пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 жовтня 2025 року Справа № 903/229/24
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань», м. Луцьк
до Цуманської селищної ради, см. Цумань, Луцького району, Волинської області
третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , смт. Цумань, Луцького району, Волинської області
про визнання протиправним та скасування рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Наумович Ю.С. - адвокат (ордер серія АС №1148963 від 24.07.2025),
04.03.2024 до Господарського суду Волинської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява від 04.03.2024 Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань», в якій підприємство просить визнати протиправним та скасування рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 про припинення права постійного користування землею Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» згідно з Державним актом щодо земельної ділянки площею 1,6247 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2037.
Вимоги позивача у справі №903/229/24 грунтуються на тому, що Дочірнє підприємство «Рибгосп «Цумань» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 001576 від 27.12.2001 є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 49,88 га, яка знаходиться на території Цуманської селищної ради, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 000703 від 27.12.2001 - постійним землекористувачем земельної ділянки площею 173,77 га, яка знаходиться на території Дубищенської сільської ради.
У позовній заяві позивач пояснює, що на початку 2020 року йому стало відомо, що у межах земельних ділянок, на які було видано наведені вище Державні акти на право постійного користування земельними ділянками, у 2017 році було утворено три земельні ділянки, а саме:
- площею 0,9669 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2038;
- площею 0,7227 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2039;
- площею 1,6247 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2037 для подальшої передачі їх в оренду.
Також 04.03.2024 Дочірнє підприємство “Рибгосп “Цумань» звернулось до господарського суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 06.03.2024 заяву Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» про забезпечення позову задоволено частково; постановлено заборонити Цуманській селищній раді, виконавчому комітету Цуманської селищної ради, суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією припинення права постійного користування Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» за Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВЛ №001576 від 27.12.2001 року, на земельну ділянку площею 1,6248 га з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037; постановлено відмовити у задоволенні заяви в частині заборони будь-яким особам вчиняти дії, пов'язані з реєстрацією припинення права постійного користування Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» за Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВЛ №001576 від 27.12.2001 року, на земельну ділянку площею 1,6248 га з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037; постановлено відмовити у задоволенні заяви в частині заборони зупинення дії рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 року про припинення права постійного користування землею Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань», згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ №001576 від 27.12.2001 року щодо земельної ділянки площею 1,6247 га,- кадастровий номер 0721855700:01:001:2037.
Ухвалою суду від 11.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2024, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 08.04.2024.
18.03.2024 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 15.03.2024, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
18.03.2024 до Господарського суду Волинської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення її третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
У клопотанні ОСОБА_1 посилається на те, що позовні вимоги ДП “Рибгосп “Цумань» мотивовані тим, що рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 року про припинення права постійного користування землею Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» згідно з Державним актом щодо земельної ділянки площею 1,6247 га, кадастровий номер: 0721855700:01:001:2037 є протиправним і потребує скасування.
ОСОБА_1 вважає, що спір з цих правовідносин може в подальшому вплинути на її законні права та інтереси. Вона зазначає, що оскаржуване рішення Цуманської селищної ради було прийняте на підставі її заяви, оскільки вона, як власник приміщення, а саме: рибацького будинку, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 1,6248 га з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037 має зацікавленість у вирішенні цього спору. На думку заявниці, наявність у ДП “Рибгосп “Цумань» права постійного користування земельною ділянкою перешкоджає доступу та обслуговуванню належного їй приміщення. Також вона повідомляє, що нею було подано заяву до Цуманської селищної ради про надання дозволу на укладення договору оренди землі. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , рішення суду щодо правомірності рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 про припинення права постійного користування землею Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» згідно з Державним актом щодо земельної ділянки площею 1,6247 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2037 стосується її законних прав та інтересів як власника нерухомості щодо безперешкодного доступу до будинку та в подальшому укладення договору оренди цієї земельної ділянки.
08.04.2024 через систему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив відкласти підготовче засідання у зв'язку із зайнятістю представника відповідача та неможливістю прибути до суду.
10.04.2024 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив відкласти підготовче судове засідання у зв'язку із перебуванням директора ДП “Рибгосп Цумань» у службовому відрядженні, а представника підприємства - у іншому судовому засіданні; встановити позивачу строк для подачі відповіді на відзив; у разі потреби продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
10.04.2024 в судове засідання представники сторін не з'явилися.
Ухвалою суду від 10.04.2024 було залучено до участі у розгляді справи третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 ; зобов'язано позивача надіслати третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, копію позовної заяви з додатками, докази надіслання подати суду; відкладено підготовче засідання на 24.04.2024; запропоновано позивачу подати суду у строк до 22.04.2024 відповідь на відзив; встановлено третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору строк до 22.04.2024 для подачі письмових пояснень на заявлений позов.
19.04.2024 через систему «Електронний суд» від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надійшли пояснення на позов.
22.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить: залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, Державне підприємство «Укрриба» та Волинську обласну (державну (військову) адміністрацію; відкласти проведення підготовчого засідання та продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, у зв'язку з необхідністю подачі заперечень на пояснення третьої особи та додаткових доказів.
На обгрунтування клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору позивач посилається на те, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти державної власності, зокрема, гідроспоруди, належні ДП "Укрриба", що свідчить про незаконність її передачі з державної до комунальної власності, та й взагалі неможливість її передачі у власність третій особі, адже відповідач не вправі розпоряджатися земельною ділянкою, яка має належати державі.
У зв'язку з тим, що на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти державної власності та рішенням Господарського суду Волинської області про повернення у державну власність ряду водойм, належних Цуманській ОТГ, які перебувають у постійному користуванні ДП "Рибгосп " Цумань", на думку позивача, існує необхідність у залученні Волинської обласної державної (військової) адміністрації, як належного власника земельної ділянки, для захисту прав та інтересів держави.
23.04.2024 через систему «Електонний суд» третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 надіслала клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просила зупинити провадження у справі № 903/229/24 до набрання законної сили рішенням Ківерцівського районного суду по справі №158/2223/23.
У клопотанні третя особа посилається на те, що у Ківерцівському районному суді Волинської області 06.07.2023 було відкрито провадження у справі № 158/2223/23 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань» та Цуманської селищної ради про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 001576 від 27.12.2001 року, виданого Ківерцівською районною Радою народних депутатів Дочірньому підприємству «Рибгосп «Цумань» ВАТ «Волиньрибгосп», та припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037 за Дочірнім підприємством «Рибгосп «Цумань». Підставами для припинення права постійного користування визначено п. «е» ст. 141 Земельного кодексу, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, та п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України, а саме: систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
У зв'язку з тим, що предмети спорів взаємопов'язані, на думку третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, існує об'єктивна неможливість розгляду Господарським судом Волинської області справи № 903/229/24 до набрання законної сили рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 159/2223/23.
На думку третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цивільній справі № 158/2223/23 та визнання недійсним Державного акта та припинення права постійного користування земельною ділянкою, ДП «Рибгосп «Цумань» не матиме жодних прав на цю земельну ділянку, а отже, оспорюваним рішенням Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 права підприємства порушені не будуть, а тому заявлені ним позовні вимоги будуть безпідставними.
24.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
24.04.2024 в судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
24.04.2024 в судовому засіданні представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, заперечували проти задоволення клопотання позивача.
Клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство «Укрриба» та Волинську обласну державну (військову) адміністрацію, залишено судом без задоволення з огляду на те, що позивач відповідно до ч.1 ст.50 ГПК України не обгрунтував, яким чином рішення у справі може вплинути на права або обов'язки Державного підприємства «Укрриба» та Волинської обласної державної (військової) адміністрації, яких позивач просить залучити третіми особами, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У клопотанні також не зазначено на стороні кого слід залучити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою суду від 24.04.2024 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - до 09.06.2024 включно; відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про зупинення провадження у справі на 15.05.2024; запропоновано позивачу подати суду письмові пояснення на пояснення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; письмові пояснення на клопотання про зупинення провадження у справі.
10.05.2024 третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказу - ухвалу Ківерцівського районного суду від 29.04.2024 у справі № 158/2223/23 про призначення експертизи і зупинення провадження у справі.
На обгрунтування клопотання третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 посилається на те, що не мала змоги подати цей доказ разом із клопотанням про зупинення від 23.04.2024, оскільки ухвала Ківерцівського районного у справі № 158/2223/23 була прийнята пізніше, а саме: 29.04.2024.
Відповідно до ч.3 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як передбачено ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, обгрунтувала неможливість подачі доказу разом із клопотанням.
Разом з цим, частиною 9 ст.80 ГПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не подала доказів надіслання доказу - ухвали Ківерцівського районного суду від 29.04.2024 у справі № 158/2223/23 сторонам у справі №903/229/24, а також не обгрунтувала, що цей доказ є у інших учасників.
За таких обставин на підставі ч.9 ст.80 ГПК України суд не бере до уваги доказ, поданий третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , а саме: ухвалу Ківерцівського районного суду від 29.04.2024 у справі № 158/2223/23, проте приєднує до матеріалів справи, оскільки в такому випадку не передбачено повернення доказу стороні.
Ухвалою суду від 15.05.2025 було задоволено клопотання третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та зупинено провадження у справі № 903/229/24 до набрання законної сили рішенням Ківерцівського районного суду по справі №158/2223/23 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань» та Цуманської селищної ради про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 001576 від 27.12.2001.
Ухвалою суду від 04.08.2025 поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 27.08.2025.
27.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи висновок експерта №4/2025 від 20.02.2025 про проведення судової земельно-технічної експертизи та відкласти підготовче засідання на іншу дату, продовживши строк підготовчого провадження на 30 календарних днів.
27.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить провести підготовче засідання у справі, призначене на 27.08.2025 без участі представника, у разі неможливості його відкладення. Також у клопотанні позивач зазначив, що підтримує заявлені клопотання у повному обсязі.
27.08.2025 представник позивача в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 04.08.2025 була надіслана до електронного кабінету позивача.
27.08.2025 в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти приєднання до матеріалів справи висновку експерта №4/2025 від 20.02.2025 про проведення судової земельно-технічної експертизи.
27.08.2025 в судовому засіданні представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, заперечив проти приєднання до матеріалів справи висновку експерта №4/2025 від 20.02.2025 про проведення судової земельно-технічної експертизи.
Відповідно до ст.1, 2, 8, 9 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
До клопотання від 27.08.2025, в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи висновок експерта №4/2025 від 20.02.2025, не додано доказів надіслання цього клопотання третій особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Разом з цим, позивач не обгрунтував на підтвердження чи спростування якої обставини ним подається висновок експерта №4/2025 від 20.02.2025 у справі №903/229/24, який було проведено у справі №158/2223/23, яку розглядав Ківерцівський районний суд.
На підставі викладеного, враховуючи приписи ч. 9 ст. 80 ГПК України, суд не бере до уваги як доказ висновок експерта №4/2025 від 20.02.2025 про проведення судової земельно-технічної експертизи, проведеної справі №158/2223/23.
Щодо клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження, то ухвалою суду від 24.04.2025 суд вже продовжував строк підготовчого провадження на 30 днів. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено повторного продовження строку проведення підготовчого провадження, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення цього клопотання позивача.
Ухвалою суду від 27.08.2025 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 24.09.2025, визнано явку представника позивача у судове засідання (або у судове засідання в режимі відеоконференції ) обов'язковою.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.
24.09.2025 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, ухвала суду від 27.08.2025 була надіслана до електронних кабінетів позивача і відповідача.
З метою дотримання принципу змагальності сторін, для заслуховування пояснень представника позивача по суті позовних вимог було задоволено клопотання позивача та ухвалою суду від 24.09.2025 відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2025; взнано явку представника позивача у судове засідання (або у судове засідання в режимі відеоконференції) обов'язковою.
07.10.2025 третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у справі, до яких приєднала акт державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 20.03.2017.
Відповідно до ч.ч.3, 8 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк для подачі доказу, не заявляла клопотання про його поновлення, а тому суд не прийняв до розгляду поданий нею доказ - акт державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки від 20.03.2017.
07.10.2025 відповідач надіслав заяву про проведення засідання за відсутності його представника.
08.10.2025 позивач надіслав клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 08.10.2025 було оголошено перерву до 27.10.2025.
27.10.2025 позивач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості реалізувати свої процесуальні права.
Клопотання позивача про чергове відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення, оскільки позивачу було забезпечено можливість реалізувати процесуальні права як на стадії підготовчого провадження, так і на стадії розгляду справи по суті, а ухвалами суду від 27.08.2025, 24.09.2025 явку представника позивача у судові засідання 24.09.2025, 08.10.2025 було визнано обов'язковою, проте з невідомих причин представник позивача на вимогу суду у судові засідання не з'явився.
З огляду на належне повідомлення сторін справу 27.10.2025 було розглянуто за відсутності представників позивача та відповідача.
Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Така гарантія статті 6 Конвенції передбачена і у відповідних процесуальних законах. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: у рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Справу №903/229/24 розглянуто у розумні строки, що був об'єктивно необхідним для її розгляду.
Вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 не підлягає до задоволення.
У процесі розгляду справи встановлено, що Дочірнє підприємство "Рибгосп "Цумань" є спеціалізованим підприємством рибного господарства з прісноводного розведення риби та є правонаступником Дочірнього підприємства "Рибгосп Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп". У господарському користуванні ДП "Рибгосп "Цумань" перебуває ряд земельних ділянок для ведення рибного господарства (стави).
У 2001 році Рада народних депутатів Ківерцівського району Волинської області видала ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" два державні акти на право постійного користування земельними ділянками на території Ківерцівського району: (Дубищенська сільська рада - 173,77 га; Цуманська селищна рада - 49,88 га) для ведення рибного господарства, а саме:
- Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 001576 від 27.12.2001, згідно з яким ДП "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 49,88 га, яка знаходиться на території Цуманської селищної ради;
- Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВЛ № 000703 від 27.12.2001 площею 173,77 га, яка знаходиться на території Дубищенської сільської ради.
Держані акти зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27.
Як зазначає позивач, земельні ділянки є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу ДП "Рибгосп "Цумань".
Відповідно до п. 1.1, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.2.3, 3.11, 4.1 Статуту ВАТ "Волиньрибгосп" (затверджено загальними зборами від 25.03.2006 №8) ВАТ "Волиньрибгосп" засноване відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна по Волинській області №73 від 11.02.1999 шляхом перетворення державного підприємства "Волинський рибокомбінат" у відкрите акціонерне товариство "Волиньрибгосп".
Головне підприємство: ВАТ "Волиньрибгосп": 45626, Волинська область, Луцький район, смт.Рокині, вул. Степова, 1. Дочірні підприємства: Дочірнє підприємство "Рибгосп" Цумань" 45233, Волинська область, Ківерцівський район, смт.Цумань, вул. Васильєва, 46. Дочірні підприємства ВАТ "Волиньрибгосп" є його структурними частинами, мають права юридичної особи та права щодо користування майном ВАТ "Волиньрибгосп" у межах, визначених статутами дочірніх підприємств. Засновником ВАТ "Волиньрибгосп" є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 3.1, 7.1.1 Статуту ДП "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" (затверджено загальними зборами акціонерів ВАТ "Волиньрибгосп" від 25.03.2006) засновником дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" є Відкрите акціонерне товариство "Волиньрибгосп". ДП "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" створене з метою здійснення ним господарської діяльності за окремими напрямами діяльності ВАТ "Волиньрибгосп". ДП "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" є самостійною юридичною особою з дати його державної реєстрації. Вищий орган управління ДП "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" є загальні збори Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп".
10.09.2012 між ВАТ "Волиньрибгосп" та ТзОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація" укладено договір купівлі-продажу частки, відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3 якого предметом цього договору є купівля частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" Відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", засновником якого є ВАТ "Волиньрибгосп" у розмірі 100 відсотків статутного капіталу, яку ВАТ "Волиньрибгосп" передає у власність ТзОВ "Волинська торгово- транспортна корпорація", ТзОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація" приймає і зобов'язується сплатити їх вартість на умовах, встановлених цим договором. З моменту укладення цього договору ТзОВ "Волинська торгово- транспортна корпорація" стає по відношенню до ДП "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" його новим засновником. До ТзОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація" переходять усі права та обов'язки, передбачені чинним законодавством України та установчими документами ДП "Рибгосп" Цумань ВАТ "Волиньрибгосп".
В подальшому корпоративні права у статутному капіталі ДП "Рибгосп" Цумань" неодноразово відчужувалися.
Як зазначав позивач, станом на час подачі позовної заяви власником ДП "Рибгосп" Цумань" була юридична - особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Буд Цумань", що підтверджується Статутами ДП "Рибгосп" Цумань", витягом з ЄДР, договором купівлі-продажу корпоративних прав від 20.08.2020, що укладений між ТзОВ "Трансгазіндастрі АГ" та ТзОВ "Агро-Буд Цумань".
Як визначено ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку.
Пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України "Про державний земельний кадастр" передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим законом, є дійсними.
Це факт підтверджує також ГУ Держгеокадастру у Волинській області у листі від 04.06.2019 №ПІ-38/0-38/0/63-18 та від 30.04.2021 №28-3-0.3-2898/2- 21.
Земельний кодекс України був прийнятий 25.10.2001, набрав чинності 01.01.2002.
Підстави припинення права користування земельними ділянками унормовано статтею 141 цього Кодексу.
Норми статті 125 Земельного кодексу України і Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" пов'язують виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права.
Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, передбачений пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).
Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України, прийнятого 25.10.2001, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за положеннями чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, постанові КГС від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, постанові КГС від 12.02.2020 у справі № 914/748/19.
У позовній заяві позивач пояснює, що на початку 2020 року йому стало відомо про те, що у межах земельних ділянок, на які йому видано Державні акти на право постійного користування земельними ділянками, у 2017 році було утворено три земельні ділянки, а саме:
- площею 0,9669 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2038;
- площею 0,7227 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2039;
- площею 1,6247 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2037 для подальшої передачі їх в оренду.
20.06.2017 рішенням Цуманської селищної ради №15/8 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Цумань-Риба" для введення рибного господарства, згідно з яким ТОВ "Цумань-Риба" передано в оренду на 49 років земельні ділянки, які знаходяться на території Цуманської ОТГ Ківерцівського району, а саме:
- земельну ділянку площею 0,9669 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2038;
- земельну ділянку площею 0,7227 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2039;
- земельну ділянку площею 1,6247 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2037.
Як зазначає позивач, без згоди ДП "Рибгосп "Цумань" між ТОВ "Цумань-Риба" та Цуманською селищною радою на підставі вказаного вище рішення було укладено ряд договорів оренди на вказані земельні ділянки, незважаючи на те, що ці земельні ділянки перебувають у постійному користуванні ДП "Рибгосп Цумань", згідно з чинними Державними актами на право постійного користування.
20.07.2017 між Цуманською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Цумань-Риба" (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендареві було надано в оренду земельну ділянку площею 0,9669 га (кадастровий номер 0721855700:01:001:2038), яка знаходиться на території Цуманської селищної ради, Ківерцівського району, Волинської області, строком на 49 років, для обслуговування гідротехнічних споруд для ведення рибного господарства (землі водного фонду).
20.07.2017 між Цуманською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Цумань-Риба" (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендареві було надано в оренду земельну ділянку площею 0,7227 га (кадастровий номер 0721855700:01:001:2039), яка знаходиться на території Цуманської селищної ради, Ківерцівського району, Волинської області, строком на 49 років, для обслуговування гідротехнічних споруд для ведення рибного господарства (землі водного фонду).
20.07.2017 між Цуманською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Цумань-Риба" (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендареві було надано в оренду земельну ділянку площею 1,6247 га (кадастровий номер 0721855700:01:001:2037), яка знаходиться на території Цуманської селищної ради, Ківерцівського району, Волинської області, строком на 49 років, для обслуговування гідротехнічних споруд для ведення рибного господарства (землі водного фонду).
Листом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 04.06.2019 року №ПІ-38/0- 38/0/63-18 та від 30.04.2021 №28-3-0.3-2898/2-21 підтверджується факт розміщення трьох ділянок в межах чинних Державних актів на право постійного користування ДП "Рибгосп "Цумань", які перебувають на праві постійного користування, а саме: площею 0,9669 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2038; площею 0,7227 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2039; площею 1,6247 га, кадастровий номер 0721855700:01:001:2037, що знаходяться на території Цуманської ОТГ.
Постановою Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №903/822/21 вказані договори оренди визнано недійсними та підтверджено право постійного користування ДП «Рибгосп «Цумань» на земельні ділянки.
Рішенням Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 вирішено:
- припинити право постійного користування Дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань» ВАТ «Волиньрибгосп» за Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВЛ №001576 на земельну ділянку площею 1,6248 га з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037;
- виконавчому комітету Цуманської селищної ради вчинити необхідні дії щодо припинення права постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-ВЛ №001576 від 27.12.2001, виданого Дочірньому підприємству «Рибгосп «Цумань» ВАТ «Волиньрибгосп» (загальна площа земель згідно Державного акту 49,88 га), які розташовані на території Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, а саме: провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку, внести відповідні дані до земельно-кадастрової документації по зазначених земельних ділянках.
Рішення №33/74 від 19.02.2024 «Про припинення права постійного користування землею згідно Державного акту» було прийнято на підставі п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», заяви гр. ОСОБА_1 , враховуючи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.05.2017 (рибацький будинок), який розташований по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1,6248 га (входить до загальної площі земель, які були надані в постійне користування відповідно до Державного акту серії І-ВЛ № 001576 від 27.12.2001), на підставі п. «в» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, яким передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Позивач вважає це рішення протиправним, прийнятим без належного правового обгрунтування, без повідомлення земелекорисутувача та з метою завдати збитків ДП "Рибгосп "Цумань".
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах першій та четвертій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини 2 статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.
Згідно із свідоцтвом від 16.05.2017, виданим приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області на підставі ст.66 Закону України «Про виконавче провадження», ст.47 Закону України «Про іпотеку» та на підставі акта №22259181/154/38/15 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з рибацького будинку на зимувалах площею 24,4 кв.м.
16.05.2017 ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - рибацький будинок на зимувалах загальною площею 24,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
13.12.2023 гр. ОСОБА_1 звернулась до Цуманської селищної ради із заявою про припинення права постійного користування землею, в якій, посилаючись на набуття нею права власності на нерухомість, яка розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, просила припинити право постійного користування ДП "Рибгосп Цумань" згідно з державним актом № І-ВЛ № 001576 від 27.12.2001.
Рішенням Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 вирішено:
- припинити право постійного користування Дочірнього підприємства «Рибгосп «Цумань» ВАТ «Волиньрибгосп» за Державним актом на право постійного користування землею серії І-ВЛ №001576 на земельну ділянку площею 1,6248 га з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037;
- виконавчому комітету Цуманської селищної ради вчинити необхідні дії щодо припинення права постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія І-ВЛ №001576 від 27.12.2001, виданого Дочірньому підприємству «Рибгосп «Цумань» ВАТ «Волиньрибгосп» (загальна площа земель згідно Державного акту 49,88 га), які розташовані на території Цуманської селищної ради Луцького району Волинської області, а саме: провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку, внести відповідні дані до земельно-кадастрової документації по зазначених земельних ділянках.
За приписами ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Порядок припинення прав на землю, в тому числі, права постійного користування визначено главою 22 Земельного кодексу України.
Статте 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії;
з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);
и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України (на момент набуття третьою особою права власності на майно) було визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття третьою особою права власності на майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Отже, у вказаних нормах матеріального права закріплено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість цього принципу (superficies solo cedit - збудоване на поверхні слідує за нею). Так, зазначала про те, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній (див., (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 та постанови Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 925/1288/19, від 30.11.2022 у справі № 910/8388/21, від 15.06.2022 у справі № 924/482/21).
Водночас, підстави припинення права користування земельною ділянкою регулює ст. 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції). Так, за змістом п. "е" цієї статті підставою припинення користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд у постанові від 20.06.2023 у справі № 910/8600/21 виснував, що правила переходу та припинення прав на земельну ділянку, які передбачені ст. 120 та п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України можуть застосовуватись виключно у випадку набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, тобто об'єкт нерухомості, який знаходиться на такій земельній ділянці". А Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23.11.2023 у справі № 916/3030/22 зазначив, що положення ч. 5 ст. 116, ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України (щодо переходу права на земельну ділянку, яка перебувала на праві постійного користування, у зв'язку з набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на частині цієї земельної ділянки) необхідно застосовувати таким чином: "У разі набуття права власності на нерухомість, яка розташована на частині земельної ділянки, наданій іншій особі на праві постійного користування, право на оформлення землекористування для обслуговування такої нерухомості виникає автоматично в силу принципу єдності долі нерухомості і земельної ділянки та не вимагає отримання згоди постійного землекористувача".
Отже, саме житловий будинок, будівля або споруда є тією нерухомістю, на яку може поширюватися норма п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.
До третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 як до нового власника будівлі, розташованої на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло право користування земельною ділянкою, що відповідає положенням статей 120, 125, 141 Земельного кодексу України щодо припинення права користування земельною ділянкою в разі набуття іншою особою права власності на нерухоме майно.
За наявності заяви гр. ОСОБА_1 , враховуючи факт придбання нею об'єкта нерухомості, який розташований по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1,6248 га з кадастровим номером 0721855700:01:001:2037, відповідач мав законні підстави відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» прийняти рішення про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, що є виключною компетенцією седищної ради.
Враховуючи наведені вище норми законодавства та вказані підстави для припинення права постійного користування землею ДП "Рибгосп Цумань", відповідачем було прийняте оскаржуване рішення №33/74 від 19.02.2024 .
Вказане рішення було прийняте в межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
У позовній заяві позивач стверджує, що для припинення права постійного користування необхідно було отримати його згоду на припинення права постійного користування на підставі пункту «а» частини першої статті 141 Земельного кодексу України. Окрім цього, оскільки ОСОБА_1 придбала будівлю у ВАТ «Волиньрибгосп», а не у ДП «Рибгосп «Цумань», то позивач вважає, що підстав для припинення права постійного користування не було.
Проте, з такими висновками позивача погодитись не можна, оскільки добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці - окремі підстави для припинення права постійного користування, які не пов'язані між собою та не є взаємозалежними. Тому отримувати згоду ДП «Рибгосп Цумань» на припинення права постійного користування не потрібно було. Окрім цього, за змістом статті 141 Земельного кодексу України немає значення, у кого було придбане майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 принципово вирішила прогалину в законодавчому регулюванні права на оформлення землекористування частиною земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного землекористування іншої особи та дійшла висновку про те, що оскільки перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об'єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення. Таким чином, у разі набуття особою права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, наданій іншій особі на праві постійного користування, право на оформлення на своє ім'я частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомості, виникає у власника нерухомості в силу закону. Сам принцип єдності долі земельної ділянки та об'єкта нерухомості означає, що неможлива ситуація, при якій у двох осіб є однакові права на земельну ділянку. В момент, коли одна особа внаслідок придбання об'єкта нерухомості набуває права на землю, інша особа їх втрачає, і це відбувається в силу згаданого вище принципу єдності.
Також безпідставними є посилання позивача та статтю 149 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.
Вилучення земельних ділянок з постійного користування є також окремою підставою для припинення такого права, яка також не стосується підстави для припинення права постійного користування відповідачем (набуття права власності на нерухомість), що слугувала прийняттю оскаржуваного рішення. Вилучення земельної ділянки у позивача як постійного землекористувача не відбувалося, а тому стаття 149 Земельного кодексу України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.
Також безпідставними є твердження позивача про те, що до набувача нерухомості може перейти лише право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями, спорудами, та яка необхідна для їх обслуговування.
У п. «е» ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав для припинення права постійного користування передбачено набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, тобто, незалежно від розміру такої земельної ділянки.
Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.
Приймаючи оскаржуване рішення, Цуманська селищна рада діяла в межах підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, оскільки у разі набуття третьою особою права власності на будівлю, припиняється право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт.
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову, визнання протиправним та скасування рішення Цуманської селищної ради №33/74 від 19.02.2024 про припинення права постійного користування землею Дочірнього підприємства “Рибгосп “Цумань» відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову на підставі ст. 129 ГПК України на позивача слід покласти судові витрати у справі, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 2270 грн.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 06.11.2025.
Суддя І. О. Якушева