Постанова від 27.10.2025 по справі 910/18540/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2025 р. Справа № 910/18540/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024

у справі № 910/18540/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до:

1) Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач; Департаменту економіки та інвестицій; Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ" (надалі - відповідач-1; ТОВ "УЗАЙ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" (скорочено - відповідач-2; ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП"; апелянт; скаржник) про солідарне стягнення пайового внеску у розмірі 43 045 923,95 грн на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідачів виник обов'язок звернутися до Департаменту економіки та інвестицій протягом 10 робочих днів із заявою про укладення договору пайової участі щодо об'єкта будівництва та сплатити пайову участь у строки, передбачені законодавством (на момент дії статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»). Проте відповідачами вказаний обов'язок не виконано. У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 43 045 923,95 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" пайовий внесок у розмірі 43 045 923 грн 95 коп. на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX та Порядку, відсутність заперечень відповідачів та доказів належної сплати пайового внеску до бюджету міста Києва, відповідачі, як замовники будівництва, зобов'язані перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі в заявленому розміру на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, що відповідно свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 по справі № 910/18540/23 скасувати і ухвалити нове у відповідній частині про задоволення позовних вимог в частині 28 818 906 грн 89 коп. згідно розрахунку пайового внеску за будівництво IV черги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції на підставі не повністю досліджених доказів, із порушенням норм матеріального права та недотриманні норм процесуального права. На думку апелянта, місцевим господарським судом не було з'ясовано в повній мірі обставин справи та не надано належної правової оцінки всім наявним документам в матеріалах справи та тим документам, що були витребувані останнім, але не надані з певних поважних причин, а також тим документам, що мали б бути витребувані, проте не було задоволено письмове клопотання відповідача-2 про їх витребування.

Апелянт зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" з 01.01.2020 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту виключена. Таким чином, протягом 2020 року діяли перехідні положення, а з 01.01.2021 повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Саме на цю вагому інформацію і правову позицію відповідач-2 в своєму клопотанні від 15.04.2024 звертав увагу суду 1-ої інстанції, а саме на дозвіл на виконання будівельних робіт від 20 липня 2020 року № ІУ013200718419, і про те, що фактичний початок будівельних робіт на об'єкті будівництва було розпочато в січні місяці 2021 року, тобто в той період часу коли повністю скасовано обов'язок замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. При цьому, серед таких письмових доказів, які могли бути надані до розгляду та знаходились у власності у генерального підрядника - ТОВ "НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ" (код ЄДРПОУ 40167895) є: загальний журнал; наказ про призначення відповідального за ведення журналу; акт прийому-передачі будівельного майданчика на виконання будівельних робіт; журнал авторського нагляду. Відповідачем-2 також повідомлялось, що ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" має архівний документ, адресований до генерального підрядника - повідомлення щодо визначення початку робіт з 04.01.2021.

Відповідач-2 вказує, що станом на день коли було заявлено клопотання до суду першої інстанції про витребування документів, генеральний підрядник - ТОВ "НОВА АНГЛІЯ БІЛДІНГ" із причини архівного зберігання в іншому місці, не зміг надати оригінали документів до господарського суду для всебічного розгляду справи, а отже це позбавило його повноцінного захисту своїх прав. Втім, клопотання відповідача-2 про витребування доказів, було відхилене, в зв'язку з чим, апелянт вважає, що справа розглянута без з'ясування всіх обставин справи без належного дослідження всіх доказів.

За цих обставин скаржник вважає, що ненадання відповідачами на розгляд суду загального журналу робіт генерального підрядника об'єкта «Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торговельного комплексу (V черга будівництва, перший та другий пускові комплекси) унеможливило здійснення повного і всебічного з'ясування та оцінки всіх обставин справи та не дало змоги відповідачам довести обставини на які вони посилаються.

ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" акцентує, що відповідно до дозвільних документів на будівництво (дозволи на виконання будівельних робіт, сертифікати про готовність об'єкта до експлуатації), копії яких додані позивачем до позовної заяви, замовником будівництва вказаних об'єктів було тільки ТОВ "УЗАЙ". Відповідач-2 ніколи не був замовником будівництва, а тому у нього не виникало зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі. При цьому, апелянт зауважує, що між відповідачем-1 та відповідачем-2 дійсно в 2015 році був укладений договір про комплексну забудову, відповідно до якого відповідач-2 взяв на себе деякі зобов'язання з будівництва житлових об'єктів, зокрема отримання вихідних даних для проектування, розробка проектів будівництва, фінансування проведення всіх робіт, але жодною умовою договору не встановлений обов'язок відповідача-2 сплатити за відповідача-1 в бюджет міста пайову участь.

Крім того, скаржник звертає увагу, що відповідач-2 не отримував жодної вимоги, листа або повідомлення позивача про необхідність сплати пайової участі, що є предметом позову. Позивач додав до позову копії вимог, але такі вимоги не направлялись Департаментом економіки та інвестицій за місцезнаходженням відповідача-2 та з цієї причини ніколи не отримувались останнім. Такі вимоги направлялись позивачем на ім'я Приватного акціонерного товариства «РОЯЛ ХАУЗ ГРУП», а не на ім'я ТОВ «РОЯЛ ХАУЗ ГРУП», за адресою м. Київ, вул. Князів Острозьких, 44/1, яка ніколи не була адресою місцезнаходження відповідача-2. Оскільки позивач не пред'явив вимогу до відповідача-2 щодо сплати пайової участі, то у ТОВ «РОЯЛ ХАУЗ ГРУП» (якщо суд визнає наявність зобов'язання відповідача-2 перед позивачем по сплаті пайової участі) не виникло на даний час обов'язку виконати таке зобов'язання.

Окремо відповідачем-2 зазначено, що він у своєму клопотанні від 03.06.2024 просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із поважною причиною неможливості взяти участі в судовому засіданні призначеному на 03.06.2024 об 12:20. Проте, судом першої інстанції не взято до уваги важливість участі представника відповідача-2, клопотання було залишено без задоволення та судовий розгляд справи по суті відбувся за відсутності представників відповідачів.

До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить ухвалити рішення, яким залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ «РОЯЛ ХАУЗ ГРУП», а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 - без змін. Департамент економіки та інвестицій вказує, що нормами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було визначено обов'язок у передбачених випадках щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об'єкта в експлуатацію, а також обов'язок щодо укладення відповідного договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначена належна до перерахування сума (розмір пайової участі). В подальшому відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено з 01.01.2020. Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати. Позивач акцентує, що законодавцем під час внесення змін до Закону було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац 2 пункт 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону) у встановлених розмірах. Передбачений «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож, як зазначає позивач, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.

На думку позивача, системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:

- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Тому, на думку позивача, наведене свідчить, що норми абзацу 1 та 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.

Позивач наголошує, що відповідачі частину об'єктів почали будувати до 2020 року, частину у 2020 році, а вводили в експлуатацію у 2021-2022 роках, однак після 01.01.2020 протягом 10 робочих днів не звернулись до Департаменту економіки та інвестицій щодо отримання розрахунку та не сплатили пайову участь чим не виконали встановлений законом обов'язок та порушили права та інтереси територіальної громади столиці.

Додатково позивач окреслив, що відповідачем-2 був пропущений строк для подачі клопотання про витребування додаткових документів, оскільки відповідне клопотання він мав подати разом із відзивом на позовну заяву. Однак відповідач-2 разом із відзивом не подав вказане клопотання, а подав останнє більше ніж через 4 місяці після відкриття провадження у цій справі. При цьому відповідачем-2 не подано клопотання про поновлення строків. Позивач має переконання, що такі обставини як пропущення відповідачами процесуального строку, який встановлений ГПК України для подання до суду доказів, клопотань про витребування доказів судом протягом тривалого проміжку часу та подання їх окремо вказують на недобросовісну реалізацію відповідачами своїх процесуальних прав.

Також позивач зазначає, що 03.06.2024 відповідачі в черговий раз не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча належним чином були повідомленні про дату та час судового засідання у зв'язку з чим суд першої інстанції розпочав розгляд справи без представників відповідачів, оскільки останні завідомо не з'являлись на виклики суду.

Позивач підкреслив, що твердження відповідача-2 в частині того, що він ніколи не був замовником будівництва, а тому у нього не виникало зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі спростовується пунктами 6.2 та 6.2.5 договору про комплексну забудову від 24.12.2015 відповідно до яких: «Відповідач-2 зобов'язаний забезпечити належне повне 100% фінансування проведення всіх робіт, необхідних для об'єкта будівництва незалежно від кількості погоджених черг будівництва, пускових комплексів та/або Об'єктів будівництва в них, у відповідності до умов Договору, зокрема, сплата пайової участі в розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь), шляхом її сплати грошовими коштами в порядку визначеному чинним законодавством або зарахування в рахунок передачі мереж комунікацій в комунальну власність міста Києва та передачі побудованих об'єктів соціальної інфраструктури, при цьому відповідач-1 зобов'язаний сприяти такому зарахуванню».

Окрім цього, позивач вказує, що скаржник подав апеляційну скаргу на часткове оскарження рішення суду першої інстанції, тобто відповідач-2 по суті визнав, що є замовником по вказаним об'єктам будівництва.

Позивач звернув увагу й на ту обставину, що Департамент економіки та інвестицій направив вимогу на адресу м. Київ, вул. Князів Острозьких, 44/1, яка на думку відповідача-2 ніколи не була його адресою. Однак на момент подачі позовної заяви у ЄДР юридичною адресою відповідача-2 була вулиця Московська, буд. 44/1, м. Київ, 03169, а згідно з рішенням Київської міської ради від 08.09.2022 № 5444/5485 вулицю Московську в Печерському районі міста Києва перейменовано на вулицю Князів Острозьких. Отже, позивач направив вимогу на офіційну юридичну адресу. Також Департамент економіки та інвестицій додатково направляв вимогу на адресу відповідача-2, яка зазначена на його офіційному сайті https://royal-house.com/, а саме вулиця Григорія Гуляницького 44/1, м. Київ, 03169. З огляду на зазначене, твердження відповідача-2, як вважає позивач, не відповідають дійсності.

Стосовно посилань апелянта на частину 2 статті 530 ЦК України, то позивач зазначив, що відповідно до правового висновку, наведеного у пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 «норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується».

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, апеляційна скарга відповідача-2 у справі № 910/18540/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23. Призначено апеляційну скаргу ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 до судового розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 - скасовано. Позов б/н від 04.12.2023 Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Українсько-турецького ТОВ "УЗАЙ" та ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" про стягнення коштів - залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2025 касаційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у справі № 910/18540/23 скасовано. Справу передано для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі №910/18540/23 призначено на 06.08.2025.

До суду апеляційної інстанції 06.08.2025 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, в яких ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" зазначило, що:

- наявні у справі документи визначають відповідача-1 як замовника будівництва, а відповідача-2 як розробника проектної документації, отже висновок господарського суду про визначення обох відповідачів замовниками будівництва не відповідає встановленим обставинам справи;

- між сторонами не було укладено договору, а закон, який регулює правовідносини щодо сплати коштів пайової участі не передбачав солідарного обов'язку по їх сплаті, а тому норми ст. 541 ЦК України та, відповідно, ст. 543 ЦК України не підлягали застосуванню. Тому договір комплексної забудови, укладений між відповідачами не може бути підставою для виникнення солідарного обов'язку останніх перед позивачем;

- відповідно до Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033, останнє діє в частині, що не суперечить пункту 13 розділу І та пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності». Однак, вказане рішення суперечить пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ - встановлює інший, ніж визначено Законом № 132 порядок визначення розміру пайової участі. За твердженням відповідача-2, Закон № 132-ІХ використовує для розрахунку розміру пайової участі саме основні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, а не “норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків». Тому використання у формулі щодо нарахування пайового внеску загальної площі об'єкта будівництва суперечить порядку визначення розміру пайової участі, відповідно до Закону № 132-ІХ. Показник опосередкованої вартості спорудження житла, визначається як вартість будівництва в розрахунку на один квадратний метр загальної площі квартир будинку, внаслідок чого важливо наголосити, що йдеться саме про загальну площу квартир будинку, а не загальну площу будинку. Відповідно до ДБН В.2.2-15:2019, загальна площа багатоквартирного будинку - це сума площ усіх поверхів будинку, виміряна по внутрішніх поверхнях зовнішніх стін, включаючи площі балконів, лоджій та інших літніх приміщень (п. А.5 Додатку А). Іншими словами, це загальна площа всіх приміщень, що входять до складу будинку, включаючи житлові та нежитлові, допоміжні приміщення. При цьому загальну площу квартир багатоквартирних житлових будинків визначають як суму загальних площ квартир цих будинків (п. А. 4 Додатку А). Відтак, як зауважив відповідач-2, системний аналіз норм Цивільного Кодексу України, Законів України, підзаконних нормативно-правових актів дозволяє прийти до висновку, що до показника опосередкованої вартості спорудження житла (вартості 1 кв.м. загальної площі квартир будинку) включено всі витрати, в тому числі витрати на спорудження приміщень загального користування (в тому числі допоміжних). Отже, застосування у формулі Порядку загальної площі будинку, а не загальної площі квартир будинку суперечить нормам Закону № 132-ІХ та іншим нормам матеріального права;

- Закон № 132-ІХ набув чинності (крім деяких положень) 17.10.2019. На той момент був чинним Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва в редакції рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, а не в редакції рішення від 19.12.2019 № 460/8033. В той же час, розрахунок розміру пайової участі зроблено позивачем відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва в редакції рішення від 19.12.2019 № 460/8033;

- розрахунок пайової участі було зроблено позивачем на підставі Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 № 1010 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01.10.2023 року)», в той час як введення в експлуатацію об'єктів за якими здійснювався розрахунок відбулось на підставі сертифікатів про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта: від 02.07.2021, від 15.02.2022, від 22.09.2022;

- для розрахунку має застосовуватись показник загальної площі квартир, а не загальної площі будинку.

Також від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення нових доказів, а саме: загального журналу будівництва; журналу авторського нагляду під час будівництва. Апелянт вказує, що ці докази підтверджують факт того, що будівельні роботи на зазначеному об'єкті були фактично розпочаті у 2021 році, тобто, після скасування обов'язку замовника будівництва щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Відповідач-2 просить визнати поважними причини неподання вищезазначених доказів до суду першої інстанції та поновити йому строк для подання таких доказів. В обґрунтування поважності причин пропуску неподання доказів скаржник зазначив, що докази знаходились у особи, яка не є стороною по справі, а відповідач 2 не міг їх отримати.

15.09.2025 до апеляційного господарського суду позивачем подані пояснення, в яких Департамент вказує, що:

- відповідач-2 не скористався своїм правом на доповнення або зміну апеляційної скарги в межах наданого строку, отже його доводи у поясненнях від 05.08.2025 не підлягають розгляду, оскільки відсутні в апеляційній скарзі;

- розмір пайового внеску за «Будівництво та експлуатацію багатофункціонального житлово-торговельного комплексу (ІV черга будівництва)» становить 19 834 326,74 грн (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі триста двадцять шість гривень 74 копійки);

- відповідачі частину об'єктів почали будувати до 2020 року, частину у 2020 році, а вводили в експлуатацію у 2021-2022 роках. Однак після 01.01.2020 протягом 10 робочих днів не звернулись до Департаменту щодо отримання розрахунку та не сплатили пайову участь чим не виконали встановлений законом обов'язок та порушили права та інтереси територіальної громади столиці;

- апелянт погодився з частиною оскаржуваного рішення, а саме щодо солідарного стягнення з відповідачів 14 227 017,06 грн пайового внеску за будівництво та експлуатацію багатофункціонального житлово-торговельного комплексу (V черга будівництва, перший та другий пускові комплекси). Отже, відповідач-2 підтвердив, що він також є замовником по спірному об'єкту будівництва;

- такі обставини як пропущення відповідачами процесуального строку, який встановлений ГПК України для подання до суду доказів, клопотань про витребування доказів судом протягом тривалого проміжку часу та подання їх окремо вказують на недобросовісну реалізацію відповідачами своїх процесуальних прав.

30.09.2025 відповідачем-2 подані додаткові пояснення, в яких ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" зазначило, що апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та не приймати нове рішення в частині стягнення пайового внеску за будівництво V черги в сумі 14 227 017,06 грн, з чого можна зробити висновок, що відповідач-2 просить скасувати рішення суду в зазначеній частині повністю. Такий висновок підтверджується і доводами апеляційної скарги. При цьому відповідач-2 просить суд ухвалити нове рішення в частині стягнення пайового внеску за будівництво ІV черги в сумі 28 818 906,89 грн. Скаржник вважає, що розмір пайового внеску за ІV чергу будівництва має становити 13 575 789, 60 грн (тринадцять мільйонів п'ятсот сімдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).

02.10.2025 позивачем подано пояснення № 2, в яких Департамент просить залишити без розгляду розрахунок пайового внеску за «Будівництво та експлуатацію багатофункціонального житлово-торговельного комплексу (ІV черга будівництва) по вул. Михайла Максимовича (Онуфрія Трутенка), 24 у Голосіївському районі м. Києва», який був поданий до суду Департаментом разом із поясненнями від 15.09.2025. Позивач зазначає, що розмір пайового внеску за «Будівництво та експлуатацію багатофункціонального житлово-торговельного комплексу (V черга будівництва)» становить 10 745 522,82 грн (десять мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 82копійки) (без ПДВ).

03.10.2025 Департаментом подано додаткові пояснення, в яких останній вказує, що об'єкт будівництва згідно з сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів це будинок, а не окремо збудовані квартири. З урахуванням наведеного, Департамент вважає твердження відповідача-2 щодо розрахунку пайової участі для житлових будинків виходячи із площі квартир таким, що суперечать методиці нарахування пайової участі, що визначена положеннями Закону № 132-ІХ та Порядку.

06.10.2025 відповідачем-2 подані додаткові пояснення, в яких ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" звернуло увагу, що відповідно до Сертифікату № ІУ 163192461104 від 03.09.2019 про готовність до експлуатації 1-го пускового комплексу об'єкта “Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу на вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка), 24 у Голосіївському районі м. Києва» (ІІІ черга будівництва) було закінчено будівництво та введено в експлуатацію будівлю з кодом 1263.3 згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 Будівлі шкіл та інших середніх навчальних закладів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:277:0001. Відповідно до Сертифікату № ІУ 123200909999 від 09 вересня 2020 року про готовність до експлуатації 2-го пускового комплексу об'єкта “Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу на вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка), 24 у Голосіївському районі м. Києва» (ІІІ черга будівництва) було закінчено будівництво та введено в експлуатацію будівлю з кодом 1263.3 згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 Будівлі шкіл та інших середніх навчальних закладів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:277:0001. Отже, відповідачем-1 на тій же земельній ділянці, на якій здійснювалось будівництво житлових будинків щодо яких позивач вимагав сплати пайового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва було споруджено будівлі, які належать до Будівель шкіл та інших середніх навчальних закладів згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. У зв'язку із наведеним відповідач-2 зазначив, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.

Внаслідок викладених у поясненнях обставин, апелянт просить долучити нові докази, а саме: Містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, № 345/16/01/009-16 від 29.04.2016; Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113181591187 від 08.06.2018; Сертифікат № ІУ 163192461104 від 03.09.2019 про готовність до експлуатації; Сертифікат № ІУ 123200909999 від 09.09.2020 про готовність до експлуатації; Експертний звіт № 7-250-19-ЕП/КО від 13.08.2019.

24.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду позивачем подано пояснення, в яких Департамент акцентував, що апеляційне провадження стосується рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у частині V черга будівництва (розмір пайової участі 14 227 017,06 грн).

У судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва.

Колегія суддів зазначає таке.

При первісному апеляційному розгляді справи 19.09.2024 відповідачем-2 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подано письмові пояснення, в яких ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" заявило клопотання про долучення додаткових доказів, а саме: загального журналу будівництва; журналу авторського нагляду під час будівництва.

В свою чергу, відповідачем-2 у поданих письмових поясненнях не було заявлено клопотання про поновлення йому процесуального строку на прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.

Тому, колегією суддів вирішено залишити без розгляду клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи копій загального журналу будівництва та журналу авторського нагляду під час будівництва.

Відповідно, з цих підстав судовою колегією не розглядалось клопотання позивача про залишення без розгляду додаткових пояснень, разом з поданими доказами, відповідача-2.

Під час повторного апеляційного розгляду цієї справи 05.08.2025 відповідачем-2 заявлено клопотання про долучення нових доказів, а саме: загального журналу будівництва; журналу авторського нагляду під час будівництва.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.

Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 20.08.2024 - з урахуванням отримання відповідачем-2 вказаної ухвали в електронний кабінет 10.08.2024), ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" не зверталось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання клопотань.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача-2 про долучення нових доказів, які подано після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Як вже зазначалось, відповідач-2 просив долучити до матеріалів справи й інші нові докази, а саме: Містобудівні умови та обмеження земельної ділянки, № 345/16/01/009-16 від 29.04.2016; Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113181591187 від 08.06.2018; Сертифікат № ІУ 163192461104 від 03.09.2019 про готовність до експлуатації; Сертифікат № ІУ 123200909999 від 09.09.2020 про готовність до експлуатації; Експертний звіт № 7-250-19-ЕП/КО від 13.08.2019.

Колегія суддів вказує, що згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Обґрунтовуючи причини неподання до суду першої інстанції та до апеляційного суду відповідних доказів, відповідач-2 зазначив, що так докази мають виключне значення для правильного вирішення справи, однак не були подані відповідачами з поважних причин, як не залежали від них та які виключають умисел або недбалість сторін. Вказані докази 03.10.2025 були отримані представником відповідача-2 в порядку відповіді на адвокатський запит.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

Колегія суддів акцентує, що відповідач-2 не обґрунтував належним чином причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, враховуючи, що в силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, можливість отримання та подання у відповідний процесуальний строк відповідачем-2 зазначених вище доказів залежало виключно від волевиявлення самого останнього.

Тому, наведені відповідачем-2 у клопотанні причини неможливості подання відповідних доказів у встановлений судом процесуальний строк є неповажними.

Відтак, долучені апелянтом відповідні нові докази не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного перегляду цієї справи та залишаються без розгляду.

Також до апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу. В обґрунтування клопотання заявником зазначено, що Департамент 20.08.2024 через систему ЄСІТС направив відзив на апеляційну скаргу, що підтверджується документом «Відзив на апеляційну скаргу», який сформований та підписаний у системі ЄСІТС 20.08.2024, квитанціями №№ 1561278, 1561279 про доставку відзиву на апеляційну скаргу до зареєстрованого Електронного кабінету відповідача-1 та відповідача-2. Водночас було встановлено, що до суду не надходив відзив, а у електронному кабінеті в картці руху документа зазначено «Помилка відправлення до АСДС».

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (постанова від 08.12.2022 у справі № 990/102/22).

Приймаючи до уваги зазначене, зважаючи на причини надходження 20.08.2024 до апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу відповідача-2, колегією суддів визнано поважними причини пропуску строку для подання позивачем відзиву від 20.08.2024 на апеляційну скаргу, поданого 04.10.2024, та поновлено останньому пропущений процесуальний строк. Відтак відповідний відзив приймається до уваги судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення.

Додатково колегією суддів акцентується, що в судовому засіданні 28.10.2024 (під час первісного апеляційного розгляду) протокольною ухвалою судом апеляційної інстанції витребувано у відповідача-2 акти готовності об'єктів до експлуатації.

На виконання вимог протокольної ухвали Північного апеляційного господарського суду відповідачем-2 подано для долучення до матеріалів справи акти готовності об'єктів до експлуатації: від 16.09.2022 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:5195-7591-8601-9854); від 09.02.2022 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:8283-4451-7984-3801); від 25.06.2021 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ:AC01:3192-2960-1487-3738).

За ч.ч. 1, 2 ст.ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У судовому засіданні 31.03.2025 представник позивача щодо долучення поданих відповідачем-2 актів готовності об'єктів до експлуатації не заперечував.

Проти долучення відповідних доказів при повторному апеляційному розгляді заперечень від позивача також не надходило.

З урахуванням наведеного, зважаючи, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, судовою колегією долучено до матеріалів справи подані відповідачем-2 акти готовності об'єктів до експлуатації: від 16.09.2022 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:5195-7591-8601-9854); від 09.02.2022 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:8283-4451-7984-3801); від 25.06.2021 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ:AC01:3192-2960-1487-3738), як такі, що стосуються певних фактів у справі, що розглядається.

Представник апелянта в судовому засіданні 27.10.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 по справі № 910/18540/23 скасувати і ухвалити нове у відповідній частині про задоволення позовних вимог в частині 28 818 906 грн 89 коп. згідно розрахунку пайового внеску за будівництво IV черги.

Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін. Акцентував, що спір стосується V черги будівництва.

В судове засідання 27.10.2025 представник відповідача-1 не з'явився. Про час та місце розгляду справи відповідач-1 був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою від 14.10.2025 про доставку електронного документа до електронного кабінета ТОВ "УЗАЙ".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представника відповідача-1 обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача-1 обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача-1, якого належним чином повідомлено про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Судова колегія звертає увагу й на те, що відзиву на апеляційну скаргу від відповідача-1 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2 Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, пунктом 4 рішення Київської міської ради від 28.08.2008 № 176/176 «Про внесення змін до проекту відведення земельної ділянки Українсько-турецькому товариству з обмеженою відповідальністю «УЗАЙ» для проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва передано Українсько-турецькому товариству з обмеженою відповідальністю «УЗАЙ», за умови виконання пункту 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 8,98 га для проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до пункту 5.6 вищезазначеного рішення, Київська міська рада зобов'язала відповідача-1 вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва».

24.12.2015 Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «УЗАЙ» (сторона-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ХАУЗ ГРУП» (сторона-2) та Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «НОВА АНГЛІЯ» (сторона-3) уклали договір про комплексну забудову (скорочено - Договір; Договір про забудову), відповідно до умов якого відповідач-1 делегує частину функцій замовника будівництва багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва (далі - об'єкт будівництва) відповідачу-2 задля реалізації проекту та організації проектування та будівництва об'єкта, введення об'єкта будівництва в експлуатацію з метою отримання об'єктів інвестування у власність сторонами у частках, визначених цим договором, або передачі, відчуження їх та/або майнових прав на них третім особам на умовах цього договору (п. 3.1 Договору про забудову).

12.07.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113191931612 по об'єкту будівництва: «Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу по вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка) 24 у Голосіївському районі м. Києва» (IV черга будівництва). Замовником будівництва є відповідач-1.

20.07.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013200718419 по об'єкту будівництва:«Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу по вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка), 24 у Голосіївському районі м. Києва» (V черга будівництва, 1 та 2 пускові комплекси). Замовником будівництва є відповідач-1.

Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікати: від 02.07.2021 № ІУ123210629625 про готовність до експлуатації закінченого будівництвом житлового будинку Б4 (IV черга будівництва, 1 пусковий комплекс), від 15.02.2022 за № ІУ123220210881 про готовність до експлуатації закінченого будівництвом житлового будинку В4 (2 пусковий комплекс IV черги) за проектом «Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу на вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка) 24 у Голосіївському районі м. Києва. Замовником будівництва є відповідач-1.

22.09.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікат № ІУ123220916531 про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта «Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу по вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка), 24 у Голосіївському районі м. Києва» (V черга будівництва, 1 та 2 пускові комплекси)». Замовником будівництва є відповідач-1.

Департаментом направлялись відповідачам вимоги щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі від 17.07.2023 № 050/08-2697, від 07.06.2023 № 050/08-2184, від 18.05.2023 № 050/08-1890, від 17.07.2023 № 050/08-2696, від 07.06.2023 № 050/08-2183, від 18.05.2023 № 050/081891.

Проте відповідачами обов'язок зі сплати пайового внеску не виконано.

Враховуючи наведене, позивач в позові зазначав, що у відповідачів виник обов'язок звернутися до Департаменту економіки та інвестицій протягом 10 робочих днів із заявою про укладення договору пайової участі щодо об'єкта будівництва та сплатити пайову участь у строки, передбачені законодавством (на момент дії статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Проте відповідачами вказаний обов'язок не виконано.

З таких підстав позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення солідарно з відповідачів коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 43 045 923,95 грн.

Заперечуючи проти позову під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачі не визнавали настання у них обов'язку зі сплати пайової участі.

З урахуванням наведених обставин справи та посилаючись на приписи Законів України: «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» , Рішення Київської міської ради від 15.11.2016 за № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033), яким затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні підкреслено, що враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 132-IX та Порядку, відповідачі як замовники будівництва зобов'язані перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі в заявленому розміру на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, що відповідно свідчить про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, дослідивши наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, місцевий господарський суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та здійснений на законних підставах, зокрема, на підставі наявної у позивача технічної документації із врахуванням недобросовісних дій відповідачів в частині не звернення до позивача із заявою та не наданням технічного паспорта об'єкта/довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди, замовником яких можуть бути відповідачі в силу положень Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає зазначені вище висновки суду першої інстанції передчасними, зважаючи на наступне.

Підставою виникнення спору в справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для солідарного стягнення з відповідачів безпідставно збережених грошових коштів пайової участі.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

За ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, пунктом 3.4. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (зі змінами) (далі - Порядок) передбачено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, перестав існувати.

Разом з тим законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») у таких розмірах та порядку:

розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;

- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;

пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;

кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.

Порядок пайової участі замовника будівництва, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», був впроваджений законодавцем для:

(1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

(2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що у випадку, якщо замовниками зазначених об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє Департамент) з позовом до замовників (відповідачів) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведене свідчить про те, що норми абзаців першого та другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 26 серпня 2015 року № 747) затверджено «Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт», згідно положень якого дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку. Замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 10 до цього Порядку. До заяви додаються: витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою (земельними ділянками) (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будівель і інженерних споруд, які реконструюються, піддаються капітальному ремонту чи реставрації; нотаріально завірена згода власника (власників) будівлі (будівель), інженерної споруди на проведення будівельних робіт у разі здійснення не власником будівель і інженерних споруд їх реконструкції, реставрації, капітального ремонту; частина проектної документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 8 вересня 2015 року № 750) затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», згідно приписів якого Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об'єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю»).

Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати. Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката щодо об'єктів, на які поширюється дія Закону України “Про державну таємницю», подається до ДІАМ у паперовій формі із дотриманням вимог Закону України “Про державну таємницю» за формою, визначеною в додатку 6 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 7 до цього Порядку, та реєструється в журналі реєстрації заяв про видачу сертифіката. До заяви замовником додаються результати технічної інвентаризації об'єкта.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об'єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах законодавства щодо з'ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за результатами виїзного огляду об'єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об'єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 4 рішення Київської міської ради від 28.08.2008 № 176/176 «Про внесення змін до проекту відведення земельної ділянки Українсько-турецькому товариству з обмеженою відповідальністю «УЗАЙ» для проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва передано Українсько-турецькому товариству з обмеженою відповідальністю «УЗАЙ», за умови виконання пункту 5 цього рішення, в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку загальною площею 8,98 га для проектування, будівництва та експлуатації багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва.

Як вже зазначалось, 24.12.2015 Українсько-турецьке товариство з обмеженою відповідальністю «УЗАЙ» (сторона-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ ХАУЗ ГРУП» (сторона-2) та Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «НОВА АНГЛІЯ» (сторона-3) уклали договір про комплексну забудову, відповідно до умов якого відповідач-1 делегує частину функцій замовника будівництва багатофункціонального житлово-торговельно-розважального комплексу по вул. Онуфрія Трутенка, 24 у Голосіївському районі м. Києва відповідачу-2 задля реалізації проекту та організації проектування та будівництва об'єкта, введення об'єкта будівництва в експлуатацію з метою отримання об'єктів інвестування у власність сторонами у частках, визначених цим договором, або передачі, відчуження їх та/або майнових прав на них третім особам на умовах цього договору (п. 3.1 Договору про забудову).

Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано сертифікати: від 02.07.2021 № ІУ123210629625 про готовність до експлуатації закінченого будівництвом житлового будинку Б4 (IV черга будівництва, 1 пусковий комплекс), від 15.02.2022 за № ІУ123220210881 про готовність до експлуатації закінченого будівництва житлового будинку В4 (2 пусковий комплекс IV черги) за проектом «Будівництво та експлуатація багатофункціонального житлово-торгівельного комплексу на вул. Михайла Максимовича (колишня Онуфрія Трутенка) 24 у Голосіївському районі м. Києва. Замовником будівництва є відповідач-1.

Обставини щодо визначення ТОВ "УЗАЙ" у статусі замовника будівництва вбачається також з актів готовності об'єктів до експлуатації: від 16.09.2022 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:5195-7591-8601-9854); від 09.02.2022 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: AC01:8283-4451-7984-3801); від 25.06.2021 (реєстраційний номер в ЄДЕССБ:AC01:3192-2960-1487-3738).

Крім цього, з інформації вказаних вище сертифікатів та актів готовності об'єктів слідує, що ТОВ "УЗАЙ" є замовником будівництва, а ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" - генеральним проектувальником.

Таким чином, ТОВ "УЗАЙ" є єдиним замовником будівництва. В свою чергу, ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" - генеральним проектувальником будівництва.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що у відповідача-2 відсутній солідарний обов'язок щодо сплати коштів пайового внеску, виходячи з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011, № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю, а також отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.

Передбачені законодавством права та обов'язки замовника, які складають зміст його діяльності з будівництва та набуття права власності на новостворене нерухоме майно, як самим замовником, так і третіми особами, є його функціями, без реалізації яких будівництво об'єктів нерухомого майна є неможливим з правової точки зору.

Функції замовника будівництва носять імперативний характер, оскільки законодавство прямо передбачає механізм послідовних дій у будівництві. Законодавство визначає спеціальних суб'єктів у сфері будівництва та їх правий статус із закріпленими правами та обов'язками, що нерозривно пов'язані з такими суб'єктами, в т.ч. особами, які мають намір забудувати земельну ділянку.

На підставі ч. 3 ст. 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством при здійсненні комплексної забудови території. Функції замовника комплексної забудови території може виконувати власник (користувач) відповідної земельної ділянки в межах такої земельної ділянки, переданої (наданої) йому в установленому законом порядку.

А отже, правовий статус замовника будівництва може мати лише та фізична чи юридична особа, яка є власником або користувачем земельної ділянки, щодо якої вона має намір забудови. Право на забудову земельної ділянки та функції замовника будівництва нерозривно пов'язані з правом власності особи на земельну ділянку або правом користування земельною ділянкою, наданою для будівництва.

Обов'язок перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти пайової участі законодавство покладає виключно на замовника будівництва, правовий статус якого пов'язується з правом забудови належної на відповідному речовому праві земельної ділянки.

Колегія суддів враховує, що статус замовника будівництва належить відповідачу-1, і саме на нього рішенням Київради від 27.02.2003 № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» покладено обов'язок вирішити питання пайової участі до початку будівництва.

Апеляційний господарський суд вказує, що сплата пайової участі має безпосередній і нерозривний зв'язок з будівництвом певного об'єкта будівництва. Саме будівництво об'єкта породжує обов'язок як щодо укладення договору, так і щодо сплати пайового внеску.

Участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, або внесення його грошового еквіваленту, як обов'язок замовника, пов'язувався не лише з укладенням договору, але й виникав у силу вимог містобудівного законодавства.

Також судова колегія звертає увагу, що Департамент не є стороною Договору договір про комплексну забудову від 24.12.2015, і не має повноважень вимагати виконання договірних зобов'язань стороною такого договору (які погоджені виключно між відповідачами).

Аналогічна правова позиція щодо питань солідарного обов'язку відповідачів викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі № 910/13288/24.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що у цьому випадку відсутні визначені ст. 541 ЦК України підстави виникнення солідарного зобов'язання, оскільки таке зобов'язання наявне лише у ТОВ "УЗАЙ" як замовника будівництва на підставі ст. 1212 ЦК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи апелянта про те, що відповідач-2 не був замовником будівництва, а тому у нього не виникало зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі в солідарному порядку.

На підставі вищезазначеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що саме відповідачі як замовники будівництва зобов'язані солідарно перерахувати органу місцевого самоврядування безпідставно збережені грошові кошти пайової участі в заявленому розміру на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Щодо доводів учасників апеляційного провадження про розрахунок розміру пайової участі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно сформованих Департаментом розрахунків обсягів пайової участі будівництва об'єктів IV та V черг, останнім в розрахунок включались загальні площі об'єктів, в тому числі: загальні площі квартир; площі вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень; площі апартаментів; котельні.

Розрахунок пайової участі здійснено до пп. 6.4.2 п. 6.4 Порядку та застосовано ставку 2 відсотки вартості будівництва об'єкта.

Колегія суддів акцентує, що при розрахунку розміру пайової участі має бути враховано опосередковану вартість спорудження житла для міста Києва, яка була чинна станом на дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску.

Крім того, замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абзац другий пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») у таких розмірах та порядку: для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Втім, вказаний Закон не наводить вичерпний перелік категорій об'єктів, замовники яких не сплачують кошти для створення і розвитку інфраструктури міста.

Це питання було вирішено Київською міською радою у Порядку.

Так, відповідно до п. 4.2 Порядку до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники в разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва, зокрема: об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу), технічних приміщень; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла в частині таких площ.

З огляду на приписи п. 4.2 Порядку колегія суддів вказує, що згідно наданого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України роз'яснення від від 31.01.2006 «Щодо визначення термінів: вбудоване приміщення, прибудоване приміщення, вбудовано-прибудоване приміщення, такі приміщення здебільшого влаштовуються у процесі реконструкції, яку згідно з додатком Б "Терміни та визначення" державних будівельних норм А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної

документації для будівництва" визначено як: перебудова існуючих

об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з

удосконаленням виробництва, підвищення його техніко-економічного

рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшення умов

експлуатації та проживання, якістю послуг, зміною основних

техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність,

функціональне призначення, геометричні розміри). Так, при реконструкції житлового будинку з метою поліпшення умов проживання та приведення експлуатаційних показників житлового будинку до рівня сучасних вимог, можливі зміни архітектурно-планувальних рішень квартир за рахунок спорудження надбудованих та прибудованих приміщень до існуючої житлової будівлі, а також улаштування у перших поверхах замість квартир приміщень (вбудованих або вбудовано-прибудованих) громадського призначення. Такі вбудовані та вбудовано-прибудовані приміщення в структурі житлового будинку при проектуванні або реконструкції трактуються як нежитлові приміщення (державні будівельні норми B.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення").

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.03.2019 № 87 «Про затвердження ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення"», затверджено ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення". Згідно п.п. 3.4, 5.37 ДБН В.2.2-15:2019 вбудовано-прибудовані приміщення - приміщення, які розташовуються у габаритах будинків та в об'ємах, розміщених поза габаритами будинку більше ніж на 1,5 м. Нежитлові поверхи (приміщення): у цокольному, першому, другому, третьому і вище поверхах житлових будинків допускається розміщувати вбудовані і вбудовано-прибудовані приміщення громадського призначення, за винятком об'єктів, які негативно впливають на людину (ДСанПіН 239, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДГН 6.6.1.- 6.5.001).

Тим самим, з огляду на наведені характеристики, відповідні приміщення відносяться до нежитлових приміщень громадського призначення.

Щодо включення/визначення Департаментом в розрахунках обсягів пайової участі площ апартаментів, судова колегія зазначає таке.

Пунктом 7.2. розділу 7 “Типи номерів» ДСТУ 4527:2006, затверджених наказом від 28.02.2006 № 54 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження національних стандартів, змін до них, внесення змін до наказу Держспоживстандарту від 30.04.2004 № 86 та скасування нормативних документів», визначено, що апартаменти це номер з двох і більше житлових кімнат розрахований на проживання однієї-двох осіб.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Тобто, за своїм призначанням апартаменти відносяться до об'єктів, які можуть використовуватись для тимчасового в них проживання.

Поряд з вказаним, колегія суддів акцентує, що зважаючи на абз. 2 п. 2 розд. ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-ІХ для розрахунку має застосовуватись показник опосередкованої вартості житла.

«Порядком визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України», затвердженого Наказом Держбуду України № 174 від 27.09.2005 (є чинним), визначено, що показник опосередкованої вартості спорудження житла - вартість будівництва в розрахунку на один квадратний метр загальної площі квартир будинку, визначений на підставі вартості будівництва об'єкта-представника. При цьому, зазначені показники щоквартально розраховуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, виходячи зі структури безпосередніх витрат з будівництва об'єкта-представника, скоригованої відповідно до змін рівня цін на трудові та матеріально-технічні ресурси (п. 2.1), а безпосередніми витратами є витрати, пов'язані з проектуванням та затвердженням проекту будівництва житлового будинку, організацією процесу будівництва, виконанням загальнобудівельних робіт, улаштуванням внутрішньобудинкових інженерних систем, монтажем та придбанням інженерного обладнання, електромеханічного та іншого устаткування, благоустроєм та спорудженням внутрішньомайданчикових інженерних мереж, включаючи адміністративні витрати та прибуток підрядних організацій, що компенсуються замовником, податки, збори та інші обов'язкові платежі, встановлені законодавством (п. 1.2).

Тому, Закон № 132-ІХ використовує для розрахунку розміру пайової участі саме основні показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Отже, як вважає судова колегія, на підставі абз. 2 п.2 розд. ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 132-ІХ, із врахуванням величини загальної площі квартир об'єкта будівництва, а також площ об'єктів (апартаментів), які можуть використовуватись для тимчасового в них проживання, зважаючи на показники опосередкованої вартості спорудження житла, які діяли на момент введення об'єкта в експлуатацію, - здійснюється розрахунок пайової участі. При цьому, до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники в разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва технічних приміщень.

Подібні за змістом правові позиції щодо визначення (формули) розрахунку пайової участі зазначені в постановах Верховного Суду: від 03 грудня 2024 року в справі № 910/6226/23, від 19 лютого 2025 року в cправі № 903/468/24, від 20 лютого 2025 року в cправі № 918/618/24, від 20.02.2025 в справі № 914/3777/23, від 20 березня 2025 року в cправі № 903/601/24, від 24 червня 2025 року в справі № 911/1654/24, від 02 липня 2025 року в cправі № 910/7196/24, від 12 серпня 2025 року в cправі № 910/6623/24, від 11 вересня 2025 року в cправі № 910/13288/24, від 23 вересня 2025 року в cправі № 910/9916/24.

Згідно наявних у справі доказів, будівництво об'єктів IV та V черг було розпочато в липні 2019-2020 років.

Введення в експлуатацію об'єктів будівництва відбулось на підставі сертифікатів про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта: від 02.07.2021, від 15.02.2022, від 22.09.2022.

3 огляду на викладене, до вказаних правовідносин слід застосовувати норматив, чинний станом на дату прийняття об'єктів в експлуатацію.

Показник опосередкованої вартості спорудження житла, чинний станом на 02.07.2021 визначено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20 травня 2021 року № 119 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", для міста Києва вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку становить 16 408 грн.

Показник опосередкованої вартості спорудження житла, чинний станом на 15.02.2022 визначено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16 грудня 2021 року № 337 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", для міста Києва вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку становить 17 678 грн.

Показник опосередкованої вартості спорудження житла, чинний станом на 22.09.2021 визначено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 17 лютого 2022 року № 53 "Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України", для міста Києва вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку становить 18 704 грн.

Так, за висновками судової колегії, загальна площа, що підлягає сплаті, становить: 20 043,70 кв.м. (загальна площа квартир) + 19 878,20 кв.м. (загальна площа квартир) (щодо IV черги будівництва) + 18 011,70 кв.м. (17 874,50 кв.м. (загальна площа квартир) + 137,20 кв.м. (апартаменти)) (щодо V черги будівництва) = 57 933,60 кв.м.

Відтак, безпідставно збережені грошові кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва складають:

а) IV черга будівництва:

6 577 540,59 грн, згідно розрахунку: 20 043,70 x 16 408 = 328 877 029,60 x 2 : 100 = 6 577 540,59 грн;

7 028 136,39 грн, згідно розрахунку: 19 878,20 x 17 678 = 351 406 819,60 x 2 : 100 = 7 028 136,39 грн;

б) V черга будівництва:

6 737 816,74 грн, згідно розрахунку: 18 011,70 x 18 704 = 336 890 836,80 x 2 : 100 = 6 737 816,74 грн.

Всього розмір пайової участі за 57 933,60 кв.м. становить: 22 239 329,37 грн.

Отже, за висновками колегії суддів, вказана сума підлягає до задоволення та стягнення з відповідача-1 як замовника будівництва.

Окремо, в частині сплати пайової участі за котельню площею 139,70 кв.м., судова колегія вказує, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники в разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва технічних приміщень.

Щодо включення Департаментом до розрахунку площ вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, то за висновками колегії суддів вказані приміщення відносяться до нежитлових приміщень громадського призначення, а тому розрахунок пайового внеску має здійснюватися як для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Водночас, за п. 3.4 Порядку Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень Порядку).

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 910/15799/18 зазначено, що: "Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію суду і виходить за межі судочинства. З огляду на положення ГПК України щодо компетенції суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу".

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 викладено висновки про те, що: "Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ньому, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах".

Верховний Суд у своїй постанові від 17.09.2024 у cправі № 910/20088/23 зазначив правові висновки про те, що принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням судочинства завжди є контроль легальності. Верховний Суд наголошує, що з огляду на положення ГПК України щодо компетенції суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції такого органу.

В межах наведеного колегія суддів звертає увагу, що у відповідній частині розрахунки позивача не відповідають вимогам Порядку.

Втім, суд не може змінити розрахунки внаслідок зміни підстав його здійснення (визначення іншої ставки).

У свою чергу, така можливість є в Департаменту як уповноваженого суб'єкта, і таке повноваження є дискреційним.

Більше того здійснення обрахунку сум в інший спосіб з застосуванням інших норм є зміною підстав позову, що є виключно правом позивача.

Тому, з огляду на підстави та предмет заявленого позову, беручи до уваги здійснені позивачем розрахунки з застосуванням ставки у вигляді 2 відсотків вартості будівництва об'єкта, з урахуванням того, що в силу приписів ч. 2 ст. 238 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, враховуючи надані позивачу дискреційні повноваження щодо здійснення розрахунку пайової участі, суд апеляційної інстанції висновується, що в межах даної справи суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо здійснення розрахунку пайової участі за іншою ставкою, а також обмежений здійснити розрахунок/перерахунок пайової участі для відповідних приміщень.

Беручи до уваги все вищезазначене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду попередньої інстанції про правильність здійснених Департаментом розрахунків обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, а відповідно й про задоволення позовних вимог позивача про стягнення солідарно з відповідачів коштів пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у розмірі 43 045 923,95 грн.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що згідно вимог апеляційної скарги ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 по справі № 910/18540/23 та ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог про стягнення 28 818 906 грн 89 коп., згідно розрахунку пайового внеску за будівництво IV черги.

Колегія суддів акцентує, що вимоги апелянта заявлялись про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 по справі № 910/18540/23.

Поряд з цим, скаржник просить ухвалити нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог про стягнення 28 818 906 грн 89 коп., згідно розрахунку пайового внеску за будівництво IV черги. Водночас, відповідачем-2 не визначається саме про стягнення 28 818 906 грн 89 коп. з обох відповідачів солідарно.

Поряд із цим, в мотивувальній частині апеляційної скарги ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" наведено її підстави, серед яких, зокрема відсутність у останнього будь-яких зобов'язань щодо сплати коштів пайової участі.

Тому, судова колегія вважає, що вимоги апелянта стосуються оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 по справі № 910/18540/23 по відношенню до відповідача-2 в повному обсязі.

Відтак, судом апеляційної інстанції здійснено перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд судом першої інстанції справи за відсутності представника відповідача-2, колегія суддів зазначає таке.

У клопотанні від 03.06.2024 відповідач-2 просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із поважною причиною неможливості взяти участі в судовому засіданні призначеному на 03.06.2024 об 12:20, зокрема в зв?язку з знаходженням адвоката Розбицького В.В. та працівника ТОВ «Роял Хауз груп» в ТЦКСП з метою поновлення даних військовозобов'язаного.

За ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Згідно матеріалів справи, 14.05.2024 відповідача-2 було повідомлено про судове засідання, призначене на 03.06.2024.

Тобто, ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" було завчасно повідомлено про розгляд справи.

В силу ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

З урахуванням наведеного судова колегія зауважує, що доказів представництва Розбицького В.В. у представництві працівника ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" в ТЦКСП до заяви про відкладення розгляду справи подано не було.

Також колегія суддів враховує, що під час перебування справи на розгляді в місцевому господарському суді ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" представляли й інші представники (а.с. 236 т. 1, а.с. 36, 122 т. 2).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції приписів ГПК України щодо залишення без задоволення клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та здійснення 03.06.2024 її розгляду справи по суті.

В частині аргументів скаржника про незадоволення судом 1-ої інстанції клопотання про витребування доказів від 15.04.2024, то колегією суддів акцентується, що за ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Втім, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що до клопотання про витребування доказів не додано доказів, які реально підтверджували вжиття ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" заходів для самостійного отримання таких доказів.

За вказаного, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про порушення місцевим господарським судом норм ГПК України при вирішенні клопотання відповідача-2 про витребування доказів від 15.04.2024.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 підлягає зміні з викладенням мотивувальної та резолютивної його частини в редакції цієї постанови про часткове задоволення позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" про стягнення коштів, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Додатково судова колегія вказує, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 1 січня 2024 становить 3 028,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з позовної заяви предметом розгляду є стягнення 43 045 923,95 грн, тобто вимога майнового характеру. В свою чергу, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення з відповідних підстав, на які він посилається в апеляційній скарзі.

З огляду на приписи Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, яка повинна бути сплачена скаржником за подання даної апеляційної скарги, становить 774 826,63 грн.

Втім, як встановлено судом, апелянтом за подачу апеляційної скарги було сплачено 256 086,30 грн судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями: № 12764 від 26.06.2024 та № 13756 від 25.04.2025.

Суд апеляційної інстанції, встановивши недоплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, має право відповідно до вимог статті 163 ГПК України за результатом вирішення спору стягнути з відповідача недоплачену суму судового збору в дохід Державного бюджету України (постанови КГС ВС від 20.02.2020 у справі № 914/185/18).

Тому, зі скаржника до Державного бюджет України підлягає стягненню 518 740,33 грн судового збору за перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що розподіл судових витрат зі сплати судового збору за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку здійснено з урахуванням саме фактично сплаченого ТОВ "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" судового збору - 256 086,30 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23 - змінити, виклавши мотивувальну та резолютивну частину в редакції цієї постанови.

3. Позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити частково.

4. Стягнути з Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ" (адреса: 04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, буд. 17-Б; ідентифікаційний код - 24367001) пайовий внесок у сумі 22 239 329,37 грн (двадцять два мільйони двісті тридцять дев'ять тисяч триста двадцять дев'ять гривень 37 копійок) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету (реквізити: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN: UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України, код ЄДРПОУ: 37993783).

5. У іншій частині позову - відмовити.

6. Стягнути з Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ" (адреса: 04073, м. Київ, вул. Скляренка Семена, буд. 17-Б; ідентифікаційний код - 24367001) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код - 04633423; банк Держказначейська служба України, UA188201720344240001000029201) витрати по сплаті судового збору - 266 850,29 грн (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 29 копійок) за подачу позовної заяви до суду першої інстанції.

7. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код - 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" (адреса: 03169, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 44/1; ідентифікаційний код - 39549278) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 256 086,30 грн (двісті п'ятдесят шість тисяч вісімдесят шість гривень 30 копійок).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП" (адреса: 03169, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 44/1, ідентифікаційний код - 39549278) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA668999980313121206082026001; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: 101 39549278; за подачу апеляційної скарги у справі за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Українсько-турецького товариства з обмеженою відповідальністю "УЗАЙ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ХАУЗ ГРУП, на рішення від 03.06.2024 у справі № 910/18540/23, Північний апеляційний господарський суд) судовий збір за подачу апеляційної скарги - 518 740,33 грн (п'ятсот вісімнадцять тисяч сімсот сорок гривень 33 копійки).

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

10. Справу № 910/18540/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.І. Буравльов

В.А. Корсак

Попередній документ

131612144

Наступний документ

131612146

Інформація про рішення:

№ рішення:	131612145
№ справи:	910/18540/23
Дата рішення:	27.10.2025
Дата публікації:	10.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них; повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (26.06.2025)
Дата надходження:	29.04.2025
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (20)

15.01.2024 11:45	Господарський суд міста Києва
12.02.2024 10:50	Господарський суд міста Києва
26.02.2024 11:15	Господарський суд міста Києва
18.03.2024 09:15	Господарський суд міста Києва
08.04.2024 11:20	Господарський суд міста Києва
13.05.2024 12:45	Господарський суд міста Києва
03.06.2024 12:20	Господарський суд міста Києва
11.09.2024 10:20	Північний апеляційний господарський суд
23.09.2024 11:40	Північний апеляційний господарський суд
28.10.2024 09:45	Північний апеляційний господарський суд
25.11.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
03.02.2025 10:00	Північний апеляційний господарський суд
03.03.2025 11:00	Північний апеляційний господарський суд
12.06.2025 10:00	Касаційний господарський суд
26.06.2025 09:45	Касаційний господарський суд
06.08.2025 11:40	Північний апеляційний господарський суд
17.09.2025 09:20	Північний апеляційний господарський суд
06.10.2025 09:20	Північний апеляційний господарський суд
13.10.2025 09:30	Північний апеляційний господарський суд
27.10.2025 09:20	Північний апеляційний господарський суд