 04/ ОС. 30.08.2023 р. видано наказ № 05/ОС «Про прийом на роботу» у якості менеджера , а 02.09.2023 р. укладено договір про прийом на роботу у якості менеджера Костан М.В.
Працівником Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 30.12.2022 (день зарахування коштів мікрогранту) по 14.07.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 14.07.2023 № 715/2-23. Перевіркою встановлено, що відповідач протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на його рахунок не створив два робочих місяця та не працевлаштував на них працівників.
У зв'язку із вищенаведеним, Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 22.08.2023 № 197 «Про повернення коштів мікрогранту отримувачем мікрогранту» було прийнято рішення повернути суму мікрогранту протягом одного місяця у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.
16.08.2023 Закарпатським обласним центром зайнятості було надіслано запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області про надання інформації про прийом та оформлення на роботу працівників відповідачем (період з 30.12.2022 по 15.07.2023).
На запит Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшла відповідь від 01.09.2023 за змістом якої за даними Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ФОП Іваночко Михайло Йосипович (РНОКПП НОМЕР_1 ) в поданому 17.05.2023 р. звіті по ОСВ за перший квартал 2023 року показав прийняття на роботу одного працівника з 28.03.2023 року. Ознаки новоствореного робочого місця проставлено в звіті не було. 20.06.2023 року ФОП Іваночко подає уточнюючий Звіт, в якому по цьому працівнику за перший квартал вже проставляється ознака новоствореного робочого місця. За період з 30.12.2022 р. по 30.06.2023 року звітність про звільнення найманих працівників ФОП Іваночко М.Й. не подавав.
За доводами позивача у період з 30.12.2022 по 30.06.2023 Фізична особа-підприємець Іваночко Михайло Йосипович не виконав обов'язкову умову договору мікрогранту, тобто не створив протягом шести місяців з дня зарахування уповноваженим банком коштів на рахунок робочих місць та не працевлаштував на них 2-х осіб на строк не менш як на 24 місяці. Таким чином, вбачаються порушення відповідачем своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку № 738 та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком стягнення вказаної заборгованості.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст укладених у даній справі заяви на отримання гранту на власну справу від № 093МWI від 21.11.2022 (разом із бізнес-планом) та заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту від 19.12.2022 дає підстави вважати їх договором приєднання.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (чч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Частинами 1-3 ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок (у редакції на час виникнення спірних правовідносин)), відповідно до якого метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, міжнародних та благодійних організацій за їх згодою на договірній основі. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, а також з підприємствами, установами, організаціями, міжнародними та благодійними організаціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (п. 1 Порядку № 738).
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу III Договору про надання мікрогранту розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та порядком. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V договору та передбачені бізнес - планом.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Договору про надання мікрогранту отримувач зобов'язується, зокрема, використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених порядком та цим договором, виконати обов'язкову умову, з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міському районному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості) доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача відповідно до вимог порядку, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць тощо, повернути витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов Договору, відповідати за виконання будь-яких інших обов'язків, покладених на нього договором та порядком.
Таким чином, відповідач отримав мікрогрант відповідно до «Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738 «Деякі питання надання грантів бізнесу».
Як встановлено судом, 21.11.2022 фізична особа-підприємець Іваночко Михайло Йосипович за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Дія», з метою отримання коштів мікрогранту на власну справу звернувся із заявою № 093МWI від 21.11.2022 та бізнес-планом.
19.12.2022 відповідачем подано заяву про приєднання до Договору про надання мігрогранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості.
Відповідно до інформації наданої АТ «Ощадбанк», 30.12.2022 на рахунок відповідача зараховано кошти мікрогранту у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується відповідною довідкою банку.
В подальшому, як стверджується матеріалами справи працівником Хустської філії Закарпатського обласного центру зайнятості була проведена перевірка дотримання умов договору мікрогранту за період з 30.12.2022 (день зарахування коштів мікрогранту) по 14.07.2023, за результатами якої складено акт перевірки від 14.07.2023 № 715/2-23. Перевіркою встановлено, що відповідач протягом шести місяців з дня зарахування коштів мікрогранту на його рахунок не створив два робочих місяця та не працевлаштував на них працівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Частиною 1 ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами чч. 2, 3 ст. 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19.
Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку "від дня" чи "з часу", а не "від наступного дня". Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України.
Така правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19.
Судом стверджується, що з дня зарахування коштів мікрогранту на рахунок відповідача (30.12.2022) шестимісячний строк для створення двох робочих місць, передбачений абз. 3 п. 20 Порядку № 738, з огляду на положення ст. 251-254 ЦК України закінчився 01.07.2023.
Однак, наявними в матеріалах справи доказами, підтверджується, що 27.03.2023 р. відповідачем видано наказ № 01/06 «Про прийом на роботу» у якості менеджера Густея І.І. 01.06.2023 р. видано наказ № 02/06 «Про переведення на роботу» у якості монтажника ОСОБА_1 11.07.2023 р. видано наказ № 03/ОС «Про прийом на роботу» у якості менеджера ОСОБА_2 , тобто відповідачем працевлаштовано другого працівника поза шестимісячним строком.
Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання вищевказаної норми, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання.
На виконання вищевказаної норми, наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Так у відповідності до п. п. 1.4, 1.5 вказаного порядку Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Разом з тим, доказів подання відповідачем зазначеного звіту матеріали справи не містять, водночас наказ про створення робочих місць за відсутності інших доказів здійснення заходів по працевлаштуванню осіб не може свідчити про належне виконання відповідачем вимог Порядку № 738 та Договору про надання мікрогранту.
Таким чином, твердження відповідача, щодо створення двох робочих місць у межах шести місячного строку, судом відкидається як необґрунтоване.
Сам факт прийняття двох працівників на роботу згідно з наказами відповідача, не звільняє відповідача від обов'язку вчасного працевлаштування таких працівників у строк, визначений абз. 3 п. 20 Порядку № 738, умовами якого сторони керувалися, уклавши договір про надання мікрогранту.
Порушення відповідачем умов Порядку № 738, та договору про надання мікрогранту, зумовлює настання відповідних наслідків.
Пункт 20 Порядку № 738 визначає, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем 3 повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок з повернення суми мікрогранту. У зв'язку з чим, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород до відповідача - Фізичної особи-підприємця Іваночко Михайла Йосиповича, м. Хуст про стягнення суми 250 000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваночко Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість у вигляді суми мікрогранту в розмірі 250 000.00 грн. (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) на рахунок уповноваженого банку: отримувач АТ "Ощадбанк", код отримувача - 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_2 .
3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Іваночко Михайла Йосиповича ( АДРЕСА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Закарпатського обласного центру зайнятості (88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиці Новака, будинок 45 ЄДРПОУ 02771546) суму 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.11.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі