07 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/1443/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" про ухвалення додаткового рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" (вх.№1860Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 (повне судове рішення складено 07.08.2025, суддя Погорелова О.В.) у справі №922/1443/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ", м. Харків,
до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Харківська міська рада, м. Харків,
про визнання протиправним та скасування наказу про відміну електронного аукціону, зобов'язання укласти договір купівлі-продажу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №260 від 02.04.2025 "Про відміну електронного аукціону №SPЕ001-UA-20250221-34224" з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлових будівель: літ."А-1" загальною площею 572, 7кв.м, літ. Б-1 загальною площею 79, 8кв.м, літ. В-1загальною площею 36, 5кв.м, літ. Г-1 загальною площею 121, 7кв.м, літ. Ж-1 загальною площею 4, 4кв.м, літ. И-1 загальною площею 56, 1кв.м, що знаходяться в Холодногірському районі міста за адресою: 61016, м. Харків, вул. Курилівська, 80;
- зобов'язати Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради протягом 25 робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду у даній справі укласти та опублікувати в електронній торговій системі через особистий кабінет Прозорро.Продажі підписаний між органом приватизації та переможцем електронного аукціону договір купівлі-продажу об'єкта приватизації вказаних нежитлових будівель.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 у справі №922/1443/25 у позові відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду 21.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 у справі №922/1443/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №260 від 02.04.2025 "Про відміну електронного аукціону №SPЕ001-UA-20250221-34224" і ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 залишено без змін.
Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №260 від 02.04.2025 "Про відміну електронного аукціону №SPЕ001-UA-20250221-34224" з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлових будівель: літ. "А-1" загальною площею 572, 7кв.м, літ. “Б-1» загальною площею 79, 8кв.м, літ. “В-1» загальною площею 36, 5кв.м, літ. “Г-1» загальною площею 121, 7кв.м, літ. “Ж-1» загальною площею 4, 4кв.м, літ. “И-1» загальною площею 56, 1кв.м, що знаходяться в Холодногірському районі міста за адресою: 61016, м. Харків, вул. Курилівська, 80.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422, 40грн".
Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633, 60грн.
27.10.2025 до апеляційного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" суму понесених судових витрат, що складається із судового збору, сплаченого за подання позову, в розмірі 2 422, 4грн та вартості юридичних (адвокатських) послуг в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок, понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій.
До заяви позивачем додані докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2025 справу №922/1443/25 передано на розгляд суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення постановлено здійснити без повідомлення учасників справи. Запропоновано у строк до 31.10.2025 подати заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" про ухвалення додаткового рішення (у разі їх наявності).
31.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на заяву. Вважає, що враховуючи подання позивачем доказів поза встановленим законом строком, тобто, після закінчення судових дебатів, та за відсутності здійсненої відповідної заяви, заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.
Разом з тим, відповідач вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності та реальності таких витрат, і підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо вимоги про стягнення судового збору у розмірі 2 422, 40грн, вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції вже вирішив це питання у постанові.
З огляду на викладене, просить не приймати докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. У разі прийняття доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, зменшити розмір витрат до 8 200, 00грн. Відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422, 40грн.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів зазначає, що процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 244 ГПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Судова колегія зазначає, що судове рішення має містити відповіді на всі заявлені позивачем вимоги, зазначити у разі потреби їх розмір, а також вирішувати питання про негайне виконання та про судові витрати (вимога повноти рішення). Процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє виправляти помилки суду, спричинені недотриманням цієї вимоги.
Таким чином, питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов'язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, позивач до суду першої інстанції не подавав попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); не посилався на визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України), не подавав заяву (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову. Разом з тим, заяв щодо витрат на правову допомогу в апеляційній скарзі не міститься.
У судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду позивач (його представник) не висловлювалися щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та намір подати докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу.
Заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.
Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати в суді першої та апеляційної інстанцій, позивач подав лише до суду апеляційної інстанції 24.10.2025 року, тобто після того, як суд апеляційної інстанції ухвалив постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Зазначення ж у прохальній частині позову та апеляційної скарги узагальненої вимоги про покладення судових витрат на відповідача не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Як було зазначено вище, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Відтак, колегія суддів доходить висновку про недотриманням позивачем положень частини 8 статті 129 ГПК України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та, як наслідок, відсутність підстав для ухвалення додаткової постанови.
Щодо вимоги стягнути 2 422, 40грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, судова колегія зазначає, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 було здійснено розподіл судових витрат зі сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Так, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги були покладені на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення однієї позовної вимоги немайнового характеру, витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40грн за подання позовної заяви та, відповідно, 3 633, 60грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги були покладені на відповідача. В решті витрати позивача зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача ще 2 422, 40грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 234-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Строй СФ" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту їх підписання суддями. Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя П.В. Тихий