ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 листопада 2025 року Справа № 906/506/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 у справі № 906/506/25 (суддя Соловей Л.А.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Бортника Юрія Олександровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд"
про стягнення 160 000 грн
Фізична особа - підприємець Бортник Юрій Олександрович (далі - позивач, ФОП Бортник Ю.О.) звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" (далі - відповідач, ТОВ "Техно Буд") про стягнення 160000 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 30/1/25 від 30.01.2025 в частині повернення коштів.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 позов задоволено.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Техно Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 у справі №906/506/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- договір про надання поворотної фінансової допомоги № 30/01/25 від 30.01.2025, на який посилається позивач, відсутній у ТОВ "Техно Буд", як і відсутні докази зарахування коштів у сумі 160 000 грн. Даний договір згідно наданої копії, був підписаний між ОСОБА_1 та колишнім директором відповідача - ОСОБА_2 , який є батьком позивача. В свою чергу, Бортника О.М. було звільнено з посади директора ТОВ "Техно Буд" згідно рішення загальних зборів учасників відповідача - 31.01.2025 у зв'язку з численними зловживаннями. В даний час, на ТОВ "Техно Буд" триває робота із відновлення обліку та аудиторська перевірка діяльності товариства;
- керуючись ч. 6 ст. 91 ГПК України, ТОВ "Техно Буд" поставило під сумнів копії документів, подані представником позивача до матеріалів справи в додатку до позовної заяви, а саме: договору про надання поворотної фінансової допомоги № 30/01/25 від 30.01.2025 та платіжного документу на суму 160 000 грн. Тобто, в даному випадку, у відповідача є підстави вбачати подання позову у даній справі про стягнення коштів як частину фінансових зловживань, які вчинені родиною Бортників, з метою нанесення шкоди інтересам ТОВ "Техно Буд", і дану обставину слід перевірити, з приводу чого на даний час триває аудиторська перевірка;
- у судовому засіданні 05.08.2025, суд першої інстанції не досліджував оригінал платіжної інструкції № 729 від 30.01.2025, а лише копію такої платіжної інструкції із факсимільним підписом відповідальної особи банківської установи. В даному випадку, суд першої інстанції не перевірив факт фактичного перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 160 000 грн. Позивач не звертався до суду із клопотанням про витребування із банківської установи підтвердження наявності або відсутності фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача;
- зважаючи на те, що відповідач в клопотанні від 05.08.2025 заперечив факт відсутності зарахування вказаних вище коштів та з посиланням на ч. 6 ст. 91 ГПК України поставив під сумнів справжність наданих позивачем копій документів, суд першої інстанції мав би перевірити факт наявності або відсутності факту сплати позивачем відповідних коштів у сумі 160 000 грн, однак суд не зробив відповідної дії та послався на те, що, нібито, 05.08.2025 суд першої інстанції оглянув оригінал платіжної інструкції, хоча в дійсності то був не оригінал, а кольорова копія;
- Господарський суд Житомирської області при винесенні рішення від 05.08.2025 припустився порушення ч. 6 ст. 91 ГПК України, яке полягає у тому, що суд визнав надану позивачем копію платіжної інструкції № 729 від 30.01.2025 як належний доказ здійснення позивачем перерахування відповідачу коштів у сумі 160 000 грн, при цьому не встановивши факту відповідності копії цього документу оригіналу;
- суд першої інстанції у рішенні зробив посилання на п. 3.1 договору № 30/01/25 про надання поворотної фінансової допомоги, яким визначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця. Суд зазначив, що позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 20.03.2025 про повернення грошових коштів, в якій просив повернути суму боргу протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії, однак відповідач залишив вимогу позивача без задоволення. Вказана вище обставина не відповідає дійсності, оскільки ТОВ "Техно Буд" не одержувало від позивача вимоги від 20.03.2025. Тобто, строк повернення фінансової допомоги не наступив. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні здійснив неправильне застосування абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, оскільки судом не було враховано, що за відсутності належних доказів надіслання позивачем вимоги відповідачу неможливо вважати, що наступив строк виконання зобов'язання щодо повернення фінансової позики, що зумовлює собою відсутність підстав для стягнення коштів.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/506/25 у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.
Листом від 22.08.2025 з Господарського суду Житомирської області витребувано матеріали справи.
02.09.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Техно Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 у справі № 906/506/25. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
ФОП Бортник Ю.О. надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:
- внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині повернення поворотної фінансової допомоги за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 160 000 грн;
- в суді першої інстанції представник позивача надав для огляду оригінал договору та платіжну інструкцію про перерахунок коштів (позику) відповідачу;
- суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд судової справи для надання можливості відповідачу надати відзив. Проте представник відповідача тричі не з'явився у судове засідання з розгляду справи по суті, також не скористався правом надання відзиву на позовну заяву, хоча після відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву та вирішення питання про представництво його інтересів уповноваженим представником;
- в апеляційні скарзі представник відповідача вказує, що договір позики відсутній у ТОВ "Техно Буд", як і відсутні докази зарахування коштів у сумі 160 000 грн, проте жодних письмових доказів на підтвердження вищевказаних обставин відповідач до суду першої та апеляційної інстанції не надав, що є додатковим підтвердженням безпідставності заперечень апелянта;
- відповідач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував факт змови між директором відповідача та позивачем. Зловмисна домовленість має бути доведена, а не припущенням. Родинні зв'язки самі по собі не є підставою для визнання договору недійсним. Додатково треба зазначати, що відповідач з моменту отримання вимоги про повернення позики від позивача не вчинив жодних юридично значних дій щодо визнання недійсним договору позики. Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо не встановлено іншого. Апелянт не спростував цю презумпцію належними доказами;
- відповідачем не надано доказів отримання вигоди сторонами (позивачем та директором ТОВ "Техно Буд"), виникнення негативних наслідків для товариства. 01.11.2023 ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ТОВ "Техно Буд" відповідно до наказу № 24 від 02.11.2023. Призначення на посаду директора ТОВ "Техно Будо" було спільним рішенням учасників товариства. При цьому частка в статутному капіталі товариства у ОСОБА_1 (позивача), складає лише 25 % і відповідно призначивши на посаду директора батька учасника товариства, було спільним рішенням інших учасників, які володіють 75 % статутного капіталу товариства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Техно Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 у справі №906/506/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 30.01.2025 між ФОП Бортником Ю.О. (позикодавець, позивач) та ТОВ "Техно Буд" (позичальник, відповідач) укладено договір №30/01/25 про надання поворотної фінансової допомоги (а. с. 6), за умовами якого позикодавець надає поворотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором та чинним в Україні законодавством (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 2.1. договору, сума допомоги становить 160 000 грн.
Відповідно до п. 2.3. договору поворотна фінансова допомога надається з дати підписання даного договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника до кінця строку дії договору.
Пунктом 3.1. договору визначено, що поворотна фінансова допомога фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку або через касу підприємства (п. 3.2. договору).
Строк дії договору - до 10.03.2025 (п. 8.1. договору).
На виконання умов договору № 30/01/25 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.01.2025, позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 160 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 729 від 30.01.2025 (а. с. 7).
Відповідач, в порушення умов договору № 30/01/25 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.01.2025, не здійснив повернення коштів в сумі 160 000 грн.
Позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою від 20.03.2025 про повернення грошових коштів, в якій просив повернути суму боргу протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії (а. с. 8), яка отримана відповідачем 27.03.2025 (а.с. 8 на звороті, а.с. 9)
Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення 160 000 грн заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 30/1/25 від 30.01.2025 в частині повернення коштів.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору про надання поворотної фінансової допомоги № 30/01/2025 від 30.01.2025.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Апеляційний господарський суд встановив, що договір про надання поворотної фінансової допомоги № 30/1/25 від 30.01.2025 містить підписи та печатки його сторін, а сторони вчинили дії, направлені на виконання умов цього договору.
Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору № 30/01/25 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.01.2025, позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 160 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 729 від 30.01.2025 (а. с. 7).
Колегія суддів звертає увагу на те, що оригінали договору № 30/01/25 від 30.01.2025 та платіжної інструкції № 729 від 30.01.2025 були оглянуті судом першої інстанції 05.08.2025, що підтверджується протоколом судового засідання (а. с. 35), а тому посилання відповідача про те, що судом першої інстанції не досліджено оригіналів поданих позивачем в підтвердження позовних вимог документів, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Апеляційний господарський суд зазначає, що п. 3.1. договору № 30/01/25 від 30.01.2025 сторони визначили, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою позикодавця.
Сторони договору узгодили, що поворотна фінансова допомога надається до 10.03.2025.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача із досудовою вимогою від 20.03.2025 про повернення грошових коштів, в якій просив повернути суму боргу протягом 3 календарних днів з дня отримання претензії (а. с. 8), яка отримана відповідачем 27.03.2025 (а. с. 8 на звороті, а. с. 9), що свідчить про безпідставність доводів відповідача про не отримання ним вимоги від 20.03.2025, не настання строку повернення коштів та порушення судом першої інстанції вимог абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України.
З огляду на те, що відповідач, в порушення умов договору № 30/01/25 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.01.2025, не здійснив повернення коштів в сумі 160 000 грн, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повернення позивачеві коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 160 000 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення, допустив порушення ч. 6 ст. 91 ГПК України. Однак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими ці доводи, оскільки оригінал договору № 30/1/25 від 30.01.2025 та платіжної інструкції № 729 від 30.01.2025 був оглянутий судом першої інстанції 05.08.2025.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що волевиявлення відповідача на укладення договору № 30/1/25 від 30.01.2025 було підтверджене його діями, направленими на виконання умов цього договору шляхом прийняття від позивача на свій банківський рахунок перерахованих грошових коштів поворотної фінансової допомоги.
Щодо доводів відповідача про те, що договір № 30/1/25 від 30.01.2025 був підписаний між ОСОБА_1 та колишнім директором відповідача - ОСОБА_2 , який є батьком позивача, та який був звільнений з посади директора ТОВ "Техно Буд" згідно рішення загальних зборів учасників відповідача - 31.01.2025 у зв'язку з численними зловживаннями, то колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував факт змови між директором відповідача та позивачем.
При цьому статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. Вона полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що на час розгляду справи в суді договір № 30/1/25 від 30.01.2025 є чинний, у судовому порядку не оскаржувався. Судом не встановлено обставин того, що відповідач, з моменту отримання вимоги про повернення позики від позивача, вчиняв дії щодо визнання недійсним договору позики.
Відповідач в суді апеляційної інстанції також доводить те, що у справі відсутні докази зарахування коштів у сумі 160 000 грн, проте жодних доказів на підтвердження вищевказаних обставин відповідач до суду першої та апеляційної інстанції, не надає.
В той же час, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 729 від 30.01.2025 згідно якої ОСОБА_1 здійснив платіж в сумі 160 000 грн на рахунок ТОВ "Техно Буд" (призначення платежу: поворотна фіндопомога зг. договору №30/01/25 від 31.01.2025).
Так, відповідно до ст. ст. 1, 40 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана позивачем платіжна інструкція № 729 від 30.01.2025 є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 76-78 ГПК України, а, отже, підтверджує факт надання поворотної фінансової допомоги відповідачу позивачем.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Усталене та послідовне тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає посилання відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого по справі рішення, а наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.
При цьому суд вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятого рішення, тому його висновки є правильними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 у справі № 906/506/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Техно Буд" - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.08.2025 у справі № 906/506/25 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.