вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття підготовчого провадження
та призначення справи до судового розгляду по суті
04.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5330/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від прокуратури: Щербина С.О.;
від позивача: Остапенко П.В.;
від відповідача: Головня О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу
за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича
про зобов'язання усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, повернення земельної ділянки шляхом знесення та скасування державної реєстрації права приватної власності із закриттям розділу Суддя Фещенко Ю.В.
Центральна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач), в якій просить суд:
- зобов'язати Фізичну особу - підприємця Білого Євгена Володимировича усунути перешкоди Дніпровській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, площею 0,1650 га, та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204295612101);
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності Білого Євгена Володимировича на об'єкт нерухомого майна - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204295612101), розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204295612101), проведену 19.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. (номер запису про право власності 38863333) із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2204295612101.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- під час реалізації окружною прокуратурою представницьких повноважень встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м.Дніпро, вул. Олександра Щербакова (старі назви вулиці - вул. Леоніда Стромцова, вул. Вакуленчука), 4А, без належних на те правових підстав (відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 26.07.2024 №Р-314/0/3 "Про перейменування об'єктів топонімії населених пунктів Дніпропетровської області", вулицю Леоніда Стромцова перейменовано на вулицю Олександра Щербакова). Прокурор зауважує, що, земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась, розпорядчий документ, на підставі якого об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці присвоєно адресу: вул. Леоніда Стромцова, 4А, не видавався, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова (наразі - Олександра Щербакова), 4А, збудовано нерухоме майно - майновий комплекс автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що свідчить про те, що зазначене нерухоме майно є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 19.10.2020 державним реєстратором Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на майновий комплекс автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2204295612101). Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17 позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково Розірвано інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості від 01.09.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на, у тому числі, майновий комплекс автостоянку загальною площею 1500 кв. м, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до змісту вказаного рішення у період з вересня 2016 року по червень 2017 року ОСОБА_1 самостійно за власні кошти на підставі укладеного 01.09.2016 з Євдокімовим Ю.Ю. (інвестор) інвестиційного договору будівництва збудував вищевказаний об'єкт нерухомості. Разом з цим, прокурор зауважує, що право власності за ОСОБА_1 визнано вказаним додатковим рішенням у справі №202/4092/17 за позовом ТОВ "Агема фінанс" до ОСОБА_4 та Пахольського Р.С. з предметом щодо стягнення боргу за договором фінансового кредиту, що стосується інших правовідносин, що виникли між іншими учасниками справи. Крім цього, додаткове рішення ухвалено судом без залучення Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт нерухомого майна;
- спірний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, посилаючись на те, що відповідно до інформації Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради згідно з обліком інвентаризаційних справ, станом на 31.12.2012 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Вакуленчука (вул. Леоніда Стромцова), буд. 4А, значиться багатоквартирний житловий будинок літ. А-5, у свою чергу, комплекс автостоянки не значиться. Відповідно до листів Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 14.01.2025 за №12/19-15 та від 19.08.2025 за №12/19-360, за інформацією містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, офіційно жодному об'єкту нерухомості на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи, на підставі яких присвоєно або змінено дану адресу, відсутні. Паспорти прив'язки тимчасових споруд по вул. Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова), 4А, управлінням не оформлювались. Згідно з інформацією Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 10.01.2025 за №10/1-6, відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А, - відсутні. Згідно з наданою Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради інформацією від 18.08.2025 за №12/11-173 цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами на земельну ділянку за адресою: вул. Олександра Щербакова (раніше - вул. Леоніда Стромцова, вул. Вакуленчука), 4А, - не виявлено;
- рішення міської ради щодо надання земельної ділянки в оренду та договори оренди вказаної земельної ділянки відсутні. Так, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (лист №40311/5/04-36-04-05-11 від 19.08.2025), згідно з переліками договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради, відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, на 2022-2025 роки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо оформлення документів на землю на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, - відсутні. Податкові зобов'язання з плати за землю на 2020-2025 роки на земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А, Білим Є.В. не нараховувались, платежі за землекористування не сплачувались. Крім цього, податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020-2025 роки на земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 не нараховувались, податок на нерухоме майно не сплачувався. За неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно за вказаною адресою, на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України по ОСОБА_1 сформовано податкові повідомлення-рішення, які направлено на адресу останнього;
- щодо обстеження спірної земельної ділянки, то Актом обстеження земельної ділянки від 18.02.2025 за № 0065, проведеним інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради встановлено, що земельна ділянка не сформована, доступ до земельної ділянки вільний, територія огороджена бордюрними блоками, заїзд здійснюється зі сторони АДРЕСА_3 використовується Фізичною особою - підприємцем Білим Є.В. для провадження господарської діяльності зі зберігання автотранспортних засобів на автостоянці. На земельній ділянці розташовано металеву споруду - сторожку охоронця з камерою відеоспостереження та станцію для зарядки електромобілів. Місця для паркування на автостоянці частково розмічені, автомобілі розміщуються в три ряди. Під час здійснення обстеження на автостоянці припарковано двадцять автомобілів. Відповідно до нанесених графічних матеріалів містобудівного кадастру через територію автостоянки прокладено підземні комунікації: труби каналізаційних мереж, діаметром 300 мм, тепломереж та водопровідних мереж, діаметром 200 мм. Згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони Ж-7 (зона багатоквартирної житлової забудови). Покриття земельної ділянки - асфальт, що місцями пошкоджений. Під час обстеження земельної ділянки здійснено геодезичні заміри: автостоянка займає територію земельної ділянки, площею 0,1650 га. Разом з цим, прокурор стверджує, що незважаючи на викладені обставини щодо наявності у вказаного майна ознак самочинного будівництва, додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі №202/4092/17 визнано за ОСОБА_1 право власності на спірний майновий комплекс автостоянку загальною площею 1500 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, відкриття розділу, реєстрація права власності на який проведена на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі №202/4092/17, порушує права Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності;
- ОСОБА_1 , уникаючи встановленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудував вказаний об'єкт та набув право власності на нього, на підставі судового рішення. У той же час, безпідставне набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суперечить засадам містобудівної діяльності в Україні, визначених Законом України "Про основи містобудування", є перешкодою у розв'язанні питань прогнозування розвитку, планування і забудови населених пунктів, регулювання земельних відносин, створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктури через відсутність можливості належного ведення містобудівного кадастру призводить до порушення майнових прав та інтересів територіальної громади на дотримання законного порядку користування, володіння, розпорядження та відчуження земельної ділянки комунальної власності. Зважаючи на викладене, прокурор зауважує, що самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї мети, підлягає знесенню його титульним власником, а земельна ділянка поверненню Дніпровській міській раді із скасуванням державної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: прокурор вказує на факт неналежного здійснення уповноваженим органом наданих повноважень щодо вжиття відповідних заходів, що підтверджується листуванням органів прокуратури із зазначеним органом. Так, про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення спірного об'єкту нерухомого майна, що є самочинним будівництвом окружною прокуратурою повідомлено Дніпровську міську раду листами №04/54-8853вих-23 від 25.10.2023, №54-5758вих-25 від 13.08.2025, №54-5793вих-25 від 14.08.2025. На вказані листи міська рада листами від 13.12.2023 № 7/11-2535, від 28.08.2025 за №7/11-1971 та департамент правового забезпечення міської ради листом від 26.08.2025 за № 12/8-69 повідомила, що заходи претензійно-правового характеру, спрямовані на скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (колишня назва - Леоніда Стромцова), 4А не вживались. Разом з цим, прокурор зазначає, що належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення (знесення, демонтажу) від об'єктів та споруд. Таким чином, Дніпровською міською радою та її уповноваженими виконавчими органами не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у встановленому законом порядку, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом щодо зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що беззаперечно свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом. Прокурор виснує, що його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє. Отже, прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.
Слід також відзначити, що до подання позовної заяви від Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №зз-119/25 від 19.09.2025), в якій прокурор просив суд заборонити Фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2204295612101).
Ухвалою суду від 22.09.2025 заяву Центральної окружної прокуратури міста Дніпра про забезпечення позову було задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі - підприємцю Білому Євгену Володимировичу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єкту нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Леоніда Стромцова, 4А (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2204295612101).
Ухвалою суду від 26.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2025.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. суду № 43948/25 від 07.10.2025), в якому він просить суд зупинити провадження у справі № 904/5330/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
Обґрунтовуючи подане клопотання про зупинення провадження відповідач посилається на таке:
- відповідач зазначає, що відповідно до правових позицій, висловлених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкту самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об'єкту, який зареєстрував за собою право власності на вказаний об'єкт. Разом із тим, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 908/2388/21. При цьому передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, а не його забудовник. Крім того, передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначила, що у спірних правовідносинах спосіб захисту прав позивача стосовно останнього набувача нерухомого майна за своїм змістом має кореспондувати конкретному правопорушенню, яке вчиняє саме останній набувач цього майна, усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан (звільнення земельної ділянки від фізичного перебування на ній, звільнення земельної ділянки від належного такому відповідачу майна). Відповідач зауважує, що в справі № 904/5330/25 прокурор в інтересах Дніпровської міської ради вимагає усунути перешкоди у праві користування та розпорядження земельною ділянкою та повернути земельну ділянку, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення. Аналогічна вимога заявлена у справі № 908/2388/21. З урахуванням вказаного, відповідач стверджує, що справа № 904/5330/25 та справа №908/2388/21 є подібними за всіма критеріями подібності, визначеними практикою Великої Палати Верховного Суду;
- відповідач зауважує, що структура правовідносин в справах є подібною - в обох справах позивачем виступає власник земельної ділянки, відповідачем є особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт самочинного будівництва, але не є його забудовником. Саме ця обставина є критично важливою, оскільки вона безпосередньо стосується правового питання, яке має вирішити Велика Палата Верховного Суду. Обидві справи вирішують питання про те, чи може власник землі вимагати знесення самочинної споруди від особи, яка набула право власності на об'єкт після його будівництва, але сама будівництво не здійснювала. Це питання має принципове значення для визначення належного відповідача та правильного способу захисту прав власника земельної ділянки. З огляду на подібність правовідносин у справі № 904/5330/25 та справі № 908/2388/21, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідач вважає за доцільне зупинити провадження по справі № 904/5330/25.
У підготовче засідання 07.10.2025 з'явилися прокурор, представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні були заслухані правові позиції учасників справи з приводу поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд вважав, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у цьому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.10.2020 державним реєстратором Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі №202/4092/17 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на майновий комплекс автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2204295612101).
Так, додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17 позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: розірвано інвестиційний договір будівництва об'єкта нерухомості від 01.09.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на, у тому числі, майновий комплекс автостоянку загальною площею 1500 кв. м, що складається з: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до змісту вказаного додаткового рішення у період з вересня 2016 року по червень 2017 року ОСОБА_1 самостійно за власні кошти були здійснені будівельні роботи, передбачені договором. Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 самостійно було збудовано наступні об'єкти нерухомості: єдиний майновий комплекс автостоянку, загальної площі - 1 500, 0 кв. м, що складається з вартової - А-1, загальною площею - 6,3 кв. м та замощення - І, загальною площею - 1493, 7 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; єдиний майновий комплекс автостоянку, загальною площею - 2 921 кв. м, що складається з сторожки - А, навісів - Б, В, Г, Д, убиральні - Е, огорожі - № 1, мостіння - І, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; єдиний майновий комплекс автостоянка, загальною площею 600 кв. м, що складається з вартової - А-1, загальною площею 8,8 кв. м та змощення - І, загальною площею 591,2 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
З огляду на викладене вбачається, що у справі № 904/5330/25 відповідач самостійно збудував нерухоме майно та до того ж є його власником, що підтверджується обставинами, встановленими у додатковому рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17, тоді як у справі № 908/2388/21, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, досліджується питання про те, чи може власник землі вимагати знесення самочинної споруди від особи, яка набула право власності на об'єкт після його будівництва, але сама будівництво не здійснювала. Таким чином, вказані обставини по суті предмету спору в зазначених справах не є тотожними та відповідно не можуть бути подібними. Отже, підстави для зупинення провадження у справі, передбачені статтями 228, 229 Господарського процесуального кодексу України, - відсутні.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 07.10.2025 у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Білого Євгена Володимировича про зупинення провадження у справі №904/5330/25 було відмовлено.
Від відповідача поштовим зв'язком та за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 44017/25 від 07.10.2025; вх. суду 44101/25 від 08.10.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- відповідач зазначає, що Білий Євген Володимирович є фізичною особою - підприємцем. Основним видом підприємницької діяльності є 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту (основний). Право власності на майновий комплекс автостоянки, що знаходиться за адресою: вулиця Олександра Щербакова (раніше - Леоніда Стромцова) 4А (літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м) зареєстровано за Білим Євгеном Володимировичем державним реєстратором Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпровської області Зайцевим А.В. 19.10.2020 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204295612101) на підставі додаткового рішення суду Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаний об'єкт нерухомості - автостоянка експлуатується для провадження господарської діяльності із зберігання транспортних засобів на платній основі. При цьому відповідач зауважує, що прокурор не обґрунтував, чому він повинен представляти інтереси органів влади (Дніпровської міської ради), як того вимагає частина 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру". В даній справі прокурор не надав таких доказів: листи до Дніпровської міської ради (№ 13-14.08.2025 від 25.10.2023) є першими зверненнями після 8-ми років існування об'єкта, а відповіді (від 13.12.2023, 26-28.08.2025) не свідчать про "загрозу інтересам" - вони лише констатують відсутність претензій. Також відповідач зазначає, що в позовній заяві прокурор не обґрунтував необхідність свого представництва, оскільки Дніпровська міська рада є повноцінним процесуальним суб'єктом (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), наділеним правом самостійно звертатися до суду за захистом порушених прав та інтересів (частини 3-4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). Дніпровська міська рада, як орган місцевого самоврядування, здатна ефективно реалізовувати свої повноваження щодо розпорядження комунальною власністю (стаття 122 Земельного кодексу України, стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), що виключає підстави для субсидіарного втручання прокурора. Крім того, відповідач вважає, що невиконання вимог обґрунтування має наслідком залишення позову без розгляду (стаття 174 Господарського процесуального кодексу України), посилаючись на те, що твердження про "нездійснення захисту" (пасивна поведінка) та "неналежність" (активна, але неефективна) є безпідставними, оскільки Дніпровська міська рада активно реалізовувала свої повноваження щодо спірної ділянки. Зокрема, з 12.06.2020 Дніпровська міська рада уклала з відповідачем договір № 145 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчику для паркування" за адресою: вул. Леоніда Стромцова, 4А, що є прямим визнанням законності об'єкта та його використання для громадських потреб. Цей договір, укладений через виконавчий орган Дніпровської міської ради (КП "Транспортна інфраструктура міста"), свідчить про "активну поведінку" (сукупність дій: перевірка, укладення, контроль), спрямовану на захист інтересів громади (надходження від паркування, раціональне використання землі в зоні Ж-7). Розірвання договору 17.09.2024 відбулося не через "порушення", а за адміністративним рішенням виконкому Дніпровської міської ради № 3-17/9 (виключення з переліку спеціальних ділянок, зняття з балансу КП - статті 651- 654 Цивільного кодексу України), що є самостійним актом Дніпровської міської ради, а не "неналежним захистом". Відповідач зазначає, що прокурор не довів порушення інтересів держави, оскільки "інтереси держави" - оціночне поняття (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17), яке потребує самостійної оцінки суду в кожному випадку, з посиланням на законодавство. В даному випадку відсутні докази "порушення або загрози" (частина 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру"): об'єкт не вибув з комунальної власності, а слугував громаді (паркування). Прокурор не надав "належних та допустимих доказів". Захищати інтереси повинні насамперед компетентні органи (Дніпровська міська рада), а не прокурор як "альтернатива" (постанови Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18). Участь прокурора тут порушує принцип рівності сторін (ЄСПЛ, "Менчинська v. РФ" від 15.01.2009 № 42454/02, § 35: підтримка можлива лише для "незахищених" інтересів, а не за наявності активного органу як Дніпровська міська рада). Отже, підстав для представництва немає (частина 6 статті 23 Закону "Про прокуратуру"; частини 3-4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, відповідач виснує, що інтереси держави не порушені: автостоянка слугувала громадським інтересам (забезпечення паркування в зоні Ж-7, де дефіцит місць - дані Дніпровської міської ради з плану зонування), не блокувала комунікації (акт обстеження 18.02.2025 не фіксує пошкоджень). Знесення призведе до шкоди (втрата 20+ паркомісць), що суперечить публічному інтересу (стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції, справа ЄСПЛ "Джеймс та інші v. Великобританія" від 21.02.1986);
- відповідач наголошує на недоведеності факту порушення прав Дніпровської міської ради самочинною забудовою, посилаючись на те, що однією з умов для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні майном є доведення факту порушення об'єктом самочинного будівництва прав та законних інтересів власника земельної ділянки. Проте, позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення спірним об'єктом норм та законодавства які б свідчили про порушення прав та інтересів позивача. Договір № 145 ОП від 12.06.2020 та додаткова угода від 17.09.2024, укладені з КП "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради, фіксують офіційну експлуатацію майданчика для паркування з 2020 р., що спростовує твердження про "самовільне зайняття". Отже, позивачем у даній справі не доведено в чому саме полягають перешкоди у користуванні Дніпровською міською радою земельною ділянкою. З урахуванням викладеного, позовні вимоги не можуть бути задоволені через недоведеність порушення прав та законних інтересів позивача об'єктом самочинного будівництва. Відповідач звертає увагу, що твердження позивача щодо того, що "Податкові зобов'язання з сплати за землю на 2020-2025 роки на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 не нараховувались, податок на нерухоме майно не сплачувався" є хибним, оскільки ГУ ДПС у Дніпропетровській області нараховувало податок на нерухоме майно у період з 2020 по 2024 рік, що підтверджується ППР № 2035352-2411-0462-UA12020010000033698 за 2020 рік, №2035361-2411-0462-UA12020010000033698 за 2021 рік, №2035371-2411-0462- UA12020010000033698 за 2022 рік, № 2035382- 2411- 0462- UA12020010000033698 за 2023 рік, № 2035386-2411-0462 за 2024 рік;
- відповідач зазначає, що додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.11.2017 по справі № 202/4092/17 визнано за ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс автостоянку, загальної площі - 1500, 0 кв. м, що складається з вартової - А-1, загальною площею - 6,3 кв. м та замощення - І, загальною площею 1493, 7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало законної сили 27.11.2017 та не було оскаржене в апеляційному порядку. Фактично, з моменту ухвалення рішення 2017 року минуло понад 8 років. За чинним Цивільним кодексом України добросовісний набувач набуває майно на праві власності (стаття 330 Цивільного кодексу України), якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього. Необхідною умовою добросовісності є відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження на момент набуття (реєстрація 19.10.2020, запис № 38863333, без обтяжень). Така презумпція добросовісності може бути спростована лише доказами, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень (частина 1 статті 10 та частина 2 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав"). Проте, прокурор не надав таких доказів: відповідач набув право на основі остаточного судового рішення 2017 року, не знав і не міг знати про "порушення" Дніпровської міської ради. Таким чином, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, виходячи з чого рішення щодо витребування майна з чужого незаконного володіння суперечить вимогам Цивільного кодексу України та міжнародним договорам;
- відповідач зауважує, що позивачем не враховано принципів пропорційності втручання в право власності, співрозмірності (балансу) інтересів між територіальною громадою та відповідачем та належного урядування. Так, в даному випадку, у разі знесення об'єкта нерухомого майна належного відповідачу, помилка буде виправлена лише за рахунок відповідача, хоча ситуація, в якій опинився відповідач, не була створена лише ним самим. Позбавлення відповідача об'єкта нерухомого майна, який є предметом спору, без відповідної майнової компенсації, незалежно від того, чи заявляв про неї відповідач, узаконює порушення органів державної влади чи місцевого самоврядування при розпорядженні землею та звільняє їх від будь-якої відповідальності перед особою, яка потерпіла від їх неправомірних дій. Знесення нерухомого майна за рахунок відповідача буде представляти собою "надмірний тягар" у розумінні практики ЄСПЛ, оскільки: по-перше, відповідач поніс значні фінансові втрати, оплатно придбавши об'єкт нерухомого майна. Право власності на зазначений об'єкт було встановлено додатковим рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14.11.2017 по справі № 202/4092/17 та визнано, зокрема, за ОСОБА_1 право власності на майновий комплекс автостоянку, загальної площі - 1500, 0 кв. м, що складається з вартової - А-1, загальною площею - 6,3 кв. м та замощення - І, загальною площею 1493, 7 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зазначає, що у разі задоволення позову та знесення об'єкта нерухомості, сплачені відповідачем кошти не будуть йому повернуті, що фактично означає безоплатне вилучення майна без будь-якої компенсації. Така ситуація є неприпустимою з точки зору принципів справедливості та захисту права власності. По-друге, внаслідок задоволення позову та примусового знесення об'єкта нерухомого майна відповідач буде позбавлений джерела отримання доходу від підприємницької діяльності. Спірний об'єкт нерухомості - автостоянка - використовується відповідачем по справі для здійснення господарської діяльності, яка є легальною, оподатковується відповідно до чинного законодавства та приносить стабільний дохід. Позбавлення відповідача цього об'єкта означає не лише втрату майна як такого, а й втрату можливості здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати прибуток, виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та працівниками. Така втрата матиме тривалі негативні наслідки для економічного становища відповідача та його можливості забезпечувати себе та свою сім'ю. По-третє, відповідач стверджує, що окрім втрати самого об'єкта нерухомості та джерела доходу, на відповідача буде покладено обов'язок самостійно, за власний рахунок здійснити знесення спірного об'єкта, що передбачає значні фінансові витрати. Знесення будівель та споруд загальною площею понад 2 600 кв. м, включаючи демонтаж конструкцій, вивезення будівельного сміття, відновлення благоустрою території, вимагає залучення спеціалізованих організацій та техніки, що потребує суттєвих коштів. Таким чином, відповідач не тільки буде позбавлений майна, за яке він сплатив ринкову ціну, та джерела доходу, а й буде змушений понести додаткові значні витрати на виконання судового рішення. За таких обставин, сукупність втрат ОСОБА_1 включає: втрату коштів, сплачених за придбання об'єкта нерухомості; витрати на примусове знесення об'єкта за власний рахунок; втрату джерела доходу від підприємницької діяльності; неможливість повернути інвестовані кошти або отримати будь-яку компенсацію. Покладення всього тягаря відповідальності за помилки органу місцевого самоврядування на добросовісного набувача, який діяв у повній відповідності до закону та мав правові підстави покладатися на законність дій владних органів, без надання будь-якої компенсації або іншого відшкодування, являє собою "надмірний тягар", становить непропорційне втручання у право власності відповідача та порушує справедливий баланс між приватними інтересами особи та публічними інтересами суспільства, що прямо суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. З огляду на викладене, відповідач зауважує на тому, що задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна відповідача, в якому він здійснює підприємницьку діяльність та який є джерелом його доходів, до того ж без надання будь-якої компенсації, становитиме непропорційне втручання держави у право відповідача на мирне володіння своїм майном і призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладе на відповідача надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою цього майна та неможливістю здійснення підприємницької діяльності;
- відповідач посилається на висновки Верховного Суду, відповідно до яких знесення об'єкта нерухомого майна є крайньою мірою та застосовується у випадку, коли інші способи захисту прав, передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані, та вказує на те, що матеріалах справи відсутні докази того, що: позивачем застосовувалися будь-які передбачені законодавством заходи реагування щодо відповідача; відповідачу пропонувалося провести перебудову об'єкта; встановлено неможливість проведення перебудови; отримано відмову відповідача від проведення перебудови. Знесення об'єкта є крайнім заходом, який може застосовуватися виключно після вичерпання всіх інших передбачених законом способів захисту. Таким чином, прокуратура не навела аргументів для підтвердження підстав для застосування саме такого крайнього способу захисту, що робить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 44999/25 від 14.10.2025), в якій прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію наступним:
- прокурор у спірних правовідносинах звернувся до суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Дніпра з огляду на бездіяльність уповноваженого органу до компетенції якого віднесено відповідні повноваження - Дніпровської міської ради, яка, у свою чергу, є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження власника земельних ділянок комунальної власності на території міста Дніпро, а також суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною даних земель. Разом з тим, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 2 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зазначає, що про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення спірного об'єкту нерухомого майна, що є самочинним будівництвом окружною прокуратурою повідомлено Дніпровську міську раду листами № 04/54-8853вих-23 від 25.10.2023, № 54-5758вих-25 від 13.08.2025, № 54-5793вих-25 від 14.08.2025. На вказані листи міська рада листами № 7/11-2535 від 13.12.2023, № 7/11-1971 від 28.08.2025 та департамент правового забезпечення міської ради листом від 26.08.2025 за № 12/8-69 повідомив, що заходи претензійно-правового характеру, спрямовані на скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого, зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова (колишня назва - Леоніда Стромцова), 4А не вживались. Разом з цим, належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення (знесення, демонтажу) від об'єктів та споруд. Отже, з огляду на наявність у міської ради повноважень на захист інтересів держави в особі територіальної громади, у тому числі, контролю за дотриманням встановленого законодавством порядку передачі земель комунальної власності у користування, нею не вжито належних та ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, що беззаперечно свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом. З огляду на те, що інтереси у даних у спірних правовідносинах залишались незахищеними, прокурором встановлено виключні підстави для представництва інтересів держави в особі Дніпровської міської ради;
- прокурор зазначає, що наявність на земельній ділянці комунальної власності без належних правових підстав у відповідача нерухомого майна - майнового комплексу автостоянки, опис об'єкта: літ. А-1 - вартова, загальною площею 6,3 кв. м; І - замощення, загальною площею 1493,7 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204295612101), порушує права користування та розпорядження майном територіальної громади, у визначений законодавством України спосіб. Наявність же зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном комунальної власності, його передачі відповідальній особі з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади міста, у тому числі шляхом забезпечення надходження коштів до місцевого бюджету від використання земельної ділянки. За наведеного вбачається, що викладені у позові обставини у своїй сукупності підтверджують факт, що наявність реєстрації права власності на спірний об'єкт на земельній ділянці комунальної форми власності, яка для цього не відводилась, порушує права власника земельної ділянки - територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради - щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під об'єктом самочинного будівництва, та підриває основи державної діяльності у сфері розвитку благоустрою населених пунктів, грубо нівелюється рівність усіх перед законом, порядок і правила забудови населених пунктів, порядок отримання земельної ділянки комунальної власності у користування та за відсутності поновлення прав територіальної громади провокує усе більше забудовників до самочинного будівництва. У свою чергу, зазначені у відзиві на позовну заяву договір № 145 ОП від 16.06.2020 та додаткова угода від 17.09.2024 щодо експлуатації майданчика для паркування не є належною правовою підставою для користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню самочинно збудованого нерухомого майна та не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного, а тому не можуть бути враховані як обґрунтовані докази відсутності порушення інтересів держави;
- щодо доводів представника відповідача про нарахування податку на нерухоме майно у період з 2020 по 2024 рік прокурор зауважує, що відповідно до офіційної інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (лист від 19.08.2025 за №40311/5/04-36-04-05-11) податкові зобов'язання з плати за землю та податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: м. Дніпро, вул. Олександра Щербакова, 4А на 2020-2025 роки, не нараховувались, податки не сплачувались. З огляду на викладене, за неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно за вказаною адресою, на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, по ОСОБА_1 лише після отримання листа прокуратури з встановленими порушеннями 15.08.2025 сформовано податкові повідомлення-рішення на 2020-2024 роки, які направлено на адресу останнього. Викладене свідчить лише про вжиття контролюючим органом передбачених законом заходів щодо повідомлення про обов'язок платника податків - відповідача сплатити нараховану суму грошового зобов'язання та не є підтвердженням відсутності порушення відповідачем інтересів позивача, тим більше, з урахуванням ухилення відповідача упродовж 2020-2025 років від сплати податків. З огляду на викладені у позовній заяві доводи щодо встановлених порушень відповідачем земельного та містобудівного законодавства, прокурор вважає доводи представника відповідача щодо недоведеності порушень прав та законних інтересів позивача - безпідставними та необґрунтованими;
- прокурор зазначає, що в спірних правовідносинах на підставі додаткового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 у справі № 202/4092/17 здійснено первинну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт нерухомості - майновий комплекс автостоянки, що самочинно збудований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з цим прокурор зауважує, що проявивши розумну обачність, та ознайомившись зі змістом земельного та містобудівного законодавства, і за необхідності, отримавши правову допомогу перед проведенням будівництва майнового комплексу автостоянки за інвестиційним договором на такій земельній ділянці, ОСОБА_1 міг і повинен був знати про відсутність документу щодо присвоєння даному об'єкту нерухомого майна адреси та будь-яких документів стосовно земельної ділянки за зазначеною адресою, а також відсутності дозвільних документів на проведення такого будівництва, що беззаперечно свідчить про його недобросовісну поведінку. Відповідач будучи обізнаним про статус спірного об'єкту як самочинно збудованого набув його у власність на підставі судового рішення, провівши державну реєстрацію речового права. У свою чергу, проведення 19.10.2020 державної реєстрації права власності на автостоянку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 із відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна, було здійснено з єдиною метою - протиправне використання самочинно збудованого об'єкту для ведення господарської діяльності та вчинення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності. Так, на час оформлення права на спірне майно та під час володіння ним ОСОБА_1 не могло бути не відомо про самочинність збудованого об'єкту, оскільки з огляду на здійснення ним будівництва нерухомого майна він як забудовник, зважаючи на презумпцію знання закону, повинен був знати як про необхідність отримання містобудівних умов та обмежень, який є основним документом, що визначає вимоги до проєктування та будівництва, отримання дозволу на виконання будівельних робіт та введення об'єкта в експлуатацію і тим більш мав знати про можливість здійснення будівництва лише на відведеній для цього земельній ділянці. Разом з цим, самочинність збудованого об'єкту не заперечується представником відповідача і у наданому відзиві. Також прокурор звертає увагу на поведінку відповідача після оформлення права власності на самочинно збудоване майно. Так, поведінка ОСОБА_1 щодо набуття у власність самочинно збудованого об'єкту нерухомого майна та користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти, свідчить лише про направленість його умислу на фактичне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, оминаючи встановлений законодавством порядок отримання земельної ділянки комунальної власності у користування. Таким чином, територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, як власник земельної ділянки, має право вимагати від ОСОБА_1 , як забудовника та недобросовісного набувача спірного об'єкта нерухомості, усунення перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, тоді як положення статті 388 Цивільного кодексу України не підлягають застосування у даних спірних правовідносинах;
- прокурор зазначає, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки, в даному випадку Дніпровської міської ради. За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. У свою чергу, можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України) (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 11.11.2020 у справі № 910/7141/13). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, що є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови, з огляду на початок такого будівництва без дотримання земельного та містобудівного законодавства. Таким чином, звернення власника земельної ділянки до суду з вимогою щодо знесення об'єкта самочинного будівництва можливе коли таке будівництво здійснено (здійснюється) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (наприклад, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозволу на виконання будівельних робіт). Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постановах від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 та від 15.11.2023 у справі №916/1174/22. При цьому, у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №904/4338/21 від 11.06.2024 у справі №904/4339/21 та від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18 викладено правові висновки згідно з якими обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Таким чином, прокурор виснує, що в даних спірних правовідносинах відповідач, уникаючи установленого чинним законодавством порядку набуття у користування земельної ділянки, отримання дозволу на будівництво, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, самочинно збудував спірний об'єкт та набув право власності на нього, а тому належним способом захисту прав власника земельної ділянки є саме знесення об'єкта самочинного будівництва без необхідності встановлення можливостей його перебудови. У свою чергу позивач в ході встановлення прокурором підстав для захисту інтересів держави зазначив про необхідність саме знесення об'єкта самочинного будівництва, що свідчить про волевиялення власника земельної ділянки на усунення перешкод у користуванні останньою обраним способом захисту. З огляду на викладене, доводи представника відповідача про необхідність дотримання послідовності заходів реагування перед знесенням є помилковими та не є застосовними у даних спірних правовідносинах. Крім того, з огляду на безпідставну державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, який відсутній за місцезнаходженням, на підставі судового рішення, яке скасовано судом вищої інстанції, з порушенням вимог, установлених законами України та окремими підзаконними актами, за відсутності відповідних правових підстав та всупереч публічному порядку, непропорційне втручання з боку держави в мирне володіння майном у даному випадку відсутнє, оскільки ґрунтується на законі, є виправданим обставинами спірних правовідносин, направлене на задоволення суспільного інтересу (захист прав власника земельної ділянки - територіальної громади м. Дніпра) та безперечно переслідує легітимну мету відновлення стану, який існував до порушення.
У підготовче засідання 21.10.2025 з'явилися прокурор, представники позивача та відповідача.
У вказаному засіданні представник відповідача повідомив про те, що відповідачем подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №904/5330/25.
Враховуючи вказане, з метою з'ясування обставин щодо витребування матеріалів справи апеляційною інстанцією, у підготовчому засіданні 21.10.2025 судом протокольно було оголошено перерву до 04.11.2025.
У підготовче засідання 04.11.2025 з'явилися прокурор, представники позивача та відповідача, при цьому судом було відзначено, що представник відповідача з'явився наприкінці даного судового засідання.
Судом було встановлено, що ухвалою суду від 26.09.2025, з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від прокурора відповіді на відзив на позовну заяву надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.
Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана прокурором відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлена до Електронного кабінету відповідача - 13.10.2025 о 19:22, що підтверджується наявною в матеріалах справи Квитанцією про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №4754089 (а.с. 230).
Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповіді на відзив на позовну заяву було 20.10.2025.
Судом також враховано, що відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених прокурором у відповіді на відзив на позовну заяву аргументів. У даному випадку додатково наданий строк у майже два тижні, який господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.
Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 04.11.2025 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від позивача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
У вказаному засіданні прокурор та представники позивача та відповідача підтвердили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв'язку з чим прокурор та представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 04.11.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд за результатами підготовчого засідання постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись статтею 177, пунктом 18 частини 2 статті 182, пунктом 3 частини 2 статті 185, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. Розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначити судове засідання в межах розумного строку на 18.11.2025 о 15:00 год., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 1-207 за адресою: 49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1.
3. Викликати представників учасників справи в судове засідання, визнавши їх явку обов'язковою.
4. Дану ухвалу направити:
- прокуратурі - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;
- позивачу - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;
- відповідачу - в Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
5. Повідомити учасників справи про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 04.11.2025 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повна ухвала складена та підписана - 06.11.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко